Постанова

від 17.03.2014 по справі 909/1069/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 909/1069/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.,

при секретарі судового засідання Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) - Чмихов Ю.А.

від відповідача - Сидорук М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства, б/н від 16.12.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2013 року (підписане 06.12.2013 року), суддя Михайлишин В.В.

у справі № 909/1069/13

за позовом Богородчанського районного споживчого товариства, смт. Богородчани Івано-Франківської області

до відповідача Підприємства споживчої кооперації "Бистриця", смт. Богородчани Івано-Франківської області

про визнання недійсним статуту підприємства споживчої кооперації "Бистриця" в редакції від 03.09.2007 року (арк. справи 68)

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2013 року по справі №909/1069/13 відмовлено у задоволенні позову Богородчанського районного споживчого товариства до підприємства споживчої кооперації "Бистриця" про визнання недійсним статуту підприємства споживчої кооперації "Бистриця" в редакції від 03.09.2007 року (арк. справи 68).

Суд у рішенні, посилаючись на положення ст. ст.2, 11, 15 Закону України «Про кооперацію», ст.7 Закону України «Про споживчу кооперацію», ст. ст. 4, 58 Закону України «Прогосподарські товариства», ст. 79, 93 ГК України прийшов до висновку, оскільки підприємство споживчої кооперації «Бистриця» є по своїй суті господарським товариством в розумінні статтей 79, 93 ГК України, позивач правомірно звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права, а саме, статут підприємства споживчої кооперації «Бистриця» в редакції від 03.09.2007 року не відповідає вимогам актів законодавства України, що встановлюють вимоги до установчих документів юридичної особи. Наведене встановлено рішенням суду по іншій справі. Разом з тим, суд, на підставі ст.261 ЦК України, вирішив відмовити у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Богородчанське районне споживче товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2013 року по справі №909/1069/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано позовну давність, строк якої, на думку скаржника слід рахувати з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2012 року по справі №5010/166/2012-К-23/8, яким встановлено невідповідність вимогам законодавства положень статуту ПСК «Бистриця», зареєстрованого 03.09.2007 року. Разом з тим, апелянт вважає помилковими доводи місцевого господарського суду, що стосуються поінформованості щодо порушення прав позивача його представником.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року, у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Кордюк Г.Т., склад судової колегії змінено. Замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Гнатюк Г.М.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі. Поряд з цим, подав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що оскільки, перебіг строку позовної давності почався від 22.05.2012 року (з моменту набрання рішенням господарського суду Івано-Франківської області законної сили), а з позовом про захист своїх порушених прав Богородчанське районне споживче товариство звернулось 17.09.2013 року, відтак, позовна давність у спірних правовідносинах на день звернення до суду з даним позовом не сплила. Крім того, подав суду письмові пояснення по суті позову, в яких підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно із статутом підприємства споживчої кооперації "Бистриця", затвердженим рішенням загальних зборів засновників (протокол від 22.08.2007 року), зареєстрованим 03.09.2007 року, а саме: п.1.1, підприємство споживчої кооперації "Бистриця" є кооперативним підприємством, створеним відповідно до рішення зборів засновників від 22.08.2007 року.

Відповідно до п.1.2 статуту, підприємство є юридичною особою, керується в своїй діяльності Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про споживчу кооперацію», Законом України «Про кооперацію», іншими законодавчими актами України, рішеннями з'їздів, конференцій споживчої кооперації України, зборів Ради Укоопспілки, Правління Укоопспілки, зборів засновників підприємства, цим Статутом.

Підприємство має повне та скорочене найменування: повне - Підприємство споживчої кооперації «Бистриця», скорочене - ПСК «Бистриця» (п.1.4 статуту).

Засновниками підприємства споживчої кооперації «Бистриця» є Богородчанське районне споживче товариство та Споживче товариство «Вулкан» (п.1.5 статуту).

Згідно з п.2.1 статуту, метою діяльності підприємства є задоволення потреб у товарах, роботах, послугах членів споживчих товариств, інших громадян, підприємств, організацій споживчої кооперації України та позасистемних споживачів на основі ефективного використання в процесі господарювання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів.

Пунктом 4.2 статуту встановлено, що розмір статутного фонду (капіталу) підприємства формується за рахунок майнових та грошових внесків засновників: Богородчанське районне споживче товариство - 196056 грн. (40%); Споживче товариство «Вулкан» - 294084 грн. (60%). Розміри часток засновників фіксуються у засновницькому договорі підприємства.

