Постанова

від 12.02.2014 по справі 826/16027/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2014 року 17:13 № 826/16027/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників: позивача - Головко І.І., Попик Н.М., відповідача - Шевченко О.О., Перепелюк О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2013 року № 0003102201, № 0003092201, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 жовтня 2013 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня» (далі - ПАТ «Завод «Ленінська кузня», позивач) з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) від 30 вересня 2013 року № 0003102201, № 0003092201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ютіка», ТОВ «Ладас», ПП «ПРЕСБУД 900», ПП «Будівельна справа», що підтверджується складеними за результатами їх діяльності первинними документами.

А тому, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 12 вересня 2013 року № 983/26-56-22-01-03/14312364 є такими, що не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення прийняті на його підставі підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Завод «Ленінська кузня» (код за ЄДРПОУ 14312364) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 25 грудня 1996 року за № 107112000000002994 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії ААВ № 894695). Вказане товариство розташоване за адресою: 04176, м. Київ, вулиця Електриків, 26.

ПАТ «Завод «Ленінська кузня» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06 березня 1997 року за № 42426 та станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 200027772 від 14 лютого 2012 року ПАТ «Завод «Ленінська кузня» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 143123626114).

До видів діяльності ПАТ «Завод «Ленінська кузня» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 690449 від 20.05.2013 року відносяться: 30.11 Будування суден і плавучих конструкцій, 33.15 Ремонт і технічне обслуговування суден і човнів, 25.40 Виробництво зброї та боєприпасів, 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикати.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Завод «Ленінська кузня» (код за ЄДРПОУ 14312364) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01. 04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено Акт від 12 вересня 2013 року № 983/26-56-22-01-03/14312364.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем наступних вимог, зокрема:

- пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями занижено податок на прибуток за VI квартал 2012 року на 2 158 988, 00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за VI квартал 2012 року на 5 858 351, 00 грн.;

- п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 957 250,0 грн., у т.ч. по періодах:

- за квітень 2012 року - 13 335, 00 грн.;

- за травень 2012 року - 44 002, 00 грн.;

- за червень 2012 року - 42 200, 00 грн.;

- за липень 2012 року - 244 512, 00 грн.;

- за грудень 2012 року - 613 201, 00 грн.;

23 вересня 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення (вих. № 815-4-1) на Акт № 983/26-56-22-01-03/14312364 від 12.09.2013 року, за результатами розгляду яких відповідач рішенням від 30.09.2013 року № 4580/10/26-56-22-01-10 висновки, викладені в акті перевірки залишив без змін.

30 вересня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі Акта перевірки № 983/26-56-22-01-03/14312364 від 12.09.2013 року прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003092201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абз.2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ПАТ «Завод «Ленінська кузня» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 435 875, 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 957 25, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 478 625, 00 грн.;

- № 0003102201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абз.2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ПАТ «Завод «Ленінська кузня» занижено суму податку на прибуток на загальну суму 3 238 482, 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 158 988, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 079 494, 00 грн.

Незгода з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня», виходячи з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду вказаної адміністративної справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Завод «Ленінська кузня» на підставі постанови СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 17 квітня 2013 року прийнятої у рамках кримінального провадження № 32013110080000057, порушеного за фактом пособництва в умисному ухиленні від сплати податків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, використовуючи ряд суб'єктів підприємницької діяльності: ПП «Будівельна справа» (код ЄДРПОУ 33235589), ПП «Ч.А.К» (код ЄДРПОУ 20075767), ПП «Пресбуд 900» (код ЄДРПОУ 33235533), ТОВ «Компанія Стар-інвест» (код ЄДРПОУ34603728), ПП «Тузак» (код ЄДРПОУ 37203105), ПП «Прайм Прайд» (код ЄДРПОУ 36852131), ТОВ «Ладас» (код ЄДРПОУ 22963986), ТОВ «Організація по Наданню Соціальних Послуг» (код ЄДРПОУ 36702094), в період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2013 року, шляхом незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, сприяли умисному ухиленню від сплати податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки, в тому числі і ПАТ «Завод «Ленінська кузня».

За результатами проведеної перевірки, відповідачем не встановлено реальності здійснення фінансово-господарських операцій позивача з послуг ТОВ «Ютіка», ТОВ «Ладас», ПП «ПРЕСБУД 900», ПП «Будівельна справа».

Водночас, на підтвердження реальності господарських операцій, правомірності формування податкового кредиту та валових витрат з податку на прибуток, позивачем надано суду:

- договір № 28-09 від 28 вересня 2012 року, укладений між ТОВ «Ютіка» (Виконавець) та ПАТ «Завод «Ленінська кузня» (Замовник), за умовами якого Виконавець зобов'язаний виконати, а Замовник прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору та Додаткових угод до нього:

- роботи з виготовлення сталевих металоконструкцій;

- інші роботи по зварці, зборці, зачистці сталевих конструкцій;

- інші роботи, передбачені Додатковими угодами.

