Рішення

від 11.03.2014 по справі 907/535/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.2014 Справа № 907/535/13

За позовом Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

до Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство", смт. Великий Березний

про стягнення 398 235,79 грн.,

Суддя господарського суду - Кривка В.П.

представники:

Прокурор - Камінська О.В., прокурор відділу прокуратури міста Ужгорода;

Позивача - Мазуренко А.Є., довіреність № 572/05 від 11.02.2013 року;

Відповідача - Цубина М.М., довіреність від 08.05.2013 року.

СУТЬ СПОРУ: Закарпатським міжрайонним природоохоронним прокурором в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород заявлено позов до Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство", смт. Великий Березний про стягнення 398 235,79 грн .

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 05.04.2013 року працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області у ході проведення перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства у Державному підприємстві „Великоберезнянське лісове господарство" виявлено ряд порушень Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", Лісового кодексу України і Санітарних правил в лісах України у лісовому фонді, а саме: пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, незаконна рубка дерев в кв.4/18 Лютянського л-ва, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, незаконна рубка дерев кв.15/2 Костринського л-ва, незаконна рубка дерев на лісосіці кв.8/1 В.Березнянського л-ва, порушення термінів проведення санітарних рубок, незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубок від парубкових залишків чим завдано шкоду навколишньому природному середовищу та лісу у розмірі 398 235,79 грн. Зважаючи на це та покликаючись на положення природоохоронного законодавства, заявник просить стягнути на користь спеціальних фондів місцевих бюджетів сільських рад Великоберезнянського р-ну суму 398 235,79 грн., саме: 91839,20 грн. до Костринської сільської ради, 154577,89 грн. до Розтоцько-Пастільської сільської ради, 138163,17 грн. до Лютянської сільської ради, 10162,01 грн. до Чорноголівської сільської ради та 3493,52 грн. до Малоберезнянської сільської ради.

За клопотанням сторін дану справу вирішено в строк визначений положеннями ст. 69 ГПК України (а.с. 41-42).

Ухвалою суду від 27.05.2013 року було порушено провадження у даній справі.

Ухвалою від 24.07.2013 року за спільним клопотанням сторін провадження у даній справі було зупинено в порядку ст. 79 ГПК України до вступу в законну силу судового рішення по адміністративній справі №807/1892/13-а за позовом Закарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство" про визнання незаконним та скасування наказу № 69 від 27.06.2012 року та анулювання лісорубного квитка (а.с. 60-61).

За заявою прокурора, у зв'язку з усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, а саме вступ в законну силу постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2014 року по справі №807/1898/3-а, якою судом апеляційну скаргу міжрайонного прокурора задоволено частково та визнано незаконним та скасовано наказ директора Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство" №69 від 27.06.2012 року, ухвалою від 27.02.2014 року провадження у даній справі було поновлено та призначено до розгляду на 06.03.2014 року (а.с. 66-67).

У судовому засіданні 06.03.2014 року за клопотанням сторін судом оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 11.03.2014 року, з метою надання додаткового часу для виконання вимог ухвали суду про поновлення провадження у справі та подання додаткових письмових обґрунтувань в підтвердження заявлених вимог та заперечень з доданням підтверджуючих документів.

У ході судового розгляду уповноважений представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у письмовому відзиві на позов (а.с. 23-27), а також додаткових письмових поясненнях по суті спору (а.с. 96-99). Поряд з цим, також клопотав про повторне зупинення провадження у справі, з огляду на подання відповідачем касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2014 року по справі №807/1898/3-а. Між тим, належних доказів розгляду (відкриття касаційного провадження) за його скаргою, чи зупинення касаційною інстанцією виконання оскаржуваної ним постанови суду апеляційної інстанції, що вступила в законну силу - не подав.

