Рішення

від 19.03.2014 по справі 22/408

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/408 19.03.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» доОболонського районного у місті Києві військового комісаріату простягнення 49 522,63 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Кирищук В.П. - юрисконсульт; від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі - АЕК "Київенерго") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Оболонського районного у місті Києві військового комісаріату про стягнення 49 522,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №230135 від 26.10.2001 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, натомість відповідач грошового зобов'язання з оплати поставленої енергії належним чином не виконав, в зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 45 730,34 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 3 148,18 грн. та 3% річних у розмірі 674,11 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2009 р. порушено провадження у справі №22/408, розгляд справи призначено на 17.09.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2009 р. провадження у справі №22/408 було зупинено до вирішення справи №8/588 про визнання нечинними розпоряджень від 27.11.2008 р. №1661, №1662, №1663, від 25.12.2008 р. №1780, №1780/1, від 30.12.2008 р. №1792, від 16.01.2009 р. №33, що розглядається Шевченківським районним судом міста Києва та справи №8/131 про визнання протиправними та скасування розпоряджень, що розглядаеться Окружним адміністративним судом.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 01.10.2013 р. у зв'язку із обранням судді Самсіна Р.І. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду справу №22/408 було передано для здійснення автоматичного розподілу.

01.10.2013 р. за результатами проведеного автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва справу №22/408 передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

24.02.2014 р. відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про поновлення провадження у справі. Згідно даного клопотання позивач зазначає наступне.

Справа №8/131 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№№640, 642, 643) останньої (третя особа Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго").

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3475/09 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації, третя особа Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі №2а-3475/09 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам №14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для подальшого розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2012 р. у справі №К/9991/33592/12 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у даній справі, залишено без змін.

Також, Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2009 р. у справі №8/588 справу направлено до Шевченківського районного суду міста Києва за предметною підсудністю.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 р. у справі № 2а-1552/11 у задоволені адміністративного позову ВАТ "Київгума" до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 р. №№1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 р. №№1780, 1780/1, від 30.12.2008 р. №1792, від 16.01.2009 р. №33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 р. у справі №2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Компанія ФАХ" на Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 р. у справі №2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ "Київгума" до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 р. в справі №2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень виконавчого органу Київради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду від 18.04.2011 р. без змін.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 р. у справі №2а- 1552/11 апеляційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 р. - без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. суддею Підченком Ю.О. прийнято до свого провадження справу №22/408 та поновлено провадження у справі у зв'язку із усуненням обставин, які зумовили його зупинення, розгляд справи призначено на 19.03.2014 р.

В судове засідання 19.03.2014 р. представник позивача з'явився, надав докази погашення відповідачем основного боргу та просить задовольнити позов в частині стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 19.03.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 04.03.2014 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 04.03.2014 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №28369992 згідно якого ухвала суду отримана відповідачем 12.03.2014 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Судом враховується, що з метою приведення у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» найменування позивача - Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» змінено на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (енергопостачальна організація) та Мінським районним військовим комісаріатом (абонент) було укладено Договір №230135 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1), предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 Договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1 та 2.3.2 Договору, абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку 4 до договору.

Пунктом 2 додатку №4 до Договору визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №3 за адресою вул. Щекавицька 37/48 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 додатку №4 до Договору сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами, "Абонент" виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому п. 3.1 Додатку №4 передбачено, що в разі, якщо "Абонент" розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку №1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується "Абонентом" не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

За змістом п. 3.2 Додатку №4 до Договору, "Абонентам", що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел "Енергопостачальної організації" та фактичного сальдо розрахунків на печаток розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел "Енергопостачальної організації" та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання "Абонента" в розрахунковому періоді.

Пункт 3.5 зазначеного Додатку №4 передбачає, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього Додатку), "Енергопостачальна організація" нараховує "Абоненту" пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 р. При цьому, за змістом п. 8.4. Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії облікових карток відповідача за період з лютого 2008 р. по квітень 2009 р. та довідку про надходження коштів за Договором за період з червня 2009 р. по жовтень 2009 р.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.02.2008 р. до 01.06.2009 р. становила 45 730,34 грн.

В процесі розгляду справи (жовтень 2009 р.) відповідачем сплачено позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в частині основного боргу сумі 45 730,34 грн., що підтверджується довідкою про надходження від коштів за спожиту теплову енергію за Договором за період з червня 2009 р. по жовтень 2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору №230135 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.10.2001 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Договір №230135 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.10.2001 р за своєю природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, відповідач сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в сумі основного боргу у розмірі 45 730,34 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Оскільки матеріалами справи (довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію) підтверджується відсутність будь-якої заборгованості по сплаті грошових коштів за спожиту теплову енергію, то провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 45 730,34 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, так як погашення боргу здійснено ним після звернення позивача до суду.

Таким чином, станом на день розгляду справи, предметом позовних вимог є сума штрафних санкцій, а саме інфляційної складової боргу у розмірі 3 148,18 грн. та 3% річних у розмірі 674,11 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір інфляційної складової боргу становить 3 148,18 грн., 3 % річних - 674,11 грн. та обчислюється з лютого 2008 р. по травень 2009 р. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційної складової боргу, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 148,18 грн. в якості інфляційної складової боргу та 3% річних у розмірі 674,11 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, відповідно до умов Договору обов'язок зі сплати коштів за спожиту теплову енергію покладено на Оболонський районний у місті Києві військовий комісаріат, а тому обов'язок сплатити штрафні санкції внаслідок несвоєчасного здійснення такої сплати, відповідно, також покладається на Оболонський районний у місті Києві військовий комісаріат.

За таких обставин, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Оболонського районного у місті Києві військового комісаріату (04070, м. Київ, вул. Малиновського, 10, ідентифікаційний код 09809393) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) інфляційну складову боргу у розмірі 3 148 (три тисячі сто сорок вісім) грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 674 (шістсот сімдесят чотири) грн. 11 коп., державне мито у розмірі 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Оболонського районного у місті Києві військового комісаріату заборгованості у розмірі 45 730,34 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 24.03.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко