Ухвала

від 20.08.2014 по справі 2а-8599/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8599/10/2670 ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Бистрик Г.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Група» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Група» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Група» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2009 року № 0003712308/0 та № 0003722308/0; від 22 січня 2010 року № 0003712308/1 та № 0003722308/1; від 22 квітня 2010 року № 0003712308/2 та № 0003722308/2; № 0003712308/3 та № 0003722308/3 (без зазначення дати).

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 17 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 жовтня 2009 року № 0003712308/0 ТОВ «Стандарт Група» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 705 402,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 352 701,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 352 701,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 жовтня 2009 року № 0003722308/0, ТОВ «Стандарт Група» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 591 023,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 060 682,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 530 341,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 січня 2010 року № 0003712308/1, ТОВ «Стандарт Група» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 705 402,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 352 701,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 352 701,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 січня 2010 року № 0003722308/1, ТОВ «Стандарт Група» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 591 023,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 060 682,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 530 341,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 квітня 2010 року № 0003712308/2, ТОВ «Стандарт Група» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 700 002,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 349 101,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 350 901,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 22 квітня 2010 року № 0003722308/2, ТОВ «Стандарт Груп» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 591 023,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 060 682,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 530 341,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 12 жовтня 2009 року № 12682/23-08/31281167 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Стандарт Група», код за ЄДРПОУ 31281167 з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного законодавства за період з 17.01.2001 року по 30.06.2009 року» (далі по тексту - Акт перевірки).

Порушення в Акті перевірки обґрунтовані тим, що на підставі наданих до перевірки документів не можливо встановити виконавця підрядних робіт, умови виконання робіт, використані при виконанні даних робіт виробничі потужності, використану будівельну техніку, що підтверджує відсутність доказів фактичного виконання робіт контрагентами позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу даних спірних правовідносин, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що оригінали первинних документів по спірним операціям ТОВ «Стандарт Група», ТОВ «Гранд Технолоджи» та ТОВ «Арма-Строй» вилучено відповідно до протоколу виїмки та огляду документів від 16 березня 2009 року на підставі постанови про проведення виїмки від 25 лютого 2009 року.

Належним чином засвідчених копій відповідних первинних документів, позивачем суду не надано, як не надано і доказів неможливості надання цих документів.

Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач звертався до ОВС УПМ ДПА у місті Києві з метою отримання копій вилучених документів по взаємовідносинах з ТОВ «Гранд Технолоджи» та ТОВ «Арма-Строй» та/або докази на підтвердження того, що позивачу відмовлено у наданні копій цих документів.

В Акті перевірки на підставі наданих до перевірки документів встановлено наступне.

Між ТОВ «Стандарт Група» (генпідрядник) та ТОВ «Гранд Технолоджи» (субпідрядник) укладено наступні договори підряду: від 04 червня 2008 року № 04/0608, від 12 червня 2008 року № 12/0608, від 02 липня 2008 року №02/0708.

Виконання субпідрядником підрядних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт.

ТОВ «Гранд Технолоджи» виписало позивачу податкові накладні, датовані червнем - вереснем 2008 року.

Між ТОВ «Стандарт Група» (генпідрядник) та ТОВ «Арма-Строй» (субпідрядник) укладено наступні договори підряду: від 04 березня 2008 року № 04/0308, від 06 червня 2008 року № 08/0408, від 06 червня 2008 року №06/0608.

Виконання субпідрядником підрядних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт, які датовані липнем 2008 року.

ТОВ «Арма-Строй» виписало позивачу податкові накладні, датовані березнем, квітнем, травнем, липнем 2008 року на загальну суму 724 449,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 120 741,60 грн.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

В Акті перевірки зазначено, що підрядні роботи по заміні каналізації методом прокладання штольні ТОВ «Стандарт Група» виконувалися на замовлення ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» за умовами договору підряду від 01 квітня 2008 року № 01/0408 та встановлено, що на даному об'єкті працювали лише працівники ТОВ «Стандарт група».

Жодних доказів на підтвердження використання придбаних підрядних робіт у межах господарської діяльності та відповідних письмових пояснень позивач до суду не надав.

Таким чином, суд не може встановити з якою метою замовлялися підрядні роботи та як вони в подальшому використовувалися в господарській діяльності позивача, так наприклад, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі, яких можна ідентифікувати участь ТОВ «Гранд Технолоджи» та ТОВ «Арма-Строй» у виконанні підрядних робіт, які виконувалися позивачем на замовлення третьої особи, яким чином та з якою метою вказані контрагенти взагалі виконували ці підрядні роботи, а також докази на підтвердження неможливості самостійного виконання підрядних робіт позивачем та необхідності залучення субпідрядників.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Що стосується висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість колегія суддів звертає увагу на наступне.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, суд не може встановити відповідність податкової накладної порядку її заповнення, оскільки в матеріалах справи відсутні податкові накладні по спірним господарським операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ «Стандарт група» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Стандарт Група» про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2009 року № 0003712308/0 та № 0003722308/0; від 22 січня 2010 року № 0003712308/1 та №0003722308/1; від 22 квітня 2010 року № 0003712308/2 та № 0003722308/2 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2009 року № 0003712308/3 та № 0003722308/3 в матеріалах справи відсутні, а також відсутні будь-які докази на підтвердження факту прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги про їх скасування також не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Група» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Бистрик Г.М.