Прокурор та уповноважений представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягають на вирішенні спору по суті, в т.ч. покликаючись на долучені до матеріалів справи додаткові письмові пояснення по суті спору з доданням підтверджуючих документів (а.с. 44-56, 71-72, 81, 83-85, 86-95). Зокрема наголошують, що викладені в акті перевірки відомості щодо незаконної рубки та пошкодження дерев, в т.ч. розмір нанесеної шкоди в послідуючому (після пред'явлення даного позову) були також підтверджені і вироками Великоберезнянського районного суду, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду щодо визнання незаконним та скасування наказу директора Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство" №69 від 27.06.2012 року, і такі судові акти вступили в законну силу і в силу положень ст. 35 ГПК України встановлені судами обставини є преюдиціальними фактами при вирішенні даної справи. При цьому також вказують та покликаються на правові позиції Вищого господарського суду України при вирішенні аналогічних спорів (судові постанови ВГС України, а.с. 101-108). Водночас, прокурор та представник позивача категорично заперечили щодо задоволення клопотання відповідача про повторне зупинення провадження у справі, як безпідставне та необґрунтоване.

Згідно положень ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи , що розглядається іншим судом . При цьому, за даних обставин, така інформація підтверджується тільки судовими документами, які власне і підтверджують наявність в провадженні суду пов'язаної іншої справи, що вже перебуває на розгляді іншого суду, а саме судовими актами: ухвалами, рішеннями, постановами тощо, тому долучена заявником копія його касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду по вищезазначеній адміністративній справі - не являється належними та допустимим доказом для зупинення провадження у даній справі з підстав передбачених ч.1 ст. 79 ГПК України. За таких обставин, клопотання про зупинення провадження у даній справі до задоволення не підлягає, при цьому суд бере до уваги набрання оскаржуваної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду законної сили, відсутність в матеріалах справи та неподання відповідачем (в т.ч. на вимогу суду) належних та допустимих доказів: перебування в проваджені іншого суду пов'язаної з даною справою іншої справи, зупинення касаційною інстанцією в порядку встановленому КАС України виконання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції.

У ході розгляду справи судом неодноразово забезпечувались процесуальні права сторін (заяви, клопотання про відкладення слухання справи, продовження строку розгляду спору на 15 днів в порядку виключення, а.с. 35, 37, 73) з метою представлення додаткових обґрунтувань, надання доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень по суті спору, а також для можливого вирішення спору в позасудовому порядку. Між тим, такого врегулювання сторонами досягнуто не було, тому враховуючи присічність строку розгляду справи судом (ст. 69 ГПК України), спір вирішується за наявними у справі матеріалами, з урахуванням доводів та заперечень сторін та поданих ними доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши прокурора та уповноважених представників сторін,

суд встановив:

Предмет спору у даній справі становить вимога про відшкодування збитків, завданих лісу, встановлених саме контролюючими органами при проведенні перевірки дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству ДП „Великоберезнянське лісове господарство" території фактів правопорушення.

У квітні 2013 року працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за участі працівників прокуратури було проведено перевірку додержання вимог лісового та іншого законодавства щодо охорони, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів в лісовому фонді ДП „Великоберезнянське лісове господарство", за результатами якої складено акт перевірки від 05.04.2013 року (а.с. 12-19).

Як вбачається з вказаного акту, відповідачем при ведені лісового господарства не дотримано вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, зокрема, виявлено ряд порушень Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", Лісового кодексу України і Санітарних правил в лісах України у лісовому фонді, а саме: пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, незаконна рубка дерев в кв.4/18 Лютянського л-ва, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, незаконна рубка дерев кв.15/2 Костринського л-ва, незаконна рубка дерев на лісосіці кв.8/1 В.Березнянського л-ва, порушення термінів проведення санітарних рубок, незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубок від парубкових залишків. Вказані обставини встановлено та зафіксовано працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за участі та присутності уповноважених представників відповідача, прокуратури та достовірно підтвердженні поданими суду складеними і узгодженими відповідальними працівниками відповідача польовими переліковими відомостями, відомостями попневого переліку, польовою переліковою відомістю дерев призначених в рубку (а.с. 89-95).

Надалі за результатами перевірки, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року №555 „Про затвердження санітарних правил в лісах України", постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу", постанови КМУ від 21.04.1998 року №521 та ст. 20 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища", нараховано ДП „Великоберезнянське лісове господарство" майнові стягнення за порушення вимог лісового законодавства в сумі 398 235,79 грн . (розгорнутий розрахунок збитків нанесених державі ДП „Великоберезнянське лісове господарство" в матеріалах справи, а.с. 21-22). У зв'язку з цим, позивач 16.04.2013 року звернувся до останнього з претензією № 1411/05 про відшкодування вищевказаної заподіяної шкоди (а.с. 20).

