Ухвала

від 06.03.2014 по справі 826/6904/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6904/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 26 квітня 2013 року №0002812220 та №0002802220.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит та валові витрати за операціями з ТОВ «Стан».

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Стан» за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, про що складено акт від 11 квітня 2013 року № 1259/22-221-04737111.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № 0002802220, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 45592258 грн. 00 коп., з яких 32038907 грн. 00 коп. - за основним платежем та 13553351 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 26 квітня 2013 року № 0002812220, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47110320 грн. 00 коп., з яких 34696194 грн. 00 коп. - за основним платежем та 12414126 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив належними доказами фактичного отримання товару від ТОВ «Стан», а тому не має права на формування податкового кредиту та витрат по правовідносинах із вказаним контрагентом.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «Стан» та ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було укладено договір купівлі-продажу № 119 від 09 січня 2006 року, згідно умов якого ТОВ «Стан» зобов'язувалося поставити позивачу сільськогосподарську продукцію українського виробництва. Термін дії вказаного договору продовжувався шляхом щорічного укладення додаткових угод.

На підставі документів, складених у зв'язку з виконанням вказаного договору, позивачем був сформований податковий кредит та витрати.

ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вважає такі дії ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» неправомірними з огляду на те, що під час проведення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси позапланової перевірки взаємовідносин ТОВ «Стан» з Кіровоградською філією ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» не було встановлено фактичної поставки товару.

Так, згідно акту від 02 жовтня 2012 року № 2429/22-1/30709581 до ТОВ «Стан» було направлено запит про надання інформації та копій первинних документів по правовідносинах з Кіровоградською філією ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року. У відповідь на вказаний запит ТОВ «Стан» повідомило про неможливість надання первинних документів за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2011 року, оскільки вони були знищені як такі, що вже перевірені працівниками ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

Під час проведення перевірки ТОВ «Стан» було також встановлено, що постачальниками реалізованої на ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» продукції були, зокрема, ТОВ «Будівництво ПАН Україна», ТОВ «Южспецавтоменергомонтаж», ТОВ «Фірма Ліон», які є фіктивними підприємствами та фактична поставка товарів від яких є непідтвердженою.

На думку колегії суддів самі по собі відомості, викладені в акті перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 02 жовтня 2012 року № 2429/22-1/30709581, не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Непідтвердження господарських операцій між ТОВ «Стан» та іншими контрагентами, ніж ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», не свідчить про безтоварність операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Разом з тим, з огляду на встановлені податковими органами обставини, що свідчать про відсутність поставки товару між ТОВ «Стан» та ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат за операціями із вказаним контрагентом, позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання договору купівлі-продажу № 119 від 09 січня 2006 року.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Податковий кодекс України, який набув чинності у період перебування ТОВ «Стан» та ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у господарських правовідносинах встановлює такі ж правила формування податкового кредиту та витрат.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору № 119 від 09 січня 2006 року ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» надало суду завірені копії податкових накладних, специфікацій та актів прийому-передачі товарів, видаткових накладних, платіжних доручень.

Також представник позивача пояснив, що реалізацію товару, придбаного у ТОВ «Стан», здійснювали ТОВ «Хорс Груп», ТОВ «Синтез Груп і К», ТОВ «Агро-Торг» на підставі договорів комісії. На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії відповідних договорів, додатків до них та актів приймання-передачі на комісію.

Дослідивши надані документи у сукупності колегія суддів дійшла до висновку про те, що вони є недостатніми для підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Стан» та ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Відповідно до п. 4.1 договору купівлі-продажу № 119 від 09 січня 2006 року місцем передачі товару є склад продавця. Зберігання товару на складі ТОВ «Стан» і його доставка по території України входять в ціну товару і здійснюються за рахунок продавця.

Згідно акту перевірки від 11 квітня 2013 року № 1259/22-221-04737111 ТОВ «Стан» у своїй господарській діяльності використовувало власні виробничі приміщення, які розташовані в смт Мартинівське Вознесенського району Миколаївської області, та орендоване складське приміщення за адресою: смт Комінтернівське, Одеської обл.

