Постанова

від 09.04.2014 по справі 826/16027/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16027/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2013 року № 0003102201, № 0003092201.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 12 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови (ухвали) суду або постанови органу дізнання, слідчого чи прокурора про призначення такої перевірки, винесеної у кримінальній справі, що перебуває у їх провадженні.

Пунктом 86.9 статті 86 ПК України визначено, що у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Таким чином, особливістю проведення позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК України є те, що така перевірка призначається відповідно до вимог кримінально-процесуального кодексу України і призначена для зібрання доказової бази в кримінальному процесі. За наслідками такої перевірки податкове повідомлення-рішення приймається лише за умови набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

З матеріалів справи вбачається, що відносно посадових осіб позивача порушено кримінальне провадження та здійснюється досудове розслідування. Доказів набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінального провадження № 32013110080000057, відповідач суду не надав. Тому, колегія судів приходить до висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 86.9 статті 86 ПК України, оскільки проведення перевірки здійснювалося на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України. За таких обставин колегія судів приходить до висновку, що відповідач не мав права виносити оскаржувані податкові повідомлення-рішення до моменту набрання законної сили рішенням у відповідній кримінальній справі, у рамках якої власне була здійснена така перевірка.

До того ж, ДПС України листом від 31.07.2012 року № 20727/7/10-0217/2986 надала роз'яснення щодо права органів ДПС приймати податкові повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, де зазначила: «Враховуючи, що диспозиція п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 86.9 ст. 86 ПК України не здійснює розмежування вказаних постанов по об'єктивному та суб'єктивному складу, у органів ДПС відсутні, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, законодавчі підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок. У разі ж прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених на підставі постанови органу дізнання, слідчого, прокурора до винесення відповідного рішення суду в межах КПК України, останнє згідно з позицією ВАСУ буде скасовано».

Вирішуючи питання про реальність укладених між позивачем та ТОВ «Ютіка», ПП «Будівельна справа», ПП «Пресбуд 900», ТОВ «Ладас» договорів, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що між ТОВ «Завод «Ленінська Кузня» та вказаними вище контрагентами у період з липня 2011 року по вересень 2012 року було укладено ряд договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Завод «Ленінська Кузня» зареєстровано Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією у 1996 році та присвоєно ідентифікаційний код 14312364. Видами діяльності за КВЕД-2010 є: будування суден і плавучих конструкцій; ремонт і технічне обслуговування суден і човнів; виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення; виробництво зброї і боєприпасів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Ютіка» (виконавець) було укладено договір по виготовленню металоконструкцій № 28-09 від 28.09.2012 року з додатковими угодами до нього (надалі - по тексту Договір № 28-09 від 28.09.2012 року).

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 28-09 від 28.09.2012 року (на мові вказаного договору) «исполнитель обязуется выполнить, а заказчик принять и оплатить в соответствии с условнями настоящего Договора и Дополнительных соглашений к нему: работы по изготовлению стальных металлоконструкций; другие работы по сварке, сборке, зачистке стальных конструкций; иные работы, предусмотренные Дополнительным соглашением».

Згідно з умовами вказаного договору: «п. 2.1 объемы и стоимость работ определяются исполнителем и заказчиком дополнительными соглашениями, подписанными сторонами и являющимися неотъемлемыми частями Договора. 2.2 оплата производится Исполнителем по факту после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ, указанних в дополнительных соглашениях». 2.3 расчеты с Исполнителем за выполненные им работы Заказчик производит в порядке, указанном в дополнительных соглашениях либо после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ. 2.4 платеж осуществляется в течение 5-ти банковских дней от даты подписания Акта приемки-сдачи работ банковским переводом на расчетный счет, указанный Исполнителем. 2.5 в случае прекращения работ по требованию Заказчика или по другой причине, не зависящей от Исполнителя, Заказчик в течение 5 банковских дней полностью оплачивает Исполнителю фактически выполненные работы на момент их прекращения по цене, указанной в п. 2.1, и компенсирует все его затраты».

У ході дослідження поданої позивачем до суду першої інстанції первинної документації, колегією судів апеляційного суду встановлено, що факт виконання господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи документами: договором, додатковими угодами до договору, актами виконаних робiт, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, копіями податкових накладних.

