Постанова

від 11.03.2014 по справі 910/11428/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа№ 910/11428/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Гогітідзе В.Ф. - представник за дов. № 17 від 20.08.2013р.;

від відповідача: Лапеєв А.В. - директор;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Деснянка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 р.

у справі № 910/11428/13 (головуючий суддя: Куркотова Є.Б.; судді: Марченко О.В., Капцова Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Деснянка"

про стягнення 164 435,08 грн.

В судовому засіданні 11.03.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - ТОВ "Євро-Реконструкція", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Деснянка" (далі - ТОВ "ЖЕП "Деснянка", відповідач) про стягнення 164435,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №440261 від 02.07.2012 р. у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 154412,03 грн. за спожиту теплову енергію. Крім того, відповідачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8312,77 грн., 3% річних у розмірі 1608,92 грн. та інфляційних втрат у розмірі 101,36 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2013р. позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЖЕП "Деснянка" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" заборгованість у розмірі 154412,03 грн., пеню у розмірі 8046,65 грн., 3% річних у розмірі 1608,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 90,66 грн. та судовий збір у розмірі 3283,18 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ЖЕП "Деснянка" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у даній справі та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, заявило клопотання про залучення третьої особи - ПАТ «Екостандарт».

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, не встановив, що відповідачем було здійснено оплату за надані позивачем послуги, проте здійснення розрахунків частково відбувалося на рахунок ПАТ «Екостандарт» (постачальника, з яким у відповідача було укладено попередній договір), а відтак стягнення заборгованості та штрафних санкцій з відповідача, на його думку, є неправомірним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2013р. прийнято апеляційну скаргу ТОВ "ЖЕП "Деснянка" до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. розгляд справи було відкладено на 11.02.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. апеляційну скаргу ТОВ "ЖЕП "Деснянка" прийнято до провадження у вказаному складі судової колегії та призначено до розгляду на 11.03.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. у зв'язку з виходом головуючого судді Коротун О.М. з лікарняного, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., яка прийняла справу до свого провадження та ухвалила дану постанову.

Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2014р заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, на огляд колегії суду надав оригінали документів, пов'язаних з предметом спору.

У судовому засіданні 11.03.2014 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення місцевого суду у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також підтримав клопотання про залучення в якості третьої особи - ПАТ «Екостандарт».

Зазначене клопотання судом апеляційної інстанції задоволено не було, оскільки реєстрація вказаної юридичної особи припинилася 23.08.2013р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (який було надано представником позивача та копія якого наявна в матеріалах справи).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012 р. між позивачем (постачальник за умовами договору) та відповідачем (покупець за умовами договору) укладено договір №440261 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 р. у кількості 3820,961 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 1,822 Гкал/год.

Відповідно до п. 1.2 договору покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Положеннями п. 2.1 договору визначено, що поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється "Енергопостачальною організацією" на межу балансової належності, визначеному у додатку №1 до договору.

Із змісту п. 5.1 договору вбачається, що облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК "Київенерго", у відповідності до Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії. Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується актом постановки на комерційний облік приладів. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

Згідно п. 6.1 договору розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для "Енергопостачальної організації" за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1Гкал). Тарифи можуть змінюватися у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо а також в інших випадках передбачених діючим законодавством та нормативними актами). У разі зміни тарифів на теплову енергію, сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного договору. Діючи на час укладення договору тарифи (без урахування ПДВ) на теплову енергію обумовлені додатком №4 до договору.

Відповідно до п. 6.4 договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від "Енергопостачальної організації", виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Положеннями п. 6.5 договору визначено, що покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

Згідно із п. 9.2 договору в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 10.1 договору даний договір укладений на термін з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 р. і вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується той факт, що зобов'язання за договором виконувалися позивачем належним чином та у період з 01.07.2012 р. по 01.05.2013 р. відповідачу надавалися послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді. Обсяги поставки теплової енергії та розмір тарифів були погоджені сторонами шляхом підписання відповідних додатків до договору (а/с 12-15).

Суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача про те, що розмір тарифів є правомірним, оскільки відповідає положенням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 193 від 01.06.2012р.

Також судом апеляційної інстанції приймаються доводи відповідача про те, що довідка про розрахунок суми боргу не є первинним документом, який підтверджує розмір надання послуг за умовами договору, проте в матеріалах справи також містяться копії (а в судовому засіданні були дослідженні оригінали) особистих карток (табуляграм), відомостей споживання теплової енергії, підписані та скріплені печатками обох сторін, а також відповідні додатки до договору, якими сторони погодили обсяги надання послуг та відповідні тарифи. Колегія суддів зазначає, що вказані докази є належними в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України, крім того, обсяг наданих послуг не заперечується відповідачем, а відтак, місцевий суд дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про надання позивачем послуг за умовами договору за вищевказані періоди на загальну суму 474822,77 грн.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач договірні зобов'язання по оплаті послуг виконав не в повному обсязі, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 320410,74 грн., у зв'язку із чим за період з 01.07.2012 р. по 01.05.2013 р. за ним виникла заборгованість у розмірі 154412,03 грн.

Як в суді першої, так в суді апеляційної інстанції відповідач зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 р. у справі №7/659 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль" про стягнення з ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Деснянка" заборгованості у розмірі 58633,69 грн. за спожиту теплову енергію у період з січня 2009 р. по липень 2009 р. та при вирішенні спору у даній справі, суд повинен врахувати даний факт та відрахувати вказану суму від суми боргу, заявлену до стягнення позивачем.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що із рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 р. вбачається, що у справі №7/659 вирішувався спір між ЗАТ "ЕК "Дартеплоцентраль" (позивач) та ТОВ "ЖЕП "Деснянка" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором №440261 від 01.08.2006 р. за період з січня 2009 р. по липень 2009 р., тобто за інший розрахунковий період та за іншим договором ніж у даній справі, стороною якого не був позивач, який між іншим не є правонаступником ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль".

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивачем грошові кошти у розмірі 58633,69 грн. враховано до складу заборгованості за спірний період у даній справі є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідач неодноразово наголошував, що ним було здійснено оплату за надані позивачем послуги, проте здійснення розрахунків частково відбувалося на рахунок ПАТ «Екостандарт» (постачальника, з яким у відповідача було укладено попередній договір). На думку відповідача, ПАТ «Екостандарт» - фактично є установою позивача, однак із зміненою назвою.

Зазначені доводи не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки належних та допустимих доказів того, що ПАТ «Екостандарт» має юридичний зв'язок з ТОВ "Євро-Реконструкція" (є його правонаступником, або тією ж самою юридичною особою, яка змінила найменування або назву) відповідачем надано не було. В свою чергу, витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (копія якого наявна в матеріалах справи) підтверджується той факт, що ПАТ «Екостандарт» 23.08.2013р. було припинено (через що було відмовлено в залученні її в якості третьої особи у даній справі).

Також відповідач зазначає, що дізнався про зміну платіжних реквізитів лише 09.10.2012р. і до цього моменту був позбавлений можливості перераховувати грошові кошти за оплату послуг на нові реквізити. За твердженням відповідача, саме в цей день ним було фактично підписано договір, про що є відповідна відмітка на обох екземплярах. Крім того, сторона стверджує, що саме ця дата зафіксована у журналі реєстрації видачі договорів позивача, в якому відповідач розписався 09.10.2012р.

Зазначені обставини також не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки в судовому засіданні колегією суддів були дослідженні оригінали обох примірників договору, а також журнал реєстрації видачі договорів позивача (копія якого наявна в матеріалах справи). Так, на примірнику позивача відсутня помітка «09.10.2012р.», яка міститься на примірнику відповідача. В свою чергу, з журналу реєстрації вбачається, що примірник договору для підписання відповідач отримав 07.06.2012р., про що свідчить підпис директора у відповідній графі журналу.

Крім того, договір містить дату вчинення правочину (02.07.2012р.), яка однакова на обох примірниках та є істотною умовою договору, відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про своєчасну обізнаність відповідача зі зміною платіжних реквізитів, а відтак щодо неналежного виконання зобов'язань за договором в частині розрахунків за наданні послуги, внаслідок чого, у останнього виникла заборгованість у розмірі 154412,03 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 312,77 грн., 3% річних у розмірі 1 608,92 грн. та інфляційні втрати у розмірі 101,36 грн., що нараховані за кожен місяць окремо у загальний період з липня 2012 р. по травень 2013 р.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок суми пені 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, та дійшов висновку, що місцевим судом обґрунтовано в повному обсязі задоволено вимогу про стягнення 1608,92 грн. суми 3% річних. Крім того, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 8 046,62 грн. пені та інфляційних втрат у розмірі 90,66 грн., за заявлені позивачем періоди, оскільки зазначені суми є арифметично вірними та відповідають вимогам нарахування штрафних санкцій, встановлених законодавством.

Посилання апелянта на відсутність у нього грошових коштів для виплати штрафних санкцій, не є винятковою обставиною в розумінні ст. 83 ГПК України, а також не звільняють сторону від відповідальності згідно зі ст. 617 ЦК України, а відтак не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку доведеності неправомірного перерахування грошових коштів на певні реквізити, відповідач не позбавлений права звернутися з окремим позовом про витребування власного майна із чужого незаконного володіння.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Деснянка" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 р. у справі № 910/11428/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2013р. у справі № 910/11428/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11428/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.А. Іоннікова