Зазначене у актах прийому-передачі товарів місце поставки товару відповідає відомостям про місце здійснення ТОВ «Стан» господарської діяльності та п. 4.1 договору.

Разом з тим, зазначеним договором було також передбачено здійснення ТОВ «Стан» зберігання та транспортування по території України товару, придбаного ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». Документи, що засвідчували б вчинення ТОВ «Стан» вказаних дій в матеріалах справи відсутні.

Наприклад, згідно акту приймання-передачі товару № 57 від 30 вересня 2009 року позивач отримав від ТОВ «Стан» в смт Комінтернівське 63 тони гарбузового насіння урожаю 2009 року. Зазначений товар урожаю саме 2009 року ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у 2009 році в ТОВ «Стан» більше не придбавало.

З наданих позивачем документів вбачається, що станом на 30 вересня 2009 року позивач не перебував у правовідносинах з комісіонером ТОВ «Хорс Груп».

ТОВ «Синтез Груп і К» у 2009 році приймало від ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на комісію гарбузове насіння урожаю 2009 року у смт Комінтернівське 30 жовтня 2009 року у кількості 21 тони.

ТОВ «Агро-Торг» у такий же період приймало від ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на комісію гарбузове насіння урожаю 2009 року у смт Мартинівське 30 вересня 2009 року у кількості 63 тони.

Таким чином, загальна кількість товару, що була придбана позивачем у ТОВ «Стан» є меншої, ніж кількість товару, що була передана комісіонерам ТОВ «Синтез Груп і К» та ТОВ «Агро-Торг». При цьому місцем отримання комісіонерами товару від ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» є місце здійснення господарської діяльності ТОВ «Стан».

Доказів укладення з ТОВ «Стан» договору зберігання товару, який був придбаний у інших продавців, позивач до суду не надав.

Також колегією суддів враховано, що позивач отримав від ТОВ «Стан» 30 вересня 2009 року 63 тони гарбузового насіння урожаю 2009 року у смт Комінтернівське, а передав того ж дня такий же об'єм зазначеного товару на комісію до ТОВ «Агро-Торг» у смт Мартинівське.

Як раніше зазначалося, відповідно до договору № 119 від 09 січня 2006 року ТОВ «Стан» зобов'язувалося надавати позивачу послуги по зберіганню і перевезенню придбаного за цим договором товару.

Однак, в акті приймання-передачі товару № 57 від 30 вересня 2009 року відсутні посилання на те, що 30 вересня 2009 року ТОВ «Стан» надавало позивачу послуги з перевезення товару із смт Комінтернівське у смт Мартинівське. Окремий акт приймання-передачі зазначеної послуги в матеріалах справи також відсутній.

Крім того, як було вірно встановлено судом першої інстанції позивачем не були надані докази виконання ТОВ «Хорс Груп», ТОВ «Синтез Груп і К», ТОВ «Агро-Торг» своїх зобов'язань за договором комісії.

Зазначені обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про те, що ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» не довело фактичне отримання товару від ТОВ «Стан», а, отже, і свого права на формування податкового кредиту і витрат за операціями із вказаним контрагентом.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 квітня 2013 року №0002812220 та №0002802220.

Як на підставу для задоволення своїх вимог представник позивача в судовому засіданні послався на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року було визнано неправомірними дії ДПІ у Суворовському районі м. Одеси щодо встановлення в акті перевірки від 02 жовтня 2012 року № 2429/22-1/30709581 відсутності об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року.

Разом з тим, підставою для висновку про відмову в задоволенні позову стала відсутність документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне придбання товару у ТОВ «Стан», а не обставини, викладені в акті перевірки від 02 жовтня 2012 року № 2429/22-1/30709581.

У зв'язку з цим визнання неправомірними дій ДПІ у Суворовському районі м. Одеси не впливає на висновок суду про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 червня 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 20 березня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.