Ухвала

від 27.02.2014 по справі 484/4367/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/4367/13-к 19.02.2014 19.02.2014 27.02.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 11-кп/784/91/14 Головуючий у 1-й інстанції:

Категорія: ч.2 ст.15, п.п.4,6,9,12 Маржиної Т.В.

ч.2 ст.115; ч.3 ст.152; ч.4 ст.187; Доповідач апеляційного суду:

ч.1 ст.309; ч.1 ст.357; ч.3 ст.364; Хомік І.М.

ч.2 ст.365 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого: Хоміка І.М.

суддів: Рудяка А.В., Міняйло М.П.

за участю секретаря: Жданової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10,на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 року, яким

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця смт. Врадіївка Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.4,6,9,12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.152; ч.4 ст.187; ч.1 ст.309; ч.1 ст.357; ч.3 ст.364; ч.2 ст.365 КК України.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2;

- визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.4,6,9,12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.152; ч.4 ст.187; ч.3 ст.364; ч.1 ст.366 КК України.

Цим же вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця смт. Врадіївка Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3;

- визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.4,6,9,12 ч.2 ст.115; ч.4 ст.187 КК України.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця с. Адамівка Врадіївського району Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4;

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України

Учасники судового провадження:

прокурори: Висоцька Н.В., Тітусь В.В.

судовий розпорядник: Цуркан Р.М.

обвинувачені: ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8

захисники: ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7

потерпіла: ОСОБА_12

представник потерпілої: ОСОБА_13

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг:

Захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд, в зв'язку з істотними порушеннями норм кримінального процесуального кодексу.

Аналогічне прохання також викладено в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6

Захисник ОСОБА_7, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, просить вирок суду змінити, пом'якшивши призначене йому покарання, застосувавши до нього ст. 69 КК України і призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями статей, що передбачають його відповідальність.

Захисник ОСОБА_14 в інтересах засудженого ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати, закривши провадження про справі в зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного події кримінального правопорушення.

Короткий зміст судового рішення суду 1-ї інстанції:

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.4,6,9,12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.152; ч.4 ст.187; ч.1 ст.309; ч.1 ст.357; ч.3 ст.364; ч.2 ст.365 КК України та призначено покарання:

за ч.2 ст.15 - п.п.4,6,9,12 ч.2 ст.115 КК України із застосуванням ст.54 КК України - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю та позбавлення спеціального звання «капітан міліції»;

за ч.3 ст.152 КК України - 12 років позбавлення волі;

за ч.4 ст.187 КК України - 10 років позбавлення волі;

за ч.1 ст.309 КК України - 2 роки позбавлення волі;

за ч.1 ст.357 КК України - 2 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст.364 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч.2 ст.365 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки та штрафом на користь держави в сумі 10 000 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки, з позбавлення спеціального звання «капітан міліції» та штрафом на користь держави в сумі 10 000 грн.

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.4,6,9,12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.152; ч.4 ст.187; ч.3 ст.364; ч.1 ст.366 КК України та призначено покарання:

за ч.2 ст.15 - п.п.4,6,9,12 ч.2 ст.115 КК України із застосуванням ст.54 КК України - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю та позбавлення спеціального звання «лейтенант міліції»;

за ч.3 ст.152 КК України - 10 років позбавлення волі;

за ч.4 ст.187 КК України - 10 років позбавлення волі;

за ч.3 ст.364 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч.1 ст.366 КК України - 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки, з позбавлення спеціального звання «лейтенант міліції».

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.4,6,9,12 ч.2 ст.115; ч.4 ст.187 КК України та призначено покарання:

за ч.2 ст.15 - п.п.4,6,9,12 ч.2 ст.115 КК України - 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч.4 ст.187 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.54 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки, з позбавленням спеціального звання «майор міліції» та штрафом на користь держави в сумі 10 000 грн.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь Миколаївської лікарні швидкої допомоги на відшкодування витрат пов'язаних зі стаціонарним лікуванням потерпілої ОСОБА_12 - 10 581 грн. 67 коп.

З обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_12 в якості відшкодування їй завданої матеріальної шкоди - 6 769 грн.79 коп., та в якості завданої моральної шкоди з обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6 по 150.000грн., з кожного, та з обвинуваченого ОСОБА_8 - 100 000 грн.

З обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь прокуратури Миколаївської області 4 381 грн. 40коп., в рахунок відшкодування затрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

З обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_4, та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь прокуратури Миколаївської області 6 572 грн., в рахунок відшкодування затрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

З обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь прокуратури Миколаївської області 40 530 грн. 30коп., в рахунок відшкодування затрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

З обвинуваченого ОСОБА_6 стягнено на користь прокуратури Миколаївської області за проведення експертизи 10 556 грн.10коп.

З ОСОБА_4 на користь прокуратури Миколаївської області за проведення експертизи - 2071 грн. 90 коп.

З ОСОБА_8 на користь прокуратури Миколаївської області за проведення експертизи - 4215 грн. 60 коп.

З ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь НДЕКЦ Миколаївської області 1 765 грн. 20 коп., в рахунок відшкодування затрат, пов'язаних з проведенням молекулярно-генетичної експертизи.

З ОСОБА_6 стягнено на користь НДЕКЦ Миколаївської області за проведення молекулярно-генетичної експертизи 1 765 грн.20коп.

З ОСОБА_8 стягнено на користь НДЕКЦ Миколаївської області за проведення молекулярно-генетичної експертизи 1 765 грн.20коп.

З ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь НДЕКЦ Миколаївської області 5 295 грн. 60 коп., в рахунок відшкодування затрат, пов'язаних з проведенням молекулярно-генетичної експертизи.

З ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь НДЕКЦ Миколаївської області 2 647 грн. 80 коп., в рахунок відшкодування затрат, пов'язаних з проведенням молекулярно-генетичної експертизи.

З ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь НДЕКЦ Миколаївської області 5 295 грн. 60 коп., в рахунок відшкодування затрат, пов'язаних з проведенням молекулярно-генетичної експертизи.

З ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь НДЕКЦ Миколаївської області 4 413 грн., в рахунок відшкодування затрат, пов'язаних з проведенням молекулярно-генетичної експертизи.

З ОСОБА_4 на користь Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за проведення криміналістичної експертизи - 3 532 грн. 80 коп.

З обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ України, в рахунок відшкодування затрат, пов'язаних з проведенням експертиз - 1 178 грн.58 коп.; та 294 грн. 65 коп.

З обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постановлено стягнути в солідарному порядку на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України, в рахунок відшкодування затрат, пов'язаних з проведенням експертиз - 8832 грн. 4 416 грн.

З ОСОБА_6 стягнено на користь НДЕКЦ Миколаївської області за проведення почеркознавчої експертизи 1 223 грн.60коп.

З ОСОБА_4 на користь Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за проведення криміналістичної експертизи наркотичних засобів - 3 017 грн. 60 коп.

Узагальненні доводи апеляційних скарг:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає, що обвинувальний вирок постановлений з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів захисник також посилається на неповноту судового розгляду, а саме відхиленні клопотання сторони захисту про примусовий привід свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та необхідності їх допиту у судовому засіданні, що може мати істотне значення для ухвалення законного рішення.

Вказуючи на істотність порушення вимог кримінально-процесуального закону, апелянт зазначає, що вирок ухвалено незаконним складом суду, а саме: як вбачається з ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2013 року про визначення підсудності до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 1201316020000061, але ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.09.2013 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за № 12013160200000661, тобто до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області направлено інше кримінальне провадження. Хоча в ухвалі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.09.2013 року про призначення провадження до судового розгляду, зазначено, що описка в ухвалі апеляційного суду Миколаївської області є технічною та не впливає на правильність визначення підсудності щодо кримінального провадження № 12013160200000661 відносно ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, але захисник вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.379 КПК України.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження , на думку захисника полягає в тому, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а навпаки спростовуються сукупністю доказів, які на його думку безпідставно відкинуті судом. Зокрема, суд необґрунтовано не прийняв до уваги висновки експертів: 1) висновок № 540 від 02.07.2013 року (т.5 а.с.21-25), 2) висновок № 1068 від 05.07.2013 року, 3) висновок № 98 від 10.07.2013 року (т.5 а.с. 31-38), 4) висновок № 112 від 19.07.2013 року, 5) висновок № 130 від 22.08.2013 року (т.5 а.с.42-51), 6) висновок № 669 від 21.08.2013 року (т.5 а.с.56-57), 7) висновок № 99 від 10.07.2013 року (т.5 а.с.69-76), 8) висновок № 3780/10 від 19.07.2013 року, 9) висновок № 97 від 10.07.2013 року, 10) висновок № 103 від 10.07.2013 року, 11) висновок № 373 від 05.07.2013 року, однак дані висновки підтверджують факт відсутності обвинуваченого ОСОБА_4 на місці скоєння злочину та відсутність доказів щодо зґвалтування потерпілої ОСОБА_12

Що стосується перевищення влади обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , яке виразилось у застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_8 фізичного насильства, то судом не прийнято до уваги ряд доказів, які свідчать про те, що обвинуваченому ОСОБА_8 27.06.2013 року, не було нанесено тілесних ушкоджень. Даний факт підтверджується висновком експерта № 3025 від 13.09.2013 року, який суд визнав нелегітимним доказом та висновком № 305 від 13.09.2013 року, отриманий стороною захисту, з яким було ознайомлено сторону обвинувачення, але не долучено до матеріалів кримінального провадження.

Щодо замаху на вбивство, зґвалтування та розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_12, то апелянт посилається на те, що вирок суду ґрунтується на поясненнях потерпілої ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_8 та підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_17 ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, однак ці пояснення спростовуються зібраними доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження та є спробою суду постановити неправосудний вирок.

За епізодами незаконних дій з наркотичними засобами та службовими документами ОСОБА_4, судом не прийнято до уваги доводи останнього, який пояснив, що немає ніякого відношення до наркотичних засобів та вони були йому підкинуті. Винність ОСОБА_4 в інкримінованому злочині ґрунтується на протоколі обшуку від 06.07.2013 року та пояснень понятих ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, які були присутні при проведені обшуку в домоволодінні ОСОБА_4 Однак в протоколі обшуку, який проводився 29.06.2013 року, зазначено, що при проведені обшуку у домоволодінні ОСОБА_4 документів та наркотичних засобів не виявлено. Дані факти підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26, але судом не прийнято до уваги ці пояснення.

Щодо епізоду зґвалтування, замаху на вбивство та розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_12, то судом порушено ряд вимог передбачених законом України, а саме: порушено право на долучення до кримінального провадження доказів, які мають значення для провадження; порушено право обвинуваченого ОСОБА_8 на обов'язкову участь захисника при розгляді кримінального провадження, яке відноситься до особливо-тяжких злочинів; порушено право обвинуваченого ОСОБА_8 на захист, оскільки його захисник діяв всупереч інтересів обвинуваченого ОСОБА_8 та їх правові позиції не співпадали між собою.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 вказує на те, що вирок суду є незаконним та ухвалений некомпетентним судом, оскільки ухвалою апеляційного суду Миколаївської області про визначення підсудності від 09.09.2013 року до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області направлено кримінальне провадження за № 12013160200000061, а фактично судом розглянуто кримінальне провадження за № 12013160200000661. Хоча суд першої інстанції в ухвалі від 26.09.2013 року вказав, що це є технічною помилкою , але на думку апелянта лише за таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, оскільки виправлення помилки в ухвалі суду вирішується в судовому засіданні та в суді, який виносив рішення.

Що стосується обвинувачення, то висновки суду є необґрунтованими та повністю спростовуються доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Як зазначається у вироку суду, що пояснення потерпілої ОСОБА_12 підтверджуються даними проведеного за її участю слідчого експерименту, що зафіксовано у протоколі (т.2 а.п.105, 122) під час якого потерпіла в деталях показала та розповіла про обставини вчинених до неї злочинів. Однак пояснення потерпілої ОСОБА_12 не підтверджуються жодними доказами, так потерпіла навіть не вказала місця події.

Апелянт вказує на те, що судом не прийнято до уваги пояснення ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив про непричетність до скоєного злочину щодо потерпілої ОСОБА_12 Пояснення ОСОБА_6 повністю підтверджуються поясненнями свідків, які допитані в судовому засіданні - ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_21 та ОСОБА_30

Також до матеріалів кримінального провадження долучені висновки судово-медичних експертиз, судово-медичних молекулярно -генетичних експертиз та жодний висновок не вказує на причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення та його вина не доведена належним та допустимими доказами.

Що стосується призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_6, то судом грубо порушені приписи норм матеріального права, а саме те, що судом призначено покарання у найвищій межі передбаченою санкцією ч.2 ст. 115 КК України. Стосовно цивільного позову, то матеріальна шкода складається з витрат на лікування в сумі 1889 грн. та викрадених речей, однак суд не встановив коли, ким і що саме було викрадено у потерпілої ОСОБА_12 Також судом першої інстанції не правильно задоволено, хоча і частково, вимоги позовної заяви, оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України та не підтверджується доказами, які необхідно долучати до позовної заяви. З обвинувачених стягнуто грошові кошти на користь прокуратури Миколаївської області, хоча цей орган не є ні потерпілим, ні цивільним позивачем, тому стягнення на користь прокуратури є незаконним рішенням суду.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , не оскаржуючи фактичних обставин, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, вважаючи, що судом призначено занадто суворе покарання, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою вину, його другорядну роль, що він був лише таксистом, тобто особою, який спонтанно, поневолі, стала співучасником злочину. Також судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не взято до уваги, як пом'якшуючі обставини його позитивні характеристики з місця роботи та проживання, те, що лише ОСОБА_8 вибачився перед потерпілою ОСОБА_12, яка в свою чергу просила сурової міри покарання лише для ОСОБА_4 та ОСОБА_6

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 посилається на те, що вирок суду постановлений з істотними порушеннями норм кримінального права, а саме порушено право сторони захисту щодо залучення до кримінального провадження висновків експертів, які стороною захисту самостійно залучено для проведення експертизи.

Вказує на не відповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, оскільки відсутні докази вини його підзахисного. Вважає, що судом безпідставно не надано належної оцінки поясненням свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_32, які повністю спростовують доводи сторони обвинувачення, та в поясненнях цих свідків відсутні підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_10

Захисник також посилається на неповноту судового розгляду, яка полягає у безпідставному відмовленні в задоволенні клопотання про допит неповнолітньої ОСОБА_33, пояснення якої мають істотне значення для винесення справедливого та об'єктивного вироку. Також в судовому засіданні надані нові пояснення потерпілої та обвинувачених, які повністю спростовують дані, що були використані при складані Акту № 344 від 22.07.2013 року. Суд не звернув увагу на те, що акт амбулаторної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_8 проведено лише по матеріалам кримінального провадження,які були здобуті в самому початку досудового розслідування, але пізніше додатково здобуті докази можуть вплинути на правильність висновків цієї експертизи, в зв'язку з чим є потреба в проведенні додаткової експертизи.

