Постанова

від 02.06.2014 по справі 5027/886/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року Справа № 5027/886/2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Обласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 р. (головуючий суддя Самсін Р.І., судді Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.) у справі№ 5027/886/2012 Господарського суду міста Києва за позовомОбласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги" доПідприємства "Регіон ОПТ" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" пророзірвання договору та зобов'язання забрати товар, за участю представників позивачаМасловський А.І., відповідачане з'явились;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 року у справі №5027/886/2012 вимоги Обласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги" задоволені частково: вирішено розірвати договір про закупівлю товарів за державні кошти № 126-06 від 12.06.2012 р., укладений між сторонами, стягнути судові витрати; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 р. у справі 5027/886/2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору № 126-06 від 12.06.2012 р. про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між сторонами.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 526 ЦК України, ст.ст. 43, 47, 93 ГПК України та не застосовано ст. 614 ЦК України та ч. 2 ст. 205 ГК України при розгляді даного спору.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача (скаржника), перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами 12.06.2012 р. договору № 126-06 про закупівлю товарів за державні кошти, продавець (відповідач у справі) зобов'язувався протягом 2012 року поставити покупцеві товари, зазначені в специфікації, що додається до даного договору та є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такі товари.

Строк (термін) поставки (передачі) товарів, згідно з положеннями п. 5.1 договору, передбачає поставку узгодженими партіями не більше 2-х календарних днів з моменту отримання заявки (телефоном, факсом або листом); моментом постачання вважається дата прибуття товару в місце постачання: м. Чернівці, вул. Фастівська 2.

Положеннями п. 6.2.1 договору № 126-06 від 12.06.2012 р. передбачено право покупця достроково розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань учасником, повідомивши про це його у строк 5 календарних днів.

Обставини неналежного невиконання відповідачем умов зазначеного договору стали підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою, в якій позивач посилався зокрема на те, що:

- товар відповідно до заявки за вих. № 855 від 19.06.2012 р., в порушення п. 5.1 договору, було поставлено в лікарню 25.06.2012 р., тобто з порушенням строку поставки, передбаченого договором;

- в порушення вимог п. 2.1 та п. 5.4 договору підприємством поставлено товар в лікарню без сертифікатів якості товару, без паспортів на товар.

Листом за вих. № 1066 від 23.07.2012 р. позивач зазначив, що 26.06.2012 р. на адресу підприємства було надіслано лист за вих. № 854, в якому йшлося про порушення істотних умов договору та про нарахування штрафних санкцій, однак, оскільки недоліки, вказані у цьому листі, не усунуто, з посиланням на п. 6.2.1 договору позивач повідомляв відповідача, що договір № 126-06 про закупівлю товарів за державні кошти від 12.06.2012 р. буде припинено з 30.07.2012 р.

Задовольняючи вимогу про розірвання укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 126-06 від 12.06.2012 р., місцевий господарський суд в своєму рішенні від 26.12.2012 р. встановив факт порушення умов договору щодо строку поставки товару та дійшов висновку, що відповідач поставив товар без будь-яких супровідних документів про його якість.

Скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договору, апеляційний господарський суд встановив наступне.

За заявкою позивача (лист за вих. № 855 від 19.06.2012 р.) відповідачем було підготовлено замовлення та відправлено товар через службу кур'єрської доставки "Нова пошта" 20.06.2012 р. (підтверджено товарно-транспортною накладною № 56182000907479 від 20.06.2012 р.).

Вказане замовлення було отримано покупцем 25.06.2012 р., а детальні пояснення, щодо вчинених відповідачем дій для з'ясування обставин, які призвели до несвоєчасного вручення товару, викладені у листі, що отриманий позивачем та зареєстрований за вхідним №1284 від 15.08.2012 р.

Відомості, наведені у вказаному листі, зокрема, щодо призначення лікарнею відповідальної особи (ОСОБА_5), вказання його телефону як контактної особи для отримання замовлення, та отримувача замовлення - ОСОБА_6, матеріалами справи не спростовані.

При цьому прибуття замовлення до лікарні для його вручення кур'єром відбулось 21.06.2012 р. (тобто, без порушення дводенного строку, як те визначено п. 5.1 договору), а згідно з даними відповідача повідомлення на мобільний телефон контактної особи про прибуття вантажу було відправлено 21.06.2012 р. о 08:18 ранку з мобільного телефону НОМЕР_1. Пояснення водія, який здійснював доставку вантажу за накладною № 56182000907479 від 20.06.2012 р., викладені письмово та були одним із додатків до листа, отриманого позивачем 15.08.2012 р.

З урахуванням встановлених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що саме через невжиття позивачем заходів до прийняття товару у встановлений договором строк за доставки його кур'єром служби доставки "Нова пошта" своєчасно (21.06.2012 р.) у місце визначеної поставки - лікарню, що знаходиться за адресою: вул. Фастівська, 2 у м. Чернівці, було допущено порушення строку отримання товару покупцем, що не підтверджує неналежного виконання зобов'язання з поставки продавцем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як встановлено апеляційним судом, прибуття товару в місце постачання: м. Чернівці, вул. Фастівська, 2, як те передбачено умовами договору у п. 5.1, саме 21.06.2012р. (без порушення встановленого строку) підтверджено відомостями, наданими кур'єрською службою доставки "Нова пошта", відповідно, незабезпечення приймання товару покупцем не може підтверджувати неналежного виконання зобов'язання по строку поставки товару з боку продавця (Підприємства "Регіон ОПТ" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"), а відтак не свідчить про порушення ним умов договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями п. 2.1 договору передбачено, що продавець повинен поставити покупцю товар, сертифікати якості, які встановлені чинним законодавством України на даний вид товару, а згідно з п. 5.4 договору кожна партія товару, що постачається, повинна супроводжуватись сертифікатом відповідності (паспортом) на товар та/або посвідченням про якість.

Відповідно до Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 р. №1497, зокрема, на підставі висновків експертизи (випробувань) та рекомендацій Науково-експертної ради з питань державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення МОЗ України (протокол від 17.03.2009 № 2), Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.04.2009 р. № 209 "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) медичних виробів та внесення змін у реєстраційні матеріали" зареєстровано та внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення медичні вироби згідно з переліком (додаток 1).

У свою чергу під позицією 12 у Переліку зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення (додаток № 1 до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.04 2009 р. № 209), значаться: набори імплантатів і пристосувань для стабільно-функціонального остеосинтезу ТУ У 33.1-13726617-001:2009 від виробника - Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН", 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1 з видачею свідоцтва про державну реєстрацію за № 8534/2009.

Відповідне свідоцтво, що в копії долучене до матеріалів справи, чинне до 01.04.2014 р. Згідно з тендерною пропозицією відповідача при укладенні договору за результатами конкурсу до поставки пропонувалась продукція зазначеного виробника згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію медичних виробів № 8534/2009.

Судом апеляційної інстанції обгрунтовано визнано неправомірними посилання місцевого господарського суду на Перелік медичних виробів, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в Україні, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України 20.07.2012 р. № 478, оскільки положення зазначеного нормативно-правового акта не регулюють відносини, що виникли до його прийняття.

Прийняття наказу Міністерством охорони здоров'я України після укладення між сторонами договору № 126-06 від 12.06.2012 р. та після поставки товару згідно накладної від 20.06.2012 р. не підтверджує наявності порушення договору з боку відповідача, при тому, що вказаний нормативно-правовий акт лише встановлює Перелік медичних виробів, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в Україні, тобто, не регулює питання підтвердження відповідним документом якості певного товару тощо.

Як встановлено апеляційним судом, продукція, постачання якої здійснювалось за договором № 126-06 від 12.06.2012 р., внесена до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України і дозволена для застосування в медичній практиці, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію медичних виробів № 8534/2009.

На підтвердження відповідності встановленим вимогам щодо якості поставлених товарів за договором від 12.06.2012 р. відповідачем до справи представлені Технічні умови ТУ У 33.1-13726617-001:2009 "Набори імплантів та пристроїв для стабільно-функціонального остеосинтезу" та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/80525 від 12.12.2008 р. про відповідність технічних умов вимогам чинного санітарного законодавства України, додатково надано інструкцію з медичного застосування виробу "Набір імплантів та пристроїв для стабільно-функціонального остеосинтезу", яка затверджена у іншому медичному закладі (Київській обласній клінічній лікарні).

Апеляційним судом встановлено, що належних доказів того, що поставлений за накладною від 20.06.2012 р. товар не відповідає встановленим вимогам щодо його якості, позивачем до справи надано не було, а доданий акт № 1 від 26.06.2012 р., котрий складений комісією лікарів Обласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги", не підтверджує постачання товару неналежної якості або ж товару, що не передбачений до поставки за договором № 126-06 від 12.06.2012 р.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару - "устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (код ДК України 016-97 33.10.1)"; кількість товару за цим договором - 5 найменувань.

Специфікація до договору є додатком № 1 та невід'ємною частиною договору згідно з п. 11.1.

Так, до поставки за специфікацією погоджено п'ять найменувань товару, його кількість та вартість.

Додаткових вимог щодо характеристик продукції, яка має поставлятися за договором № 126-06 від 12.06.2012 р., при укладенні договору сторонами не погоджувалось.

Крім того, як встановлено апеляційним судом, обставини щодо порушення продавцем (відповідачем) вимог п. 2.1 та п. 5.4 договору в частині поставки неякісного товару в лікарню, що обумовлюється отримання товару без сертифікатів якості товару, без паспортів на товар, не підтверджені позивачем належними доказами, оскільки останнім не зазначено, який саме документ у відношенні поставлених товарів (стрижнів Шанца, спиць Ілізарова, гвинтів кортикальних та інших вказаних у накладній від 20.06.2012 р.) та які саме положення відповідного нормативно-правового акта передбачають обов'язковість його отримання постачальником саме щодо таких товарів (стрижнів Шанца, спиць Ілізарова, гвинтів кортикальних та інших вказаних у накладній від 20.06.2012 р.).

Медичні вироби, що поставлялись згідно з договором № 126-06 від 12.06.2012 р., відсутні у Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що твердження позивача щодо поставки товарів з порушенням вимог п. 2.1 та п. 5.4 договору, а саме без сертифікатів якості товару, не підтверджені матеріалами справи, то такі твердження були правомірно відхилені апеляційним судом.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини справи, ним правомірно визнано помилковими висновки місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог позивача про розірвання укладеного між сторонами 12.06.2012 р. договору, оскільки наявності передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України та визначених договором у п. 6.2.1 обставин позивачем не доведено, що стало обгрунтованою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність допущення відповідачем істотних порушень умов договору, не доводять факту невиконання або неналежного виконання зобов'язань учасником (з чим пов'язується наявність підстав для дострокового розірвання договору згідно п. 6.2.1 договору) відповідно не є підставами для розірвання спірного договору в судовому порядку.

Посилання скаржника на незастосування апеляційним судом ст. 614 ЦК України та ч. 2 ст. 205 ГК України відхиляються колегією суддів з огляду на встановлені цим судом обставини щодо недоведеності позивачем неналежного виконання відповідачем зобов'язання та його вини, що виключає необхідність застосування положень зазначених статей до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського, суду не відповідають обставинам справи у зв'язку з чим були наявними підстави для його скасування відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Окрім того апеляційний суд встановив, що при прийнятті судового рішення в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог про зобов'язання відповідача забрати поставлений товар, оскільки в останнього відсутній відповідний документ, який би засвідчив якість товару (з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог (зареєстрована за вхідним суду № 06-20/22584 від 16.07.2013р.), місцевий суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки згідно положень ч. 1 ст. 82 ГПК України саме при вирішенні господарського спору по суті господарський суд приймає рішення.

Ненадання господарському суду доказів направлення відповідачеві уточнення позовних вимог до позовної заяви про розірвання договору є суттєвим порушенням прав відповідача, має своїм наслідком неприйняття до розгляду судом в межах заявленого позову вимог позивача, викладених у такій заяві.

Тобто, ця вимога позивача через допущене ним порушення процесуального обов'язку в частині направлення уточнення іншій стороні судового спору, не приймалась судом до розгляду в межах даної справи і не розглядалась по суті.

Натомість господарський суд з цих підстав, не розглядаючи таку вимогу по суті, в порушення положень ч. 1 ст. 82 ГПК України прийняв по ній рішення про відмову у її задоволенні, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині, в котрій воно було підставно скасовано (п. 4 резолютивної частини рішення) апеляційним судом згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 104 ГПК України.

Стосовно посилань на порушення апеляційним судом ст. 93 ГПК України колегія суддів зазначає, що питання про відновлення строку на прийняття апеляційної скарги до провадження вирішується судом на стадії прийняття апеляційної скарги до провадження на власний розсуд за наявності підстав для відновлення такого строку.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Обласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 р. у справі № 5027/886/2012 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.А. Попікова