Ухвала

від 24.02.2014 по справі 2а-14183/12/0170/29

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-14183/12/0170/29

24.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 2а-14183/12/0170/29 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 20.08.2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмаркет" (вул. Южнобережне шосе, буд.45-А, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98607)

до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономній Республіці Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, буд.16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмаркет"задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0006062301 від 13.12.2012 та №0006052301 від 13.12.2012, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2013 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмаркет" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2012: №0006062301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21017 грн. та №0006052301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 25471,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки відповідач дійшов помикових висновків про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по правовідносинам з контрагентами позивача.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 13.12.2012 прийняти податкові повідомлення-рішення: №0006062301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21017 грн., у тому числі: 16895,00грн.- основний платіж та 4122,00грн.- штрафні санкції та №0006052301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 25471,00грн., у тому числі: основний платіж -20926,00грн., 4545,00грн.-штрафні санкції.

Передумовою збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість став акт від 29.11.2012 №2577/22-01/24023750/241 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пункту 138.4, пункту138.6, підпункту 139.1.9 пункту139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 20926,00грн.; підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5, пункту 7.4, підпункт 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 16895,00грн.

З аналізу норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи. Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з пунктом 1.7. Закону - є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна. Наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про безтоварний характер фінансово-господарських правовідносин між позивачем та Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія" та невідповідність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку даних суб'єктів господарської діяльності поняттю "первинний документ" у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у зв'язку з чим такі документи не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського та податкового обліку та приймати участь у формуванні валових витрат та податкового кредиту позивача через наступне.

Помилковими вважаються твердження в апеляційній скарзі щодо відсутності у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія", у зв'язку з недоведеністю, оскільки в матеріалах справи наявні документи бухгалтерської та податкової звітності ТОВ "Будмаркет" щодо правовідносин з Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія" у перевіряємий період на загальну суму 101372,52 грн., у тому числі податок на додану вартість-16895,93 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у перевіряємий період позивач мав правовідносини з Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія", які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення, вказані контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що за період з 01.10.2009 по 31.03.2012 позивач за договорами, укладеними з Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія", отримав від останніх роботи (послуги) на загальну суму без податку на додану вартість-84476,59 грн., податок на додану вартість-18895,93 грн., а всього з податком на додану вартість-101372,52 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що за вказаний період Фірма "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія" виписали на адресу позивача відповідні податкові накладні на загальну суму 101372,52 грн., у тому числі податок на додану вартість -16895,43 грн. Згідно з платіжних доручень, квитанцій та виписок з банку позивачем за період з 01.10.2009 по 31.03.2012 сплачено Фірмі "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія" за отримані роботи (послуги) 101372,52 грн.

Відповідно висновку судово-економічної експертизи №801/802 від 25.06.2013 висновки акту від 29.11.2012 №2577/22-01/24023750/24 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 щодо заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмаркет" податку на додану вартість на загальну суму 16895,00грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 20926,00грн. за період з 01.10.2009 по 31.03.2012 документально не підтверджуються.

Отже, право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними, складеними Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія".

Постачальники робіт та послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, на момент вчинення відповідних господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість, за даними офіційного сайту Державної податкової служби України і мали право видавати податкові накладні.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту №801/802 від 25.06.2013 , оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія", які були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, у зв'язку з тим, що правочини, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами мають ознаки "нікчемності" та "безтоварності", оскільки в матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось про те, що правочини між позивачем та Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія" суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто, підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Судова колегія зазначає, що на час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності, був відсутній відповідний вирок суду, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що усі господарські операції, що були проведені між позивачем та Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія", призвели до зміни майнового стану позивача і даний факт підтверджується не тільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, та також підтверджено у процесі дослідження судово-економічної експертизи.Докази, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку та висновки експерта- не надано. Під час здійснення перевірки відповідач не дослідив питання реального виконання умов правочинів між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності та не дослідив питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від постачальників робіт (послуг).

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтується виключно на висновку про нікчемність правочинів між позивачем та Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія", на факті порушення кримінальної справи відносно третіх осіб та неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів, то суд вважає такий висновок неправомірним в силу вищевказаних вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його контрагентів.

Вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі "Булвес АД проти Болгарії", ЄСПЛ додатково зазначив, що "у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції". Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на матеріали досудового слідства, зокрема,показання директорів Фірми "Капітель Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбудіндустрія",оскільки акти перевірок платників податків не можуть ґрунтуватися на матеріалах досудового слідства при відсутності відповідного вироку суду, який би встановив певні обставини щодо правових наслідків дій чи бездіяльності певних осіб в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою. В матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи за фактом фінансово-господарських правовідносин між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності, а тому приймати до уваги показання директорів Фірми "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія", які надані у межах кримінальних справ, що були порушені за фактом фінансово-господарських операцій між Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія" з якимось іншими суб'єктами господарювання, а ні з позивачем- у суду немає правових підстав.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування суми податку на прибуток в розмірі 20926,00грн. та податку на додану вартість в розмірі 16895,00грн. за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 13.12.2012:№0006052301 та №:№0006062301 фінансових санкцій в сумах 4545,00грн. та 4122,00грн. та слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірних повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 13.12.2012:№0006062301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21017,00грн. та №0006052301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 25471,00грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2013 у справі № 2а-14183/12/0170/29 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко