Постанова

від 19.03.2014 по справі 907/599/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа № 907/599/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П. Матущака О.І.

При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» б/н від 30.01.2014 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2014 року

у справі № 907/599/13

за позовом: ОСОБА_1, м. Берегово

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», м. Берегово

про стягнення суми 988 338,06 грн. вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному капіталі (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог),

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 1363 від 10.06.2013 року;

від відповідача: Пуканич Е.В. - довіреність б/н від 02.07.2013 року; Ковач Й.І. - керівник;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ «Будівельник» про стягнення 988 338,06 грн. вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному капіталі (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 13.01.2014 року).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2014 року у справі № 907/599/13 (суддя Мокану В.В.) позов ОСОБА_1 задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ «Будівельник» на користь ОСОБА_1 988 338,06 грн. вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному капіталі.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «Будівельник» б/н від 30.01.2014

року подало апеляційну скаргу б/н від 30.01.2014 року, в якій просило скасувати

рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2014 року, прийняти

нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем не було доведено факту порушення його прав та законних інтересів, за захистом яких останній звернувся до суду.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.03.2014 року, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2014 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 4 статуту ТзОВ «Будівельник» у новій редакції, затвердженого рішенням загальних зборів засновників товариства від 10.09.2006 року № 3, учасниками товариства є: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

В пункті 5.4 статуту визначено розмір статутного капіталу, який складає 48306,00 грн. Частка ОСОБА_1 у статутному капіталі складає 46 відсотків.

Позивач стверджує, що ним 15.12.2011 року подано відповідачеві заяву про вихід з товариства та складання повноважень директора товариства, однак, останній не бажає виплачувати належну йому частку вартості майна товариства.

Статтею 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Пунктом 4.4 статуту ТзОВ «Будівельник» визначено, що учасник може вийти з товариства, попередивши про це інших учасників, але не пізніше ніж за три місяці до дня виходу. У разі виходу з товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді; на вимогу учасника та за згодою зборів учасників товариства частка учасника, що виходить з товариства, повертається йому повністю або частково в натуральній формі (п. 4.5 статуту).

На підтвердження факту виходу з товариства позивачем долучено до матеріалів позову копію заяви ОСОБА_1 від 15.12.2011 року про вихід з товариства і складання повноважень директора товариства, а також нотаріально посвідчену заяву громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 24.01.2012 року, які є учасниками ТОВ «Будівельник», про те, що директором товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» ОСОБА_1 за місяць до проведення зборів товариства з питання денного про його вихід із учасників товариства, що мали місце 17 січня 2012 року, було повідомлено про бажання ОСОБА_1 вийти із товариства та скласти повноваження директора товариства. В нотаріально посвідчених заявах учасників зазначено: що учасникам відомо про переважне право купівлі частки в статутному капіталі товариства від його учасника ОСОБА_1, яким вони не побажали скористатись та не бажають і зараз, хоча належним чином та своєчасно у передбачені законом строком були повідомлені про вихід ОСОБА_1 із учасників товариства та продаж належної йому частки статутного капіталу.

Відповідно до п. 3.5 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді

справ, що виникають з корпоративних відносин» подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства. Вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Отже, з 15.03.2012 року, тобто через три місяці після подання позивачем заяви про вихід з товариства, виник обов'язок у ТзОВ «Будівельник» сплатити ОСОБА_1 вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, визначену станом на 15.12.2011 року, оскільки рішення загальних зборів товариства з питання про вихід позивача із складу учасників товариства суду не подано.

У зв'язку з розбіжностями у оцінках майна товариства, наданих сторонами спору, судом було призначено комплексну судову експертизу, на вирішення якої було поставлено три питання: 1) якою була дійсна (ринкова) вартість нежитлової будівлі магазину, належного до нього складу та земельної ділянки, на якій вони розміщені, за адресою АДРЕСА_1, що належать ТзОВ «Будівельник» станом на 15 грудня 2011 року; 2) якою була дійсна (ринкова) вартість майна, в тому числі, основних засобів, нематеріальних активів та інших активів товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», з врахуванням дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, належного товариству, станом на 15 грудня 2011 року; 3) якою була дійсна (ринкова) вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», пропорційна розміру частки учасника товариства ОСОБА_1 - 46% у статутному капіталі товариства станом на 15 грудня 2011 року.

Згідно висновку № 3460 від 12.12.2013 року Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз щодо судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи встановлено, що дійсна (ринкова) вартість нежитлової будівлі магазину, належного до нього складу та земельної ділянки, на якій вони розміщені, за адресою АДРЕСА_1, що належать ТзОВ «Будівельник», станом на 15 грудня 2011 року становить 1865261,00 грн. Даним висновком проінформовано, що інші два питання охоплено економічною експертизою, про що буде складено окремий висновок.

Переоцінена вартість основних засобів ТзОВ «Будівельник» (нежитлової будівлі магазину, належного до нього складу та земельної ділянки, на якій вони розміщені, за адресою АДРЕСА_1) визначена у висновку № 3460 судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи у розмірі 1865261 грн.

Що стосується інших активів ТзОВ «Будівельник», то їх вартість визначена у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва (Форма №1-м - Баланс та форма №2-м - Звіт про фінансові результати) за 2011 рік.

Виходячи з наведеного, вартість активів ТзОВ «Будівельник» станом на 15.12.2011 року з врахуванням переоцінки основних засобів складала суму 2148561 грн. (1865261 грн. вартості переоцінених основних засобів + 87800 грн. вартості готової продукції + 21300 грн. грошових коштів + 48300 грн. статутного капіталу + 150900 грн. чистого прибутку - 25000 грн. витрат майбутніх періодів).

Вартість частки ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства, що відповідає 46% статутного капіталу товариства, станом на 15.12.2011 року складає 988338,06 грн.

Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 988 338,06 грн. вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному капіталі.

Посилання апелянта на висновки Верховного суду України у постанові від 14.03.2011 року у справі № 3-12гс11 щодо необхідності нотаріального посвідчення заяви про вихід з товариства, колегія суддів оцінює критично. Адже, мотивуючи висновок про необхідність нотаріального посвідчення заяви про вихід з товариства Верховний суд України у справі № 3-12гс11 послався на ч. 2 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» (в редакції на момент виникнення спірних відносин). В той же час, станом на 15.12.2011 року (дата подання позивачем заяви про вихід) вже діяла інша редакція ч. З ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (вказана редакція набула чинності 07.06.2011 року), що передбачає, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів, зокрема заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників).

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2014 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий-суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.