Постанова

від 06.03.2014 по справі 17/5005/8110/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2014 року Справа № 17/5005/8110/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від відповідача: Полтавець І.В., довіреність № б/н від 23.10.12, представник;

представник позивача в судове засідання не з'явився, який про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп", м.Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012р . у справі №17/5005/8110/2012

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Кривий Ріг

до товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп", м.Кривий Ріг

про стягнення 543 065 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп" (з урахуванням уточнень позовних вимог від 04.10.2012р.) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 535 120 грн. 39 коп., з яких: 527 000 грн. - заборгованість по орендній платі, 8 120 грн. 39 коп. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача господарського зобов'язання, встановленого умовами договору суборенди нежитлового приміщення від 01.11.2009р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012р. у справі №17/5005/8110/2012 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 527 000 грн. основного боргу, 7 428 грн. 13 коп. пені, 10 688 грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено .

Не погодившись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У поясненнях позивач просить залишити рішення господарського суду без змін (т.1 а.с.137-138).

Апеляційне провадження у справі №17/5005/8110/2012 зупинялось у зв'язку з призначенням комплексної судової технічної експертизи та судової почеркознавчої експертизи.

З висновком експертизи представник відповідача ознайомлений в судовому засіданні 06.03.2014р.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Фізична особа ОСОБА_3 є власником нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена обставина підтверджується договором купівлі-продажу приміщення від 17.04.2000р., актом передачі приміщення від 19.04.2000р., Свідоцтвом про право власності №309-п от 21.07.2000р., реєстраційним посвідченням Криворізького бюро технічної інвентаризації від 11.09.2000р.

31.10.2009р. між фізичною особою ОСОБА_3 та позивачем був укладений договір №13-1 безкоштовного користування. Згідно зазначеного договору та акту приймання-передачі приміщення від 31.10.2009р. фізична особа ОСОБА_3 передала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у тимчасове безкоштовне користування нежиле приміщення площею 615 квадратних метри.

Пунктом 3.4.4. договору №13-1 безкоштовного користування встановлено право позивача передавати орендоване приміщення в суборенду третім особам за письмовою згодою власника приміщення.

01.11.2009р. між позивачем (орендарем) та відповідачем (суборендарем), за письмовою згодою ОСОБА_3 (т.1 а.с.32), укладено договір суборенди нежитлового приміщення б/н, згідно умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове користування нежитлове приміщення площею 240 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за яке відповідач сплачує орендну плату в розмірі 17 000 грн. в місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі у відповідності до п.4.1. договору. Орендна плата вноситься суборендарем щомісячно в касу орендаря не пізніше 25 числа кожного місяця. (п.5.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору строк дії даного договору складає 2 роки 11 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

На підтвердження факту передачі приміщення в суборенду позивачем додано до позовної заяви акт приймання-передачі майна від 01.11.2009р. (т.1 а.с.17).

Як вказано позивачем у позовній заяві, відповідач зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті орендних платежів за період з листопада 2009р. по травень 2012р. в сумі 527 000 грн.

Господарський суд визнав доведеними заявлені позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача 527 000 грн. заборгованості по орендній платі та частково задовольнив вимоги по стягненню пені в сумі 7 428, 13 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що господарський суд необґрунтовано не взяв до уваги його доводи про те, що договір суборенди приміщення без номеру від 01.11.2009р. на оренду приміщення площею 240 кв.м. ним не укладався, що підтверджується відсутністю доказів проведення позивачем бухгалтерських операцій, які повинні підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, зокрема, актом приймання-передачі наданих послуг, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Також відповідач посилається на те, що він у спірний період орендував приміщення площею 190 кв.м. та не міг орендувати приміщення площею 240 кв.м., оскільки у даному приміщенні окрім товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп" також знаходяться інші орендарі.

Для вирішення спірних питань щодо дійсного підписання відповідачем спірного договору на оренду приміщення від 01.11.2009р. площею 240 кв.м. та скріплення договору печаткою відповідача, апеляційним господарським судом було призначено проведення комплексної судової технічної експертизи та судової почеркознавчої експертизи, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

1. Чи належать підписи на оригіналі договору суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.11.2009р. на оренду 240 м. 2 (а.с.165-166) ОСОБА_4 або іншій особі?

2. Чи відповідає відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп" на договорі суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.11.2009р. на оренду 240 м. 2 (а.с.165-166), укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, вільним зразкам відтисків печатки на оригіналах документів, наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп" в судове засідання 27.02.2013р., а саме: оригінал договору оренди №1801-09 від 01.10.2009р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп", оригінал додаткової угоди №1 до договору оренди №1001-09 від 01.10.2009р., укладеному між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп", оригінал додатку №1 до договору оренди №1001-09 від 01.10.2009р., укладеному між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп", та оригінал договору оренди нерухомого майна від 01.11.2009р., укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп"? (а.с.154-161)

3. Чи відповідають строку давності виготовлення договору суборенди приміщення б/н від 01.11.2009р. площею 240 м. 2 (а.с.165-166) даті, вказаній на ньому?

Відповідно висновку №718/719-13 комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів по господарській справі №17/5005/8110/2012 встановлено наступне (а.с.222-231 т.1):

« 1. Підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Директор

---

ОСОБА_4» договору суборенди нежитлового приміщення б/н від 01 листопада 2009 року на оренду 240 м 2 , - виконаний самим ОСОБА_4;

2. Відтиск печатки ТОВ «Парадіз Груп» у договорі суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.11.2009р. на оренду 240 м 2 (а.с.165-166), укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, нанесений кліше печатки ТОВ «Парадіз Груп», вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

3. Друкований текст на першому аркуші договору суборенди приміщення б/н від 01.11.2009р. площею 240 м 2 та друкований текст на другому аркуші документу виконувалися неодночасно.

Вирішити питання про абсолютну давність виконання договору суборенди приміщення б/н від 01.11.2009р. площею 240 м 2 не виявляється можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку».

Таким чином проведеною експертизою встановлено, що спірний договір підписано директором товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп" ОСОБА_4 та скріплено печаткою товариства.

Підставою для зроблених експертом висновків по питанню №3 слугували проведені дослідження виготовлення самого тексту першої та другої сторінки договору, відповідно яких текст першої та другої сторінки договору відрізняються способом друкування, відповідними топографічними та дактилографічними ознаками.

Висновки експерта про неодночасне друкування тексту на першому та другому аркуші договору суборенди приміщення б/н від 01.11.2009р. площею 240 кв.м. не можуть беззаперечно свідчити про нескладання договору саме в цей час, оскільки експертом не надано чіткої відповіді про розбіжність у часі виготовлення тексту на першому та другому аркушах договору та всього договору взагалі.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч.5 ст.42 Господарського процесуального кодексу України).

Як вважає колегія суддів, висновки експертизи не підтвердили доводи відповідача про те, що він не підписував договір суборенди приміщення б/н від 01.11.2009р. площею 240 кв.м.

Про зазначене також свідчить акт від 01.11.2009р. приймання-передачі нерухомого майна площею 240 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, підписаний позивачем та відповідачем і скріплений печатками сторін, оригінал якого надано до апеляційного господарського суду (т.1 а.с.167).

Відповідачем не наведено жодного доводу для спростування вказаного факту ані в поясненнях, наданих до справи, ані в апеляційній скарзі.

Також слід визнати необґрунтованими доводи відповідача про ненадання позивачем доказів на підтвердження здійснення господарських операцій по використанню відповідачем орендованого майна, зокрема, відсутності актів приймання-передачі наданих послуг, оскільки складання таких актів умовами вищезазначеного договору суборенди не передбачено.

Відхиляються також доводи скаржника про фізичну неможливість орендувати спірне приміщення площею 240 кв.м. з врахуванням того, що одночасно інші приміщення за адресою: АДРЕСА_1 орендувались іншими особами.

У додаткових поясненнях від 21.02.2013р. відповідач послався на наступне.

« 16.08.2011р. згідно договору оренди №1 ОСОБА_7, який був власником цього приміщення з 02.07.2011р. згідно свідоцтва про право власності від 02.07.2011р., передав у тимчасове платне користування ТОВ «Твіст» частину нежитлового приміщення №16-41 загального площею 461,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (це є підвальне приміщення цієї споруди).

01.01.2012р. ТОВ «Твіст», яке є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з 22.12.2011р. згідно свідоцтва про право власності, передало ФОП ОСОБА_8 частину нежитлового приміщення загальною площею 181,4 кв.м., а саме: 1 поверх, приміщення №3 та №4, за адресою: АДРЕСА_1.

01.02.2012р. ТОВ «Твіст» передало ФОП ОСОБА_9 частину нежитлового приміщення загальною площею 148,2 кв.м., а саме: 1 поверх, приміщення №1 та №2, за адресою: АДРЕСА_1.

ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 є орендарями цих приміщень ще з 2009р.».

За доводами відповідача, наведені вище факти підтверджують, що ТОВ «Парадіз Груп» не мало фізичної можливості одночасно орендувати у ФОП ОСОБА_2 430 кв.м. нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів вважає зазначені доводи безпідставними, оскільки відповідно матеріалам справи ОСОБА_2 згідно договору №13-1 від 31.10.2009р. передано в оренду від ОСОБА_3 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 615 кв.м.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження вибуття із власності ОСОБА_3 вищезазначеного майна, а тому посилання відповідача на інших власників приміщень в цій будівлі, які теж надають в оренду приміщення, не може підтверджувати неможливість укладання товариством з обмеженою відповідальністю «Парадіз Груп» спірного договору суборенди приміщення від 01.11.2009р. площею 240 кв.м.

Відповідно статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів на спростування обґрунтованих висновків господарського суду, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 527 000 грн. задоволено правомірно.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у випадку якщо суборендар прострочив внесення орендної плати згідно статті 5 договору, то орендар має право на стягнення пені в розмірі 0,1% від суми щомісячної орендної плати за кожен день прострочення платежу.

За порушення строків оплати орендних платежів позивачем розрахована пеня виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка становить 8120,39 грн.(т.1 а.с.37-38).

У відзиві на позов відповідач просив суд застосувати строк позовної давності, передбачений ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України.

Позивачем здійснений розрахунок пені відповідно до кожного платежу окремо, починаючи з листопада 2009р. по червень 2012р., а позовна заява подана до суду 20.09.2012 р., тобто пеня нарахована позивачем поза межами строку позовної давності.

Так, відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок суми пені виконаний позивачем без врахування обставин справи та вимог ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення пені лише частково за період з 26.09.2011р. по 01.06.2012р. в сумі 7 428,13 грн.

Таким чином, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіз Груп", м.Кривий Ріг залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012р. у справі №17/5005/8110/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 11.03.2014р.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських