Постанова

від 16.07.2014 по справі 911/3912/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 911/3912/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: Калініченко І.В. Чурікова Т.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області на рішення та постановугосподарського суду Київської області від 27 грудня 2013 р. Київського апеляційного господарського суду від 05 березня 2014 р. у справі№ 911/3912/13 за позовомвиконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області домалого приватного підприємства "Бората" про внесення змін до договору та за зустрічним позовом до малого приватного підприємства "Бората" виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області провнесення змін до договору та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008 р. про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Бориспіль, шляхом доповнення договору пунктами 3.8 і 3.9 такого змісту: "3.8. Привести договір у відповідність до чинного законодавства шляхом перерахунку непереданої частини площ, прийнятих в експлуатацію, у грошові кошти відповідно до розрахунку пайової участі. Розрахунок додається та є невід'ємною частиною додаткової угоди.

3.9. У строк до 11.10.2013 р. "замовнику" сплатити кошти пайової участі в сумі 526 199 грн. до місцевого бюджету (одержувач: місцевий бюджет м.Бориспіль р/р 31513921700004 ГУДКСУ в Київській області, ЗКПО 38007070, МФО 821018.Призначення платежу: ККД 24170000, пайова участь відповідно до договору від 13.10.2008 р. № 53)".

У листопаді 2013 р. відповідач звернувся з зустрічним позовом про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 р. та внесення змін до вказаного договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.12.2013 (сцуддя Черногуз А.Ф.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03 2014 р. (головуючий - Станік С.Р., судді - Буравльов С.І., Шапран В.В.), в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким первісний позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 13.10.2008 р. між виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (виконком) та малим приватним підприємством "Бората" (замовник) було укладено договір про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя № 53, відповідно до п. 1.1. якого відповідач здійснює впровадження проекту: "Багатоповерховий житловий будинок, що складається з 5-ти блок-секцій та торгового центру по вул. Ватутіна, 99 в м. Бориспіль Київської області" на земельній ділянці, що надана в оренду відповідно до договору оренди землі від 17.07.2007 р. Метою договору є залучення коштів відповідача для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при здійсненні будівництва, реконструкції, перепрофілювання та добудови об'єктів в місті Борисполі (1.2). Кошти відповідача, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури надходять шляхом сплати певної суми коштів чи передачі майна (рухомого чи нерухомого), виконання певних робіт та надання послуг про що надаються підтверджуючі документи (п.1.3).

Пунктами 3.2. договору сторони встановили, що розмір внеску, що здійснюється відповідачем за будівництво багатоповерхового житлового будинку, що складається з 5-ти блок-секцій та торгового центру по вул. Ватутіна, 99 в м. Бориспіль, визначається рішенням міської ради від 04.09.2008 р. № 4484-39-V "Про затвердження Положення про встановлення розміру коштів відповідача, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя" і становить 1 779 317,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору на момент підписання договору відповідачем сплачено кошти у сумі 500 000,00 грн. за виконання робіт з розробки архітектурно-планувальних рішень на об'єкт: навчальний корпус спеціалізованої загальноосвітньої школи "Школа лінгвістики" по вул. Горького, 1. Відповідно коригується сума внеску та становить 1 279 317,00 грн.

Згідно з п. 3.5 договору кошти відповідачем перераховуються на рахунок виконавця не пізніше як за місяць до введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що забудовник повинен здійснити повне виконання взятих на себе зобов'язань за розділом 3 цього договору за місяць до планової здачі І-го, ІІ-го, ІІІ-го та ІV-го пускового комплексу в експлуатацію.

Відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та актів готовності об'єктів до експлуатації здача пускових комплексів відбулась: І-го - 13.01.2009; ІІ-го - 19.08.2009; ІІІ-го - 10.03.2010; ІV-го - 31.08.2010.

За актами прийому-передачі квартир від 22.01.2009 та від 29.01.2010 відповідач передав, а позивач прийняв квартири загальною площею 101,3 м 2 та 194,4 м 2 відповідно.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати внеску відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору позивач звернувся до суду з метою стягнення в примусовому порядку обумовленої суми.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.10.2012 р. у справі № 26/093-12, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013, стягнуто з МПП "Бората" на користь місцевого бюджету міста Борисполя 1 279 317,00 грн пайового внеску, 188 187,13 грн інфляційної складової боргу, 83 564,41 грн 3% річних, 57 088,75 грн пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 р. рішення господарського суду Київської області від 31.10.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 р. було скасовано частково, відмовлено в стягненні пені, в іншій частині рішення та постанову залишено без змін.

07.10.2013 позивачем прийнято рішення № 636 "Про внесення змін до договору від 13.10.2008 № 53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між позивачем та відповідачем, для приведення договору у відповідності до норм п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Позивач надіслав відповідні листи відповідачу, в яких просив узгодити зміни до договору, однак, відповідач вимоги позивача про узгодження змін до договору залишив без відповіді.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку необхідність внесення змін до договору передбачена законом незалежно від волі сторін.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову про внесення змін до договору шляхом доповнення його викладеними вище пунктами 3.8 і 3.9, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що умовами договору сторони чітко визначили розмір та термін внеску грошових коштів відповідачем. Водночас, п. 1.3 договору встановлено, що кошти відповідача, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури надходять шляхом сплати певної суми коштів чи передачі майна (рухомого чи нерухомого), виконання певних робіт та надання послуг про що надаються підтверджуючі документи, але в даному пункті закріплені лише загальні засади щодо предмета договору, а вже в пунктах 3.2, 3.3, 3.5, 4.1 договору сторони конкретизували сутність зобов'язання відповідача. Той факт, що за актами прийому-передачі квартир від 22.01.2009 р. та від 29.01.2010 р. відповідач передав, а позивач прийняв квартири загальною площею 101,3 м 2 , та 194,4 м 2 , відповідно, є волевиявленням сторін, що не було прямо встановлено договором, та не може тягти за собою його зміну, а посилання позивача на те, що у додатку до договору визначений еквівалент грошової суми у площі об'єкта, що міститься у п. 3.2 договору, судом відхилені, оскільки цим додатком, на думку суду, не створюється додаткових, не передбачених сторонами у тексті договору, зобов'язань. Отже, умови договору повністю відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і вимога позивача щодо приведення договору у відповідність закону шляхом доповнення його п.п. 3.8, 3.9, в яких позивач додатково хоче зобов'язати замовника сплатити 526 199,00 грн. до місцевого бюджету у строк до 11.10.2013р., є намаганням створення для відповідача нового, не передбаченого договором, зобов'язання, в той час, як, відповідність визначеного цим договором розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у сумі 1 779 317,00 грн вимогам законодавства, діючого на момент його укладення, сторонами не оспорюється.

Крім того, визначені договором грошові кошти на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста у сумі 1 779 317,00 грн відповідач повинен був сплатити за місяць до здачі в експлуатацію останнього пускового комплексу (п.3.5), що відбулась 31.08.2010, тобто, до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Водночас, зважаючи на те, що строк виконання зобов'язань зі сплати відповідачем пайової участі за договором настав до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", та, враховуючи рішення господарського суду Київської області від 31.10.2012 у справі № 26/093-12 і постанову Вищого господарського суду України від 16.04.2013 у справі № 26/093-12, прийняття цього Закону не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України для внесення змін у договір в частині зобов'язань по сплаті пайового внеску, які відповідач (за первісним позовом) виконав чи повинен був виконати до набрання чинності цим Законом.

Проте, погодитися з такими висновками судів неможливо з таких підстав.

Виходячи з системного аналізу укладеного між сторонами договору № 53 від 13.10.2008 р.,слід зазначити, що він, відповідно до чинного на момент його укладення законодавства, передбачав участь забудовника у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста як коштами, так і шляхом передачі відповідної житлової і торговельної площі.

Конкретний розмір цього внеску визначений в розрахунку до договору, який є його невід'ємною частиною в силу п.3.2 і часткова передача житла є не добрим волевиявлення відповідача, а виконанням зобов'язань, що виникли у нього в силу спірного договору.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань в строк, визначений договором, та набранням 12.03.2011 р. чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивач позбавлений можливості отримати непередану відповідачем частину внеску у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, в зв'язку з чим і звернувся з позовом, вимоги якого зводяться до визначення договором грошового еквіваленту невиконаного відповідачем зобов'язання з передачі житлової та торговельної площі в натурі, а тому висновки судів про намагання позивача покласти на відповідача додаткові, не передбачені договором зобов'язання є помилковими та такими, що не грунтуються на матеріалах справи.

Слід зазначити, що і Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачає звільнення забудовників від зобов'язань, які виникли за раніше укладеними договорами, а лише передбачає можливість існування цих зобов'язань виключно в грошовій формі.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення в частині вирішення первісного позову не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині, з урахуванням того, що в частині вирішення зустрічного позову рішення не оскаржуються, на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін за спірним договором, відповідність запропонованих позивачем змін вимогам чинного законодавства, в тому числі вимогам ч.6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" про те, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 27 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 березня 2014 року у справі за № 911/3912/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко