Ухвала

від 18.03.2014 по справі 826/13918/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13918/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Мильнікової М.М.,

представника відповідача - Уляни Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспа» про стягнення податкової заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспа» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась у суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспа», в якому просила стягнути з останнього податкову заборгованість в розмірі 727183,18 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ТОВ «Євроспа» є платником податків та перебуває на обліку в податковому органі починаючи з 03.02.2006 року. Відтак, назване товариство зобов'язане сплачувати податки і збори, контроль за справлянням яких, зокрема, здійснюють органи державної податкової інспекції у відповідності до положень чинного податкового законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Євроспа» є платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

За названим підприємством податковим органом обліковується податковий борг із указаних вище податків на загальну суму 727183,18 грн., який сформувався за платником податків у зв'язку із узгодженням в судовому порядку податкових повідомлень-рішень № 0000342220 від 27.06.2012 року, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 378933,00 грн. та № 0000332220, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 348581,00 грн., з урахуванням пені та переплати, а також у зв'язку із поданням ТОВ «Євроспа» до податкового органу наступних податкових декларацій:

№ 9068018886 від 01.11.2012 року з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 рік. У відповідності до абз. 2 п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідачу податковим органом нарахована сума авансового внеску по самостійно поданій декларації в розмірі 5632,00 грн.;

№ 9087130772 від 08.02.2013 року, в якій відповідач самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 12239,00 грн.

№ 9072712603 від 19.11.2012 року, в якій відповідач самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 2203,00 грн.

№ 9077499944 від 10.12.2012 року, в якій відповідач самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2012 року у розмірі 278,00 грн.

№ 9084501285 від 14.01.2013 року, в якій відповідач самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 569,00 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем частково сплачено самостійно визначені ним податкові зобов'язання, зокрема, по авансовим платежам з податку на прибуток та по декларації № 9087130772 від 08.02.2013 року з цього податку за 2012 рік на суму 12239,00 грн., а також з податку на додану вартість по декларації № 9084501285 від 14.01.2013 року на суму 569,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи. Зазначена сплата була врахована податковим органом при визначенні загального податкового боргу відповідача, що підтверджується витягами з облікової картки платника податків (а.с. 8, 24).

Враховуючи наявність зазначеного податкового боргу, податковим органом направлялась ТОВ «Євроспа» податкова вимога від 25.12.2012 року №2309 щодо сплати заборгованості у розмірі 726561,48 грн., в тому числі 650773,85 грн. - основний платіж, 75786,00 грн. - штрафні санкції, 1,63 грн. - пеня. Зазначена вимога отримана представником позивача 03.01.2013 року, що підтверджується розпискою останнього на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 29).

Оскільки зазначені у вимозі кошти платником податків сплачені не були, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась у суд за їх стягненням.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пп. пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 вказаного Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Для цілей нарахування та сплати податку на прибуток підприємств використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал (п. п. 159.1, 152.9 ст. 159 ПК України).

Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. (абз. 2 п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України)

Згідно п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Розділом V Податкового кодексу України передбачений порядок оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до положень статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України).

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Кодексу, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п. 58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 ст. 58 Кодексу передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Колегією суддів установлено, що відповідачем податкові повідомлення-рішення від 27.06.2012 року № 0000342220 та № 0000332220 оскаржені в судовому порядку. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2012 року по справі № 2а-9427/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Євроспа» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.06.2012 року № 0000342220 та № 0000332220 відмовлено.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, на час розгляду даної справи податкові повідомлення-рішення від 27.06.2012 року, за якими позивач стягує податковий борг, є узгодженими, доказів їх скасування в судовому порядку відповідачем не надано.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.3 вказаної статті передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як з'ясовано судом, відповідачем податковий борг на загальну суму 727183,18 грн. не сплачений, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, зворотнім боком облікової картки платника податків по податку на прибуток підприємства та по податку на додану вартість станом на 31.12.2012 року та 27.02.2013 року.

Колегія суддів не враховує покликання апелянта на недоліки змісту надісланої йому податкової вимоги, оскільки факт виникнення грошового зобов'язання на загальну суму 727183,18 грн. знайшов підтвердження в ході судового розгляду справи. До того ж, недостатня деталізація податкової вимоги не доводить неправомірності заявленого стягнення.

Оскільки податкова вимога від 25.12.2012 року № 2309, яка направлялась відповідачу та отримана адресатом 03.01.2013 року, не виконана останнім, а сума податкового боргу не погашена, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову податкового органу.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України, в редакції на момент направлення позивачем вищевказаної вимоги, органами стягнення були виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З огляду на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що при зверненні до суду із адміністративним позовом, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспа» - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 24 березня 2014 року)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М