Постанова

від 17.02.2014 по справі 2а-8599/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 лютого 2014 року 15:31 справа №2а-8599/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Ушакова Р.М.;

Гулейкова І.Ю.;

відповідача: Рибак А.Ю.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Група" доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт група" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Стандарт група") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва), в якому з урахуванням змінених позовних вимог просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2009 року №0003712308/0 та №0003722308/0; від 22 січня 2010 року №0003712308/1 та №0003722308/1; від 22 квітня 2010 року №0003712308/2 та №0003722308/2; №0003712308/3 та №0003722308/3 (без зазначення дати).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2009 року №0003712308/0 та №0003722308/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2013 року №К-41494/10 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 січня 2014 року адміністративну справу №2а-8599/10/2670 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 20 січня 2014 року первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва, замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі).

В судовому засіданні 17 лютого 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 жовтня 2009 року №0003712308/0 згідно з підпунктом "б" пункту 4.2.2 статті 4, підпунктом 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ "Стандарт група" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 705 402,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 352 701,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 352 701,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 жовтня 2009 року №0003722308/0 згідно з підпунктом "б" пункту 4.2.2 статті 4, підпунктом 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ "Стандарт група" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 591 023,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 060 682,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 530 341,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 січня 2010 року №0003712308/1 згідно з підпунктом "б" пункту 4.2.2 статті 4, підпунктом 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ "Стандарт група" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 705 402,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 352 701,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 352 701,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 січня 2010 року №0003722308/1 згідно з підпунктом "б" пункту 4.2.2 статті 4, підпунктом 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ "Стандарт група" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 591 023,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 060 682,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 530 341,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 квітня 2010 року №0003712308/2 згідно з підпунктом "б" пункту 4.2.2 статті 4, підпунктом 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ "Стандарт група" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 700 002,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 349 101,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 350 901,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 квітня 2010 року №0003722308/2 згідно з підпунктом "б" пункту 4.2.2 статті 4, підпунктом 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ "Стандарт група" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 591 023,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 060 682,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 530 341,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 12 жовтня 2009 року №12682/23-08/31281167 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Стандарт група", код за ЄДРПОУ 31281167 з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.06 по 30.06.09, валютного законодавства за період з 17.01.2001 р. по 30.06.2009 р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 352 701,00 грн., у тому числі: за І квартал 2008 року - на 86 223,00 грн., за ІІ квартал 2008 року - на 667 226,00 грн., за ІІІ квартал 2008 року - на 594 357,00 грн., за IV квартал 2008 року - на 4 895,00 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 060 682,00 грн., у тому числі: за березень 2008 року - на 66 667,00 грн., за квітень 2008 року - на 31 028,00 грн., за травень 2008 року - на 9 427,00 грн., за червень 2008 року - на 486 466,00 грн., за липень 2008 року - на 133 325,00 грн., за серпень 2008 року - на 53 333,00 грн., за вересень 2008 року - на 280 436,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані тим, що на підставі наданих до перевірки документів не можливо встановити виконавця підрядних робіт, умови виконання робіт, використані при виконанні даних робіт виробничі потужності, використану будівельну техніку, що підтверджує відсутність доказів фактичного виконання робіт контрагентами позивача.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що правочини укладені між ТОВ "Стандарт група" та ТОВ "Гранд Технолоджи" і ТОВ "Арма-Строй" суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та здійснені без мети настання реальних наслідків, що свідчить про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними вище підприємствами.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи позовні вимоги тим, що в акті перевірки відсутні посилання та докази, які підтверджують, що підприємству було відомо про порушення його контрагентами вимог законодавства на момент здійснення спірних господарських операцій, а також відсутні докази, які свідчать про невідповідність укладених договорів вимогам законодавства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Стандарт група" та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Стандарт група" та ТОВ "Гранд Технолоджи" і ТОВ "Арма-Строй", обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, первинних документів та податкових накладних по спірним господарським операціям позивачем до суду не надано.

Судом встановлено, що оригінали первинних документів по спірним операціям ТОВ "Стандарт група", ТОВ "Гранд Технолоджи" та ТОВ "Арма-Строй" вилучено відповідно до протоколу виїмки та огляду документів від 16 березня 2009 року на підставі постанови про проведення виїмки від 25 лютого 2009 року.

Частиною третьою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що належним чином засвідчених копій відповідних первинних документів, витребуваних судом у встановлений строк позивачем не надано, як не надано і доказів неможливості надання цих документів.

Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач звертався до ОВС УПМ ДПА у м. Києві з метою отримання копій вилучених документів по взаємовідносинах з ТОВ "Гранд Технолоджи" та ТОВ "Арма-Строй" та/або докази на підтвердження того, що позивачу відмовлено у наданні копій цих документів, а тому суд позбавлений можливості сприяти ТОВ "Стандарт група" у отриманні копій документів вилучених згідно постанови про проведення виїмки від 25 лютого 2009 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

В Акті перевірки на підставі наданих до перевірки документів встановлено наступне.

Між ТОВ "Стандарт група" (генпідрядник) та ТОВ "Гранд Технолоджи" (субпідрядник) укладено наступні договори підряду: від 04 червня 2008 року №04/0608, від 12 червня 2008 року №12/0608, від 02 липня 2008 року №02/0708.

Виконання субпідрядником підрядних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт.

ТОВ "Гранд Технолоджи" виписало позивачу податкові накладні, датовані червнем - вереснем 2008 року.

Між ТОВ "Стандарт група" (генпідрядник) та ТОВ "Арма-Строй" (субпідрядник) укладено наступні договори підряду: від 04 березня 2008 року №04/0308, від 06 червня 2008 року №08/0408, від 06 червня 2008 року №06/0608.

Виконання субпідрядником підрядних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт, які датовані липнем 2008 року.

ТОВ "Арма-Строй" виписало позивачу податкові накладні, датовані березнем, квітнем, травнем, липнем 2008 року на загальну суму 724 449,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 120 741,60 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В Акті перевірки зазначено, що підрядні роботи по заміні каналізації методом прокладання штольні ТОВ "Стандарт група" виконувались на замовлення ЗАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" за умовами договору підряду від 01 квітня 2008 року №01/0408 та встановлено, що на даному об'єкті працювали лише працівники ТОВ "Стандарт група".

При цьому жодних доказів на підтвердження використання придбаних підрядних робіт у межах господарської діяльності та відповідних письмових пояснень позивач до суду не надав.

Таким чином, суд не має можливості встановити з якою метою замовлялись підрядні роботи та як вони в подальшому використовувались в господарській діяльності позивача, так наприклад, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі, яких можна ідентифікувати участь ТОВ "Гранд Технолоджи" та ТОВ "Арма-Строй" у виконанні підрядних робіт, які виконувались позивачем на замовлення третьої особи, яким чином та з якою метою вказані контрагенти взагалі виконували ці підрядні роботи, а також докази на підтвердження неможливості самостійного виконання підрядних робіт позивачем та необхідності залучення субпідрядників.

Згідно пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні докази на спростування висновків акта перевірки.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "Гранд Технолоджи" та ТОВ "Арма-Строй" підрядних робіт, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції із зазначеними контрагентами носять реальний характер, а придбані роботи використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, у суду відсутня можливість встановити відповідність податкової накладної порядку її заповнення, оскільки в матеріалах справи відсутні податкові накладні по спірним господарським операціям.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Гранд Технолоджи" та ТОВ "Арма-Строй", у зв'язку з придбанням підрядних робіт.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вище судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача підрядних робіт, придбаних у ТОВ "Гранд Технолоджи" та ТОВ "Арма-Строй", і реальність здійснення таких господарських операцій, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ "Стандарт група" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Стандарт група" про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2009 року №0003712308/0 та №0003722308/0; від 22 січня 2010 року №0003712308/1 та №0003722308/1; від 22 квітня 2010 року №0003712308/2 та №0003722308/2 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2009 року №0003712308/3 та №0003722308/3 в матеріалах справи відсутні, а також відсутні будь-які докази на підтвердження факту прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги про їх скасування також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Стандарт група" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт Група" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко