Постанова

від 16.07.2014 по справі 907/535/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 907/535/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство"

на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.03.2014 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р.

у справі № 907/535/13 господарського суду Закарпатської області

за позовом Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області

до Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство"

про стягнення 398 235,79 грн.

за участю представників:

ГПУ - Гудименко Ю.В.;

Державної екологічної інспекції в Закарпатській області - не з'явилися;

ДП "Великоберезнянське лісове господарство" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся з позовом до господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та просив суд стягнути з відповідача - Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" 398 235,79 грн., зарахувавши ці кошти на розрахунковий рахунок спеціального фонду місцевих бюджетів сільських рад Великоберезнянського району.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що проведеною 05.04.2013 р. перевіркою встановлено ряд порушень Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісового кодексу України і Санітарних правил в лісах України у лісовому фонді, чим завдано шкоду навколишньому природному середовищу та лісу у розмірі 398 235,79 грн. (т.1 а.с.4-7).

Відповідач у справі - Державне підприємство "Великоберезнянське лісове господарство" у відзиві на позов проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що чинне законодавство не порушував (т.1 а.с.23-27).

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.03.2014 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.114-121).

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності належних доказів завдання діями відповідача шкоди навколишньому природному середовищу та лісу у розмірі 398 235,79 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. рішення господарського суду Закарпатської області від 11.03.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.170-174).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позову (т.2 а.с.2-12).

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що у квітні 2013 року працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за участі працівників прокуратури було проведено перевірку додержання вимог лісового та іншого законодавства щодо охорони, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів в лісовому фонді ДП "Великоберезнянське лісове господарство", за результатами якої складено акт перевірки від 05.04.2013 р.

За змістом вказаного акту, відповідачем при веденні лісового господарства не дотримано вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, зокрема, виявлено ряд порушень Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісового кодексу України і Санітарних правил в лісах України у лісовому фонді, а саме: пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, незаконна рубка дерев в кв.4/18 Лютянського л-ва, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, незаконна рубка дерев кв.15/2 Костринського л-ва, незаконна рубка дерев на лісосіці кв.8/1 В.Березнянського л-ва, порушення термінів проведення санітарних рубок, незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубок від парубкових залишків. Вказані обставини встановлено та зафіксовано працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за участі та присутності уповноважених представників відповідача, прокуратури та достовірно підтверджені поданими суду складеними і узгодженими відповідальними працівниками відповідача польовими переліковими відомостями, відомостями попневого переліку, польовою переліковою відомістю дерев, призначених до вирубування.

За результатами перевірки, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. № 555 "Про затвердження санітарних правил в лісах України", постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", постанови КМУ від 21.04.1998 р. № 521 та ст. 20 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", нараховано ДП "Великоберезнянське лісове господарство" майнові стягнення за порушення вимог лісового законодавства в сумі 398 235,79 грн. У зв'язку з цим, позивач 16.04.2013 р. звернувся до відповідача з претензією № 1411/05 про відшкодування вищевказаної заподіяної шкоди. На претензію відповідач жодним чином не відреагував.

Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди в сумі 398 235,79 грн., заподіяної навколишньому природному середовищу на підвідомчій відповідачу території.

Заявлена вимога обгрунтовано задоволена судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 19, ч.ч. 1,5 ст. 86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

За змістом ст. ст. 86, 88, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

В силу ст. 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

У статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплені економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В силу ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відносини з відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями або бездіяльністю (деліктні зобов'язання) врегульовані нормами ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За загальним правилом, визначеним ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Факт незаконної порубки та пошкодження дерев, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено: складеним за наслідками перевірки актом, який є чинним на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в акті та інших матеріалах перевірки не спростовані; поданими суду складеними за участі та узгодженими відповідальними працівниками відповідача, польовими переліковими відомостями; відомостями попневого переліку; польовою переліковою відомістю дерев, призначених до вирубування; вироками Великоберезнянського районного суду відносно працівників ДП "Великоберезнянське лісове господарство", яких судом було визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364 КК України, та діями яких завдано збитків навколишньому природному середовищу (вироки по справі № 298/705/13-к від 14.06.2013 р. та по справі № 298/662/13-к від 06.06.2013 р.).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказував, що суцільна санітарна рубка в кварталі 15/2 Костринського лісництва проводилась правомірно, відповідно до наказу директора ДП "Великоберезнянське лісове господарство" № 69 від 27.06.2012 р.

Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2014 р. по справі № 807/1898/3-а визнано незаконним та скасовано вищезазначений наказ директора ДП "Великоберезнянське лісове господарство".

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши наявність складу цивільного правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених вимог.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р., якою залишене без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 11.03.2014 р. у даній справі, немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. у справі № 907/535/13 господарського суду Закарпатської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.