Вказаний договір було підписано від імені ПАТ «Завод «Ленінська кузня» директором Шандрою В.О. та відповідно від імені ТОВ «Ютіка» - Бесхмельніциним О.В.

На виконання умов вище вказаного договору ПАТ «Завод «Ленінська кузня» було надано суду додаткові угоди до вказаного договору, рахунки на оплату, акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення.

- договір субпідряду № 19-01/12 від 19 січня 2012 року на виконання робіт по контролю якості монтажних зварних з'єднань ультразвуковим методом, укладений між ПП «Будівельна справа» (Субпідрядник) та ПАТ «Завод «Ленінська кузня» (Підрядник), за умовами якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе власними силами виконання контролю якості заводських електрозварювальних швів ультразвуковим методом металоконструкцій.

Вказаний договір було підписано від імені ПАТ «Завод «Ленінська кузня» директором Шандрою В.О. та відповідно від імені ПП «Будівельна справа» - Базикою А.Л.

На виконання умов вище вказаного договору ПАТ «Завод «Ленінська кузня» було надано суду рахунки-фактури, акти здачі-приймання виконаних робіт та платіжні доручення.

- договір № 11/07 від 11 липня 2011 року, укладений між ПП «ПРЕСБУД 900» (Виконавець) та ПАТ «Завод «Ленінська кузня» (Замовник), за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору та Додаткових угод до нього роботу з піскострумного очищення та фарбування сталевих металоконструкцій у відповідності з вимогами п. 3 даного договору.

Вказаний договір було підписано від імені ПАТ «Завод «Ленінська кузня» директором Шандрою В.О. та відповідно від імені ПП «ПРЕСБУД 900» - Мищенко В.А.

На виконання умов вище вказаного договору ПАТ «Завод «Ленінська кузня» було надано суду додаткові угоди до вказаного договору, рахунки на оплату, акти виконаних робіт та платіжні доручення.

- договори укладені між ТОВ «Ладас» (Виконавець) та ПАТ «Завод «Ленінська кузня» (Замовник), а саме: договір № 01/03 від 05 березня 2012 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору роботи по виготовленню сталевих металоконструкцій; роботи по зварюванню, збірці, зачищенню сталевих конструкцій; інші роботи, передбачені вказаним Договором; договір № 01/06 від 11 червня 2012 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору та Додаткових угод до нього роботу з піскострумного очищення та фарбуванню сталевих металоконструкцій у відповідності з вимогами п. 3 даного договору.

Вказані договори було підписано від імені ПАТ «Завод «Ленінська кузня» директором Шандрою В.О. та відповідно від імені ТОВ «Ладас» - Петренко О.П.

На виконання умов вище вказаних договорів ПАТ «Завод «Ленінська кузня» було надано суду додаткові угоди до вказаних договору, рахунки на оплату, рахунки - фактури, акти виконаних робіт та платіжні доручення.

Окрім цього, позивачем в підтвердження обґрунтованості позовних вимог надано суду копію протоколу обшуку СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 16 липня 2013 року, згідно якого останнім в ході проведення обшуку було вилучено первинні документи (оригінали та копії), що підтверджують на думку позивача реальність здійснення ним фінансово-господарської діяльності з вказаними вище контрагентами за 2011-2012 роки (акти, рахунки, додаткові угоди, довідки на акцепти, податкові накладні, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних) та докази звернення (лист від 26.07.2013 р. № 1/183) до Старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про надання копій фінансово-господарських документів, вилучених під час обшуку, повернення документів та комп'ютерної техніки.

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази реальності здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Дослідивши зміст зазначених вище договорів, який є майже ідентичним, судом встановлено що згідно до їх умов, зокрема, п. 5 Замовник зобов'язаний:

- у відповідності з узгодженими графіками та за свій рахунок забезпечувати Виконавця технічною документацією, інструкціями по охороні праці, необхідними для виконання вказаного договору (п. 5.1.1);

- забезпечувати виконання супутніх робіт (що не увійшли до п.1.1)» та робіт сумісників за свій рахунок та таким чином, щоб результати їх робіт в частині якості, у відповідності технічних умов (п.3.1) та строку не впливали на виконання Виконавцем своїх зобов'язань по йому договору (п. 5.1.2);

- своєчасно виготовляти та постачати Виконавцю матеріали, необхідні для виконання їм робіт по даному договору (п. 5.1.4);

- своєчасно надавати робітникам Виконавця умови для приживання в гуртожитках Замовника (п. 5.1.8).

Позивачем на виконання вказаних умов договору не було надано відповідачу узгоджувальних графіків інструкцій по охороні на робітників Виконавця, переліку осіб, які виконували замовлення від імені Виконавця, їх кваліфікаційних навиків (копії сертифікатів) та наявність дозволів з Держохоронногляду, тощо, які б підтверджували здійснення фінансово-господарських операцій. Вказаних документів не було надано позивачем і під час розгляду вказаної адміністративної справи.

