Постанова

від 01.12.2008 по справі 2/321

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 01.12.2008 р.                                                                                                    

№ 2/321 

     19:19

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберда В.І. при секретарі судового

засідання Бузінський А.В.

розглянув у

відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до      Головного управління МВС України в

м. Києві,

Треті

особи  1) Головне управління

Державного казначейства України в м. Києві, 2) Дніпровське РУ ГУ МВС України в

м. Києві

про виплату

компенсації за не отримане речове майно та компенсацію моральної шкоди.

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

Позов

заявлено про виплату компенсації за не отримане речове майно та компенсацію

моральної шкоди.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що Позивач звільнений за віком в запас зі служби в

органах внутрішніх справ України. При звільнені йому була нарахована

компенсація за не отримане речове майно у розмірі 2466,78 грн., відповідно до

виданою при звільнені Позивачу довідки управління ресурсного забезпечення ГУ

МВС України в м. Києві. Однак при звільнені, та протягом 2006-2008 років

відповідна компенсація не була виплачена. Позивач звертався до Відповідачів з

відповідною вимогою, на що отримав відповідь про те, що компенсація буде

виплачена  при надходженні фінансування

на зазначені цілі.

Відповідач  проти позову заперечує, просить суд відмовити

в задоволені позовних вимог, оскільки кошторисом Відповідача-1 на 2006-2008

роки кошти на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно

державним бюджетом України у відповідних роках не виділялись.

Розглянувши

подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини,

на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

(надалі Позивач), наказом Головного управління МВС України в м. Києві (надалі

Відповідач) від 16.11.2005 №483о/с, був звільнений у запас за віком.

Відповідно

до довідки Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.11.2005 № 910, станом

на час звільнення Позивач має право на отримання компенсації замість належного

до видачі речового майна у розмірі 2466,78 грн..

Згідно ч.1

ст. 7 Закону України «Про міліцію»від 20.12.1990 № 565-ХІІ (надалі Закон №

565-ХІІ), міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури

Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну,

оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на

договірних засадах) функції.

Відповідно

до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 565-ХІІ, особовий склад міліції складається з

працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким

відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються

Кабінетом  Міністрів України,  що видається безплатно, і відзнаки.

Працівникам міліції видається службове посвідчення.

Частинами 1,

2 ст. 24 Закону № 565-ХІІ фінансування і матеріально-технічне забезпечення

міліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів, які

надходять на підставі договорів від міністерств, інших центральних органів

виконавчої влади, державних органів, підприємств, установ, організацій і

громадян, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Пільги,

компенсації та гарантії, встановлені цим Законом, надаються за рахунок і в

межах коштів, передбачених на утримання бюджетних установ (підприємств,

організацій) у кошторисах або фінансових планах.

Проте, ні

нормами Закону № 565-ХІІ, ні «Положенням про проходження служби рядовим та

начальницьким складом органів внутрішніх справ України», затвердженим

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114,  не передбачена грошова компенсація замість

належного до видачі речового майна.

Указом

Президента України «Про поширення чинності статті 3 Указу Президента України

від 21 серпня 1993 року N 352 на осіб рядового і начальницького складу МВС

України»від 15.12.1993 № 352/93, дію статті 3 Указу Президента України від 21

серпня 1993 року N 352 «Про невідкладні заходи щодо посилення соціального

захисту військовослужбовців та членів їх сімей»було поширено на осіб рядового і

начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно ст. 1

Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів

їх сімей»від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (надалі Закон № 2011-ХІІ), соціальний захист

військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення

системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію

конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб

військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності,

статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому

середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової

втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них

обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9

Закону № 2011-ХІІ (в редакції що діяла до 01.01.2007) передбачено, що держава

гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що

стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також

речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову

компенсацію замість них. Грошове забезпечення визначається залежно від посади,

військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання,

тривалості та умов військової служби. Порядок і розміри грошового та

матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового

майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з

урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. За офіцерами,

прикомандированими для роботи в органах державного управління, на

підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних закладах,

зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок

бюджету Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та

інших військових формувань. Перелік посад, що їх можуть займати офіцери,

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання

вимог Закону № 2011-ХІІ Кабінетом Міністрів України 22.07.1998 було прийнято

постанову № 1135 «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим

майном у мирний час», яка діяла до 28.10.2004.

Порядок

забезпечення військовослужбовців речовим майном на момент звільнення Позивача з

військової служби у запас здійснювалося на підставі Постанови Кабінету

Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та

інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004 № 1444 (надалі -

Постанова № 1444).

Відповідно

до п. 27 Постанови №1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з

правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове

майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за

нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам,

звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне

їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова

компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання

цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму

грошової компенсації.

Разом з тим,

відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних

коштів»призупинено з 11.03.2000 дію ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, в частині

одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової

компенсації замість них та замість речового майна (за винятком

військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України,

Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України,

Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ

Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який

зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Законом

України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань

соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів,

які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших

осіб»від 03.11.2006 № 328-V (який набрав чинності  з 01.01.2007) ст. 9 Закону № 2011-ХІІ

викладено в новій редакції та  доповнено

статтею 9-1, якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та

речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачено за бажанням

військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків

і речового майна.

Відповідно

до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням

Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої

статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших

нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, за

загальновизнаним   принципом   права  

закони   та    інші нормативно-правові акти не мають

зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58

Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба

розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і

припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той

закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або

мали місце.

Відповідно

до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи

прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з

метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо

(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед

законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія);  з урахуванням права особи

на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Згідно ч. 2

ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах

про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши

матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім

переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та

об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Відповідач діяв

відповідно до законодавства.

Керуючись ч.

3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста

Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені

позову відмовити.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Суддя

        В.І. Келеберда