Постанова

від 02.04.2009 по справі 2/321-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/321-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 квітня 2009 р.                                                                                    № 2/321-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Мамонтової О.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну скаргутовариства  з обмеженою відповідальністю "Конвалія"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 року

у справі№ 2/321-07 господарського суду Сумської області

за позовомтовариства  з обмеженою відповідальністю "Конвалія"

додочірнього підприємства " Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" в особі філії "Шосткінський райавтодор"

простягнення 591873,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:  Величко Л.Ю. дов. № 47 від 31.03.2009 року

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 року товариства  з обмеженою відповідальністю "Конвалія" звернулося до господарського суду з  позовною заявою до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" в особі філії "Шосткінський райавтодор" про стягнення 591873,20 грн. збитків.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначав, що рішеннями господарського суду Сумської області у справах № 17/294-04, № 17/346-04, № 17/441-04, № 17/173-05 з відповідача на користь позивача стягнуто грошові суми за неналежне виконання договорів поставки і купівлі-продажу. Враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем коштів за поставлені товарно-матеріальні цінності, позивач придбав меншу кількість паливно-мастильних матеріалів, а відтак йому спричинено 591873,20 збитків.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.10.2007 року  позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 341280,87 грн. збитків, 3432,86 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 224475,13 грн. –провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, господарський суд мотивував його тим, що позивач довів спричинення відповідачем 341280,87 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Постановою Харківського апеляційного  господарського суду від 15.01.2008 року зазначене судове рішення залишено без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України  від 17.04.2008 року рішення господарського суду Сумської області від 02.10.2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського  суду від 15.01.2008 року у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

При цьому, господарському суду доручено з'ясувати обставини щодо того чи вчиняв позивач дії, спрямовані на отримання прибутків та чи здійснював він заходи щодо зменшення розміру збитків.

09.06.2008 року позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій зазначив, що позивач частково провів розрахунки, тому просив стягнути з відповідача  на свою користь 467628,55 грн. збитків  та судові витрати.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Сумської області від 28.10.2008 року (суддя: Моїсеєнко В.М.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 467628,55 грн. збитків, 4676,29 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 124244,65 грн. провадження у справі припинено.

Приймаючи рішення, господарський суд застосував ст. ст. 22, 614, 623 Цивільного кодексу України і мотивував його тим, що позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язань за договорами купівлі-продажу та поставки, наявність причинного зв'язку, збитки, у вигляді упущеної вигоди, а також розмір цих збитків. Відтак, суд визнав обгрунтованими позовні вимоги про стягнення 467628,55 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 року (судді: Погребняк В.Я., Бухан А.І., Шевель О.В.) рішення господарського суду Сумської області від 28.10.2008 року скасовано в частині стягнення з відповідача 467628,55 грн. збитків, 4676,29 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, а відтак відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків.

У касаційній скарзі товариство  з обмеженою відповідальністю "Конвалія" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Апеляційний господарські суд встановив та доказами наявними у  матеріалах справи підтверджується, що у період з 01.10.2003 року по 03.08.2004 року між позивачем та відповідачем укладено договори купівлі-продажу та поставки (усього 33 договори), відповідно до яких відповідач отримував від позивача товарно-матеріальні цінності (бітум, дьоготь, щебінь, бензин, дизельне паливо тощо).

Оскільки відповідач у порушення умов договорів купівлі-продажу та поставок не здійснив оплату їх вартості у встановлені договорами строки (п.3.3.  договорів передбачено оплату вартості поставленого товару в місячний строк), позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовами про стягнення з відповідача сум заборгованості та відповідних нарахувань на них.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.07.2004 року у справі № 17/294-04 з відповідача на користь позивача стягнуто 282318,15 грн. боргу та 26117,20 грн. пені;  рішенням цього ж суду від 23.09.2004 року  у справі № 17/346-04 стягнуто 204499,29 грн. боргу; рішенням від 29.11.2004 року у справі № 17/441-04 -  371963,83 грн. боргу; рішенням від 05.12.2005 року у справі № 17/173-05 - 369382,17 грн. боргу, 31277,24 грн. пені, 102091,95 грн. штрафу, 39163,22 грн. інфляційних, 6932,75 грн. 3% річних.