Узагальнена позиція інших учасників судового провадження, щодо поданих апеляційних скарг та рішення суду 1-ї інстанції:

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, прокурор посилається на те, що під час судового розгляду судом були створені всі необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав, зокрема, щодо допиту свідків зі сторони захисту, яким судом були надані виклики. Твердження захисника ОСОБА_3, що його підзахисного ОСОБА_4 оговорено потерпілою ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_8 стосовно нанесення останнім тілесних ушкоджень є безпідставними, оскільки висновки суду з приводу нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 та ОСОБА_8, підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження та судом надано належну оцінку цим доказам. Що стосується показань свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_25, то суд вірно визнав їх сумнівними, оскільки вони є зацікавленими особами, які намагаються допомогти обвинуваченому ОСОБА_4 уникнути покарання. З приводу допущеної помилки в ухвалі апеляційного суду Миколаївської області, то дане питання було вирішено судом першої інстанції під час підготовчого судового засідання на якому встановлено номер кримінального провадження, яке буде розглядатись судом. Отже, суд в повній мірі дослідив та оцінив всі докази по справі та прийшов вірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_4, тому за таких обставин апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення.

Прокурор в своїх запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, в частині істотного порушення норм КПК України, просить залишити її без задоволення з тих же підстав як і апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3. Що стосується посилань захисника ОСОБА_5 на недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6, то вони спростовуються наявними доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження та які були дослідженні під час судового розгляду. Також доводи апелянта на невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції при призначенні покарання в повній мірі дотримався вимог кримінального законодавства.

Що стосується часткового стягнення судових витрат на користь прокуратури, то під час досудового розслідування органами прокуратури було здійснено оплату деяких експертиз, що підтверджено платіжними дорученнями.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень.

В своїх запереченнях прокурор вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження повно та об'єктивно дослідив всі докази по справі, висновки суду відповідають фактичним обставинам провадження, а також дотримався норм кримінального закону під час розгляду провадження та постановлення вироку. Безпідставні посилання апелянта на неповноту судового розгляду щодо допиту свідків за клопотанням сторони захисту. Вказані клопотання заявлені не мотивовано, а тому були відхилені судом. Що стосується перевищення службових повноважень, то висновки суду повністю підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, з зазначенням у вироку доказів, які прийнято до уваги, а які ні. Таким чином, суд першої інстанції законно і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_10

Адвокат ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, до апеляційного суду Миколаївської області надав заперечення на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 В своїх запереченнях посилається на те, що адвокатом ОСОБА_7 порушено право обвинуваченого ОСОБА_8 на захист, оскільки при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції адвокат ОСОБА_7 діяв всупереч інтересів свого підзахисного та їх правові позиції між собою не співпадали. Отже за таких обставин апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Від обвинувачених, потерпілої та її представника апеляційних скарг не надходило.

Обставини справи, встановлені судом 1=ї інстанції:

ОСОБА_4 розпочав роботу в органах внутрішніх з 13.08.2007 року і являвся працівником міліції. Наказом начальника УМВС України в Миколаївській області № 58 від 31.08.2012 року ОСОБА_4 присвоєно звання капітана міліції.

У період з 2008 по 2012 роки ОСОБА_4 при невстановлених обставинах, усвідомлюючи, що не проведення ним перевірки по суті заяв громадян та не прийняття рішення, передбаченого ст. 97 КПК України (в редакції закону 1960 року) та Закону України «Про міліцію» може негативно вплинути на його кар'єру, показники у його роботі, з метою уникнення дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання покладених на нього посадових обов'язків, нехтуючи своїми функціональними обов'язками та умисно використовуючи надані йому державою владні повноваження всупереч інтересам служби, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою запобігти виявленню вказаних матеріалів в приміщенні адміністративної будівлі Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області за адресою смт. Врадіївка Миколаївської області, вул. Героїв Врадіївщини, 122, вирішив привласнити та незаконно зберігати за місцем свого постійного проживання за адресою АДРЕСА_1, офіційні документи, що належать до діловодства Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області, а саме матеріали про адміністративні правопорушення, зареєстровані заяви та повідомлення громадян про вчинення злочинів, а також матеріали про відмову в порушенні кримінальних справ.

Зокрема, заява гр. ОСОБА_34 про викрадення у неї особистого майна; заява ОСОБА_35 про злісне ухилення ОСОБА_36 від сплати аліментів; заява ОСОБА_37 про спричинення ОСОБА_38 тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_39. Матеріали адміністративного провадження стосовно ОСОБА_40 про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП. Матеріали адміністративного провадження стосовно ОСОБА_41 за тією ж статтею КУпАП. Матеріали адміністративного провадження стосовно ОСОБА_42 за ст. 178 ч.3 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_43 за ст. 51 КУпАП. Матеріали про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_44 за ст. 173 ч.2 КУпАП. Матеріали адміністративного провадження стосовно ОСОБА_45 за ст. 173-2 КУпАП. Протокол адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_46 за ст. 173-2 КУпАП. Матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_47 за фактом незаконного вирощування кущів снодійного маку. Матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_48 за ознаками злочину передбаченого ст.ст. 14, 115 КК України.

06.07.2013 року зазначені матеріали виявлені та вилучені під час проведення обшуку у домоволодінні, в якому проживав ОСОБА_4

Таким чином ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 357 КК України та ч. 3 ст. 364 КК України.

Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 у невстановлений час у невстановленому місці при невстановлених обставинах придбав особливо небезпечну наркотичну речовину - канабіс вагою в перерахунку на висушену речовину 10,282 г., , який в подальшому зберігав в канцелярському полімерному «файлі» в гаражі домоволодіння за місцем свого постійного проживання АДРЕСА_1.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України.

Крім цього, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вчинили кримінальні правопорушення стосовно потерпілої ОСОБА_12 при слідуючих обставинах.

27.06.2013 року близько 2.00 години ОСОБА_12 поверталась додому з дискотеки по вул. Маяковського в напрямку вул. Калініна в смт. Врадіївка. Помітивши це, ОСОБА_6 вирішив провести її додому, для чого звернувся до свого приятеля ОСОБА_8 з проханням його підвезти. По дорозі вони зустріли ОСОБА_4, який самовільно покинув чергування у райвідділі міліції та погодився поїхати з ними. На автомобілі ВАЗ-2108 д/н НОМЕР_1, світло-сірого кольору, під керуванням ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, наздогнали ОСОБА_12 і запропонували їй сісти в автомобіль, на що остання відмовилась.

Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_4, роздратовані відмовою ОСОБА_12 сісти в автомобіль, реалізуючи виниклий у них в цей час намір зґвалтувати останню, застосовуючи фізичну силу, діючі спільно, затягнули її в салон автомобіля та наказали ОСОБА_8 їхати за межі смт. Врадіївка у напрямку с. Сирове Врадіївського району. По дорозі ОСОБА_12, зрозумівши злочинні наміри щодо неї, почала кричати та просити її відпустити, намагаючись чинити опір та припинити протиправні дії ОСОБА_4 і ОСОБА_6, які з метою подолання волі потерпілої та її фізичного опору, почали наносити їй руками удари по голові та тулубу, а також насильно утримувати її в автомобілі. Виїхавши за межі смт. Врадіївка та зупинившись на узбіччі дороги у безлюдному місці, ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний намір, із застосуванням фізичної сили, витягнув ОСОБА_12 з салону автомобіля, кинув на землю та почав бити ногами по різним частинам тіла. ОСОБА_6 приєднався до ОСОБА_4 і також почав наносити потерпілій удари ногами по різним частинам тіла. Після побиття потерпілої, ОСОБА_4 подавляючи опір ОСОБА_12, зняв з неї нижню білизну разом із спідницею та зґвалтував, а потім ОСОБА_6 також зґвалтував ОСОБА_12, яка внаслідок отриманих численних тілесних ушкоджень вже не могла чинити активний опір. З метою приховати вчинене зґвалтування, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вирішили вчинити умисне вбивство потерпілої ОСОБА_12 Діючи спільно та погоджено, з метою вбивства потерпілої із зазначених вище мотивів, за попередньою змовою ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, усвідомлюючи, що завдають ОСОБА_12 особливих фізичних страждань шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, почали наносити потерпілій з особливою жорстокістю удари руками і ногами в життєво важливі частини тіла і голову. Під час побиття обвинувачені, бажаючи доставити потерпілій не тільки фізичні, а й моральні страждання, принизити її гідність, зірвали з потерпілої весь одяг.

В цей же час обвинувачені вирішили також заволодіти особистими речами потерпілої шляхом розбійного нападу. Реалізуючи раптово виниклий спільний намір, продовжуючи наносити потерпілій численні удари руками та ногами по голові і тулубу, спільно заволоділи особистими речами ОСОБА_12, на загальну суму 4 880 грн., якими розпорядилися на власний розсуд.

ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, усвідомлюючи, що їх спільний умисел на позбавлення життя потерпілої не доведений до кінця, оскільки остання подавала ознаки життя, з особливою жорстокістю за попередньою змовою групою осіб, діючи спільно та узгоджено, продовжили наносити потерпілій удари руками та ногами по голові і тулубу, спричиняючи їй при цьому сильний фізичний біль. При цьому ОСОБА_6 діставши із багажника автомобіля металевий насос і з особливою жорстокістю наніс кілька ударів насосом по голові потерпілої. Від отриманих ушкоджень потерпіла знепритомніла і перестала подавати ознаки життя. Тоді ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, вважаючи ОСОБА_12 мертвою, покинули місце злочину, залишивши потерпілу у безлюдному незнайомому місці в нічний час.

Спільними діями ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 потерпілій було спричинено тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

Таким чином, обвинувачені, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, виконали всі дії, які вважали необхідними для умисного вбивства потерпілої, з метою приховати інший злочин, але їхні злочинні наміри не були доведені до кінця з причин, які не залежали від їх волі, а саме своєчасно наданої кваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги, яка врятувала життя потерпілій.

Вказані злочинні дії ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковані за ч.2 ст.15, п. п. 4, 6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України та ч.4 ст.187 КК України.

Крім того, дії ОСОБА_4 та ОСОБА_6, пов'язанні зі зґвалтуванням потерпілої ОСОБА_12, кваліфіковані судом ч.3 ст.152 КК України.

Вже вранці 27.06.2013 року ОСОБА_12 надала свідчення про її зґвалтування та замах на життя вчиненні ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, та в ході впізнання за фотознімками упевнено впізнала їх.

Дізнавшись про це, майор міліції ОСОБА_10, займаючи посаду заступника начальника районного відділу - начальника кримінальної міліції Врадіївського районного відділу УМВС України в Миколаївській області (далі - Врадіївського РВ УМВС), та являючись безпосереднім керівником ОСОБА_4, скориставшись своїм службовим становищем, з метою приховання злочинів, допустив участь ОСОБА_4 до роботи з розкриття даних злочинів, що давало можливість останньому приховати свою участь у вчинених ним злочинах.

Крім цього, ОСОБА_10 мав на меті також уникнути факту розголошення інформації про відсутність оперативного чергового ОСОБА_4 у райвідділі під час чергування в ніч з 26.06.2013 року на 27.06.2013 року, та про вчинення ним тяжких і особливо тяжких злочинів ще й через особисті дружні стосунки між собою.

З цією метою, ОСОБА_10 та ОСОБА_4, являючись службовими особами, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, використовуючи та перевищуючи надану їм владу працівників міліції, вирішили спонукати ОСОБА_8 давати в ході слідства неправдиві показання. З цією метою того ж дня у вечірній час, ОСОБА_4 завів ОСОБА_8 до службового кабінету № 16 Врадіївського РВ УМВС, де разом з ОСОБА_10 запропонували ОСОБА_8 приховати участь ОСОБА_4 у скоєних злочинах. Почувши відмову ОСОБА_8 від дачі неправдивих свідчень, ОСОБА_10 та ОСОБА_4, стали погрожувати ОСОБА_8 в разі невиконання їх вимог застосуванням фізичного насильства до нього, а також настанням негативних наслідків для його родини. Навіть після погроз ОСОБА_8 не погодився, тоді ОСОБА_10 та ОСОБА_4 стали застосовувати до ОСОБА_8 фізичне насильство у вигляді почергового нанесення побоїв кулаками в корпус тіла - грудну клітину та область нирок. При цьому, удари ними наносились через журнал, щоб на тілі ОСОБА_8 не залишились сліди побоїв. Своїми діями вказані особи завдали ОСОБА_8 сильного фізичного болю та принизили таким чином його особисту гідність. Будучи не в змозі витримати сильний фізичний біль та побоюючись за своє життя і здоров'я, а також за долю членів родини, ОСОБА_8 погодився давати неправдиві показання і того ж дня дав показання в якості свідка і надалі в якості підозрюваного.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.365 КК України.

ОСОБА_6 відповідно до наказу начальника УМВС України в Миколаївській області № 39 о/с від 25.06.2012 року займав посаду старшого інспектора дозвільної системи Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області знаходячись в званні лейтенанта міліції.

Діючи всупереч Інструкції, регламентуючої діяльність дозвільної системи, достовірно знаючи, що він особисто не має дозволу на придбання мисливської зброї та не має дозволу на зберігання та використання мисливської зброї, зловживаючи владою, діючи в особистих інтересах, всупереч інтересам служби, під час проведення перевірки умов зберігання мисливської зброї у громадян в січні 2013 року, точної дати та часу не встановлено, придбав рушницю марки „ІЖ-58" № НОМЕР_3 за 1000 гривень, яку зберігав без відповідного дозволу у приміщенні свого службового кабінету в адміністративній будівлі Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області в смт. Врадіївка Миколаївської області по вул. Героїв Врадіївщини, 122.

15.01.2013 року у денний час, ОСОБА_6, діючи всупереч Інструкції, перебуваючи у приміщенні свого службового кабінету, в адміністративній будівлі Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області, зловживаючи владою, діючи в особистих інтересах, всупереч інтересам служби, 16.01.2013 року продав ОСОБА_49 мисливську гладкоствольну рушницю „ІЖ-58" НОМЕР_3 за 1500 гривень, одразу ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні свого службового кабінету власноручно склав завідомо неправдивий офіційний документ - дозвіл № 0-8, в якому власноручно вчинив записи, згідно яких ОСОБА_49 має право зберігання (носіння) мисливської гладкоствольної рушниці. Вказаний дозвіл на зброю у цей же день при невстановлених обставинах був підписаний невстановленою особою від імені начальника Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_50 та завірений відбитком круглої гербової печатки Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області. Отриманими від ОСОБА_49 коштами ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд.

Крім того, в січні 2013 року, точної дати не встановлено, ОСОБА_6, являючись старшим інспектором дозвільної системи Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області, будучи службовою особою, діючи всупереч вимогам п.п.12.2, 12.5 Інструкції, достовірно знаючи, що він особисто не має дозволу на придбання мисливської зброї та не має дозволу на зберігання та використання мисливської зброї, зловживаючи владою, діючи в особистих інтересах, всупереч інтересам служби, під час проведення перевірки умов зберігання мисливської зброї у громадян, придбав у ОСОБА_51 рушницю марки „FLUSSTAHL" № НОМЕР_4 за 100 гривень, яку зберігав без відповідного дозволу за місцем свого проживання АДРЕСА_5.

В лютому 2013 року, точної дати не встановлено, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 не має дозволу на придбання мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї, перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_5, зловживаючи владою, діючи в особистих інтересах, всупереч інтересам служби, продав ОСОБА_8 мисливську гладкоствольну рушницю „FLUSSTAHL" № НОМЕР_4 за 550 та 650 гривень, тобто всього 1200 гривень, з наданням оформленого дозволу на право зберігання та носіння вказаної рушниці. Так, ОСОБА_6 без здійснення перевірки обставин, щодо наявності протипоказань до володіння зброєю, власноручно склав завідомо неправдивий офіційний документ - дозвіл без номеру, в якому власноручно вчинив записи, згідно яких ОСОБА_8, має право зберігання (носіння) мисливської гладкоствольної рушниці. Також власноручно вчинив запис про те, що дозвіл, виданий Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області 01.01.2012 року та дійсний до 01.01.2015 року. Вказаний дозвіл на зброю був підписаний невстановленою особою від імені начальника Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_50 та завірений відбитком круглої гербової печатки Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області. Отриманими від ОСОБА_8 коштами ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд.

В результаті вказаних злочинних дій, ОСОБА_6 вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст. 364 КК України.

Обставини справи встановленні апеляційним судом .

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_10, які підтримали вимоги апеляційних скарг, пояснення потерпілої ОСОБА_12 та її представника ОСОБА_13, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг захисників обвинувачених, думку прокурорів, які просили апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_10 у визнаному судом обвинуваченні, за обставин, викладених у вироку суду, підтверджується сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну юридично-правову оцінку.

Зокрема, за епізодом перевищення влади і привласнення офіційних документів обвинуваченим ОСОБА_4 його вина підтверджується даними протоколу обшуку його домоволодіння, під час якого були знайдені та вилученні вищевказані матеріали адміністративних проваджень, відмовні матеріали по заявам громадян та другі службові документи, які відносяться до діловодства Врадіївського РВ УМВС України у Миколаївській області ( т. 2 а. с. 233-236).

Вказані документи оглянуті судом і оглядом встановлено, що вони є офіційними службовими документами, які походять від органу державної влади і мають юридичне значення та повинні використовуватись у встановленому законом порядку і не можуть зберігатися у приватному домоволодінні посадової особи, статус якої займав обвинувачений ОСОБА_4 (т. 7 а. с. 94-110; 115-123; 126-135; 136-152; 171-182; 183; 184-194;195-202;203-210;211;316-321; 322-328).

Хоча обвинувачений ОСОБА_4 і заперечує наявність у нього дома вказаних службових документів, вважаючи що вони йому були підкинуті, оскільки першим обшуком, проведеним 29.06.2013року вони знайдені не були, а вилучались під час проведення повторного обшуку, проведеного 06.07.2013 року, то такі його доводи судом були ретельно перевірені та обґрунтовано визнанні безпідставними.

Так, судом було встановлено, що під час першого обшуку оглядались лише кімнати жилого будинку, а при повторному обшуку оглядались всі господарські будівлі, в т.ч. і гараж.

Також судом були допитані в якості свідків сусіди ОСОБА_4 та особи які були присутні в якості понятих під час проведення обшуку.

Свідки ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 пояснили, що між двома обшуками ОСОБА_4 проживав у своєму будинку сам, будь-які інші сторонні особи проникнути до нього не могли. Крім цього свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_52 підтвердили, що безпосередньо в їх присутності були знайдені та вилученні у ОСОБА_4 службові документи та пакет з речовиною рослинного походження, яка відповідно до висновків судово-криміналістичної експертизи ( т.2 а. с. 240-244) є рослинами коноплі (канабісом) і відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, вагою 10,282 гр.

Наведене також підтверджує вчинення ОСОБА_4 незаконних дій з наркотичними засобами.

Судом встановлено, що обшук у домоволодінні ОСОБА_4 було проведено з дотриманням та у відповідності до вимог ст. ст. 233-236 КПК України, що також спростовує показання свідків ОСОБА_26 і ОСОБА_25 про те, що в будинку обвинуваченого вони ніколи не бачили службових документів та наркотичних засобів.

Показання вказаних свідків суд правильно визнав сумнівними, оскільки один є рідним братом обвинуваченого, а інша його нареченою, тобто вони є зацікавленими особами.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у зловживанні своїм службовим становищем, особисто ним не оспорювалася, а також підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_49, які підтвердили, що вони отримали дозволи від ОСОБА_6 на володіння зброєю та передавали йому за це гроші. При цьому вони жодних перевірок не проходили, ОСОБА_8 будь-яких документів не надавав, а ОСОБА_49 передав лише дві фотокартки.

Судом встановлено, що дозволи на право зберігання ( носіння) зброї без номеру від 1.01.2012 р. та № 0-8 від 16.01.2013 р., видані Врадіївським РВ УМВС на ім»я ОСОБА_8 та ОСОБА_53 в порушення встановленого законом порядку.

Відповідно до висновків судово-почеркознавчих експертиз ( т.3 а. с.59-73; 74-88) рукописні тексти у дозволах на право зберігання зброї виконанні обвинуваченим ОСОБА_6

За фактом зґвалтування та посягання на життя і майно ОСОБА_12 вина обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 підтверджується показаннями самої потерпілої ОСОБА_12, яка пояснила, що після першої години ночі 27.06.2013 року вона в м. Врадіївці прийшла на дискотеку, але невдовзі її покинула, направившись додому. По дорозі біля неї зупинився автомобіль «Жигулі» сірого кольору і хтось запропонував підвезти її додому. Коли вона відмовилась, її затягнули в автомобіль на заднє сидіння і поряд з собою вона побачила ОСОБА_6, за кермом знаходився ОСОБА_8, а поряд з ним ОСОБА_4 Коли проїхали її будинок і не зупинились, вона захвилювалась та намагалась відчинити дверцята, але ОСОБА_4 ударив її кулаком в обличчя, після чого також став її бити ОСОБА_6 Машина рухалась в напрямку с. Сирове і весь цей час її продовжували бити та ображати. Заїхавши за село, біля лісосмуги, машина зупинилась, де її продовжували бити, і ОСОБА_4 перетягнув її на переднє сидіння і за волосся викинув її з машини на землю. Після цього обвинувачені продовжили її бити ногами по різним частинам тіла. Потім ОСОБА_4 кинув її на переднє сидіння, зірвав спідницю, нижню білизну та згвалтував. Вона кричала та чинила опір, але ОСОБА_4 продовжував її бити і вона втрачала свідомість. Коли прийшла в себе, то почула як ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_6 також її зґвалтувати, що той і зробив. Вона вже не могла чинити опір. Після цього ОСОБА_4 з ОСОБА_6 за волосся витягнули її з машини та кинули на землю, при цьому зірвали у неї сумочку та весь верхній одяг. Хтось зірвав з її руки годинник. Потім вона побачила як до неї підходив ОСОБА_6 з якимось металевим предметом в руках і наніс їй сильний удар по голові. Потім підійшов ОСОБА_8 і вона відчула ще один удар по голові, після чого вона втратила свідомість і більше нічого не пам'ятає. Прийшла до тями, коли світало, її одяг, телефон і сумка зникли, на ній була лише одна босоніжка та одна сережка. Зібравшись з силами, вона пішла до Сирівського млина, де стала звати на допомогу і працівникам млина повідомила, що її побили та зґвалтували «врадіївські менти». Їй викликали швидку допомогу і в лікарні вона розповіла, що злочин стосовно неї вчинили ОСОБА_4, ОСОБА_6 та водій-таксист ОСОБА_8, прізвища якого вона на той час не знала. Ввечері того ж дня вона по фотознімкам впізнала всіх трьох нападників.

Показання потерпілої ОСОБА_12 узгоджуються з даними протоколу пред'явлення фотознімків на впізнання, згідно яким вона одразу, без сумнівів, впізнала ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_8, як осіб, які вчинили проти неї кримінальні правопорушення ( т. 3 а.с. 23, т. 2 а. с. 46, 157).

Присутні в якості понятих під час впізнання потерпілою осіб, що здійснили на неї напад, свідки ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56 і ОСОБА_57 підтвердили, що в їх присутності потерпіла, навіть у відсутності належного освітлення, впевнено впізнала всіх трьох обвинувачених, що здійснили на неї напад.

Крім цього, під час проведення слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_12 на місці показала і в деталях розповіла про обставини вчинених щодо неї злочинів, що повністю відповідає даним протоколу огляду місця події, під час якого були знайдені та вилучені належні потерпілій ОСОБА_12 речі, а саме спідниця, блузка, розірвана нижня білизна, на яких є п»ятна схожі на кров (т.4 а. с. 38-40).

Показання потерпілої ОСОБА_12 повністю спростовують доводи обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про начебто їх непричетність до скоєних злочинів відносно потерпілої.

ОСОБА_37 того, показання потерпілої ОСОБА_12 фактично узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_8, який підтвердив побиття та зґвалтування потерпілої ОСОБА_12 безпосередньо ОСОБА_4 і ОСОБА_6 Хоча при цьому ОСОБА_8 применшує свою особисту роль і вказує на нанесення ним потерпілій всього одного удару.

Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_8 підтвердив свої свідчення і на місці показав та розповів обставини вчиненого проти потерпілої злочину ( т.2 а. с. 128-133).

Винність обвинувачених підтверджується також і показаннями свідків.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що він бачив вночі 27.06.2013 року потерпілу ОСОБА_12, яка приблизно о 2 годині ночі пішла додому. Невдовзі за нею, хвилин через 10-15, з дискотеки пішли ОСОБА_6 і ОСОБА_8 Наступний раз він бачив ОСОБА_6 приблизно о 3 г. 30 хв., а ОСОБА_8 більше не бачив. Вранці того ж дня, приблизно о 8 г. ранку ОСОБА_6 просив підтвердити його алібі.

Свідок ОСОБА_18 також підтвердив, що ОСОБА_6 перебував на дискотеці приблизно до 2 год. ночі, потім пішов, а вранці просив його сказати працівникам міліції, що він всю ніч разом з ним знаходився на дискотеці, але він відмовився.

Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 також підтвердили, що ОСОБА_12 вночі 27.06.2013р. знаходилась на дискотеці і останній мав з нею телефонний зв'язок о 1 г.26 хв., який тривав на протязі 30 хв. Свідок ОСОБА_21 пояснила, що вона всю ніч перебувала на дискотеці і бачила там ОСОБА_6 вже після 3 год.

Наведені показання свідків повністю узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_58 і ОСОБА_59, які повністю спростовують свідчення сестри обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_27 про те, що цей обвинувачений всю ніч перебував з нею та ОСОБА_16. Ці ж показання також спростовують показання свідків ОСОБА_60 та ОСОБА_61 про те, що вони 27.06.2013 р. начебто о 1 г. 30 хв. бачили ОСОБА_12 біля газового господарства, оскільки судом достовірно встановлено про перебування потерпілої в цей час на дискотеці.

Пояснення свідків ОСОБА_62 та ОСОБА_21, які пояснили, що бачили ОСОБА_6 27.06.2013 року після 3г.30 хв. і які на думку захисту підтверджують алібі обвинуваченого ОСОБА_6, судом правильно оцінені, як такі, що не підтверджують його непричетність до злочинів, оскільки стосуються часу, який виходить поза межі скоєного злочину, встановленого слідством в період приблизно з 1г.30 хв. до 2г. 43 хв. ночі, що також підтверджується здійсненими трафіками телефонних дзвінків потерпілої та обвинувачених ( т. 8 а. с. 61-63; 276-300; 304-305; 313-318; 333; т.3 а. с. 204-211).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_63 пояснив, що приблизно о 9 г. ранку 27.06.2013 р. до млина прийшла страшно побита та оголена ОСОБА_12, яка пояснила, що вночі її побили та зґвалтували два врадіївських міліціонера і таксист, але прізвищ не називала.

Свідки ОСОБА_64 та ОСОБА_65, працівники швидкої допомоги та свідок ОСОБА_66, сільський фельдшер, пояснили, що надавали потерпілій першу медичну допомогу. На тілі потерпілої були багато чисельні тілесні ушкодження і вона пояснювала, що її били та зґвалтували два працівника міліції, один з яких живе біля військомату.

Свідки ОСОБА_57, ОСОБА_67 і ОСОБА_68, які є працівниками Врадіївської районної лікарні пояснили, що при доставці потерпілої ОСОБА_12 в медичний заклад, ще до приїзду працівників міліції, вона чітко вказала, що злочин стосовно неї вчинили працівники міліції - ОСОБА_4 і ОСОБА_6, а також таксист, прізвища якого вона не знала.

Показання цих свідків повністю спростовують свідчення ОСОБА_69 та ОСОБА_70 про те, що ОСОБА_12 начебто плуталася у своїх поясненнях, називаючи різні прізвища працівників міліції.

Це також спростовується і особистою заявою ОСОБА_12 до Врадіївського РВ УМВС про вчинення стосовно неї злочину безпосередньо ОСОБА_4 і ОСОБА_6 ( т.4 а. с. 36-37), тим більше, що вказані заяви, в силу стану здоров»я потерпілої, складені з її слів безпосередньо працівниками міліції.

Показання потерпілої ОСОБА_12 щодо характеру та механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з даними судово-медичної експертизи ( т.4 а. с. 132-134), відповідно до висновків якої потерпілій заподіянні злами тім»яної та потилочної кісток черепа праворуч, забиті рани волосяної частини голови, верхньої губи, крововиливи шиї, множинні садна тулубу, кінцівок. Злами кісток сплетіння черепу відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення. Будь-яких пошкоджень в області статевих органів у ОСОБА_12 не виявлено, що в свою чергу не виключає можливість скоєння статевого акту без їх формування, втому числі і насильницьких.

Відповідно до висновків додаткової судово-медичної експертизи (т.4 а. с. 339-342) потерпілій ОСОБА_12 заподіянні тілесні ушкодження у вигляді відкритого багатооскольчатого вдавленого зламу правої тім»яної кістки, відкритого вдавленого зламу потилочної кістки зліва, забиття головного мозку 2-го ступеню, забитих ран голови, обличчя, забиття м»яких тканин обличчя, множинних саден тулубу, кінцівок. Данні тілесні ушкодження могли утворитися в результаті неодноразових ударних дій насосом, домкратом ( не менше 4-х ударів). Тілесні ушкодження у вигляді забою м»яких тканин обличчя,множинних крововиливів обличчя, крововиливу слизової верхньої губи, забійних ран обличчя, могли утворитися в результаті не менше шести ударів тупими твердими предметами, якими можуть бути руки, ноги, металеві предмети - насос, домкрат, тощо.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи № 1068 від 5.07.2013р. у ОСОБА_12 наявні пошкодження в області рук і ніг, які утворилися від дії тупих твердих предметів і могли виникнути при боротьбі і самообороні ( т.5 а. с. 27-28).

За висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 568 від 12.07.2013 року у змиві з одного предметного скельця з мазком вмісту піхви ОСОБА_12, виявлена головка сперматозоїда ( т.4 а. с. 361-362).

Висновками судово-молекулярної експертизи №112 від 19.07.2013року у вказаних змивах отримано частковий ДНК- профіль клітини і походження цього біологічного матеріалу не виключає походження від ОСОБА_12 та ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 71-81).

Хоча висновками судово-медичних імунологічних та генетично-молекулярних експертиз № ,№ 540, 98,130, 669, 99, якими визначена відсутність чоловічого генетичного матеріалу та відсутність приналежності генетичного матеріалу будь-якій особі, крім потерпілої, на що посилається сторона захисту, як на відсутність доказів вини обвинувачених, але суд дав вірну оцінку цим обставинам, вказавши на недотримання та порушення порядку отримання та зберігання біоматеріалів, що призвело до втрати певної інформації (т.5 а.с. 58-66).

Такі висновки суду підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_71, яка пояснила, що вона, як лікар-гінеколог сама відібрала мазки з піхви ОСОБА_12 на марлевий тампон. який потім кудись зник.

Ці ж обставини підтвердив свідок ОСОБА_72 пояснивший, що він є судово-медичним експертом і прибувши до лікарні встановив. що лікар-гінеколог в порушення встановленого порядку відібрала у потерпілої мазки, які зникли за невідомих обставин, що призвело до втрати первинного біологічного матеріалу.

