Постанова

від 14.05.2014 по справі 907/535/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа № 907/535/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство", смт. Великий Березний, Великоберезнянський район, № 138 від 19.03.2014

на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.03.2014

у справі № 907/535/13

за позовом: Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м.Ужгород

до відповідача: Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство", смт. Великий Березний

про стягнення 398 235,79 грн.

За участю представників сторін:

прокурор: Макогон Ю.І.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Цубина М.М. - представник (б/н від 08.05.2014).

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.03.2014 у справі № 907/535/13 (суддя Кривка В.П.) позов Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області до Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" про стягнення 398 235,79 грн. задоволено повністю.

З даним рішенням не погоджується відповідач, ДП "Великоберезнянське лісове господарство", оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи. Зокрема, зазначає, що позовні вимоги прокурора повністю ґрунтуються на матеріалах перевірки дотримання ДП "Великоберезнянське лісове господарство" вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, проведеної в період з першого по п'яте квітня 2013 року інспекторами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та за результатами якої складено відповідний акт, а також на копії претензії Державної екологічної інспекції у Закарпатській області № 31/14/13 від 16.04.2013 та копії розрахунку збитків, нанесених державі ДП "Великоберезнянське ЛГ" від 08.04.2013. У зв'язку з цим відповідач не погоджується з розміром збитків у сумі 398 235, 79 грн., які на його думку, ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам справи. З наведених підстав у апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Закарпатської області № 907/535/13 від 11.03.2014 повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

26.03.2014 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство", смт. Великий Березний, Великоберезнянський район, № 138 від 19.03.2014, розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2014 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" введено суддів - Михалюк О.В., Мельник Г.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2014 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 23.04.2014. Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав викладених в ухвалі суду від 23.04.2014 на 14.05.2014.

Закарпатська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з доводами скаржника, наведеними в апеляційній скарзі, не погодилась з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання 14.05.2014 з'явився прокурор та представник відповідача, яким права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено. Позивач явки повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Закарпатської області від 11.03.2014 у справі № 907/535/13 слід залишити без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Закарпатським міжрайонним природоохоронним прокурором у відповідності до ст. 36-1 ЗУ „Про прокуратуру" заявлено позов в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції в Закарпатській області до Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство" про відшкодування збитків завданих лісу у сумі 398 235,79 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2013 року працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за участі працівників прокуратури проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів у лісовому фонді ДП „Великоберезнянське лісове господарство", за результатами якої складено акт перевірки від 05.04.2013. Зазначеним актом встановлено, що відповідачем при ведені лісового господарства не дотримано вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, зокрема, виявлено ряд порушень Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", Лісового кодексу України і Санітарних правил в лісах України у лісовому фонді, а саме: пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, незаконна рубка дерев в кв.4/18 Лютянського лісництва, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, незаконна рубка дерев кв.15/2 Костринського лісництва, незаконна рубка дерев на лісосіці кв.8/1 В.Березнянського лісництва, порушення термінів проведення санітарних рубок, незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубок від парубкових залишків. Вказані обставини встановлено працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за участі та присутності уповноважених представників відповідача, прокуратури та зафіксовано у польових переліскових відомостях, відомостях попневого переліку, відомостях переліку дерев (зазначений акт відповідачем не оскаржувався) (а.с. 89-95).

За результатами перевірки, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555 „Про затвердження санітарних правил в лісах України", постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу", постанови КМУ від 21.04.1998 №521 та ст. 20 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища", нараховано майнові стягнення за порушення вимог лісового законодавства. Розрахунком збитків, нанесених державі ДП „Великоберезнянське ЛГ" від 08.04.2013 встановлено загальний розмір заподіяної лісу шкоди в сумі 398 235,79 грн. (а.с. 21-22). Претензією № 31/14/13 від 16.04.2013 позивач звернувся до відповідача про відшкодування вищевказаної заподіяної шкоди.

Відповідач пред'явлені вимоги частково заперечив, з підстав зазначених у запереченні на претензію №31/14/13 від 16.04.2013 (а.с. 30-31). Зокрема, вказав, що суцільна санітарна рубка в кварталі 15/2 Костринського лісництва проводилась правомірно, відповідно до наказу директора Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство" №69 від 27.06.2012, не погоджується лісове господарство і з розрахунком збитків нанесених лісу, внаслідок незаконної рубки в кварталі 4/3 Лютянського лісництва на суму 109 478,57 грн. та в кварталі 8/1 В.Березнянського лісництва на суму 130 642,33 грн. Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2014 по справі №807/1892/13-а апеляційну скаргу міжрайонного прокурора задоволено частково і визнано незаконним та скасовано наказ директора ДП „Великоберезнянське лісове господарство" №69 від 27.06.2012 (а.с. 63-65), зокрема, підтверджено викладені в акті відомості незаконної рубки та порушення відповідачем природоохоронного законодавства. При цьому, підтверджено викладені в акті та наведені в розрахунку розміри нанесених збитків лісу, внаслідок незаконної рубки в кварталі 4/3 Лютянського лісництва на суму 109 478,57 грн. та в кварталі 8/1 В.Березнянського лісництва на суму 130 642,33 грн. і вироками Великоберезнянського районного суду відносно працівників ДП „Великоберезнянське лісове господарство", яких судом визнано винними у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст. 364 КК України та діями яких завдано збитків навколишньому природному середовищу на вищевказані суми (вироки Великоберезнянського районного суду по справі №298/705/13-к від 14.06.2013 та по справі №298/662/13-к від 06.06.2013 (а.с. 47-54, 89-95).

Відповідно до ст.16 та ч.1 ст.17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.19 та ч.ч.1,5 ст.86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

За приписами статей 86, 88, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Зокрема, статтею 105 зазначеного Кодексу та ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено види правової відповідальності, яку несуть особи, винні у порушенні лісового законодавства.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із застосуванням до спірних правовідносин положення статті 1166 Цивільного кодексу України, де передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками господарського суду Закарпатської області про те, що у даній справі наявний безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою службових осіб відповідача під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків та завданням шкоди лісовим ресурсам. Факт незаконної порубки та пошкодження дерев, внаслідок чого лісу завдано шкоду підтверджується наявними в матеріалах справах доказами. Отже, відповідач не довів, що на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки, а також відсутність вини в такій бездіяльності (діях) його працівників. Водночас, апеляційна інстанція звертає увагу, що відповідач не позбавлений права звернутися в суд до працівників ДП "Великоберезнянське лісове господарство", які завдали вищевказані збитки, як до матеріально-відповідальних осіб, в порядку регресу. Заявлені позивачем вимоги належним чином обґрунтовані законом та підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позов та стягнуто відповідні збитки з відповідача на користь спеціальних фондів бюджетів рад Берегівського району.

Також, Львівський апеляційний господарський суд звертає увагу, що місцевим господарським судом вірно відмовлено у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі повторно, оскільки підстави передбачені в ч.1 ст. 79 ГПК України у даній справі відсутні.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника, викладені ними в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, а відтак, скаржники, в порушення вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довели тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного місцевим господарським судом вірно проаналізовано та надано оцінку обставинам справи. Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 11.03.2014 у справі № 907/535/13 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.03.2014 у справі № 907/535/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено: 16.05.2014

Головуючий-суддя Д. Новосад

Суддя О. Михалюк

Суддя Г. Мельник