Постанова

від 18.02.2014 по справі 5016/2630/2011(1/154)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 5016/2630/2011(1/154) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка I.A. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кітон"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2013 року

у справі № 5016/2630/2011(1/154)

господарського суду Миколаївської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кітон"

до Публічного акціонерного товариства „Енергобанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Шамбала-плюс"

про визнання договору іпотеки недійсним

за участю представників

позивача - не з'явились

відповідача - Колянчук А.І.

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кітон" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання недійсними договору іпотеки №611 від 13 липня 2007 року, додаткового договору до іпотечного договору від31.07.2007 р., додаткового договору від 29.05.08 р., а також з вимогою зазначити у рішенні, що воно є підставою для зняття нотаріусом заборони щодо відчуження нерухомого майна - виробничий цех, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Поздовжня дванадцята, буд. 88, а саме: літера № «Ъ» за планом земельної ділянки - виробничий цех (цегла), загальна площа - 361, 9 кв. м.; № « 19, 45-47» за планом земельної ділянки - огорожі.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26 вересня 2013 року (судді Алексєєв А.П., Бездоля Д.О., Семенчук Н.О.) у справі №5016/2630/2011(1/154), залишеному без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2013 року (судді: Лашин В.В., Воронюк О.Л., Величко Т.А.) відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Кітон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 26 вересня 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2013 року скасувати, а справу №5016/2630/2011(1/154) передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 липня 2007 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Шамбала-плюс" укладено договір про відкриття кредитної лінії №10, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відкрити позичальнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Шамбала-плюс" кредитну лінію з лімітом 2800000 грн., а останній зобов'язався у порядку та у строки, передбачені угодою здійснювати погашення кредитних коштів.

13 липня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки, за умовами якого позивач передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно, визначене договором, у забезпечення зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Шамбала-плюс" перед іпотекодержателем (публічним акціонерним товариством "Енергобанк") за кредитним договором №10 від 11 липня 2007 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Предметом спору у даній справі є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кітон" про визнання недійсним зазначеного вище договору іпотеки від 13.07.2007р. з тих підстав, що директор товариства з обмеженою відповідальністю "Кітон" Лапухін П.Б. не мав достатнього обсягу повноважень на підписання спірного іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або ж його сторонами (стороною) під час укладення було порушено господарську компетенцію. Тобто, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законом України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 р. № 898-ІV визначено, що іпотека- це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Статтею 62 цього ж закону передбачено створення виконавчого органу -дирекції або директора до повноважень якого відноситься вирішення усіх питань діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Зазначені положення кореспондуються з приписами статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Кітон", наявного у матеріалах справи у редакції від 18.08.2004р. (чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Водночас, направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України у постанові від 24.04.2012р. зазначав про необхідність встановлення обсягу повноважень директора позивача - Лапухіна П.Б., а саме належного йому права самостійного визначення умов спірного договору з урахуванням його повноважень визначених статутом товариства та нормами чинного в Україні законодавства.

Проте відмовляючи позивачу у задоволенні позову, господарські суди повторно не дослідили зазначені обставини, що свідчить про порушення останніми норм процесуального права, що стало наслідком неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до п.п."б" п.11.2 Статуту позивача (у редакції 2004 року) до компетенції директора відноситься розпорядження майном та коштами товариства у порядку, визначеному зборами учасників. Крім того, відповідно до п.11.4 статуту директор організовує виконання рішень загальних зборів.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2007р. на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Кітон" було прийнято рішення про виступ позивача поручителем перед публічним акціонерним товариством „Енергобанк" за зобов'язаннями товариства обмеженою відповідальністю „Шамбала-плюс" із наданням в іпотеку цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. Поздовжня дванадцята, буд.88.

Разом з тим, суди повторно не перевірили чи був уповноважений директор Лапухін П.Б. укладати спірний договір іпотеки на умовах, які б визначалися ним самостійно, оскільки в іпотеку повинен був бути переданий цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Поздовжня дванадцята, буд.88., а не виробничий цех та огорожа, як визначено у спірному договору.

Таким чином, судам у контексті п.11.4 та п.п."б" п.11.2. статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Кітон" слід було перевірити чи мав право директор останнього передавати в іпотеку зазначене у договорі іпотеки майно, в той час як загальними зборами учасників позивача було вирішено передати в іпотеку відповідачу цілісний майновий комплекс.

Крім того, суди не звернули увагу, що в матеріалах справи міститься технічна документація щодо виробничого цеху та інших споруд за адресою по вул. 12-й Повздовжній, 88 у м. Миколаєві, договір оренді земельної ділянки, а також докази наявності ливарного обладнання, але самостійно встановити

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неповну юридичну оцінку обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вони дійшли до передчасного висновку про відсутність підстав для визнання іпотечного договору недійсним.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід приймати до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кітон" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2013 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 26 вересня 2013 року скасувати.

3. Справу №5016/2630/2011(1/154) передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко