Рішення

від 12.03.2014 по справі 911/1661/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Іменем України

РІШЕННЯ

"12" березня 2014 р. Справа № 911/1661/13

За позовом державного підприємства «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», Київська обл., Фастівський р-н, с. Оленівка

до товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» , Київська обл., Броварський р-н, с. Літочки

про стягнення заборгованості

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача - Сивун О.М., довіреність №1 від 01.02.2012 року,

Відповідача - Заворотнюк М.С., довіреність б/№ від 27.05.2013 року.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось державне підприємство «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» (далі - Відповідач) про стягнення 398483,32 грн, що складає 298258,15 грн основного боргу, 79347,11 грн пені та 20878,06 грн штрафу.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань з оплати отриманої сировини за договором поставки №27 від 14.02.2012 (далі - Договір).

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2013 у справі №911/1661/13 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 у справі №911/1661/13 рішення Господарського суду Київського області від 17.06.2013 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 273119,03 грн основного боргу, 7420,10 грн пені, 19118,33 грн штрафу та 5993,18 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2014 у справі №911/1661/13 рішення Господарського суду Київського області від 17.06.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі №911/1661/13, Вищий господарський суд України зауважив, що судами не встановлено дійсний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази (первинні документи), які б підтверджували доводи Позивача про часткове здійснення Відповідачем розрахунків за Договором, та не було враховано, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, можливе за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношення розмір штрафних санкцій.

Справа №911/1661/13 прийнята до провадження суддею Третьяковою О.О. в порядку нового розгляду ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2014, якою розгляд справи призначено на 10.02.2014 о 10:00 год.

У поданих згідно супровідного листа б/№ (за вх. суду №2263 від 10.02.2014) уточненнях до позовної заяви, що фактично є заявою про зменшення позовних вимог, Позивач зменшив суму позову та заявляє до стягнення 360790,48 грн., з яких 273119,03 грн основного боргу, 68553,12 грн пені, 19118,33 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2014 у зв'язку з неявкою Відповідача розгляд справи відкладено на 03.03.2014.

У судовому засіданні 03.03.2014 згідно ст.77 ГПК України оголошено перерву до 12.03.2014.

Відповідачем подані пояснення б/№ від 12.03.2014 (за вх. суду №4373 від 12.03.2014), в яких Відповідач основну заборгованість в сумі 273119,01 грн визнає, однак просить в позові відмовити, мотивуючи це тим, що строк оплати не настав, Позивачем порушено порядок передачі сировини, а застосування штрафних санкцій в порядку абз.3 ч.2 ст.231 ГК України не передбачено за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між державним підприємством «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» та товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» укладено договір поставки №27 від 14.02.2012.

Згідно п.1.1.Договору Позивач (Постачальник) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, відпускати покупцю для подальшої переробки молоко коров'яче пастеризоване (далі - сировина), яке відповідає діючим нормам ДСТУ, а Відповідач (Покупець) прийняти сировину та провести розрахунки за прийняту сировину.

Відповідно до п. 2.3. Договору оплата за поставлену сировину проводиться за договірною ціною, яка може змінюватися за взаємною згодою сторін в залежності від сезону, умов ринку, якості та кількості сировини шляхом підписання протоколу погодження цін.

Відповідач зобов'язується провести розрахунки за поставлену сировину в національній валюті України шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача, як це передбачено п.2.5. Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що кожна партія сировини оформлюється спеціальною товарно-транспортною накладною, в якій вказуються кількість сировини в кілограмах, якісні показники, яка підписується представниками Позивача та Відповідача. В разі розходжень показників, сторони складають акт і вирішують спір шляхом переговорів. В кінці кожного місяця Позивач і Відповідач здійснюють перевірку загальної кількості прийнятої Відповідачем сировини та оформлюють документи (Позивач - видаткову накладну, Відповідач - приймальну квитанцію ПК №3(МС).

Судом досліджено, що на виконання умов Договору у період з лютого 2012 року по лютий 2013 року включно Позивач передав, а Відповідач прийняв сировину на загальну суму 1796558,1 грн, в тому числі ПДВ та дотація за рахунок коштів ПДВ, що підтверджується підписаними Відповідачем та скріпленими його печаткою, приймальними квитанціями №4 від 29.02.2012, №8 від 31.03.2012, №12 від 30.04.2012, №19 від 31.05.2012, №23 від 30.06.2012, №24 від 31.07.2012, №31 від 31.08.2012, №35 від 30.09.2012, №36 від 31.10.2012, №40 від 30.11.2012, №46 від 31.12.2012, №4 від 31.01.2013, №5 від 28.02.2013, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань оплату сировини вчасно та в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим станом на день розгляду спору за ним утворилась заборгованість у сумі 273119,01 грн. Часткові проплати Відповідача в загальній сумі 1523439,09 грн підтверджені банківськими виписками з рахунків Позивача, відкритими у публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», за загальний період з 02.02.2012 по 12.03.2014, що додані до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч.1 ст.712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання Відповідачем за період з лютого 2012 року по лютий 2013 року включно загальної кількості сировини впродовж кожного місяця підтверджується наявними в матеріалах справи копіями приймальних квитанцій ПК №3 (МС), складеними Відповідачем за підсумками кожного такого місяця, як передбачено п.3.1. Договору, що Відповідачем по суті не заперечено та не спростовано.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що у Відповідача, принаймні, на кожну останню дату місяця, якою оформлені зазначені приймальні квитанції, виник обов'язок по оплаті отриманої сировини, встановлений ч.1 ст. 692 ЦК України.

Крім того, судом враховано, що Позивачем на адресу Відповідача була також направлена претензія-вимога від 13.03.2013 за №24 про сплату заборгованості в розмірі 298258,15 грн до 31.03.2013, яка отримана останнім згідно рекомендованого повідомлення про вручення №0852501013656 19.03.2013, проте залишена без відповіді і повного задоволення.

Оскільки заборгованість у розмірі 273119,01 грн Відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений Відповідачем в своїх поясненнях, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 273119,03 грн основного боргу підлягає частковому задоволенню в розмірі 273119,01 грн.

Заперечення Відповідача відносно того, що строк оплати за вказаним Договором не настав, спростовуються доводами суду, наведеними вище, а отже до уваги не приймаються.

Щодо заперечень Відповідача стосовно порушень порядку передачі сировини, зокрема відсутності супроводжувальних ветеринарно-санітарних довідок, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що сировина прийнята Відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо якості та кількості, акти про неналежну якість поставленої сировини, складені в порядку вимог п.3.2. Договору, суду не надані, про їх наявність не повідомлено. Таким чином, зазначені обставини не звільняють Відповідача від обов'язку оплати отриманої за Договором сировини.

Позивач на підставі абз.3 ч.2 ст.231 ГК України заявляє вимогу про стягнення з Відповідача за порушення строків оплати сировини за Договором 68553,12 грн пені та 19118,33 грн штрафу.

Згідно положень ч.2 ст.231 ГК України, зокрема абз.3, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із вимог зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі N 3-11гс11.

Враховуючи, що зобов'язання Відповідача по оплаті сировини за Договором є грошовим, суд відмовляє Позивачу в задоволенні вимог про стягнення з Відповідача 68553,12 грн пені та 19118,33 грн штрафу.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 273119,01 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, Відповідачем не спростованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з суми судового збору, яка підлягає сплаті з нової (зменшеної) ціни позову. Враховуючи, що нову ціну позову становить сума 360790,48 грн., з якої судовий збір відповідно - 7215,81 грн., відшкодуванню за рахунок Відповідача підлягає судовий збір в сумі 5462,38 грн.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» (07410, Київська обл., Броварський р-н, с. Літочки, вул. Червоноармійська, 16 В, код 34719628) на користь державного підприємства «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (08525, Київська обл., Фастівський р-н, с. Оленівка, вул. Петровського, 2, код 04308858) 273119,01 грн (двісті сімдесят три тисячі сто дев'ятнадцять гривень одну копійку) основного боргу, 5462,38 грн (п'ять тисяч чотириста шістдесят дві гривні тридцять вісім копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В інших позовних вимогах у позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Третьякова

Повне рішення складено « 17» березня 2014 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.