Рішення

від 28.05.2009 по справі 37/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/65

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.05.09 р.                                                                                                       Справа № 37/65                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „КЕНДІ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35398349

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, ідентифікаційний код 34557310

про: стягнення 63379,73грн., у тому числі – 59733,87грн. заборгованість та 3645,86грн. пені.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – 1. Сухоруков Д.В.(за довіреністю №б/н від 03.04.2009р.);

                         2. Райський Я.В. (за довіреністю №б/н від 03.04.2009р.);

від Відповідача  – Шкляров І.О. (за довіреністю №б/н від 12.01.2009р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 07.04.2009р. на 22.04.2009р., з 22.04.2009р. на 14.05.2009р., з 14.05.2009р. на 28.05.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок „КЕНДІ”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення 63379,73грн., у тому числі – 59733,87грн. заборгованість та 3645,86грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання №189 від 28.11.2006р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір постачання № 189 від 28.11.2006р., угоду про заміну сторони, видаткові накладні, платіжне доручення №4837 від 27.08.2008р., правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 692, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4-2, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи як на виконання вимог суду, так і на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с.62-67, 81-120, 130-139, 143-147).

Відповідач надав заперечення №144 від 21.04.2009р. (а.с.а.с.70,71), в яких з позовними вимогами не погодився, посилаючись на позадоговірний характер постачання за наданими Позивачем видатковими накладними, що унеможливлює застосування строків оплати, визначених договором поставки, та нарахування штрафних санкцій.  Водночас, Відповідач підтвердив здійснення Позивачем поставки товарів на його користь на суму 59521,04грн.   

Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.72, 73, 140-142)

22.04.2009р. суд, задля формування достатньої доказової бази, встановлення фактичних обставин справи і надання їм належної правової оцінки, дійшов висновку про необхідність виклику головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України як посадової особи для надання пояснень стосовно обставин розглядуваної справи.

Викликана посадова особа Відповідача у судові засідання з'явилась та, ознайомившись з наявними в матеріалах справами видатковими та податковими накладними, надала пояснення  від 14.05.2009р. (а.с.121), в яких, серед іншого, зазначила про оприбуткування  поставленого товару  на підставі видаткових накладних та формування податкового кредиту на підставі виписаних податкових накладних.

Представники сторін у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані сторонами документи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвест-Трейд” (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір постачання № 189 (а.с.а.с.8-11), згідно п.п. 1.1., 1.2., 7.1 якого  Постачальник зобов'язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Цей договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2007р.

Розділом 2 договору сторони визначили умови і терміни постачання, передбачивши, зокрема у п. п. 2.1., 2.2. та 2.5., що строк поставки товару, кількість, код, а також - код постачальника, виробника, адреси постачання визначаються у замовленнях Постачальника, форма яких затверджена у додатку № 1 (а.с.142). При цьому Постачальник зобов'язується у всіх документах, пов'язаних із постачанням (у тому числі – рахунках-фактурах, накладних тощо) зазначати відомості в тій послідовності, у якій вони визначені у замовлені Покупця.

Згідно умов розділу 5 зазначеного договору передбачені ціна та порядок розрахунків, зокрема:

-          Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ, за винятком товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно діючого законодавства;

-          Ціна на товар визначається на підставі погодження сторонами специфікацій (прайс-листів) та може бути змінена винятково по попередньому узгодженню з Покупцем не менш ніж за 15 робочих днів до зміни;

-          Ціна на товар включає вартість доставки товару Постачальником;

-          Покупець перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок Постачальника грошові кошти за реалізований товар. Дія даного пункту починається з офіційної дати відкриття кожного торгівельного закладу.

Відповідно до п.6.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвест-Трейд” (Постачальник), Відповідачем (Покупець)  та Позивачем (Новий постачальник) підписана угода  (до договору постачання №189 про зміну сторони договору, згідно якої  Позивач набує всі права та обв'язки Постачальника за договором.   

Як вбачається із наданих видаткових накладних (а.с.а.с.12, 17-49)  Позивачем у період з 30.08.2008р. по 30.10.2008р. був поставлений товар на суму 61733,87грн. Операції з постачання товару за вказаними видатковими накладними відображені у податкових накладних (а.с.а.с.85-120), які, згідно пояснень головного бухгалтера Відповідача (а.с.121) прийняті до податкову обліку у якості підстави для формування податкового кредиту.

Згідно наданого до матеріалів справи акту звірення розрахунків станом на 20.05.2009р. (а.с.а.с.132), підписаного сторонами без зауважень, виведено сальдо на користь Позивача у сумі 59521,04грн., яка співпадає із сумою, вказаною Відповідачем у запереченнях (а.с.а.с.70,71).

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань з оплати товару, отриманого за вказаними видатковими накладними згідно умов договору постачання № 189, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченні № 144 від 21.04.2009р. (а.с.а.с.70,71).

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України -  вимоги є однорідними (грошовими), пов'язані наданими доказами та підставами виникнення, а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором постачання № 189 від 28.11.2006р. та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору постачання № 189.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір постачання № 189 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Виходячи із встановленого сторонами у п.7.1. строку договору, суд, враховуючи умови п. 7.3. відносно автоматичної пролонгації договору на наступний календарний рік у разі відсутності відповідних заперечень протягом 1 місяця до дати закінчення, та ненадання до матеріалів справи доказів існування таких заперечень, дійшов висновку, що станом на момент розгляду справи договір двічі продовжувався на календарний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору постачання № 189.

Разом із тим, виходячи із змісту п.п.1.1.,  5.5. договору постачання виникнення у Відповідача відповідного грошового зобов'язання перед Позивачем поставлено у залежність від виконання останнім свого зобов'язання з постачання товару за цим договором.

Між тим, оскільки жоден з наданих Позивачем до матеріалів справи документів, які опосередковують господарську операцію з постачання – видаткові та податкові накладні -  не містять посилання на договір постачання № 189, такі документи не можуть бути кваліфіковані як докази у розумінні ч. 1 ст. 32 та ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України виконання Позивачем своїх зобов'язань перед Відповідачем саме за вказаним договором.

При цьому, надані Позивачем замовлення на постачання (а.с.а.с.133-139)  у якості достатнього доказу здійснення постачання саме в межах договору постачання судом до уваги не приймається, оскільки наявні видаткові накладні не містять посилання на номери вказаних замовлень згідно вимог п. 2.5. договору, а самі замовлення не містять підпису та печатки Відповідача, що у сукупністю із невідповідністю цих замовлень визначеній у додатку № 1 (а.с.142) формі  унеможливлює встановлення їх приналежності Відповідачу та відношення до договору  постачання №189 взагалі.

Довідка Позивача №16-15/04.09 (а.с.66) про здійснення постачання Відповідачу товару лише за договором постачання №189 до уваги не приймається, оскільки її зміст не підтверджується наявними в матеріалах справи первинними у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

В свою чергу, надані платіжні доручення (а.с.а.с.50, 144-146) про перерахування Відповідачем на користь Позивача певних сум за договором № 189 від 28.11.2006р. не спростовує вказаних висновків суду, оскільки виходячи із вказаного призначення платежу, останні  не може бути прив'язаний до конкретної видаткової накладної, заборгованість за якою є предметом судового розгляду.

Таким чином, судом дійшов висновку про недоведеність Позивачем факту постачання Відповідачу товару саме за договором  постачання № 189 як правової підстави (факту постачання) заявлених вимог, з якою положення цього договору пов'язують  виникнення грошового зобов'язання перед Позивачем.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що Відповідач не є боржником, а  Позивач – кредитором щодо суми стягуваної заборгованості, на яку нарахована стягувана пеня, саме за договором постачання № 189 від 28.11.2006р. При цьому, ч. 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цей принцип стосується і виконання цивільних обов'язків.

Відсутність належних підстав для виникнення грошових зобов'язань у Відповідача за договором постачання № 189 від 28.11.2006р. зумовлює об'єктивну відсутність у Позивача прав вимагати  застосування наслідків у розмінні ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України такого невиконання (нарахування та стягнення заборгованості і штрафних  санкцій), і неможливість порушення Відповідачем зазначених відсутніх прав, що, в свою чергу, зумовлює відмову у задоволені позову у повному обсягу.

Дійсно, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-          наявність у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-          належність обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

В розглядуваному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб'єктивного права вимагати  стягнення з Відповідача грошових коштів саме за договором постачання № 189 від 28.11.2006р.  у зв'язку із здійсненим постачання товару за наданими видатковими і податковими накладними.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок „КЕНДІ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35398349) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34557310) про стягнення 63379,73грн., у тому числі – 59733,87грн. заборгованість та 3645,86грн. пені, у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 28.05.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.