Ухвала

від 11.03.2014 по справі 5027/886/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 березня 2014 року Справа № 5027/886/2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівГольцової Л.А., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Обласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 р. (головуючий суддя Самсін Р.І., судді Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.) у справі№ 5027/886/2012 Господарського суду міста Києва за позовомОбласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги" доПідприємства "Регіон ОПТ" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" пророзірвання договору та зобов'язання забрати товар,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 р. у справі №5027/886/2012 (суддя Мандриченко О.В.) позовні вимоги було задоволено частково та вирішено розірвати договір про закупівлю товарів за державні кошти №126-06 від 12.06.2012 р., укладений між сторонами, стягнути судові витрати; в іншій частині - в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 р. у даній справі скасовано вказане рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору № 126-06 від 12.06.2012 р. про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між сторонами.

Не погоджуючись із вказаною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 111 5 та частин першої та другої статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст. 526 ЦК України, ст.ст. 43, 47, 93 ГПК України, однак скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередній інстанцій з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

При цьому скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що при вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції було надано невірну оцінку доказам, наданим на підтвердження позовних вимог, зокрема, документації конкурсних торгів, пропозиції конкурсних торгів та гарантійному листу відповідача, технічним умовам на товар, свідоцтву про державну реєстрацію № 8534/2009 та фактично просить суд касаційної інстанції додатково встановити обставини справи та перевірити докази.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що графа "призначення платежу" поданої ним копії платіжного доручення № 10 від 04.02.2014 р. про сплату судового збору не містить відомостей про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

В той час як згідно з положення п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж. При цьому згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 6 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Повернути Обласній комунальній установі "Лікарня швидкої медичної допомоги" касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 р. у справі № 5027/886/2012 та додані до неї документи без розгляду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіЛ.А. Гольцова О.О. Євсіков