Крім того, між позивачем (замовник) та ПП «Пресбуд 900» (виконавець) було укладено договір по виготовленню металоконструкцій № 11/07 з додатковими угодами до нього (далі по тексту - Договір № 11/07 від 11.07.2011 року).

Відповідно до умов цього договору: « 1.1. исполнитель обязуется выполнить, а заказчик принять и оплатить в соответствии с условиями настоящего Договора и Дополнительных соглашений к нему: работы по пескоструйной очистке и покраске стальных металлоконструкций в соответствии с требованиями п. 3 данного договора».2.1 объемы и стоимость работ определяется исполнителем и заказчиком дополнительными соглашениями, подписанными Сторонами и являющимися неотъемлемыми частями Договора. 2.2. оплата производится исполнителем по факту после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ, указанних в дополнительных соглашениях. 2.3 -2.5 расчеты с исполнителем за выполненные им работы заказчик производит в порядке, указанном в дополнительных соглашениях либо после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ. Платеж осуществляется в течение 5-ти банковских дней от даты подписания Акта приемки-сдачи работ банковским переводом на расчетный счет, указанный исполнителем. В случае прекращения работ по требованию заказчика или по другой причине, не зависящей от исполнителя, заказчик в течение 5 банковских дней полностью оплачивает исполнителю фактически выполненные работы на момент их прекращения по цене, указанной в п.2.1, и компенсирует все его затраты».

У ході дослідження поданої позивачем до суду першої інстанції первинної документації, колегією судів апеляційного суду встановлено, що факт виконання господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи документами: договором, додатковими угодами до договору, актами виконаних робiт, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, копіями податкових накладних.

Крім того колегію судів апеляційного суду встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Ладас» (виконавець) було укладено договір по виготовленню металоконструкцій № 01/03 від 05.03.2012 року (надалі - Договір № 01/03 від 05.03.2012 року) та договір по виготовленню металоконструкцій № 01/06 від 11.06.2012 року (надалі - Договір № 01/06 від 11.06.2012 року). В подальшому у вказані договори вносились зміни та доповнення, які укладались шляхом підписання додаткових угод.

Відповідно до умов договору: « 1.1 исполнитель обязуется выполнить, а заказчик принять и оплатить в соответствии с условнями настоящего Договора и Дополнительных соглашений к нему: работы по изготовлению стальных металлоконструкций; другие работы по сварке, сборке, зачистке стальных конструкций; иные работы, предусмотренные Дополнительным соглашением. 2.1 цього ж Договору «объемы и стоимость работ определяется исполнителем и заказчиком дополнительными соглашениями, подписанными Сторонами и являющимися неотъемлемыми частями Договора.2.2 оплата производится исполнителем по факту после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ, указанних в дополнительных соглашениях. 2.3 расчеты с исполнителем за выполненные им работы заказчик производит в порядке, указанном в дополнительных соглашениях либо после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ.2.4 платеж осуществляется в течение 5-ти банковских дней от даты подписания Акта приемки-сдачи работ банковским переводом на расчетный счет, указанный исполнителем.2.5. в случае прекращения работ по требованию заказчика или по другой причине, не зависящей от исполнителя, заказчик в течение 5 банковских дней полностью оплачивает исполнителю фактически выполненные работы на момент их прекращения по цене, указанной в п. 2.1, и компенсирует все его затраты».

Крім того, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що предметом Договору № 01/06 від 11.06.2012 року, згідно з пунктом 1.1 було «выполнение работ по пескоструйной очистке и покраске стальных металлоконструкций в соответствии с требованиями п. 3 данного договора».

Відповідно до умов цього договору: « 2.1 объемы и стоимость работ определяетея Исполнителем и Заказчиком дополнительными соглашениями, подписанными Сторонами и являющимися неотъемлемыми частями Договора. 2.2 оплата производится Исполнителем по факту после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ, указанних в дополнительных соглашениях. расчеты с исполнителем за выполненные им работы заказчик производит в порядке, указанном в дополнительных соглашениях либо после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ.2.4 платеж осуществляется в течение 5-ти банковских дней от даты подписания Акта приемки-сдачи работ банковским переводом на расчетный счет, указанный Исполнителем. 2.5 в случае прекращения работ по требованию Заказчика или по другой причине, не зависящей от Исполнителя, Заказчик в течение 5 банковских дней полностью оплачивает Исполнителю фактически выполненные работы на момент их прекращения по цене, указанной в п.2.1, и компенсирует все его затраты».