Вказані судові рішення набрали законної сили і були пред'явлені для примусового виконання до органів державної виконавчої служби.

Відповідач поетапно здійснював сплату заборгованості. На день подання позову у даній справі (13.06.2007 року) вказані судові рішення було виконано.

З огляду на викладене, під час нового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та заявив до стягнення 467628,55 грн. збитків, розрахованих на день погашення відповідачем боргу.

Предметом позову у даній справі є стягнення збитків у виглядів упущеної вигоди.

Розрахунок збитків позивач зробив, виходячи з різниці в цінах на паливно-мастильні матеріали станом на встановлені договорами дати розрахунку та станом на той час, коли відповідач здійснив оплату. Крім того, позивач зазначив, що зростання цін призвело до того, що за одну й ту ж суму він на момент оплати міг придбати меншу кількість даних матеріалів, ніж на той час, коли розрахунки мали бути здійснені відповідно до умов договорів.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що протиправність поведінки відповідача підтверджується рішеннями господарського суду Сумської області у справах № 17/294-04, № 17/346-04, № 17/441-04, № 17/173-05, якими встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вказав на необгрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконаним, а якщо вимога не була виконана добровільно - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою (ст.624 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Суд апеляційної інстанції встановив, що за рішеннями господарського суду Сумської області за договорами, порушення зобов'язання щодо сплати грошових коштів за якими стало підставою для подання даного позову, з відповідача на користь позивача стягнуто штрафні санкції: у справі № 17/294-04 - 26117,20 грн. пені; у справі № 17/173-05 - 31227,24 грн. пені та 102091,95 грн. штрафу; у справі № 17/223-06 - 43280,67 грн. пені та 169679,13 грн. штрафу, а всього 372 446,19 грн.

Крім того, апеляційний господарський суд з'ясував, що за порушення умов договорів за рішеннями господарського суду Сумської області, з відповідача на користь позивача було також стягнуто: у справі № 17/173-05 - інфляційні збитки у сумі 39163,22 грн., 6932,75 грн. 3% річних; у справі № 17/318-04 - інфляційні  у розмірі 16510,23 грн., 3 % річних у розмірі 603912 грн.; у справі № 17/223-05 - інфляційні у сумі 101976,88 грн. та 22223,13 грн. 3 % річних; у справі № 5/368-07 - інфляційні у сумі 112418,97 грн., 3 % річних у сумі 24195,52 грн.

При цьому, загальна сума боргу за всіма вищевказаними договорами склала 1228163,44 грн., загальна сума пені - 100675,11 грн., загальна сума штрафних санкцій - 271771,08 грн., загальна сума інфляційних збитків - 270069,30 грн., загальна сума 3 % річних - 60046,52 грн.

Відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що він вживав заходи для отримання доходів.

Крім того, договори купівлі-продажу та постачання, за якими відповідач порушив свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлені товари, укладалися сторонами в період з жовтня 2003 року по серпень 2004 року. Умови цих договорів передбачали оплату поставлених нафтопродуктів у місячний строк після дати отримання.

Апеляційний господарський суд зазначив, що позивач достеменно знаючи про те, що відповідач порушує зобов'язання щодо вчасної оплати поставлених нафтопродуктів за попередніми договорами, протягом кінця 2003 року та початку 2004 року продовжував укладати з відповідачем договори купівлі-продажу та поставки.

Таким чином, позивач свідомо йшов на ризик несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем не доведено склад цивільного правопорушення, а відтак підстави для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди відсутні.  

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Посилання скаржника на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні постанови норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Крім того, відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства  з обмеженою відповідальністю "Конвалія" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 року у справі № 2/321-07 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      Н. Кочерова

Судді                                                                                                    О. Мамонтова

                                                                                                    М. Черкащенко