Проте відповідач пред'явлені вимоги частково заперечив, з підстав зазначених у письмовому відзиві на претензію (а.с. 30-31). Зокрема, в т.ч. вказав, що суцільна санітарна рубка в кварталі 15/2 Костринського лісництва проводилась правомірно, відповідно до наказу директора Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство" №69 від 27.06.2012 року, не погоджується лісове господарство і з розрахунком збитків нанесених лісу , внаслідок незаконної рубки в кварталі 4/3 Лютянського лісництва на суму 109 478,57 грн. та в кварталі 8/1 В.Березнянського лісництва на суму 130 642,33 грн.

Між тим, в подальшому (після порушення провадження у даній справі ) постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2014 року по справі №807/1898/3-а апеляційну скаргу міжрайонного прокурора було задоволено частково і визнано незаконним та скасовано наказ директора Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство" №69 від 27.06.2012 року (а.с. 63-65), чим підтверджено викладені в акті відомості незаконної рубки та порушення відповідачем природоохоронного законодавства. Крім цього, також достовірно було підтверджено і викладені в акті та наведені в розрахунку розміри нанесених збитків лісу , внаслідок незаконної рубки в кварталі 4/3 Лютянського лісництва на суму 109 478,57 грн. та в кварталі 8/1 В.Березнянського лісництва на суму 130 642,33 грн. і вироками Великоберезнянського районного суду відносно працівників Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство", яких судом було визнано винними у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст. 364 КК України та діями яких завдано збитків навколишньому природному середовищу на вищевказані суми (вироки Великоберезнянського районного суду по справі №298/705/13-к від 14.06.2013 року та по справі №298/662/13-к від 06.06.2013 року , а.с. 47-54, 89-95). При цьому прокурор наголосив, що вказані судові акти були прийняті та вступили в законну силу після порушення провадження у цій справі, тому цивільні позови до винних осіб не пред'являлися, з огляду на наявність пред'явлених вимог в зазначеній частині у даній справі і покликається на положення ст. 1172 ЦК України. Водночас вказує, що відповідач не був позбавлений та не позбавлений і надалі права звернутися в суд до засуджених про відшкодування вищевказаних збитків як до матеріально-відповідальних осіб, так і в порядку регресу . Вказані обставини уповноваженим представником відповідача у установленому порядку не спростовувалися та не заперечувалися.

Відповідно до ст.16 та ч.1 ст.17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.19 та ч.ч.1,5 ст.86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

За приписами статей 86, 88, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу .

Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Вищевказані факти, зайнята відповідачем правова позиція по суті спору , викладена в письмових запереченнях на претензію, письмових поясненнях (в матеріалах справи), свідчать про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою службових осіб відповідача під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків та завданням шкоди лісовим ресурсам, при цьому зазначені факти відповідачем не спростовані та не заперечені належними і допустимими доказами і в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення та не підлягають доведенню при вирішенні даного спору.

До того ж, судом не встановлено тих обставин, що працівники відповідача, допускаючи своєю поведінкою незаконну вирубку дерев, в спірний період не виконували трудові (службові) обов'язки з поважних причин (відпустка, хвороба тощо).

Факт незаконної порубки та пошкодження дерев, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеним за наслідками перевірки актом, поданими суду складеними за участі та узгодженими відповідальними працівниками відповідача, польовими переліковими відомостями, відомостями попневого переліку, польовою переліковою відомістю дерев призначених в рубку, вироками Великоберезнянського районного суду, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду щодо визнання незаконним та скасування наказу директора Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство" №69 від 27.06.2012 року, якими підтверджено викладені в акті відомості незаконної рубки та пошкодження дерев. Даний акт перевірки є чинним на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в акті та інших матеріалах перевірки, а також сам факт порубки та пошкодження дерев, незадовільного очищення місць рубок - в установленому порядку належними і допустимими доказами не спростовані.

