Рішення

від 27.02.2014 по справі 5011-6/1643-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-6/1643-2012 27.02.14

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської

міської ради

До Закритого акціонерного товариства «Концерн «ЕССЕ»

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Литий камінь»

про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 27.05.2003 р.

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від прокуратури Пилипенко Т.А. (посв.)

від позивача не з'явились

від відповідача Накопало О.А. (за дов.)

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до закритого акціонерного товариства «Концерн «ЕССЕ» про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 27.05.2003 р. площею 0,2018 га (кадастровий номер 8000000000:72:078:0046) та площею 0,0247 га (кадастровий номер 8000000000:72:078:0048), зареєстрованих 04.07.2003 р. за № 91-6-00125 та № 91-6-00126 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міською радою 16.10.2008 р. прийнято рішення № 535/535 «Про відміну рішення Київської міської ради від 24.10.2002 р. № 69-1/229 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», яке вмотивовано тим, що будівельні роботи, проведені закритим акціонерним товариством «Концерн «ЕССЕ», призвели до виникнення тріщин у п'ятиповерховому житловому будинку на вул. Жилянській, 120-6 у Шевченківському районі м. Києва.

Ухвалою суд від 14.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-6/1643-2012.

У судових засіданнях повноважні представники позивача вимоги підтримали з тих же підстав.

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі. За твердженням відповідача ним не порушені умови договорів або умови використання земельних ділянок, відтак підстави для розірвання договорів відсутні.

До суду надійшло клопотання від товариства з обмеженою відповідальністю «Литий камінь» про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання мотивовано тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Литий камінь» на підставі укладеного з відповідачем договору виконує функції замовника, інвестора та генерального підрядника будівництва житлового будинку з нежитловими приміщеннями по вул. Жилянській, 118 в місті Києві, а тому, в разі задоволення позову, рішення у справі вплине на права товариства з обмеженою відповідальністю «Литий камінь» щодо відповідача. Так, вже збудовано приблизно 70% від загального об'єму будівництва, визначеного проектною документацією. В інвестиційний проект залучено понад 170 фізичних та юридичних осіб. Перша черга будівництва повинна бути введена в експлуатацію до кінця травня 2012 року. Розірвання договорів оренди земельних ділянок по вул. Жилянській, 118 призведе до зупинення будівництва, неможливості в подальшому здачі його в експлуатацію та передачі окремих об'єктів майбутнім власникам, що може призвести до негативних дій з боку таких інвесторів.

Під час розгляду справи провадження у справі двічі зупинялось: 02.04.2012 р. та 31.01.2013 р..

Відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь 33», яке об'єднує співвласників приміщень у будинку по вул. Жилянській, 120-б.

Судом клопотання відхилено, оскільки відповідачем не наведено обставин, яким чином рішення суду вплине на права чи обов'язки об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь 33» щодо однієї зі сторін.

Під час розгляду справи зобов'язано відповідача надати суду дані про стан будівництва об'єкту по вулиці Жилянській, 118 у місті Києві.

На виконання вимог суду відповідачем подано сертифікати серії КВ № 16412065211 від 28.12.2012 р. та КВ № 165131090363 від 19.04.2013 р., якими Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта: будівництво житлового будинку з нежитловими приміщеннями на вул. Жилянській, 118 у Шевченківському районі м. Києва, проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24.10.2002 р. Київська міська рада на III сесії XXIV скликання прийняла рішення № 69-1/229 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Вказаним рішенням Київська міська рада, відповідно до Земельного кодексу України, Постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу», Закону України «Про оренду землі» та з урахуванням матеріалів інвентаризації земель вирішила затвердити проект відведення земельних ділянок закритому акціонерному товариству «Концерн «ЕССЕ» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з нежитловими приміщеннями на вул. Жилянській, 118 у Шевченківському районі м. Києва та передати закритому акціонерному товариству «Концерн «ЕССЕ», за умови виконання п. 1.1 цього рішення, земельні ділянки, загальною площею 0,23 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з нежитловими приміщеннями на вул. Жилянській, 118 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови, в тому числі: ділянку № 1 площею 0,21 га - в довгострокову оренду на 25 років; ділянку № 2 площею 0,02 га (період будівництва) -в короткострокову оренду на 2 роки.

На виконання рішення № 69-1/229 від 27.05.2003 р. між Київською міською радою та закритим акціонерним товариством «Концерн «ЕССЕ» укладено два договори оренди земельних ділянок: про короткострокову (на 2 роки) та довгострокову (на 25 років) оренду земельних ділянок, що знаходяться за адресою: вул. Жилянська, 118 у Шевченківському районі м. Києва, розмірами, відповідно, 0,0247 га та 0,2018 га для, відповідно, будівництва житлового будинку з нежитловими приміщеннями та будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з нежитловими приміщеннями.

В пунктах 7.2 обох договорів оренди земельних ділянок прописані обов'язки орендаря (позивача), зокрема, обов'язок щодо додержання екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, проектних рішень, міських правил забудови, інших чинних у м. Києві правил і норм щодо користування земельними ділянками.

За порушення умов договорів або умов використання земельних ділянок, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавством (п. 11 договорів).

За п. 14 договорів їх дія припиняється у разі дострокового розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках: а) неналежного виконання іншою стороною умов договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

16.10.2008 р. Київська міська рада на II сесії VI скликання прийняла рішення № 535/535 «Про відміну рішення Київської міської ради від 24.10.2002 р. № 69-1/229 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» (далі - Рішення № 535/535).

Рішення № 535/535 вмотивовано тим, що будівельні роботи, проведені закритим акціонерним товариством «Концерн «ЕССЕ», призвели до виникнення тріщин у п'ятиповерховому житловому будинку на вул. Жилянській, 120-б у Шевченківському районі м. Києва.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р..

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Вони регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Припинення прав на землю регламентовано главою 22 Земельного кодексу України, статтею 141 якого передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Вказана норма не передбачає таку підставу припинення як скасування рішення про надання земельної ділянки у користування. Відсутня така підстава і серед приписів статті 143 Земельного кодексу України, що встановлює підстави примусового припинення прав на земельну ділянку.

Скасування акту, на виконання якого було укладено договір, не віднесено також до підстав розірвання договору, визначених статтею 651 та статтею 652 Цивільного кодексу України.

Крім того, виявлення тріщин у п'ятиповерховому житловому будинку на вул. Жилянській, 120-б у Шевченківському районі м. Києва не є тією обставиною, з якою закон пов'язує необхідність припинення права користування земельними ділянками у судовому порядку.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Межі повноважень органів місцевого самоврядування на скасування своїх рішень визначені рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 р. у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування). Конституційним судом України вирішено, що положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючи межі повноважень Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання (ст. 69 Закону України від 16.10.1996 № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України»)

З огляду на викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з позивача у розмірі, який визначається станом на момент подання позову до суду.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 32, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) до Державного бюджету України 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. судового збору за подання позову до господарського суду міста Києва.

Рішення підписано 07.03.2014 р.

Суддя С. А. Ковтун