Хоча цю обставину сторона захисту використовує як відсутність доказів вини обвинувачених у зґвалтуванні потерпілої, але такі їх доводи спростовуються тими ж показаннями свідка ОСОБА_71, яка пояснила, що при огляді потерпілої вона виявила садно присінника піхви, мікротравму задньої спайки шийки матки та посилений судинний малюнок, про що вона зробила відповідну відмітку в історії хвороби.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 96 від 10.07.2013 року на шортах ОСОБА_6 виявлено біологічний матеріал сперму, яка походить від нього з ймовірністю 99,999999% (т.4 а. с. 345-353).

Крім цього, відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 103 від 10.07.2013р. у зрізах нігтьових пластин, вилучених з правої руки потерпілої ОСОБА_12, виявлено біологічний матеріал самої потерпілої та обвинуваченого ОСОБА_8 з ймовірністю 99,999996% (т.2 а. с. 91-99).

Під час огляду автомобіля ВАЗ-2108 державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_8 під час скоєння злочинів на накладних чохлах були виявлені плями бурого кольору. Згідно висновкам молекулярно-генетичної експертизи №294 від 8.07.2013 р. ці плями є плямами крові, яка може походити від потерпілої ОСОБА_12 (т.4 а. с. 301-311). Відповідно до висновків молекулярно-генетичної експертизи № 297 від 4.07.2013 р. на чохлі з підголовника автомобіля виявлено кров людини, яка може походити від потерпілої ОСОБА_12 ( т. 4 а. с. 315-323). Хоча обвинувачений ОСОБА_8 заперечує наявність в його машині чохлів для підголовників, але такі його твердження спростовуються фотокартками автомобіля ОСОБА_8, зроблених за три дні до події злочину, наданих ОСОБА_73, з яких вбачається наявність в автомобілі таких чохлів (т.8 а. с. 169-171). Тим більше, що один такий чохол від підголовника був знайдений на місці події разом з речами потерпілої ОСОБА_12 (т. 4 а. с. 38-40).

Крім цього, відповідно до висновків молекулярно-генетичної експертизи № 295 від 4.07.2013 р. на поверхні гумового шлангу від насосу та у змиві з домкрату виявлено кров людини, яка може походити від потерпілої ОСОБА_12 ( т.4 а. с. 327-335).

Висновки вказаних експертиз повністю підтверджують показання потерпілої ОСОБА_12 щодо застосування до неї саме цих знарядь злочину.

Крім цього, на оглянутому судом насосі, вилученому з автомашини ОСОБА_8 встановлена наявність вм»ятини, що підтверджує показання потерпілої та ОСОБА_8 про використання ОСОБА_6 саме цього предмету як знаряддя злочину.

Також висновками генетично-молекулярної експертизи №95 від 2.07.2013 р. підтверджується наявність на ремні, вилученого у ОСОБА_8 плям крові, яка може походити від потерпілої ОСОБА_12 з ймовірністю 99,99999% (т.4 а. с. 71-72).

Судом також встановлено, що після вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_8 намагався знищити сліди його вчинення, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_74, який пояснив, що 27.06.2013 р., приблизно о 10 год. ранку, на мийку, де він працював приїхав ОСОБА_8, який попросив вимити багажник його автомобіля, при цьому витягнув з багажнику два чохли, насос, домкрат, ковдру, резиновий килимок, на яких були плями крові. Ці речі мив сам ОСОБА_8, а його попросив вимити багажник автомобіля, також заплямований кров»ю, при цьому він пояснював це тим, що застрелив козу, яку перевозив в багажнику. ОСОБА_8 також попросив вимити заднє скло автомобіля зсередини, на якому були розводи. При цьому на чохлі заднього сидіння він побачив пляму крові. Про побачене ОСОБА_8 просив нікому не розповідати.

Викладені свідком обставини також підтверджуються відеозаписом, зафіксованим камерою відео спостереження, встановленої на мийці, який був переглянутий в судовому засіданні ( т. 5 а. с. 139-147).

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про його непричетність до скоєного злочину і знаходження в ніч скоєння злочину на чергуванні в райвідділу міліції судом ретельно перевірені шляхом допиту інших працівників міліції та огляду відеозаписів знятих з камер відео регістраторів, які не дають можливості належної фіксації подій в нічних умовах, тобто в умовах суцільної темряви. Разом з тим, жоден з допитаних працівників міліції, що чергували в ту ніч, а саме ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_61 і ОСОБА_78 пояснили, що вони безпосередньо ОСОБА_4 серед ночі не бачили, бачили лише його формену сорочку. А встановлений і доведений судом факт впливу нареченої ОСОБА_4 - ОСОБА_26 на працівників міліції ОСОБА_75 і ОСОБА_61, яка намагалася їх схилити до створення ОСОБА_4 штучного алібі з метою підтвердження його присутності у райвідділу, є свідченням спроби надати допомогу з намаганням уникнути йому відповідальності. Тому, таким доводам сторони захисту судом дана належна і об»єктивна оцінка, як і доводам сторони захисту щодо відповідних висновків судових експертиз, якими не встановлено чи то не зафіксовано певних біологічних матеріалів на одягу чи тілі обвинувачених. Сам цей факт лише свідчить про намагання органів слідства провести розслідування в повному обсязі, об'єктивно та всебічно з вилученням і дослідженням численних предметів одягу та інших об'єктів, частка яких, на відміну від наведених вище доказів не може мати значення по справі, так як вони дійсно не мали відношення до злочину.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у перевищенні влади також підтверджується дослідженими судом доказами.

Зокрема, свідки ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_57, ОСОБА_67 і ОСОБА_68, які є працівниками міліції пояснили,що вранці їм було достовірно відомо,що ОСОБА_12 вказує на причетність до вчинених стосовно неї злочинів працівників міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також свідки ОСОБА_79 і ОСОБА_80, які вранці 27.06.2013 р. були присутніми на оперативній нараді особового складу райвідділу міліції, на якому виконувач обов'язків начальника райвідділу ОСОБА_79 повідомив про викриття потерпілою цих працівників міліції. Не дивлячись на це, безпосередній керівник ОСОБА_4, начальник кримінального розшуку ОСОБА_10 нехтуючи інформацією про причетність ОСОБА_4 до вчиненого злочину, не поставив питання перед керівництвом райвідділом про відсторонення ОСОБА_4 від виконання посадових обов'язків. а навпаки допустив його участь у розслідуванні справи. Зокрема, ОСОБА_4 було доручено участь у проведенні невідкладних слідчих дій - встановлення місця пригоди, пошуку речових доказів, їх огляду в тому числі автомобіля ОСОБА_8, речей потерпілої, встановлення свідків та осіб, причетних до злочину.

Виходячи з цього, суд правильно прийшов до висновку, що фактично ОСОБА_10 надав можливість ОСОБА_4 впливати та спотворювати результати слідства, приховувати речові докази і тиснути на свідків.

Такі висновки суду підтверджуються також показаннями свідків ОСОБА_81 та ОСОБА_32, які разом з ОСОБА_4 виїжджали на місце пригоди в с. Сирове і останній був старшим серед них за званням. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_81 безпосередньо оглядали автомобіль ОСОБА_8 і вилучали з нього речі, а також записи камер відео спостереження.

Крім цього, ОСОБА_8 підтвердив, що 27.06.2013року після 19 год. ОСОБА_4 завів його до каб. № 16 на другому поверсі райвідділу, де він разом з ОСОБА_10 чинили на нього тиск, змушуючи не викривати ОСОБА_4 і не вказувати на його причетність до вчиненого злочину. При цьому йому погрожували, а також його рідним. Вони завдавали йому тілесних ушкоджень, наносячи удари кулаками по тулубу через якийсь журнал. В результаті таких незаконних дій він був змушений вигороджувати ОСОБА_4 і давати свідчення тільки щодо себе та ОСОБА_6 В подальшому ОСОБА_10 постійно був присутнім під час проведення різних слідчих дій і контролював його поведінку.

Показання ОСОБА_8 повністю відповідають даним протоколу слідчого експерименту від 28.06.2013р. ( т.8 а. с. 334-339), та узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_78, який, як слідчий проводив цю слідчу дію і підтвердив присутність при цьому ОСОБА_10

До показань свідків ОСОБА_80, ОСОБА_81 та ОСОБА_32, які заперечують залишення ОСОБА_10 наодинці з ОСОБА_8, суд правильно поставився критично, оскільки їх пояснення є суперечливими і спростовуються записами камер відео спостереження, оглянутих в судовому засіданні, відповідно до яких 27.06.2013 р. ОСОБА_4 не лише знаходився у райвідділі після 19 год., але і особисто завів ОСОБА_8 на другий поверх та знаходився у відділі до ночі.

Крім цього, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_82 пояснила, що ввечері 27.06.2013 року вона знаходилась біля райвідділу міліції і чула крики свого сина, які лунали з другого поверху, що підтверджує покази ОСОБА_8 про застосування до нього саме в цей час насильницьких дій з боку обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_10

Хоча відповідно до висновків судово-медичної експертизи (т.4 а. с. 218-219) на тілі ОСОБА_8 не встановлено наявності тілесних ушкоджень, але відповідно до висновків та пояснень експерта ОСОБА_72 при вказаному ОСОБА_8 механізму спричинення тілесних ушкоджень вони не могли проявитись на тілі одразу, а в разі пошкодження внутрішніх органів могли бути непомітними при зовнішньому огляду та або зникнути, або проявитися через декілька днів.

Наданий стороною захисту висновок судмедексперта ОСОБА_83 з Одеського Бюро судмедекспертиз, який визнаний судом нелегітимним доказом, але який на думку захисту спростовує висновки попередньої судово-медичної експертизи, не відповідає дійсності.

Висновки цього експерта (т.8 а. с. 36-42) фактично відповідають висновкам попередньої експертизи про відсутність на тілі ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, але його висновки про те, що на тілі цієї особи повинні були залишитися видимі тілесні ушкодження є фактично не чим іншим як припущеннями, що є недопустимим при експертних дослідженнях і такі висновки не мають ніякої доказової бази. ОСОБА_37 того, даючи такі висновки експерт ОСОБА_83, який має стаж роботи менше ніж 3 роки, фактично вдався до ревізування даних попередньої експертизи, що взагалі є не допустимим, оскільки це потребує проведення комісійного чи комплексного експертного дослідження. Тому такий доказ, з точки зору його оцінки, є недопустимим і судом вірно визнаний нелегітимним.

Доводи захисту про необхідність виклику і допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_33 , яка може підтвердити протиправну направленість поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 взагалі стосовно жінок не підлягають задоволенню, оскільки вони не мають ніякого відношення до предмету розгляду судом, за межі, чи за рамки якого, суду не дозволяє виходити закон. Також відсутня будь-яка необхідність у допиту в якості свідка ОСОБА_84 , що проводив розслідування кримінального провадження. Оскільки це є посадова особа, яка діяла в рамках КПК України і по здійсненим ним слідчим діям у суду ніяких питань не виникає. Що стосується необхідності додаткового допиту свідків ОСОБА_85, ОСОБА_86 і ОСОБА_87, тому що їх показаннями не відображенні у вироку суду, то вони також є безпідставними, оскільки вказані особи є другорядними свідками і їх показання фактично не містять в собі відомостей чи інформації, що має доказове значення по справі як зі сторони захисту, так і сторони обвинувачення.

Також є безпідставними посилання захисника ОСОБА_9 про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 додаткової психолого-психіатричної експертизи, з тих підстав, які зазначені у відповідній ухвалі колегії суддів.

Що стосується тверджень сторони захисту, про те, що вирок суду є незаконним та ухвалений некомпетентним судом, оскільки ухвалою апеляційного суду Миколаївської області про визначення підсудності від 09.09.2013 року до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області направлено кримінальне провадження за № 12013160200000061, а фактично судом розглянуто кримінальне провадження за № 12013160200000661, то вони є надуманими та безпідставними. Хоча суд першої інстанції в ухвалі від 26.09.2013 року вказав, що це є технічною помилкою , але на думку апелянта місцевий суд не мав права на виправлення вказаної помилки.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в реєстраційному номері кримінального провадження, яке направлялось апеляційним судом на розгляд до Первомайського міськрайонного суду дійсно допущено помилку, але по суті в самій ухвали вказано, що на розгляд цього суду направляється кримінальна справа стосовно ОСОБА_4 та інших обвинувачених. Тим більше, що при розгляді питання щодо встановлення апеляційним судом підсудності були присутні всі захисники обвинувачених, та безпосередньо представник потерпілої ОСОБА_12, які висловлювали свою позицію по кримінальному провадженню саме обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, а не інших осіб. Про виправлення помилки, допущеної апеляційним судом в реєстраційному номері кримінального провадження, учасники судового розгляду у відповідності до вимог ст. 379 КПК України до апеляційного суду не звертались, що може свідчити про її незначність, або про намагання в недобросовісний спосіб в подальшому використати цю помилку в своїх інтересах. Таку помилку районний суд не виправляв, а в своїй ухвалі про призначення справи до розгляду лише зазначив про наявність такої технічної помилки у реєстраційному номері, вірно вказавши правильний номер кримінального провадження. Викладене свідчить про відсутність з боку суду будь-яких порушень норм КПК України та намагання сторони захисту використати дійсно допущену технічну помилку, як підставу для скасування вироку, що не передбачено законом, а саме ст. 415 КПК України.

Є також необґрунтованими доводи захисту про безпідставність стягнення з засуджених затрат пов'язаних з проведенням експертиз на користь прокуратури Миколаївської області, оскільки відповідно до матеріалів справи саме цей державний орган здійснював оплату за проведення цих експертиз з власних рахунків, тому ці витрати є підтвердженими, а їх стягнення законними.

На підставі всієї сукупності доказів суд правильно прийшов до висновку, що обвинуваченні ОСОБА_4 і ОСОБА_6 зґвалтували потерпілу ОСОБА_12, а потім разом з ОСОБА_8 діючи спільно, злагоджено, та з єдиним умислом вчинили замах на позбавлення її життя та заволодіння майном. В подальшому кожен з них, а також і ОСОБА_10 стали вчиняти дії по прихованню слідів злочинів та створення штучних доказів щодо непричетності їх до вчинених злочинів.

Дії обвинувачених ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15; п. п. 4,6,9,12 ч.2 ст.115; ч.3 ст. 152; ч.4 ст.187; ч.1 ст. 309; ч.1 ст. 357; ч.3 ст. 364; ч.2 ст. 365 КК України, ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15; п.п. 4,6,9,12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.152; ч.4 ст.187; ч.3 ст. 364; ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 за ч.2 ст.15 п.п.4,6,9,12 ч.2 ст.115; ч.4 ст. 187 КК України та ОСОБА_10 за ст.. 365 ч.2 КК України, судом кваліфіковані вірно.

Будь-яких порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування вироку суду, під час апеляційного перегляду не встановлено.

Що стосується міри покарання, то суд призначив її всім обвинуваченим у відповідності до вимог ст. ст. 65, 66, 67 КК України з урахуванням тяжкості скоєних ними злочинів, даних щодо їх особистостей, та обставин, що пом'якшують їх покарання і про його пом'якшення обвинуваченні ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а також їх захисники не просять.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_8 про пом'якшення йому покарання, то воно не можу бути задоволено, оскільки суд врахував всі обставини, пом'якшуючі його покарання і призначив його фактично в мінімальних межах і підстав для його пом'якшення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 року, стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 - залишити без зміни.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у трьох місячний термін з моменту її проголошення, а засудженими з моменту отримання ними копій цієї ухвали суду.

Головуючий:

Судді: