Ухвала

від 20.03.2014 по справі 319/861/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/850/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мальований В.О

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області (далі - Ланцівська сільска рада), ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування Державного акту про право приватної власності на землю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Ланцівської сільської ради, третя особа : відділ Держкомзему в Куйбишевському районі Запорізької області (далі - відділ Держкомзему), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 09 серпня 2011 року №7 про надання земельної ділянки у власність і визнання недійсним та скасування Державного акту про право власності на землю , -

ВСТАНОВИЛА :

19 серпня 2013 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ланцівської сільської ради, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування Державного акту про право приватної власності на землю( далі - Державний акт ) .

Просив скасувати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,60 га, розташованої у АДРЕСА_1 від 04 березня 1995 року, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Ланцівської сільської ради від 09 лютого 1995 року №8 та зареєстрованого за №170.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що відповідно до Державного акту від 14.06.2012року є власником земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер №2322784001:01:003:0002). Сусідню земельну ділянку, розташовану між земельними ділянками за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (власник ОСОБА_3), займає відповідач ОСОБА_2 на підставі Державного акту, виданого 04.03.1995 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №170, кадастрового номеру земельна ділянка не має.

Вважав, що спірний Державний акт від 04.03.1995 року не відповідає вимогам чинного законодавства у зв'язку з тим, що оспорюваний Державний акт від 04.03.1995року не підписаний головою Ланцівської сільської ради Коргуном В.О., підпис на державному акті з'явився пізніше, і не є його справжнім підписом; у спірному Державному акті від 04.03.1995 року зазначено, що підставою його видачі є рішення виконкому Ланцівської сільської ради від 09.02.1995 року №8, в той час як згідно тексту даного рішення відповідне питання виконкомом не вирішувалось; ОСОБА_2 згідно рішення виконкому Ланцівської сільської ради від 09.02.1995 року №7 була виділена земельна ділянка площею 0,60 га по АДРЕСА_3, а не по АДРЕСА_1; погодження меж земельних ділянок ОСОБА_2 з ним, ОСОБА_1, не проводилось, так як він не міг фізично перебувати 10.11.1994 року ( дата складення акту погодження меж присадибної ділянки ОСОБА_2) на території Куйбишевського району, оскільки з 01.11.1994 року по 24.11.1994 року перебував на лікуванні в ОНЦ ім.академіка Блохіна РАМН.

Наявність у відповідача ОСОБА_2 спірного Державного акту від 04.03.1995 року порушує його права, оскільки відбувається часткове накладення суміжних земельних ділянок одна на одну, що створює для нього перешкоди у вільному здійсненні права користування земельною ділянкою на даний час.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду 22 листопада 2013 року зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, Ланцівської сільської ради, третя особа відділ : Держкомзему про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування Державного акту про право власності на землю, яка ухвалою від 22 листопада 2013 року прийнята до розгляду та об'єнана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

Відповідач за первісним позовом, та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в позовній заяві вказав, що 09 вересня 1994 року подав до Ланцівської сільської ради заяву про передачу йому безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 га, надав до заяви документи про право приватної власності на будинок АДРЕСА_3,і відповідно до рішення №7 отримав дозвіл на приватизацію, та згодом отримав Державний акт про право приватної власності на землю під домоволодінням АДРЕСА_3 та на землю по АДРЕСА_1. ОСОБА_1, зазначаючи в первісному позові, як на підставу визнання його Державного акту від 04.03.1995 року недійсним, зазначив, що Державний акт не був підписаний головою Ланцівської сільської ради Коргуном В.О., а підпис, який з'явився там пізніше, не є його справжнім підписом. Вважав , що зазначені обставини є недоречними, оскільки він, як землевласник, отримав свій з підписом і печаткою сільради Державний акт, який пройшов згодом державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, копію якого долучив до свого позову. Те, що другий екземпляр Державного акту не підписаний головою сільради вважає халатністю з боку колишнього голови. Недоречними є посилання позивача ОСОБА_1 і стосовно зазначеної в Державному акті підстави для його видачі, а саме рішення №8 від 09.02.1995 року , в тексті якого відсутні відомості про виділення йому землі. Хоча в матеріалах первісного позову є копія рішення №7 від 09.02.1995 року, в якому йде мова про виділення йому, ОСОБА_2, земельної ділянки, загальною площею 0,60 га, що відповідає площі землі вказаної в його Державному акті та плану земельних ділянок, який готувався до акту, і може свідчити лише про технічну помилку.

ОСОБА_1 отримав Державний акт 14.06.2012 року на підставі рішення Ланцівської сільсьради №7 від 09.08.2011року. Вказані дати є більш пізніми датами по відношенню до часу винесення Вищим спеціалізованим судом України в розгляду цивільних та кримінальних справ рішення про скасування рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року і про ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ланцівської сільської ради про скасування Державного акту було відмовлено. Тобто, з 03 серпня 2011 року його право власності на земельну ділянку згідно Державного акту від 04 березня 1995 року було поновлено, і встановлено факт того, що він отримав у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі 0,60 га в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 на підставі, оспорюваного ОСОБА_1, державного акту.

Згідно Державного акту, який отримав ОСОБА_1 14.06.2012 року, межі земельної ділянки останнього накладаються на його земельну ділянку за його Державним актом, який він отримав ще 1995 року, і право власності на яку поновлено рішенням Вищим спеціалізованим судом України в розгляду цивільних та кримінальних справ.

Посилаючись на незаконність Державного акту від 14.06.2012 року виданого ОСОБА_1, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_2, зазначив. що він виданий з порушенням вимог земельного законодавства, за відсутності факту погодження ОСОБА_1 зовнішніх меж земельної ділянки останнього з його земельною ділянкою, право власності на яку набув ще в 1995році.

Крім того, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в зустрічному позові зазначив, що в Державному акті від 14.06.2012року, виданого ОСОБА_1, зазначено, що останній отримав земельну ділянку безоплатно, як громадянин України. Проте відомості, зазначені в вищевказаному Державному акті, суперечать відповіді Федеральної міграційної служби Російської Федерації, про те, що паспорт громадянина Російської Федерації ОСОБА_1

НОМЕР_1 - є дійсним. Тобто ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, і не міг безоплатно і у розмірах зазначених в акті отримати земельну ділянку.

Наявність у позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 Державного акту від 14.06.2012 року порушує його права, оскільки відбувається часткове накладення суміжних земельних ділянок одна на одну, що створює для нього, ОСОБА_2, перешкоди у вільному здійсненні права користування земельною ділянкою на даний час і змушує захищати свої права в судовому порядку.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві про усунення перешкод з боку ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування Державного акту про право приватної власності на землю на підставах, що викладені в позовній заяві, надав відповідні пояснення, прохав позов задовольнити в повному обсязі, крім того стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати.

Позицію позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав його представник ОСОБА_4, надав відповідні пояснення по суті позову ОСОБА_1 та заперечення проти позову ОСОБА_2

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на підставах, що викладені ним в запереченнях. Крім того, ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги та прохав задовольнити його позов до ОСОБА_1, Ланцівської сільської ради про усунення перешкод з боку ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування рішення Ланцівської сільської ради, на підставі якого виданий Державний акт про право приватної власності на землю. Крім того прохав стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати.

Позицію відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав його представник ОСОБА_5, надав відповідні пояснення по суті зустрічного позову ОСОБА_2 та заперечення проти позову ОСОБА_1

Представник відповідача Ланцівської сільської ради Смоляна С.А. позовні вимоги ОСОБА_1, та позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 не визнала і пояснила, що земельні ділянки обом власникам були виділені на підставі рішень Ланцівської сільскої ради, вважала , що обидва державні акти є дійсними і підстав для їх скасування не вбачається, тому просила відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні їхніх позовних вимог.

Представник третьої особи : відділ Держкомзему у Куйбишевському районі в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про бажання приймати участь в розгляді справи суду не надав.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - задоволено.

Скасовано рішення Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 09 серпня 2011 року №7 про надання земельної ділянки у власність, на підставі якого був виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1, площею 0,25га.

Скасовано Державний акт серії ЯИ №298672 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер 2322784001:01:003:002), виданий ОСОБА_1 14 червня 2012 року на підставі рішення Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 09 серпня 2011 року №7, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 232278401000472.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2судові витрати: суму сплаченого судового збору в розмірі 229 гривень 40 копійок, а також витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн., всього 2 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права; порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його первісний позов, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити; стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати, що підтверджені документально.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовивши у позові ОСОБА_1, і задовольнивши позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з наступного.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів, сторони по справі є суміжними землекористувачами.

В 2012 році позивач за первісним позовом ОСОБА_1 отримав право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га в межах згідно з планом, яка розташована по АДРЕСА_1, що підтверджується копією Державного акту серії АИ №298672 виданого 14 червня 2012 року.

Державний акт на право приватної власності на землю виданий на підставі рішення Ланцівської сільської ради №7 від 09.08.2011року.

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів землі за №232278401000472 19 червня 2012 року.

В 1995 році відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 отримав право власності на земельну ділянку площею 0,60 га в межах згідно з планом, розташовану на території АДРЕСА_1, для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується копією Державного акту серії ЗП-000009 №1585, виданого 04 березня 1995 року на підставі рішення Ланцівської сільської ради №8 від 09.02.1995 року.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №170 04 березня 1995року.

Згідно копії рішення виконкому Ланцівської сільської ради народних депутатів № 8 від 09 лютого 1995 року, на сесії ради вирішувались питання про надання земельних ділянок в тимчасове користування іншим особам; питання про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого господарства ОСОБА_2 не розглядалось.

Згідно рішення №7 Ланцівської сільської ради народних депутатів від 09.02.1995 року, на сессії ради вирішувалось питання про передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства громадянам, зокрема ОСОБА_2 площею 0,60 га по АДРЕСА_3.

З пояснень позивача за первісним позовом ОСОБА_1 встановлено, що в 2000 році позивачем отримано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, та отримав земельну ділянку по АДРЕСА_1 в платне строкове користування.

При оформлені право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, в 2008 році позивачу за первісним позовом стало відомо, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на суміжну ділянку, без його згоди, та в акті погодження межі присадибної ділянки стоїть не його підпис.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України від 25.01.2001 № 2768-III ( далі - ЗК України № 2768-III ) передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.60 ЦПК України сторони, яки приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, на день набуття відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 права власності на свою земельну ділянку (1995 рік) позивач, який набув право власності на свою земельну ділянку в 2012 році, не був його суміжним землекористувачем, і тому права позивача за первісним позовом ОСОБА_1 не були порушені.

Таким чином, суд прийшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 наявності права власності чи користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1 на момент отримання відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 оскаржуваного Державного акту.

Враховуючи дату набуття права власності на землю відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 ( 1995 рік), суд вирішуючи даний спір керувався, зокрема, нормами Земельного кодексу України від 18.01.1990 № 561-XII ( далі - ЗК України №561-XII) (втрата чинності від 01.01.2002, підстава 2768-14), діючого на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.6 ЗК України №561-XII, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: - ведення особистого підсобного господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: - ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст.17 ЗК України №561-XII, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для:

ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу ( не більше 0,6 га) .

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 09 вересня 1994 року звернувся до Ланцівської сільської Ради народних депутатів Куйбишевського району Запорізької області з заявою про передання йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,60 га , розташованої по АДРЕСА_1.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст.126 ЗК України № 2768-III право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

На сесії Ланцівської сільської ради 09.02.1995 року було прийнято рішення № 7 про передання у власність земельної ділянки площею 0,60 га та видачу Державних актів на право приватної власності на землю.

04 березня 1995 року на підставі рішення Ланцівської сільської ради ОСОБА_2 отримав Державного акту серії ЗП-000009 №1585, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №170.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Визнання недійсним державного акта на право власності на землю як правовстановлюючого документа без оспорення рішення, що надало право на отримання цього акта та визнання дій щодо цього факту незаконними не передбачено законом.

Згідно встановлених судом обставин, підставою видачі відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку стало рішення Ланцівської сільської ради №7 від 09.08.2011року.

Згідно стаття 186 ЗК України розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку:

а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно п. 2.2 ч.1 інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженою Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року № 28 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31 межі наданих (переданих) земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж на місцевості.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 серпня 2011 року, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ланцівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області про скасування державного акту на право власності на землю було відмовлено, встановивши відсутність у ОСОБА_1 порушеного права, яке підлягало захистові шляхом скасування оспорюваного акту.

Проте 09 серпня 2012 року рішенням Ланцівської сільської ради №7 вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,52га.

Вказаним рішення зокрема затверджено технічну документацію зі складення Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку гр.ОСОБА_1 з земель населеного пункту Ланцівської сільської ради за адресою АДРЕСА_1 площею 0,25га.

За вказаною технічною документацією відповідно до Інструкції про складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди було виготовлено та видано відповідачу Державний акт на право власності на земельну ділянку. Таким чином суд вважав, що в акті погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 від 15 серпня 2011 року повинен бути вказаний суміжний землевласник ОСОБА_2 , і з урахуванням розташування його земельної ділянки на підставі державного акту мала виділятися земельна ділянка в натурі ОСОБА_1 і відповідно виготовлятися державний акт з метою запобігання накладення суміжних меж земельних ділянок одна на одну. Однак з ОСОБА_2 погодження зовнішніх меж земельних ділянок не проводилось, внаслідок чого як зазначалося в позовній заяві ОСОБА_1, так і в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2, вбачається часткове накладення суміжних меж земельних ділянок одна на одну.

22 травня 2012 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області, третя особа Ланцівська сільська рада, про зобюов'язання вчинити певні дії Запорізьким окружним адміністративним судом винесено рішення, яким зобов'язано відділ Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області відновити реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП000009 №1585, виданий 04 березня 1995 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Ланцівської сільської ради від 09 лютого 1995 року №8, актовий запис № 170.

Відповідно до ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки не грунтуються на вимогах закону.

Разом з тим, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 підлягають задоволення, оскільки грунтуються на вимогах закону, підтверджені належними доказами.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 порушено питання про стягнення з ОСОБА_1 на його користь судових витрат в розмірі 229,40 гривень та витрат на правову допомогу.

Оскільки зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено, суд в порядку ст.88 ЦПК України мав підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат в сумі 229,40 гривень, а саме, в межах суми сплаченого судового збору при зверненні з позовом до суду.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 порушено питання про стягнення витрат на правову допомогу.

За змістом стст.79,84 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу.

Законом встановлюється граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На даний час граничний розмір визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Склад та розмір витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. На підтвердження таких витрат сторона має надати суду належні докази у вигляді договору про надання правової допомоги або у вигляді інших документально зафіксованих формах участі в справі особи, яка надає правову допомогу, документи, що свідчать про оплату витрат, складених у встановленому законом порядку, зокрема, квитанцію до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення, касові чеки.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 надав суду угоду про надання правової допомоги укладену 21 листопада 2013 року з адвокатом ОСОБА_5 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 21 листопада 2013 року про сплату 2000 гривень за угоду про надання правової допомоги, що не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу.

Крім того, процесуальне становище особи, яка надає правову допомогу, її права і порядок вступу у процес визначені ст.56 ЦПК України. Зазначені особи відносяться до інших учасників процесу. Судовий розгляд справи проведено за участю представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5, судом вирішено питання про допуск вказаної особи до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу.

За таких обставин суд у відповідності до вимог стст.79,84,85 ЦПК України дійшов вірного висновку про наявність підстав для компенсації позивачу за зустрічним позовом витрат на правову допомогу.

Оскільки позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування понесених ним судових витрат задоволенню не підлягали.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, аналогічні доводам позивача ОСОБА_1 у суді першої інстанції, не спростовують правильність висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

судді :