Постанова

від 31.07.2014 по справі 5011-6/1643-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 5011-6/1643-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Полянського А.Г., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора м. Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.05.2014р. у справігосподарського суду м. Києва за позовомзаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до закритого акціонерного товариства "Концерн "ЕССЕ" третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Литий камінь" про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 27.05.2003 р. за участю представників сторін:

прокуратури: Томчук М.О. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 01.08.2012р. № 000606),

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ "Концерн "ЕССЕ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Литий камінь" про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 27.05.2003р. площею 0,2018 га та площею 0,0247 га.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2014р. у справі №5011-6/1643-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014р., у задоволенні позову відмовлено.

Вказані судові акти мотивовані тим, що ст. 141 ЗК України, якого передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, не передбачено такої підстави припинення як скасування рішення про надання земельної ділянки у користування. Відсутня така підстава і серед приписів ст.143 ЗК України, що встановлює підстави примусового припинення прав на земельну ділянку. Скасування акту, на виконання якого було укладено договір, не віднесено також до підстав розірвання договору, визначених ст. 651, 652 ЦК України. Судами зазначено, що виявлення тріщин у п'ятиповерховому житловому будинку на вул. Жилянській, 120-б у Шевченківському районі м. Києва не є тією обставиною, з якою закон пов'язує необхідність припинення права користування земельними ділянками у судовому порядку. Судамии прийнято до уваги положення ч. 7 ст. 376 ЦК України відповідно до якого, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Також суди посилаються на рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 р. у справі № 1-9/2009, рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. N 1-зп, за якими визначені випадки коли рішення міської ради може бути скасоване самою радою.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, заступник прокурора м. Києва звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 124 Конституції України, ст.11, 629 ЦК України, ст. 15, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 43, 101 ГПК України. Як зазначається скаржником згідно п.14 спірних договорів їх дія припиняється у випадку неналежного виконання іншою стороною умов договору. Доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується порушення ЗАТ "Концерн "ЕССЕ" істотних умов договорів оренди, що є підставою для їх розірвання. В даному випадку підставою для розірвання договорів оренди є порушення умов цих договорів, а рішення Київради про відміну рішення, яким відповідачем надано земельні ділянки, є доказом на підтвердження того, що відповідачем істотно порушені умови договорів і це суперечить інтересам територіальної громади міста.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2002 р. Київська міська рада на III сесії XXIV скликання прийняла рішення № 69-1/229 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", яким вирішила затвердити проект відведення земельних ділянок ЗАТ "Концерн "ЕССЕ" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з нежитловими приміщеннями на вул. Жилянській, 118 у Шевченківському районі м. Києва та передати ЗАТ "Концерн "ЕССЕ", за умови виконання п. 1.1 цього рішення, земельні ділянки, загальною площею 0,23 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з нежитловими приміщеннями на вул. Жилянській, 118 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови, в тому числі: ділянку № 1 площею 0,21 га - в довгострокову оренду на 25 років; ділянку № 2 площею 0,02 га (період будівництва) - в короткострокову оренду на 2 роки.

На виконання рішення № 69-1/229 від 27.05.2003р. між Київською міською радою та ЗАТ "Концерн "ЕССЕ" укладено два договори оренди земельних ділянок: про короткострокову (на 2 роки) та довгострокову (на 25 років) оренду земельних ділянок, що знаходяться за адресою: вул. Жилянська, 118 у Шевченківському районі м. Києва, розмірами, відповідно, 0,0247 га та 0,2018 га для, відповідно, будівництва житлового будинку з нежитловими приміщеннями та будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з нежитловими приміщеннями.

Пунктами 7.2 договорів оренди земельних ділянок прописані обов'язки орендаря (позивача), зокрема, обов'язок щодо додержання екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, проектних рішень, міських правил забудови, інших чинних у м. Києві правил і норм щодо користування земельними ділянками.

Згідно п. 11 договорів за порушення умов договорів або умов використання земельних ділянок, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавством.

Відповідно до п. 14 договорів їх дія припиняється у разі дострокового розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках: а) неналежного виконання іншою стороною умов договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

16.10.2008 р. Київська міська рада на II сесії VI скликання прийняла рішення № 535/535 "Про відміну рішення Київської міської ради від 24.10.2002р. № 69-1/229 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", яке вмотивовано тим, що будівельні роботи, проведені ЗАТ "Концерн "ЕССЕ", призвели до виникнення тріщин у п'ятиповерховому житловому будинку на вул. Жилянській, 120-б у Шевченківському районі м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог про розірвання спірних Договорів заступник прокурора м. Києва посилається на вказане рішення Київської міськради від 16.10.2008 №535/535, пунктом 2 якого ЗАТ "Концерн "Ессе" запропоновано надати згоду на розірвання договорів оренди земельних ділянок від 04.07.2003 №91-6-00126 та №91-6-00125, яку останній не надав, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд попередніх інстанцій виходив з того, що припинення прав на землю регламентовано главою 22 Земельного кодексу України, яка місить ст. 141 та ст. 143, які не передбачають таку підставу припинення, як скасування рішення про надання земельної ділянки у користування.

Також скасування акту, на виконання якого було укладено договір, не віднесено до підстав розірвання договору, визначених ст. 651, 652 ЦК України та ст. 32 Закону України "Про оренду землі", а виявлення тріщин у п'ятиповерховому житловому будинку на вул. Жилянській, 120-б у Шевченківському районі м. Києва не можна вважати тією обставиною, з якою закон пов'язує необхідність припинення права користування земельними ділянками у судовому порядку.

Натомість, як правильно зазначає суд попередніх інстанцій, відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід також зазначити, що пунктом 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Таке право органу місцевого самоврядування щодо скасовування своїх раніше прийнятих рішень та внесення до них змін на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі №1-9/2009, однак із застереженням в якому випадку органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення та вносити до них зміни, а саме: коли відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абз. 2 п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до ст. 69 Закону України від 16.10.1996 № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення господарським судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.111 10 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014р. у справі № 5011-6/1643-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: А.Г. Полянський

В.І. Шаргало