У ході дослідження поданої позивачем до суду першої інстанції первинної документації, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що факт виконання господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме: договорами, додатковими угодами до договорів, актами виконаних робiт, рахунками-фактур, платіжними дорученнями.

Також, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Будівельна справа» (виконавець), 29.07.2011 року було укладено договір № 1/ЛК. У ході дослідження поданої позивачем до суду першої інстанції первинної документації, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що факт виконання господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи документами: зокрема договором, додатковими угодами до договору, актам виконаних робiт, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.

Враховуючи вищевикладене, у ході дослідження наданої суду первинної документації судом встановлено факт виконання господарських операцій за вказаними договорами.

Колегією суддів апеляційного суду також встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами, зокрема з ТОВ «Ютіка», ПП «Будівельна справа», ПП «Пресбуд 900», ТОВ «Ладас» було зумовлено необхідністю виконання позивачем взятих на себе зобов'язань з ТОВ «Альтіс-Спецбуд» на підставі договору № НШ-03-АС/182-11 від 08.11.2011 року, з ВАТ «Уманьавтодор» на підставі договору № 115-12 від 24.07.2012 року, з ПАТ «Мостобуд» на підставі договору № 76-12/143-21185-182-11 від 11.05.2012 року, з ТОВ «РЕМЕКС» на підставі договору № 49-12 від 21.03.2012 року.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на акт ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області ДПС від 31 травня 2013 року № 428/22-225/24056011 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ютіка» (код за ЄДРПОУ 24056011) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» (код за ЄДРПОУ 338205611) за період жовтень 2012 року, ТОВ «Грин Гарден Дизайн» (код за ЄДРПОУ 38320888) за період листопад 2012 року та ТОВ «Нептун Інвест» (код за ЄДРПОУ 38292039) за період грудень 2012 року та контрагентами - покупцями», колегія суддів апеляційного суду відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Згідно висновків актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача податковими органами встановлено, що укладені даними юридичними особами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами.

Однак, як вбачається із зазначеного акту, зустрічна звірка фактично не відбулася, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та була проведена у приміщенні податкового органу без дослідження первинної документації. Крім того, із зазначеного акту вбачається, що контролюючим органом не досліджувалися взаємовідносини ТОВ «Ютіка» конкретно з позивачем.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За наведених обставин акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не може бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ відсутності реального характеру фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Ютіка».

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу зазначених норм вбачається, що у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України перелік працівників даних юридичних осіб, сертифікати на цих працівників, наявність дозволів Держгірпромнагляду не є документами, з якими пов'язане обчислення та сплата податків і зборів.

Досліджені у судовому засіданні первинні бухгалтерські документи: податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які надані позивачем, суд вважає належними та допустимими доказами, оскільки між позивачем та його вищевказаними контрагентами вчинялися реальні господарські операції, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, і яки ним споживалися у своїй господарській діяльності та пов'язані з його зобов'язаннями перед третіми особами, безумовно впливали на рух активів, відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та належним чином оформлені. Відтак, суд приходить до висновку, що у позивача були наявні всі підстави для формування витрат з податку на прибуток та для нарахування податкового кредиту.

Суду не надано доказів, які б давали підстави вважати, що роботи/послуги не були виконані/надані саме вищезазначеними контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необгрунтованими твердження відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ютіка», ПП «Будівельна справа», ПП «Пресбуд 900», ТОВ «Ладас» про відсутність господарської мети у позивача при укладанні договорів з цими суб'єктами господарювання, а також про невикористання позивачем у своїй господарській діяльності отриманих робіт від вказаних суб'єктів господарювання.

Суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція Верховного суду України, яка в силу вимог ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, та у постановах Верховного суду України від 10.12.2010 року у справі №21-43а10, від 13.01.2009 року у справі №3060678.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 вказав, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Таким чином, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, то суди під час розгляду справи зобов'язані з дотриманням принципів адміністративного судочинства, зокрема офіційного з'ясування всіх обставин у справі, встановлювати та досліджувати як факт виконання договорів, так і факт реальності та товарності кожного договору окремо по кожному контрагенту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент виписування податкових накладних ТОВ «Ютіка», ПП «Будівельна справа», ПП «Пресбуд 900», ТОВ «Ладас» були зареєстровані відповідно до чинного законодавства України, як суб'єкти підприємницької діяльності, набули статусу юридичної особи.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2009 року у справі № К-1470/09, сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а за ухилення від сплати податків Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність. Тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

В матеріалах справи також відсутні вироки суду про притягнення саме контрагентів позивача до кримінальної справи.

Як зазначено у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року № 7319, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Колегія суддів апеляційного суду також приймає до уваги, що згідно з практикою касаційної інстанції, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Аналогічна позиція висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Таким чином, роблячи висновок про недійсність (дефектність) укладених між позивачем та його контрагентами договорів, відповідач, за переконанням колегії суддів апеляційного суду, вийшов за межі своїх повноважень.

Колегія суддів апеляційного суду відзначає, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не ставило право формування позивачем податкового кредиту у залежність від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах, а невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Колегія суддів апеляційного суду також відзначає, що 27 березня 2014 року старшим слідчим СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 32013110070000030, яка була об'єднана з кримінальним провадженням № 3213110080000057, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 , ч. 2 ст. 212 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, відносно службових осіб ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» голови правління Шандри В.О. та головного бухгалтера Попик Н.М. у зв'язку з відсутністю в їх діяннях ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 , ч. 2 ст. 212 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Під час розгляду справи суд також враховує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В Акті перевірки зазначено, що згідно оборотно - сальдової відомості по рахунку 90 «Собівартість реалізації» за І-ІV квартали 2012 року собівартість реалізованої продукції позивача склала 44 818 197,0 гривень. Згідно річної декларації з податку на прибуток за 2012 рік, ПАТ «Завод «Ленінська кузня» взяло до складу витрат та відобразило в рядку 05.1 декларації з податку на прибуток собівартість реалізованої продукції на суму 88 001 435,00 гривень (за І квартал р.05.1 становить 32 011 495,0 гривень), тому за ІІ-ІV квартали на думку відповідача собівартість мала скласти не 55 989 940,0 гривень, а 44 818 197,00 гривень. (88001435,00 - 32011495,00). Тому на думку відповідача розбіжність складає 11 171 743,00 гривень /55989940,00 - 44818197,00, з яких: 10 515 477,00 гривень за ІІ квартал 2012 року, 656 266,00 гривень за ІV квартал 2012 року з врахуванням заниженого показника за ІІІ квартал 2012 року. За таких обставин, відповідач дійшов до висновку, який зазначений в Акті перевірки, що ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» не мало права включати до витрат за ІІ-ІV кварталу 2012 року суму розбіжності собівартості в розмірі 11 171 743,00 гривень.

Колегія суддів апеляційного суду критично оцінює вказаний висновок, з огляду на наступне. При проведені перевірки з розрахунку витрат, відповідач враховував період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року. Але ним не було прийнято до уваги, що ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» займається виготовленням складних металоконструкцій зі значним по часу операційним виробничим циклом (від 1 року). Відповідно до п. 2 розділу 4 Перехідних положень Податкового Кодексу у 2012 році звітними періодами з податку на прибуток були: квартал, півріччя, 9 місяців і рік. Тому, Декларація з податку на прибуток складалася наростаючим підсумком з початку року.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За таких обставин, дії відповідача щодо математичного розрахунку визначення розміру витрат собівартості за ІІ-ІV кв. 2012 року, здійсненного шляхом віднімання від річної собівартості (Декларація за прибуток за 2012 р.) даних 1 кв. 2012 року - (річна собівартість в розмірі 88001435,00 - собівартість І кварталу 2012 року в розмірі 32011495,00 = 55 989 940,00) є нормативно необґрунтованими.

У ст. 50.1 Податкового Кодексу вказано, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки ) виявлені.

З огляду на вказане суд зазначає, що Податковий кодекс надає право платнику податку самостійно корегувати декларацію з податку на прибуток протягом звітного періоду (року) і таке корегування не тягне за собою для платника податку будь-яких санкцій. А тому, висновки відповідача, зазначені в Акті перевірки, щодо встановлення факту завищення позивачем у ІІ-ІV кварталі 2012 року собівартості реалізованої продукції на суму 11 171 743,00 гривень судом відхиляються.

Дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.09.2013 року № 0003102201, № 0003092201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 15.04.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.