Ухвала

від 11.03.2014 по справі 2а/0270/5815/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5815/12

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року за № 0000612301.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2014 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000612301 від 14.11.2012 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 29.08.2012 року по 11.09.2012 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року, результат якої оформлений актом від 18.09.2012р. за № 73/22/30574526. Зокрема, перевіркою встановлено порушення п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.17 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 139 ГК України, у зв'язку з чим, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012р. на 113155 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2012 року в сумі 32753 грн. Не погодившись з виявленими порушеннями, позивач подав заперечення до вищезазначеного акту, яке залишено без задоволення. В подальшому, відповідачем на підставі вищевикладених обставин, винесено податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0000532301 від 11.10.2012 року, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування в сумі 113155 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 56578 грн. Скориставшись наданим правом, позивач подав скаргу на ім'я Державної податкової служби у Вінницькій області, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги від 12.11.2012р. за № 18818/10/10-02-11 скасувала вище зазначене податкове повідомлення-рішення та зобов'язала відповідача скласти та направити ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" податкове повідомлення-рішення форми "В3" про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012р. в розмірі 113 155 грн.. З урахуванням вказаних обставин, відповідачем 14.11.2012 року сформовано податкове повідомлення рішення за № 0000612301, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 113 155 грн. за червень 2012 року.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Як вірно встановлено, підставами для формування податкового повідомлення-рішення за № 0000612301 слугували висновки акту перевірки від 18.09.2012 р. № 73/22/30574526, згідно яких, позивач безпідставно до розрахунку бюджетного відшкодування за червень 2012 року. включив суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з: ТОВ "Символ-I" щодо електромонтажних робіт за квітень і травень 2012 року в сумі 27 523 грн., ТОВ "Подільський проектний інститут" з виготовлення робочого проекту в сумі 11 620 грн., ТОВ "Профітех ЛТД" щодо будівництва живильника лінії №1 та розробки котловану і влаштування днища за березень і травень 2012 року. в сумі 44 790 грн., ТОВ "Яніцький" щодо будівництва каналізаційних систем за квітень 2012 року в сумі 29 222 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком відповідача, з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до п.п. 21.1.1 п. 20.1 ст.21 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Від'ємне значення з податку на додану вартість є підтверджений податковий кредит - сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Постановою Верховного Суду України від 08.09.2009 року визначено позицію, згідно з якою одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

В контексті даної справи відповідач не спростовує реальність вчинених господарських операції по отриманню послуг із вказаними контрагентами, що є визначальною умовою для бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи слідує, що на виконання встановленого обов'язку, позивач подав відповідачу декларацію за червень 2012р., якою визначив від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 1 684 786 грн. (рядок 19).

Підставою визначення від'ємного значення слугували господарські операції з ТОВ "Символ-1", ТОВ "Подільський проектний інститут", ТОВ "Профітех ЛТД", ТОВ "Яніцький".

В обґрунтування позовних вимог та реальності здійснення господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи первинну документацію, а саме: податкові накладні які складенні відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, ніяких зауважень щодо повноти чи неточності їх заповнення відповідачем не наведено. Платіжні доручення, підтверджують перерахування коштів за отриманні послуги від вказаних контрагентів.

Сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Безпідставні посилання відповідача, що до моменту введення в експлуатацію основних засобів позивач не має права на бюджетне відшкодування ПДВ сплаченого контрагентам при будівництві основних засобів, оскільки матеріалами справи підтверджується факт наявності залишку від'ємного значення задекларованого у рядку 22 в деклараціях з ПДВ

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 р. в загальній сумі 133 155 грн..

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.