Засновники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді (капіталі) підприємства (п.4.3 статуту).

У пункті 6 статуту визначено органи управління і контролю підприємства. Відтак, вищим органом управління і контролю підприємства є збори засновників підприємства, які скликаються не рідше одного разу на рік та є правомочними, якщо в їх роботі беруть участь засновники, що володіють у сукупності більше як 60 відсотками голосів у статутному фонді (капіталі) підприємства (п.п.6.1, 6.2, 6.3).

Рішення зборів засновників приймаються кваліфікованою більшістю голосів, тобто є правомірними, якщо за нього проголосували засновники, які взяли участь в роботі зборів засновників і володіють в сукупності більше як 50 відсотками голосів у статутному фонді (капіталі) підприємства (п.6.4 статуту).

Пунктом 10 статуту передбачено розподіл і використання прибутку, порядок яких визначається зборами засновників згідно з законодавством України та нормативними актами Укоопспілки. Чистий прибуток за рік спрямовується на: виробничий і соціальний розвиток підприємства; створення резервного (страхового) фонду; кооперативні виплати засновникам та виконання інших статутних завдань.

При виході засновника йому повертається частка у статутному фонді (капіталі) підприємства та частина прибутку, яка одержана підприємством у звітному році по день виплати внеску, пропорційно частці засновника у статутному фонді (капіталі) підприємства (п.11.3 статуту).

Частка у статутному фонді (капіталі) підприємства та частина прибутку виплачується вибулому засновнику грошима після сплати податків до бюджетів, інших обов'язкових платежів, предбачених законодавством України та нормативними актами Укоопспілки, протягом одного року від дати прийняття рішення зборами засновників підприємства про виведення особи зі складу його засновників (п.11.5 статуту).

17.09.2013 року Богородчанське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним статуту підприємства споживчої кооперації «Бистриця» в редакції від 03.09.2007 року, у зв'язку з невідповідністю останнього нормам чинного законодавства України.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом за захистом свого інтересу та встановив, що статут ПСК «Бистриця» в редакції від 03.09.2007 року не відповідає вимогам актів законодавства України, що встановлюють вимоги до установчих документів юридичної особи.

Частиною 1 ст.111 ГК України визначено, що споживча кооперація в Україні - система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.

Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство.

Споживче товариство - це самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні (ч.2 ст.111 ГК України).

Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту (ч.3 ст.111 ГК України).

Відповідно до ч.7 ст.111 ГК України споживчі товариства, їх спілки (об'єднання) можуть утворювати для здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інші суб'єкти господарювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Згідно ч.8 ст.111 ГК України підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань).

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч.5 ст.63 ГК України).

Відповідно до ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Статтею 5 ЗУ «Про споживчу кооперацію» визначено: первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Згідно ст.7 ЗУ «Про споживчу кооперацію» вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю. Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам.

У відповідності до ст.2 ЗУ «Про кооперацію» споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (ст.6 ЗУ «Про кооперацію»).

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Згідно ст.7 ЗУ «Про кооперацію» засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

У статті 15 вказаного вище закону встановлено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, які правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів. Поряд з тим, кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Як уже було наведено вище, згідно з положеннями п.п.2.1, 10.1, 10.2, 11.3, 11.5 статуту ПСК «Бистриця», відповідач створений з метою задоволення потреб у товарах, роботах, послугах членів споживчих товариств, інших громадян, підприємств, організацій споживчої кооперації та позасистемних споживачів та з метою отримання прибутку.

Засновниками підприємства споживчої кооперації «Бистриця» є два споживчі товариства, в тому числі позивач. У статутному фонді відповідача визначений розмір часток кожного із засновників, а саме: частка позивача - 40% та частка іншого засновника - СТ «Вулкан» - 60% (п.п. 1.5, 4.2 статуту). Проте, СТ «Вулкан» в порушення вимог п.6 ст.11 ЗУ «Про господарські товариства», свій внесок до статутного фонду в розмірі 294084 грн. не вніс станом на листопад 2013 року (час розгляду справи в суді першої інстанції).

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства, що стосуються споживчої кооперації та положення статуту підприємства споживчої кооперації «Бистриця», випливає, що не дивлячись на те, що в статуті вказано, що відповідач є кооперативним підприємством споживчої кооперації, окремі положення статуту ПСК «Бистриця» не відповідають нормам чинного законодавства Украни.

Зокрема, п.4.3 статуту, згідно з яким, засновники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді (капіталі) підприємства, не відповідає нормам ст.7 ЗУ «Про споживчу кооперацію», якою встановлено, що кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам. Поряд з цим, положення даного пункту не відповідають ст.15 ЗУ «Про кооперацію», згідно з якою, кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос.

Одночасно, не відповідає наведеним вище нормам законодавства і п.6.1 статуту, згідно з яким, вищим органом управління і контролю підприємства є збори засновників підприємства, в той час як ст.15 ЗУ «Про кооперацію» та ст.7 ЗУ «Про споживчу кооперацію» передбачено, що вищим органом споживчого товариства та кооперативу є загальні збори членів.

Поряд з цим, відповідні положення п.4.3 та п.6.1 статуту щодо вищого органу управління та кількості голосів засновника на загальних зборах передбачені нормами ЗУ «Про господарські товариства», а саме, ст.58 вказаного закону щодо учасників товариств з обмеженою відповідальністю.

Крім того, засновниками підприємства споживчої кооперації «Бистриця» є дві юридичні особи, в той час як чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи, що передбачено частиною 5 ст.7 ЗУ «Про кооперацію».

Частиною 1 ст.7 ЗУ «Про споживчу кооперацію» та статтею 11 ЗУ «Про кооперацію», встановлено внесення членом вступного внеску та обов'язкового пайового внеску, в той час у статуті ПСК «Бистриця» передбачено лише внесок засновника до статутного фонду. Дане положення статуту відповідає нормам ЗУ «Про господарські товариства».

Інші положення статуту відповідача відповідають нормам ГК України, ЦК України та ЗУ «Про господарські товариства», які регулюють діяльність господарських товариств.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що підприємство споживчої кооперації «Бистриця» не є первинною ланкою споживчої кооперації - споживчим товариством, не є об 'єднанням споживчих товариств, та не є кооперативом, оскільки положення його статуту не відповідають нормам ЗУ «Про споживчу кооперацію» та нормам ЗУ «Про кооперацію».

Беручи до уваги проведений аналіз положень статуту ПСК «Бистриця», зареєстрованого 03.09.2007 року та норм законодавства України що регулюють відносини споживчої кооперації, колегія суддів прийшла до висновку, що підприємство споживчої кооперації «Бистриця» за своєю організаційно-правовою формою є господарським товариством, а не підприємством споживчої кооперації, а положення його статуту не відповідають нормам чинного законодавства.

Слід зазначити, що такого ж висновку дійшов суд під час розгляду справи №5010/166/2012-К-23/8 за позовом Богородчанського районного споживчого товариства до підприємства споживчої кооперації «бистриця», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - споживчого товариства «Вулкан» про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ПСК «Бистриця» від 31.10.2011 року, яке оформлене протоколом №1/2011. Розглядаючи вказану справу, господарський суд Івано-Франківської області (рішення від 13.03.2012 року - арк. справи 77) та Львівський апеляційний господарський суд (постанова від 22.05.2012 року - арк. справи 82) встановили, що підприємство споживчої кооперації «Бистриця» є господарським товариством, а положення його статуту не відповідають нормам чинного законодавства України.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію, суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

Згідно з п.14 наведеної вище постанови, статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Господарський суд Івано-Франківської області у справі №909/1069/13, враховуючи висновки, до яких прийшли суди під час вирішення спору у справі №5010/166/2012-К-23/8, беручи до уваги положення ст.35 ГПК України, прийшов до вірного висновку, що статут підприємства споживчої кооперації «Бистриця» в редакції від 03.09.2007 року не відповідає вимогам чинного законодавста України, проте, на підставі ст.261, ч.4 ст.267 ЦК України, відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом позовної давності.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи нижченаведене:

Інститут позовної давності регулюється главою 19 ЦК України.

Поняття позовної давності визначено у ст.256 ЦК України, відповідно до якої, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України). В даному випадку словосполучення «довідалась про порушення свого права» слід трактувати не лише як наявність інформації про сам факт протиправної поведінки, а й як наявність повної інформації про обсяг порушення права.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Суд першої інстанції, на підставі заяви відповідача, викладеній у відзиві на позов (від 29.10.2013 року - арк. справи 112), застосував позовну давність до спірних правовідносин та у зв'язку з цим, відмовив у задоволенні позову. При цьому, місцевий господарський суд не визначив конкретної дати, з якої почався перебіг позовної давності у даному спорі, а лише посилається на те, що керівник позивача, підписуючи спірний статут, а органи управління, даючи на це згоду, знали або в силу займаних посад повинні були знати про невідповідність даного статуту нормам чинного законодавства.

Однак, колегією суддів відзначено, що господарським судом неправильно застосовано положення ст.261 ЦК України до спірних правовідносин по даній справі.

Як зазначає позивач, про невідповідність вимогам чинного законодавства статуту підприємства споживчої кооперації «Бистриця» в редакції від 03.09.2007 року, він дізнався у 2012 році в ході розгляду справи №5010/166/2012-К-23/8. Відповідні висновки господарським судом Івано-Франківської області викладено у рішенні від 13.03.2012 року по вказаній справі, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року. Вказана постанова апеляційного суду не оскаржувалась та набрала законної сили.

Оскільки в статут були закладені і положення, що характеризували підприємство «Бистриця» як підприємство споживчої кооперації, підписуючи спірну редакцію статуту, голова правління Богородчанського районного споживчого товариства Пригроцький В.В. не міг знати про невідповідність положень статуту нормам чинного законодавства, що було встановлено лише у 2012 році наведеним вище рішенням господарського суду та, що в сукупності з іншими ознаками є підставою для визнання такого статуту недійсним.

Крім того, не було виявлено жодних невідповідностей статуту ПСК «Бистриця» вимогам чинного законодавства і під час проведення ревізійною комісією Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств Центральної спілки споживчих товариств Укоопспілки відповідної ревізії, що підтверджується Актом ревізії з окремих питань господарсько-фінансової діяльності Богородчанського районного споживчого товариства при створенні підприємств споживчої кооперації «САМ», «СОТА», «Бистриця» та «ЮМОС», який складено 25.09.2011 року та підписано головою ревізійної комісії ОСС, його заступником та головою правління Богородчанського районного споживчого товариства (арк.арк. справи 143-147).

Як уже зазначено вище, згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Поряд з цим, за загальною нормою статті 253 ЦК України - «перебіг строку починається з наступного дня». Враховуючи наявність даної колізії, суд бере до уваги правило, визначене у ст.253 ЦК України, оскільки, немає підстав вважати правило, визначене у ч.1 ст.261 ЦК України спеціальною нормою по відношенню до норми ст.253 ЦК України.

Відтак, перебіг позовної давності щодо права позивача на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним статуту ПСК «Бистриця» в редакції від 07.09.2007 року в даному випадку почався з 23.05.2012 року.

Оскільки, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Івано-Франківської області - 17.09.2013 року, про що свідчить відповідний відтиск печатки вказаного суду на позовній заяві (арк. справи 5), відтак, позовна давність щодо даного позову на момент винесення господарським судом рішення у справі - не сплила.

Поряд з тим, місцевий господарський суд, вирішуючи питання перебігу позовної давності, у рішенні вказує, що заявлена позовна вимога стосується захисту прав Богородчанського районного споживчого товариства як юридичної особи, а не прав її керівника. Проте, позивач не вказує на порушення прав керівника підприємства як суб'єкта у спірних правовідносинах, а вказує на початок перебігу позовної давності з дня, коли саме позивач як юридична особа довідався чи міг довідатись про його порушене право.

Враховуючи наведене вище, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2013 року по справі №909/1069/13 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю: визнати недійсним статут підприємства споживчої кооперації «Бистриця» в редакції від 03.09.2007 року.

Поряд з цим, у зв'язку із скасуванням рішення господарського суду та задоволення позовних вимог, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, суд проводить новий розподіл судових витрат, а саме: з відповідача на користь позивача слід стягнути - 1720,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, з яких 1147 грн. - судового збору за подання позовної заяви та 573,50 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2013 року по справі №909/1069/13 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов Богородчанського районного споживчого товариства задоволити

Визнати недійсним статут Підприємства споживчої кооперації «Бистриця» в редакції від 03.09.2007 року.

Стягнути з Підприємства споживчої кооперації «Бистриця» (77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт. Богородчани, вул. Шевченка, 62, код ЄДРПОУ 34741388) на користь Богородчанського районного споживчого товариства (77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт. Богородчани, вул. Лесі Українки, 6, код ЄДРПОУ 01753167) - 1720,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких 1147 грн. - судового збору за подання позовної заяви та 573,50 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги).

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Постанову надіслати державному реєстратору Богородчанської районної Державної адміністрації Івано-Франківської області (77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт. Богородчани, вул. Шевченка, 66).

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повну постанову складено 24.03.2014 року.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Гнатюк Г.М.

Кравчук Н.М.