Ухвала

від 04.03.2014 по справі 820/4010/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2014 р. м. Київ К/800/57697/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року

по справі №820/4010/13-а

за позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби (надалі - Лозівська ОДПІ у Харківській області ДПС)

до Приватної фірми «Укрвестпроект» (надалі - ПФ «Укрвестпроект»)

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податкові заставі, -

встановив:

У травні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив надати дозвіл на погашення суми податкового боргу ПФ "Укрвестпроект" в розмірі 11905,56грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013р. та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, за відповідачем обліковується податковий борг по орендній платі за землі на загальну суму 11905,56грн., в т.ч. у сумі 11246,15грн. внаслідок несвоєчасної сплати грошових зобов'язань самостійно визначених у податкових деклараціях №1697 від 03.02.10р. та №3529 від 16.03.11р.; в сумі 659,41грн. штрафних санкцій, застосованих за порушення податкового законодавства податковими повідомленнями-рішеннями №0000601528 від 08.04.10р., №0000621528 від 08.04.10 р., №0000611528 від 08.04.10р., №0000321528 від 06.05.11р. та №0000771528 від 25.07.12р. Наведені дані підтверджуються обліковими картками платника податків, копіями податкових повідомлень-рішень, податкових декларацій та розрахунку.

Враховуючи, що відповідачем самостійно не сплачені податкові зобов'язання та на виконання вимог ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Лозівською ОДПІ були направлені відповідачу перша №1/199 від 01.12.09р. та друга №2/207 від 31.12.09р. податкові вимоги про сплату податкового боргу, які були вручені особисто боржнику.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції із врахуванням положень ПК України виходив з того, що оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання, визначена у податкових повідомленнях-рішеннях, податкових деклараціях та розрахунках, становить 11905,56грн. та сплачена відповідачем не була, то позов підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, колегія апеляційного суду зазначила, що законодавець встановив перелік заходів по стягненню боргу та їх послідовність, а позивач не виконав всі приписи ПК України щодо процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку, то з урахуванням положень п.2 ст.19 Конституції України, у суду першої інстанції не було законних підстав задовольняти позов у спосіб, не передбачений чинним законодавством.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що борг позивача виник внаслідок несвоєчасної сплати грошових зобов'язань самостійно визначених у податкових деклараціях №1697 від 03.02.10р. та №3529 від 16.03.11р. та згідно податковими повідомленнями-рішеннями №0000601528 від 08.04.10р., №0000621528 від 08.04.10 р., №0000611528 від 08.04.10р., №0000321528 від 06.05.11р. та №0000771528 від 25.07.12р.

Наведене свідчить про те, що частина спірних сум податкового боргу у позивача виникла у 2010р., яка була врегульована Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а інша частина, починаючи з 2011р., Податковим кодексом України.

Разом з тим, податковий орган звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом лише 21.05.2013р.

Згідно ч.1 ст.99 КАС України (на момент подання позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзац 2 частини 2 ст.99 КАС України (на момент подання позову) передбачає, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Граничні строки стягнення податкового боргу передбачені ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Відповідно до п.102.4 ст.102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Оскільки зазначені вище обставини справи судами попередніх інстанції не досліджувались, тобто залишені поза увагою, тому під час нового розгляду справи суди повинні повно та об'єктивно дослідити наведені факти та дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податковим керуючим 26.12.2012р. за №5/19-018П складено акт опису майна ПФ «Укрвестпроект», на яке поширюється право податкової застави на будівлю цеху по виготовленню закладних деталей за адресою: Харківська область, м.Первомайськ, «Промзона», будинок б/н. (а.с.32).

Разом з тим, ПФ «Укрвестпроект» до апеляційної скарги було приєднано постанову про порушення кримінальної справи від 21.04.2011р. , згідно якої, у період часу з березня 2010р. по 28.01.2011р., невстановленими особами шляхом вільного доступу , розібрали будівлю складу розташованого за адресою: Харківська область, м.Первомайськ, «Промзона» (а.с.58).

Зазначена обставина також підтверджується висновком №30 від 27.06.2012р. про технічний стан нежитлової будівлі, яка була розташована за адресою Харківська область, м.Первомайськ, «Промзона», будинок б/н (а.с.62).

Наведене свідчить про те, що на момент складання податковим керуючим акту опису майна, будівля цеху по виготовленню закладних деталей вже не існувала, яким чином суб'єкт владних повноважень намагається погасити податковий борг, за рахунок неіснуючого майна боржника, залишається не зрозумілим.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Проте такі вимоги ч.ч.2, 3 ст.195 КАС України апеляційною інстанцією не були виконанні.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні , та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанції необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

І.В. Приходько