При цьому, суд зазначає, що згідно протоколу обшуку від 16 липня 2013 року, СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва вказані документи у ПАТ «Завод «Ленінська кузня» не вилучалися та на запит відповідача від 30.08.2013 року № 3314/10/26-56-22-01-12 не надавалися.

Водночас, з акту перевірки позивача від 12 вересня 2013 року № 983/26-56-22-01-03/14312364 вбачається, що позивачем на вказаний вище запит було надано технічну документацію, креслення, якою не було доведено, що роботи виконувалися саме працівниками ТОВ «Ютіка». Узгоджувальних графіків, інструкцій по охороні праці на робітників останнього, перелік осіб, які виконували замовлення від його імені, їх кваліфікаційні навички (копії сертифікатів) та наявність дозволу з Держохороннагляду податковому органу надано не було, в той час як умовами договору № 28-09 від 28.09.2012 року передбачена їх наявність.

Суд також бере до уваги наданий відповідачем акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 31 травня 2013 року № 428/22-225/24056011 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ютіка» (код за ЄДРПОУ 24056011) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» (код за ЄДРПОУ 338205611) за період жовтень 2012 року, ТОВ «Грин Гарден Дизайн» (код за ЄДРПОУ 38320888) за період листопад 2012 року та ТОВ «Нептун Інвест» (код за ЄДРПОУ 38292039) за період грудень 2012 року та контрагентами - покупцями».

Відповідно до вказаної звірки за даними звіту форми 1-ДФ за ІІІ квартал 2012 року загальна кількість працюючих на підприємстві складає 0 осіб, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.

За її результатами також не встановлено у ТОВ «Ютіка» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та встановлено укладення нікчемних (недійсних) цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Окрім цього, суд враховує той факт, що згідно інформації відповідача додатки АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік та звіти форми 1-ДФ за 2012 рік ПП «Будівельна справа», ПП «ПРЕСБУД 900», ТОВ «Ладас» взагалі не подавалися. Станом на момент проведення перевірки вказані товариства мали стан « 9» (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), встановлено відсутність у них матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності та не підтверджено жодної задекларованої суми, згідно відповідей, отриманих з ДПІ їх місць обліку. Суд також зазначає, що під час розгляду справи не встановлено факту проживання працівників контрагентів позивача у його гуртожитках на виконання п. 5.1.8 п. 5 укладених договорів.

Отже, за вказаних вище обставин факт неможливості надання послуг ТОВ «Ютіка», ТОВ «Ладас», ПП «ПРЕСБУД 900», ПП «Будівельна справа» доведено відповідачем.

Судом також оцінено надані позивачем листи-звернення про видачу перепусток працівникам ПП «Будівельна справа» (від 04.01.2013 року, від 18.01.2013 року) та ТОВ «Ладас» (від 08.01.2013 року, від 01.06.2012 року). Проте, вони також не можуть вважатися належними доказами реальності виконання зобов'язань за договорами вказаними товариствами, оскільки такі листи не доводять факту знаходження та виконання робіт особами, які зазначені в них, на території позивача, як і факту належності цих осіб, з урахуванням обставин, які встановлені вище, вказаним суб'єктам господарювання.

З приводу встановлених під час розгляду справи фактів суд зазначає, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Окрім цього, суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) виданих вказаними вище його контрагентами не є безумовною підставою для віднесення їх сум до податкового кредиту, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року, де суд підтримуючи позицію податкового органу вказав на неправомірність надання належної правової оцінки судами попередніх інстанцій факту не підписання первинних документів особою, що в них вказана.

А тому, на переконання суду, наявність у ПАТ «Завод «Ленінська кузня» податкових накладних та актів виконаних робіт виписаних його контрагентами у відповідних періодах не є безумовною підставою для отримання права на податковий кредит та формування валових витрат.

Таким чином, відповідні докази нікчемності правочинів позивача з контрагентами податковим органом були надані, у зв'язку із чим вищевказані висновки відповідача знайшли своє підтвердження в суді.

Щодо доводів позивача про безпідставне завищення податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Згідно наданих до перевірки документів, зокрема, оборотно - сальдової відомості по рахунку 90 «Собівартість реалізації» за 2-4 квартали 2012 року собівартість реалізованої продукції склала 44 818 197,0 грн. У той же час, відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств за рік 2012 року р. 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» становить 88 001 435,0 грн., (за І квартал 2012 року р.05.1 становить 32011495,0 грн.), отже собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за II - IV квартали 2012 року становить 55 989 940, 00 грн. (88 001 435, 00 грн. -32 011 495, 00 грн.). При цьому, розбіжність між даними перевірки та задекларованими даним в декларації з податку на прибуток підприємств становить 11 171 743, 00 грн.

Зазначені вище висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах ПК України.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення 30 вересня 2013 року № 0003102201, № 0003092201 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.02.2014 р.