Рішення

від 06.03.2014 по справі 30/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/201 06.03.14

За позовом Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької

області

До Державної судової адміністрації України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вінницька обласна рада

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницький апеляційний адміністративний суд

Про стягнення 42 521,81 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Підченко Ю.О.

Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: представник за довіреністю Герус Р.В.

Від відповідача: представник за довіреністю Петрів Н.М.

Від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

Від третьої особи на стороні відповідача: представник за довіреністю Кравчук О.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (далі - позивач) до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач) про стягнення 42 521,81 грн., а саме: 38 111,97 грн. - основний борг, 2 351,74 грн. - пеня, 1 602,93 грн. - збитки від інфляції, 455,17 грн. - 3 % річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано умови Договору оренди від 19.08.10. в частині сплати орендної плати за користування приміщенням, що зумовило нарахування пені, збитків від інфляції, 3% річних та звернення Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.11. порушено провадження у справі № 30/201 та призначено її до розгляду на 18.08.11.

В судовому засіданні 18.08.11. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.11. суд за власною ініціативою на підставі ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вінницьку обласну раду (далі - третя особа на стороні позивача) та відклав розгляд справи на 06.09.11.

06.09.11. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 06.09.11. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 15.09.11., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

15.09.11. від третьої особи через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.09.13. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи, про що прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.09.11. визначений склад колегії суддів в даній справі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Головіна К.І., Підченко Ю.О.

Ухвалою від 22.09.11. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.10.11.

В судовому засіданні 18.10.11. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 10.11.11.

Представником відповідача в судовому засіданні 10.11.11. було подано додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 10.11.11. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 15.11.11.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.11.11. призначено по справі № 30/201 судову будівельно-технічну експертизу, провадження в даній справі зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта. Крім того, судом визначено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи будуть розподілені на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

В зв'язку з виконанням науково-дослідною установою експертизи у справі № 30/201 та повернення вказаної справи до суду без висновку експерта з причин неоплати виконаної експертизи та зважаючи на клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судом оплату витрат по проведенню судової будівельно-технічної експертизи у справі № 30/201 покладено на позивача.

Позивачем вказані витрати оплачено не було, в зв'язку з чим, для всебічного та повного з'ясування і дослідження фактичних обставин справи, судом запропоновано оплату витрат по проведенню судової будівельно-технічної експертизи у справі № 30/201 здійснити відповідачу.

Експертний висновок судової будівельно-технічної експертизи у справі № 30/201 до Господарського суду міста Києва так і не надійшов.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.01.14. змінено склад колегії суддів в даній справі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Літвінова М.Є., Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.14. на підставі ст. 79 ГПК України вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження, поновлено провадження у справі № 30/201, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вінницький апеляційний адміністративний суд (далі - третя особа на стороні відповідача); розгляд справи призначено на 20.02.14.

Судове засідання призначене на 20.02.14. не відбулося по технічним причинам, внаслідок чого ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.14. розгляд справи призначено на 06.03.14.

24.02.14. представником третьої особи на стороні відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

06.03.14. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 06.03.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні 06.03.14. проти позову заперечували.

Представник третьої особи на стороні позивача в судове засідання 06.03.14. не з'явився, проте, 06.03.14. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/201.

В судовому засіданні 06.03.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи на стороні відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.10. між третьою особою на стороні позивача (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оперативну оренду) будівлю, що є пам'яткою архітектури місцевого значення загальною площею 2 689,0 кв.м, розташовану за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 48/Козицького,34 (далі - об'єкт оренди) та перебуває на балансі позивача (далі - Балансоутримувач) (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, вступ Орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно із підписанням сторонами акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору 06.09.10. скріплено печатками та підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди за Договором в оренду.

Згідно з п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яка визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням 16 сесії Вінницької обласної Ради 3 скликання від 15.09.00., зі змінам та доповненнями, рішення 27 сесії обласної Ради 5 скликання від 10.12.09. №891 „Про орендні ставки для бюджетних та прирівняних до них організацій'' і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) липень 2010 року 4419,71 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2010 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень місяць.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3 Договору сторонами погоджено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з 19.08.10. до 19.07.13. включно.

Угодою, підписаною між Орендарем та Орендодавцем сторони дійшли згоди припинити з 01.04.11. дію Договору.

Внаслідок вказаного актом приймання-передачі приміщень від 26.04.11. Орендарем повернуто з оренди об'єкт оренди за Договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у останнього виникла заборгованість по оплаті орендної плати за період з вересня 2010 року по березень 2011 року включно в розмірі 38 111,97 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2 Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Балансоутримувача щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до визначеної суми у акті-рахунку (п. 3.5 Договору).

Положеннями п. 3.6 Договору визначено, що Орендар зобов'язаний отримати акт-рахунок до 25 числа кожного місяця, для чого йому необхідно з явитись до Балансоутримувача та розписатись у відомості про його отримання. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті передбаченої Договором орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує на невідповідність об'єкту оренди ДБН України і на приписи ст. 762 ЦК України, та на відсутність державного фінансування.

Відповідно до ст. 768 ЦК України, наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: заміни речі, якщо це можливо; відповідного зменшення розміру плати за користування річчю; безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.

Тобто зазначена стаття передбачає можливість сторін договору майнового найму покласти на наймодавця обов'язок гарантувати якість об'єкту найму. При цьому такі гарантії можуть бути надані як на весь строк найму, так і на певний його період. Взяття на себе додаткового обов'язку гарантувати якість речі, що передається в найм, є правом наймодавця. Таке положення має обумовлюватися сторонами при укладенні договору найму та закріплюватися в самому договорі.

Проте, дослідивши спірний Договір судом встановлено, що його положеннями не закріплено обов'язку наймодавця гарантувати якість об'єкту оренди, на підставі якого у наймача з'являються додаткові можливості в разі виникнення протягом строку дії гарантії недоліків вимагати встановленого приписами ч. 2 ст. 768 ЦК України, зокрема звільнення від сплати орендної плати, як того вимагає відповідач.

Положення ст. 767 ЦК України покладає на наймодавця обов'язок передати річ у користування у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Якщо під час користування річчю наймачем буде виявлено наявність недоліків речі, про які наймодавець його не попередив, що суперечить умовам договору та унеможливлює використання речі за призначенням, наймач вправі вимагати розірвання договору найму.

При цьому, ч. 3 ст. 767 ЦК України передбачає обов'язок наймача в присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про існування перешкод для перевірки позивачем стану об'єкту оренди за Договором.

Опис технічного стану об'єкту оренди на дату передачі його Орендареві зазначається в акті приймання-передачі об'єкту оренди (п. 1.3 Договору).

Згідно з матеріалами справи, об'єкт оренди було передано позивачем відповідачу за актом від 06.09.10. приймання-передачі об'єкту оренди за Договором в оренду, відповідно до якого приміщення передано Орендареві в належному технічному стані, а на момент підписання вказаного акту у Орендаря немає жодних зауважень та претензій до стану приміщення.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно досліджувати обставини справи, для вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Як зазначається у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд акцентує увагу на тому, що під час розгляду даної справи Господарським судом міста Києва призначалась судова експертиза, на вирішення яких ставились питання в тому числі і про відповідність об'єкту оренди вимога ДБН України.

Однак, матеріали справи повернулись з дослідної установи в зв'язку з неоплатою сторонами призначеної судової експертизи.

При цьому, судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Таким чином, відповідачем не доведено, що наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі, та в матеріалах справи відсутні належні докази наявності недоліків переданого позивачу приміщення, про які позивач Орендаря не попередив, які б суперечили умовам договору та унеможливлювали б використання приміщення за призначенням.

При цьому, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, Договір в судовому порядку недійсним не визнавався, про що відповідач вказує в відзиві, а отже є чинним та розповсюджує свою дію на правовідносини оренди, що виникли між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Державна судова адміністрація України в порушення покладеного на неї законом та Договором обов'язку по сплаті передбачених Договором орендних платежів за користування об'єктом оренди не виконала, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 38 111,97 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 2 351,74 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 9.2 Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Балансоутримувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок пені з врахуванням приписів ст. 232 ГК України, внаслідок чого встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 175,91 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 175,83 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 455,17 грн. - 3% річних та 1 602,93 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 455,17 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Розмір збитків від інфляції за перерахунком суду становить 1 924,00 грн., разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1 602,93 грн. збитків від інфляції, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, судові витрати по розгляд уданої справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, б. 18/5; ідентифікаційний код 26255795) на користь Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код 20098076) 38 111 (тридцять вісім тисяч сто одинадцять) грн. 97 коп. - основного боргу, 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 91 коп. - пені, 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 17 коп. - 3% річних, 1 602 (одну тисячу шістсот дві) грн. 93 коп. - збитків від інфляції, 423 (чотириста двадцять три) грн. 46 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 01 коп. - втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.14.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді Ю.О. Підченко

М.Є. Літвінова