Постанова

від 18.02.2014 по справі 14/5007/845-б/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа № 14/5007/845-Б/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Демидюк О.О. ,

судді Бригинець Л.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від апелянта - не з'явився

від кредиторів - не з'явились

від боржника - не з'явився

арбітражнйи керуючий - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі на ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.12.13 р. у справі № 14/5007/845-Б/12

за заявою Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (м. Житомир)

до Публічне акціонерне товариство "Житомирремхарчомаш" (м.Житомир)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.12.2013 року у справі № 14/5007/845-Б/12 (суддя Костриця О.О.) заяву УПФУ в місті Житомирі № 12223/07 від 17.05.2013 р. про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 24782,78 грн. задоволено частково. Визнано вимоги кредитора - УПФУ в м. Житомирі на суму 17989,85 грн., які віднесено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів боржника. В решті вимог відмовлено. Відмовлено в задоволенні заяви УПФУ в м.Житомирі № 18064/07 від 16.07.2013р. про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 4528,62 грн. Відмовлено в задоволенні заяви УПФУ в м.Житомирі № 23387/07 від 29.08.2013р. про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 7018,81 грн. Відмовлено в затвердженні звіту ліквідатора по проведенню ліквідаційної процедури ПАТ "Житомирремхарчомаш" та ліквідаційного балансу боржника станом на 25.09.2013 р. Розгляд справи відкладено, тощо.

Мотивуючи підстави відмови в задоволенні вимог Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі суд першої інстанції зазначив, що вимоги заявника не являються ні конкурсними ні поточними вимогами виходячи із змісту спеціального Закону про банкрутство, а тому не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, кредитор - Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати в частині відмови в задоволенні заяв УПФУ та постановити нове рішення, яким вимоги задоволити в повному обсязі. В обгрунтування скарги зазначає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулює умови та порядок застосування ліквідаційної процедури, а не відносини у сфері нарахування, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Відтак, нараховані суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є правомірним грошовим зобов'язанням, яке підлягає визнанню як кредиторських вимог, що виникли у період процедур банкрутства (в тому числі, ліквідації). Таким чином вважає, що висновки суду першої інстанції є незаконними і необгрунтованими.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Учасники провадження у справі письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, явку представників в судове засідання не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи всі учасники були повідомлені належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

Зважаючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.12.2013 р. у справі № 14/5007/845-Б/12 залишити без змін виходячи з наступного.

З 19.01.2013р. набрала законної сили нова редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до п.1 ч.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 3 частини 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду від 24.01.2013р. Публічне акціонерне товариство "Житомирремхарчомаш" (м.Житомир) було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 24 січня 2014р. включно, призначено ліквідатором ПАТ "Житомирремхарчомаш" (м.Житомир) арбітражного керуючого Мельника Василя Олексійовича.

З огляду на зазначене, та враховуючи що ліквідаційну процедуру по даній справі було відкрито після набрання законної сили новою редакцією зазначеного Закону, при проведенні ліквідаційної процедури господарський суд керується приписами норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній з 19.01.2013р.

В силу ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

На підставі положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у справі про банкрутство спір не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів на підставі поданих документів.

Згідно ч.1 ст.2 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За загальним правилом, визначеним ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними засобами доказування повинна довести підстави своїх вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать, що 21.05.2013р. на адресу місцевого господарського суду від УПФУ в м.Житомирі надійшла заява №12223/07 від 17.05.2013р. про збільшення кредиторських вимог до боржника на 24782,78грн. заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за період з серпня 2012 р. по квітень 2013р.

Свою заяву кредитор обгрунтовує посиланням на:

- постанову Житомирського окружного адміністративного суду України від 06.02.2013р. по справі №806/346/13-а про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Житомирремхарчомаш" на користь УПФУ в м.Житомирі 4525,17грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за листопад-грудень 2013 (а.с. 161 том 2),

- постанову Житомирського окружного адміністративного суду України від 11.02.2013р. по справі №806/336/13-а про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Житомирремхарчомаш" на користь УПФУ в м.Житомирі 11199,44грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за серпень-жовтень 2012р. (а.с.163 том 2),

- виконавчими листами виданими на виконання вищезазначених постанов суду (а.с. 160, 162 том 2);

- розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що не змінювався з початку року та відповідно до якого ПАТ "Житомирремхарчомаш" необхідно відшкодувати УПФУ в м.Житомирі витрати на виплату та доставку пенсій на суму 7413,29грн. (загальна сума за період з січня 2013р. по квітень 2013р., а саме: 1853,48грн. за січень 2013р., з урахуванням доплати у розмірі 0,21грн., 1853,27грн. за лютий 2013р., 1853,27грн. за березень 2013р., 1853,27грн. за квітень 2013р. (а.с. 164, 165, 166 том 2).

- розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що не змінювався з початку року та відповідно до якого ПАТ "Житомирремхарчомаш" необхідно відшкодувати УПФУ в м.Житомирі витрати на виплату та доставку пенсій на суму 1644,88грн. (загальна сума за період з січня 2013р. по квітень 2013р., а саме: 411,46грн. за січень 2013р., з урахуванням доплати у розмірі 0,72грн., 411,04грн. за лютий 2013р., 411,04грн. за березень 2013р., 411,04грн. за квітень 2013р. (а.с. 164 зі зворотньої сторони, 165 зі зворотньої сторони том 2).

Таким чином, кредитор зазначає, що ПАТ "Житомирремхарчомаш" зобов'язано відшкодувати УПФУ в м.Житомирі витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за період з серпня 2012р. по квітень 2013р. в сумі 24782,78 грн.

Розглядаючи зазначені вимоги судом враховується наступне.

Відповідно абз. 8 п. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно до абз. 2,3 п.1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури:

- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 41 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю, тому після звільнення працівників підприємства - банкрута фонд оплати праці не формується і не сплачуються витрати на виплату і доставку пенсій.

Враховуючи наведені положення Закону суд першої інстанції правомірно зазначив, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційній процедурі з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Законами України врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 1.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в зв'язку з чим на них також розповсюджується дія норм, які передбачені ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги УПФУ в м.Житомирі в розмірі 17989,85 грн. які виникли за період з серпня 2012р. по січень 2013р. та підтверджуються судовими рішеннями, а також розрахунками, підлягають визнанню господарським судом в повному обсязі.

Відносно вимог в розмірі 6792,93грн., які виникли за період з лютого по квітень 2013р. та підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дані вимоги не мають характеру поточних, оскільки виникли після винесення постанови про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ч.8 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам, у порядку, передбаченому ст. 45 Закону. З основного рахунку проводяться такі виплати: поточні платежі та витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

В статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, яка також не передбачає сплату фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що вимоги заявника не є ані витратами четвертої черги, ані поточними зобов'язаннями, виходячи зі змісту спеціального Закону.

Отже, у задоволенні вимог кредитора в розмірі 6792,93грн., які виникли за період з лютого по квітень 2013р. відмовлено правомірно.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном чи в процедурі санації боржника задовольняються у четверту чергу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.07.2012 р. було зокрема введено процедуру розпорядження майном боржника Публічного акціонерного товариства "Житомирремхарчомаш" (м.Житомир) строком на шість місяців по 26.01.2013р. та призначено розпорядником майна у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Житомирремхарчомаш" (м.Житомир) арбітражного керуючого Мельника В.О. строком на шість місяців - по 26.01.2013р..

Як зазначалося вище, постановою від 24.01.2013р. Публічне акціонерне товариство "Житомирремхарчомаш" (м.Житомир) було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 24 січня 2014р. включно.

Таким чином, заявлені вимоги УПФУ в м.Житомирі в розмірі 17989,85грн., які виникли за період з серпня 2012р. по січень 2013р. підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника до четвертої черги задоволення.

За наведених обставин суд першої інстанції правомірно вказав, що вимоги УПФУ в м.Житомирі в сумі 17989,85 грн. підтверджені належними доказами та підлягають включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів боржника. В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до п.4.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, розподіл сум судового збору (так само як й інших судових витрат) у непозовному провадженні, зокрема, як-от у справах про банкрутство, здійснюється оскільки інше не передбачено законом, за загальними правилами ст.49 ГПК.

З огляду на зазначене, судові витрати покладаються на боржника пропорційно розміру задоволених кредиторських вимог.

У зв'язку із звільненням кредитора - УПФУ в м.Житомирі від сплати судового збору за подачу заяви до господарського суду, підлягає сплаті боржником 832,61 грн. в дохід Державного бюджету України, які слід включити до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника.

В частині розгляду заяви УПФУ в м.Житомирі №18064/07 від 16.07.2013р. про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 4528,62 грн. заборгованості по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій за період з травня по червень 2013р., а також заяви №23387/07 від 29.08.2013р. про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 7018,81 грн. заборгованості по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій за період з липня по серпень 2013 р., судом першої інстанції підставно зазначено, що останні не підлягають задоволенню з огляду на нормативно-правове обгрунтування суду викладене вище при розгляді аналогічної заяви.

Також місцевим господарським судом правомірно відмічено, що нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено подання до суду в межах ліквідаційної процедури, саме заяв про визнання поточних кредиторських вимог до боржника, а не заяв про збільшення кредиторських вимог. Поряд з цим, зміст поданих до суду заяв про збільшення кредиторських вимог не містить виклад обставин із зазначенням доказів виникнення кредиторської заборгованості, що є підставою для звернення до суду. В даних заявах відсутнє посилання на норми матеріального та процесуального права на підставі яких подаються відповідні заяви.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Житомирської області від 05.12.2013 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі від 03.01.2014 р. № 72/07 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.12.2013 року у справі № 14/5007/845-Б/12 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.