Рішення

від 13.03.2014 по справі 2-148-10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-148-10 Головуючий у І інстанції Проць Т.В. Провадження № 22-ц/780/1934/14 Доповідач у 2 інстанції Мельник Категорія 26 13.03.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Власенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2009 року позивач звернуdся до суду з вказаним позовом та просив звернути стягнення на предмет іпотеки, нерухоме майно - земельну ділянку, площею 5,9999 га, яка розташована в с. Великі Дмитровичі Обухівського району.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, що 12 травня 2008 року між АКБ «Правекс Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір про відкриття кредитної лінії по програмі мультивалютного кредитування № 1-015/08Ф, за умовами якого позивач надав третій особі кредитні кошти в сумі 2 238 997 євро, строком користування до 12 травня 2011 року та сплатою відсотків за весь час фактичного користування коштами в розмірі 14,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 травня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір, згідно якого в іпотеку була передана земельна ділянка площею 5,9999 га, яка розташована в с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області. Оскільки ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 11 вересня 2009 року утворилась заборгованість по кредиту та відсотках за договором на загальну суму 29 651 239, 55 грн., то позивач вважає, що є всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2010 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 5-015/08Ф від 12 травня 2008 року в розмірі 29 651 239 грн. 55 коп. та судових витрат в розмірі 1820 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 5,9999 га, яка розташована за адресою с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3223180500:06:016:0062, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 172782 від 16 березня 2006 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, зазначеним нормам закону судове рішення не відповідає.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позов про звернення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором заявлений правомірно, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві та доведені матеріалами справи.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12 травня 2008 року між ПАТ КБ «Правексбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії з програмою мультивалютного кредитування № 1-015/08ф згідно з яким останній отримав кредит у сумі 2 238 997 євро зі сплатою 14,5% річних строком до 12 травня 2011 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 28 травня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір № 1-032/08Ф, предметом якого визначено належну йому на праві власності земельну ділянку площею 5,9999 га, що розташована в с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 48 цього Кодексу.

Згідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку" передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до положень вказаної статті Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих ОСОБА_2 на себе зобов'язань за кредитним договором від 12 травня 2008 року утворилась кредитна заборгованість, яка станом на 11.09.2009 року складає 29 651 239, 55 грн.

Судами встановлено, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та його поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ «Правекс-Банк» кредитну заборгованість у сумі 31 715 933,22 грн., яке станом на час розгляду справи не виконано.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2013 року апеляцію ОСОБА_1 відхилено, а рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Ухвалою ВССУ від 29 січня 2014 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з мотивів того, що апеляційним судом було повторно не вирішено питання про прийняття рішення Обухівського районного суду від 10.05.2011 року, як доказу, та не надав йому належної правової оцінки, яким іпотечний договір укладений між ПАТ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 визнано недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10.05.2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.08.2011 та ухвалою ВССУ від 18.07.2012 року, визнано недійсним договір іпотеки № 1-032/08Ф, укладений 28.05.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ Правекс-Банк», за яким було передано в іпотеку спірну земельну ділянку з тих підстав, що 26 січня 2006 року ОСОБА_1, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, за договором купівлі-продажу придбав земельну ділянку, площею 5,9999 га в с. Великі Дмитровичі, Обухівського району, Київської області, а 28 травня 2008 року ОСОБА_1, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4, без її згоди та в порушення вимог ст. 67 СК України та ст.ст. 368, 369 ЦК України, уклав спірний договір іпотеки №1-032/08Ф, згідно якого передав в іпотеку ПАТ КБ «Правекс-Банк» цю земельну ділянку, яка належала ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, і це рішення набрало законної сили.

Задовольняючи цей позов, суд прийшов до висновку, що вказаний договір іпотеки суперечить вимогам Сімейного та Цивільного Кодексів, тобто укладений без додержання в момент укладення правочину загальних вимог встановлених ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинного правочину, а тому вказаний договір є недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до вимог ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, яка була передана в іпотеку за вищевказаним договором, який був між сторонами укладений без дотримання загальних вимог, встановлених ст. 203 ЦК України та визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки зазначений іпотечний договір був укладений з порушенням закону, то у відповідності до вимог ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення і не створює жодних юридичних наслідків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: