Постанова

від 05.03.2014 по справі 911/3912/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа№ 911/3912/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Жарий О.К. - довіреність №12-27-1292 від 01.04.2013;

від відповідача: Крутенко Ю.В. - довіреність від 03.12.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області

на рішення господарського суду Київської області від 27.12.2013

у справі № 911/3912/13 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області

до Малого приватного підприємства "Бората"

про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008

та за зустрічним позовом Малого приватного підприємства "Бората"

до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області

про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008, внесення змін до додатку до договору №53 від 13.10.2008 та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.12.2013 по справі № 911/3912/13, відмовлено в задоволенні позову Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області до до Малого приватного підприємства "Бората" про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008.

Також зазначеним рішенням відмовлено в задоволенні зустрічного позову Малого приватного підприємства "Бората" до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008, внесення змін до додатку до договору №53 від 13.10.2008 та скасування рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 27.12.2013, позивач Виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та не враховано необхідність приведення умов, укладеного між сторонами договору №53 від 13.10.2008 у відповідність до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що набрав чинності 12.03.2011.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 для розгляду апеляційної скарги у справі №911/9312/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 Виконавчому комітету Бориспільської міської ради Київської області поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 27.12.2013 по справі № 911/3912/13, апеляційну скаргу прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 911/3912/13 призначено на 05.03.2014.

В судовому засіданні 05.03.2014 позивач апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.03.2014 проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 13.10.2008 між позивачем, Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (виконком) та відповідачем, Малим приватним підприємством "Бората", як замовником, було укладено договір про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя № 53, відповідно до п. 1.1. якого відповідач здійснює впровадження проекту: "Багатоповерховий житловий будинок, що складається з 5-ти блок-секцій та торгового центру по вул. Ватутіна, 99 в м. Бориспіль Київської області" на земельній ділянці, що надана в оренду відповідно до договору оренди землі від 17.07.2007. Метою договору є залучення коштів відповідача для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при здійсненні будівництва, реконструкції, перепрофілювання та добудови об'єктів в місті Борисполі (1.2). Кошти відповідача, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури надходять шляхом сплати певної суми коштів чи передачі майна (рухомого чи нерухомого), виконання певних робіт та надання послуг про що надаються підтверджуючі документи (п.1.3).

Пунктами 3.2. договору сторони встановили, що розмір внеску, що здійснюється відповдіачем за будівництво багатоповерхового житлового будинку, що складається з 5-ти блок-секцій та торгового центру по вул. Ватутіна, 99 в м. Бориспіль визначається рішенням міської ради від 04.09.2008 № 4484-39-V "Про затвердження Положення про встановлення розміру коштів відповідача, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя" становить 1 779 317,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору на момент підписання договору відповідачем сплачено кошти у сумі 500 000,00 грн за виконання робіт по розробці архітектурно-планувальних рішень на об'єкт: навчальний корпус спеціалізованої загальноосвітньої школи "Школа лінгвістики" по вул. Горького, 1. Відповідно коригується сума внеску та становить 1 279 317,00 грн.

Згідно з п. 3.5 договору кошти відповдіачем перераховуються на рахунок виконавця не пізніше як за місяць до введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що забудовник повинен здійснити повне виконання взятих на себе зобов'язань за розділом 3 цього договору за місяць до планової здачі І-го, ІІ-го, ІІІ-го та ІV-го пускового комплексу в експлуатацію.

Відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та актів готовності об'єктів до експлуатації здача пускових комплексів відбулась: І-го - 13.01.2009; ІІ-го - 19.08.2009; ІІІ-го - 10.03.2010; ІV-го - 31.08.2010.

Відповідно до актів прийому-передачі квартир від 22.01.2009 та від 29.01.2010 відповідач передав, а позивач прийняв квартири загальною площею 101,3 кв.м. та 194,4 кв.м. відповідно.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з сплати внеску відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору позивач звернувся до суду з метою стягнення в примусовому порядку обумовленої суми.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.10.2012 у справі № 26/093-12, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013, стягнуто з Малого приватного підприємства "Бората" на користь місцевого бюджету міста Борисполя 1 279 317,00 грн пайового внеску, 188 187,13 грн інфляційної складової боргу, 83 564,41 грн 3% річних, 57 088,75 грн пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 рішення господарського суду Київської області від 31.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 було скасовано частково, відмовлено в стягненні пені, в іншій частині рішення та постанову залишено без змін.

07.10.2013 позивачем було прийнято рішення № 636 "Про внесення змін до договору від 13.10.2008 № 53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між позивачем та відповідачем, для приведення договору у відповідності до норм п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Позивач надіслав відповідні листи відповідачу, в яких просив узгодити зміни до договору, однак, відповідач вимоги позивача про узгодження змін до договору залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

З огляду на викладене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про то, що позовна вимога позивача (за первісним позовом) про приведення договору у відповідність закону шляхом доповнення його п.п. 3.8., 3.9., в яких зобов'язати замовника сплатити 526 199,00 грн до місцевого бюджету у строк до 11.10.2013, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що відповідно до п. п. 3.2. договору розмір внеску, що здійснюється відповідачем за будівництво багатоповерхового житлового будинку, що складається з 5-ти блок-секцій та торгового центру по вул. Ватутіна, 99 в м. Бориспіль визначається рішенням міської ради від 04.09.2008 № 4484-39-V "Про затвердження Положення про встановлення розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя" становить 1 779 317,00 грн. На момент підписання договору відповідачем сплачено кошти у сумі 500 000,00 грн за виконання робіт по розробці архітектурно-планувальних рішень на об'єкт: навчальний корпус спеціалізованої загальноосвітньої школи "Школа лінгвістики" по вул. Горького, 1. Відповідно коригується сума внеску та становить 1 279 317,00 грн. (п.3.3). Кошти відповідачем перераховуються на рахунок позивача не пізніше, як за місяць до введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію. (п.3.5). Відповідач повинен здійснити повне виконання взятих на себе зобов'язань за розділом 3 цього договору за місяць до планової здачі І-го, ІІ-го, ІІІ-го та ІV-го пускового комплексу в експлуатацію (п.4.1).