Згідно з ст. 4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач під час розгляду справи, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки, а також відсутність вини в такій бездіяльності (діях) його працівників.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги, належним чином обґрунтовані законом, підтверджені матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку не спростовані та не заперечені, тому підлягають до задоволення судом повністю, шляхом стягнення з відповідача на користь спеціальних фондів бюджетів рад Берегівського р-ну, а саме:

91839,20 грн. до Костринської сільської ради,

154577,89 грн. до Розтоцько-Пастільської сільської ради,

138163,17 грн. до Лютянської сільської ради,

10162,01 грн. до Чорноголівської сільської ради

3493,52 грн. до Малоберезнянської сільської ради.

Зазначені кошти, згідно листа головного управління державної казначейської служби України у Закарпатській області від 05.12.2013 року №06-08/535-7071 підлягають зарахуванню в ГУДКСУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача -812016, код ЄДРПОУ 37321477, із зазначенням коду платежу 24062100 , який у відповідності до вимог п.7 ч.3 ст.29 та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України розподіляє зазначені кошти в автоматизованому режимі наступним чином: 30 відсотків зараховуються до спеціального фонду державного бюджету, 20 відсотків зараховуються до спеціального фонду обласного бюджету та 50 відсотків зараховуються до спеціального фонду сільського, селищного, міського бюджету.

На вищенаведену правову позицію вказує і Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у аналогічних справах, зі спорів про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення лісового законодавства (постанови ВГСУ від 22.10.2013 року у справі №909/138/13-г, від 29.07.2013 у справі №5010/1287/2012-П-13/90, від 03.04.2012 у справі №5010/2141/2011-23/75 тощо).

Доводи та заперечення відповідача, викладені в письмових поясненнях по суті спору не заслуговують на увагу, оскільки в установленому порядку не підтверджені належними і допустимими доказами, а також спростовуються вищенаведеним та наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати становлять 7 964,72 грн. судового збору і покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 29, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство", смт. В.Березний, вул. Рибальська,18, Великоберезнянський район (код ЄДРПОУ 22114543) на користь:

до спеціальних фондів бюджетів рад Великоберезнянського району з одночасним автоматичним розподілом коштів: 30 відсотків - до спеціального фонду державного бюджету, 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 50 відсотків - до спеціального фонду сільського, селищного, міського бюджету:

- Костринської сільської ради (с. Кострино,47 Великоберезнянський район, ідентифікаційний код 04350926) р/р 33114331700044, назва банку - ГУДКСУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100 , код ЄДРПОУ 37321477 суму 91 839 (Дев'яносто одну тисячу вісімсот тридцять дев'ять) грн. 20 коп.;

- Розтоцько-Пастільської сільської ради (с. Ростоцька Пастіль,76, Великоберезнянський район, ідентифікаційний код 04350961) р/р 33110331700048, назва банку - ГУДКСУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100 , код ЄДРПОУ 37809658 суму 154 577 (Сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 89 коп.

- Лютянської сільської ради (с. Люта,585, Великоберезнянський район, ідентифікаційний код 04350949) р/р 33112331700046, назва банку - ГУДКСУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100 , код ЄДРПОУ 37809658 суму 138 163 (Сто тридцять вісім тисяч сто шістдесят три) грн. 17 коп.;

-Чорноголівської сільської ради (с. Чорноголова, 296, Великоберезнянський район, ідентифікаційний код 04351044) р/р 33113331700056, назва банку - ГУДКСУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100 , код ЄДРПОУ 37809658 суму 10 162 (Десять тисяч сто шістдесят дві) грн. 01 коп.;

- Малоберезнянської сільської ради (с. Малий Березний, вул. Центральна, 60, Великоберезнянський район, ідентифікаційний код 04350955) р/р 33111331700047, назва банку - ГУДКСУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100 , код ЄДРПОУ 37809658 суму 3493 (Три тисячі чотириста дев'яносто три) грн. 52 коп.;

3. Стягнути з Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство", смт. В.Березний, вул. Рибальська,18, Великоберезнянський район (код ЄДРПОУ 22114543) в доход державного бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації, а саме (банк одержувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 7 964 (Сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири ) грн. 72 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2014 року.

Суддя В.Кривка