Рішення

від 28.05.2009 по справі 43/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/66

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.05.09 р.                                                                                                       Справа № 43/66                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Батурської М.О.          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Представництва Міністерства Закордонних справ України в                м. Донецьку

про стягнення суми боргу у розмірі 787,69грн., штрафу у розмірі 2026,35грн.

За участю представників:

від позивача: Сагайдак Л.Ю. за дов. №21/1-1951/Сг. від 10.04.09р.

від відповідача: представник не з'явився

В судовому засіданні брали участь:

          СУТЬ СПРАВИ:

Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Представництва Міністерства Закордонних справ України в м. Донецьку про стягнення суми боргу у розмірі 787,69грн., штрафу у розмірі 2026,35грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №19098/Вр від 23.12.05р., в частині сплати вартості наданих послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №717/36-930-138 від 05.05.09р. (вх.№02-41/19738) просив суд задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 787,69грн. шляхом реструктуризації заборгованості протягом 2009р., відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 2026,35грн. та покласти на позивача судові витрати.

В останнє судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив. Через канцелярію суду надав клопотання №717/36-930-147 від 19.05.09р. (вх.№02-41/22150), в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Судом у задоволенні клопотання відмовлено, враховуючи достатність представлених позивачем документів (ст.75 ГПК України) та обмежений строк для розгляду справи господарським судом (ст.69ГПК України).

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №19098/Вр від 23.12.05р. з додатком, банківські виписки за 15.05.08р., 27.05.08р., 09.07.08р., 07.08.08р., 27.08.08р., 26.09.08р., 28.10.08р., 28.11.08р., 25.12.08р., лист №171/36-920-067 від 02.03.09р., акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг №ВР-0010899 за квітень 2008р., №ВР-0014500 за травень 2008р., №ВР-0018122 за червень 2008р., №ВР-0021505 за липень 2008р., №ВР-0025377 за серпень 2008р., №ВР-0029073 за вересень 2008р., №ВР-0032452 за жовтень 2008р., №ВР-0036309 за листопад 2008р.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.  

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.05р. між Управлінням Державної служби охорони при управлінні МВС України в Донецькій області /правонаступником якого є Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, згідно наказу №285 від 10.10.06р./ (виконавцем) та Представництвом Міністерства Закордонних справ України в м. Донецьку (замовником) був укладений договір №19098/Вр на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснювати за допомогою системи охоронної сигналізації (СОС) охорону об'єктів, які внесені до дислокації і позначені на план-схемі, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

          Відповідно до пункту 2.3. договору оплата замовлених послуг здійснюється замовником на умовах внесення попередньої оплати, шляхом виплати виконавцю щомісячно сум зазначених в розрахунку-дислокації (додаток №1 договору).

Згідно до пункту 2.4. договору перший платіж замовник здійснює впродовж двох банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі здійснюються замовником не пізніше п'яти днів до кінця кожного поточного (оплаченого) місяця.

Відповідно до пункту 10.1. договору договір набуває чинності після підписання його обома сторонами з 23.12.05р.

Отже на момент виникнення зобов'язань сторони перебували у договірних відносинах.

Сторонами підписано розрахунок-дислокацію на 2008р., розрахунок-дислокацію на 2009р. та протоколи узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони.

Відповідно вказаних розрахунків-дислокацій сума послуг за квітень 2008р. становить 517,23грн., за травень 2008р. – 546,13грн., за червень 2008р. – 531,68грн., за липень 2008р. – 521,48грн., за серпень 2008р. – 537,63грн., за вересень 2008р. – 508,73грн., за жовтень 2008р. – 521,48грн., за листопад 2008р. – 517,23грн., за грудень 2008р. – 522,33грн.; за січень 2009р. – 612,65грн., за лютий 2009р. – 612,65грн.

Надавши належну правову оцінку договору на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №19098/Вр від 23.12.05р. суд дійшов висновку, що до нього, як до договору про надання послуг, застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, останнім у період січень-лютий 2009р. було надано відповідачу охоронні послуги вартістю 787,69грн. Нарікань на якість та обсяги наданих охоронних послуг від відповідача не надходило.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши договір на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №19098/Вр від 23.12.05р., прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати охоронні послуги.

Строк оплати настав, однак відповідач свої зобов'язання за договором №19098/Вр від 23.12.05р. належним чином не виконав. Станом на 28.05.09р. відповідачем не сплачено вартість охоронних послуг наданих у січні 2009р. у розмірі 612,65грн. та вартість охоронних послуг наданих у лютому 2009р. у розмірі 175,04грн., в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 787,69грн.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів здійснення своєчасної оплати послуг за січень 2009р., лютий 2009р.

Відповідно до пункту 5.3.2. договору невиконання відповідачем своїх зобов'язань – порушення строків сплати вартості наданих послуг у період квітень 2008р.-лютий 2009р. є підставою для нарахування штрафу, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 2062,35грн.

Згідно із пунктом 5.3.2. договору у разі порушення зобов'язань обумовлених пунктами 2.3., 2.4., 2.6., 3.3.17. договору, замовник сплачує виконавцю штрафну неустойку у розмірі 10% від суми кожного невиконаного своєчасно зобов'язання. Якщо порушення, про які йде мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більше рази) - замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі 50% від суми своєчасно невиконаного зобов'язання.

За умовами ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З розрахунку суми штрафу вбачається, що штраф розрахований у розмірі 10% від суми невиконаного належним чином зобов'язання за квітень 2008р. –87,62грн., за травень 2008р. – 546,13грн. та 50% від суми невиконаного належним чином зобов'язання за липень 2008р. – 521,48грн., за серпень 2008р. –537,63грн., за вересень 2008р. – 508,73грн., за жовтень 2008р. – 521,48грн., за листопад 2008р. – 517,23грн., за грудень 2008р. – 522,33грн., за січень 2009р. –612,65грн., за лютий 2009р. – 175,04грн.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг наданих позивачем у період квітень-грудень 2008р. підтверджується банківськими виписками за 15.05.08р., 27.05.08р., 09.07.08р., 07.08.08р., 27.08.08р., 26.09.08р., 28.10.08р., 28.11.08р., 25.12.08р., тому згідно пункту 5.3.2. договору нарахування штрафу є обґрунтованим.

Разом з тим, за приписами п.3 ст.83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд користуючись правом, наданим Господарським процесуальним кодексом України, зменшує розмір штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на 1500грн. Таким чином, сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача дорівнює 526,35грн.

Відносно заперечень викладених відповідачем у відзиві щодо усної домовленості сторін про оплату послуг наприкінці кожного місяця та відсутності у відповідача права здійснювати попередню оплату, слід зазначити, що за приписами ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідачем не надано належних доказів досягнення між сторонами згоди щодо зміни порядку здійснення розрахунків за договором №19098/Вр від 23.12.05р., як того вимагає законодавство України – у письмовій формі, підписаного уповноваженими представниками обох сторін за договором з прикладанням фірмових печаток юридичних осіб.

Таким чином суд не приймає до уваги заперечення відповідача.

Стосовно вимоги відповідача щодо реструктуризаці. боргу, то, слід зауважити, що строк пред`явлення наказу до виконання становить термін в 3 роки, що дає можливість сторонам самостійно, без втручання Державної виконавчої служби та суду, узгодити строки та порядок виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, позов Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Представництва Міністерства Закордонних справ України в м. Донецьку про стягнення суми боргу у розмірі 787,69грн., штрафу у розмірі 2026,35грн. підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 546, 548, 599, 629, 654, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Представництва Міністерства Закордонних справ України в м. Донецьку про стягнення суми боргу у розмірі 787,69грн., штрафу у розмірі 2026,35грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Представництва Міністерства Закордонних справ України в м. Донецьку (83055, м. Донецьк, вул. Щорса, 2-б; ідентифікаційний код 26593405, МФО 334016) на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 а; ідентифікаційний код 08596860, МФО 334970) суму боргу у розмірі 787,69грн., штраф у розмірі 526,35грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 47,63грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 55,10грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимоги про стягнення штрафу відмовити через зменшення судом суми у розмірі 1500грн.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірники:

2 – сторонам,

1 – у справу.