Тобто, умовами договору сторони чітко визначили розмір та термін внеску грошових коштів відповідачем. Водночас, п. 1.3. договору встановлено, що кошти відповдіача, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури надходять шляхом сплати певної суми коштів чи передачі майна (рухомого чи нерухомого), виконання певних робіт та надання послуг про що надаються підтверджуючі документи. Отже, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному пункті закріплені лише загальні засади щодо предмета договору, а вже в пунктах 3.2., 3.3., 3.5., 4.1. договору сторони конкретизували сутність зобов'язання відповідача.

Крім того, той факт, що за актами прийому-передачі квартир від 22.01.2009 та від 29.01.2010 відповідач передав, а позивач прийняв квартири загальною площею 101,3 кв.м. та 194,4 кв.м. відповідно, є волевиявленням сторін, що не було прямо встановлено договором, та не може тягти за собою його зміну.

Посилання позивача на те, що у додатку до договору, визначений еквівалент грошової суми у площі об'єкта, що міститься у п. 3.2. договору, колегією суддів судом відхиляються, оскільки цим додатком не створюється додаткових, не передбачених сторонами у тексті договору, зобов'язань. Отже, умови договору повністю відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З огляду на викладене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що вимога позивача щодо приведення договору у відповідність закону шляхом доповнення його п.п. 3.8., 3.9., в яких позивач додатково хоче зобов'язати замовника сплатити 526 199,00 грн до місцевого бюджету у строк до 11.10.2013, є намаганням створення для відповідача нового, не передбаченого договором, зобов'язання, в той час, як, відповідність визначеного цим договором розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у сумі 1 779 317,00 грн вимогам законодавства, діючого на момент його укладення, сторонами не оспорюється.

Крім того, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду вставлено, що визначені договором грошові кошти на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста у сумі 1 779 317,00 грн відповідач повинен був сплатити за місяць до здачі в експлуатацію останнього пускового комплексу (п.3.5), що відбулась 31.08.2010, тобто, до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Водночас, зважаючи на те, що строк виконання зобов'язань по сплаті відповідачем пайової участі по договору настав до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та враховуючи рішення господарського суду Київської області від 31.10.2012 у справі № 26/093-12 та постанову Вищого господарського суду України від 16.04.2013 у справі № 26/093-12, прийняття цього Закону не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України для внесення змін у договір в частині зобов'язань по сплаті пайового внеску, які відповідач (за первісним позовом) виконав чи повинен був виконати до набрання чинності цим Законом.

З урахуванням викладеного місцевим господарським судом також правомірно відмовлено в задоволення зустрічного позову Малого приватного підприємства "Бората" про приведення п. 3.1 договору №53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя від 13.08.2008 у відповідність до законодавства.

Крім того, оскаржуваним рішенням, відмовлено в задоволенні вимоги Малого приватного підприємства "Бората" про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 № 636 "Про внесення змін до договору від 13.10.2008 № 53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між виконавчим комітетом міської ради та малим приватним підприємством "Бората".

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З огляду на викладене, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб можливе у випадку, коли дані рішення порушують права певної особи.

Враховуючи те, що рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 № 636 "Про внесення змін до договору від 13.10.2008 № 53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між виконавчим комітетом міської ради та малим приватним підприємством "Бората" не носить обов'язкового характеру для Малого приватного підприємства "Бората", а є лише рішенням сторони договору про наміри щодо внесення відповідних змін до останнього, яке без відповідного безумовного акцепту другої сторони правочину та подальшого укладення відповідного договору, для іншої сторони жодних правових наслідків не створює, а тому не порушує права або інтересів позивача (за зустрічним позовом), колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову, у зв'язку з відсутністю порушеного права.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог Малого приватного підприємства "Бората" сторонами не оскаржується, проте, колегія суддів керуючись частиною другою ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, дійшла висновку про обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в цій частині про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 № 636 «Про внесення змін до договору від 13.10.2008 № 53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між виконавчим комітетом міської ради та малим приватним підприємством «Бората», з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З аналізу даної норми вбачається, що визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб можливе у випадку, коли дані рішення порушують права певної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення оспорюваним рішенням прав або інтересів позивача (за зустрічним позовом) - відсутнє, оскільки оспорювань рішення не носить обов'язкового характеру для Малого приватного підприємства «Бората», а є лише рішенням сторони договору про наміри щодо внесення відповідних змін до останнього, яке без відповідного безумовного акцепту другої сторони правочину та подальшого укладення відповідного договору, для іншої сторони жодних правових наслідків не створює. З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у зустрічному позові з підстав відсутності порушеного права позивача за зустрічним позовом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області на рішення господарського суду Київської області від 27.12.2013 у справі № 911/3912/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27.12.2013 у справі № 911/3912/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3912/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран