Постанова

від 27.03.2014 по справі 901/3102/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Справа № 901/3102/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року у справі№ 901/3102/13 господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Морське агентство "Тайкун" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Державного підприємства "Керченський морський рибний порт", 2. Кримського республіканського підприємства "Порт-Термінал" простягнення суми

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Саніна Г.В. дов. № 3076 від 26.12.2013 року, - відповідача:не з'явився, - третіх осіб:ДП "Керченський морський рибний порт": не з'явився, КРП "Порт-Термінал": не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі за текстом - ДП "Адміністрація морських портів України") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Морське агентство "Тайкун" (далі за текстом - ТОВ "Морське агентство "Тайкун") про стягнення 251 725, 52 грн.

14.10.2013 року позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про збільшення позовних вимог на суму 577 861, 81грн і просив стягнути заборгованість, яка станом на 15.10.2013 року становить 829 587, 33грн.

15.10.2013 року ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кримське Республіканське підприємство "Порт-Термінал" (далі за текстом - КРП "Порт-Термінал") та Державне підприємство "Керченський морський рибний порт" (далі за текстом - ДП "Керченський морський рибний порт").

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2013 року в задоволенні позовних вимог ДП "Адміністрація морських портів України" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДП "Адміністрація морських портів України" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 18.11.2013 року у справі № 901/3102/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року апеляційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2013 року у справі № 901/3102/13 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДП "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року у справі № 901/3102/13 та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 1, 8, 22 Закону України "Про морські порти України".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд касаційної скарги відкладено до 27.03.2014 року, у зв'язку з неявкою представників відповідача та третіх осіб.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.11.2011 року державне підприємство "Керченський морський торговельний порт", правонаступником якого є ДП "Адміністрація морських портів", (порт) та ТОВ "Морське агентство "Тайкун" (агент) був укладений договір № 03-02-048/КО, згідно з умовами якого порт зобов'язувався надати послуги суднам під українськими та іноземними прапорами, які заходять до порту м. Керчі, проходять транзитом по Керч - Єнікальському каналу в/із Азовського моря та знаходяться під агентським обслуговуванням агента, а агент - оплатити вартість цих послуг, а також портових зборів в порядку та розмірі, визначеними у розділі 5 договору.

Положеннями п. 8.1. вказаного Договору сторони погодили, що у разі зміни або доповнення нормативних документів вони є обов'язковими для обох сторін з моменту набрання ними чинності. У разі зміни державних регульованих цін (тарифів), вони вступають в дію в порядку, передбаченому законодавством України. При зміні вільних тарифів порту та умов господарської діяльності порт застосовує нові тарифи з дати їх введення в дію та повідомляє про це агента.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що позивач у справі - ДП "Адміністрація морських портів України" є правонаступником ДП "Керченський морський торговельний порт", яке на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 року № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" на підставі наказу Міністерства інфраструктури України 19.03.2013 року № 163 було реорганізовано шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них.

13.06.2013 року укладено додатковою угодою № 6 до Договору, у зв`язку з реорганізацією ДП "Адміністрація морських портів України" шляхом виділу стратегічної інфраструктури об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них, замінено Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" на його правонаступника - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" та погоджено порядок справляння, розміри ставок портових зборів, тарифів на спеціалізовані послуги та порядок їх зміни.

27.05.2013 року наказом Міністерства інфраструктури України № 316 "Про портові збори" (набрав чинності 15.06.2013 року) затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів та Порядок обліку та використання коштів від портових зборів.

Згідно п. 1.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів передбачено справляння корабельного збору на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України "Про морські порти України". Розмір ставок корабельного збору визначений у Додатку 2 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 406 "Деякі питання акваторій морських портів" (набрала чинності 21.06.2013 року) визначив межі акваторії морського порту Керч, що надана у користування ДП "Адміністрація морських портів України".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з ТОВ "Морське агентство "Тайкун" корабельного збору в зв'язку з проходженням Керченським підхідним каналом та Керч-Єнікальським каналом, вхід в акваторію Керченського морського порту та вихід з неї та знаходились у зоні відповідальності Керченського порту з морської безпеки суден, що знаходились під агентським обслуговуванням відповідача

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що морські судна, які знаходилися під агентуванням відповідача, не здійснювали вхід в акваторію Керченського морського торговельного порту, а лише проходили Керч-Єнікальським каналом та Керченським підхідним каналом, які є судновим ходом і не підпадають під поняття акваторії морського порту. Крім того, суди дійшли висновку, що послуги, вартість яких відшкодовується за рахунок сплати корабельного збору, надавалися відповідачу третіми особами по даній справі, тоді як одночасно доказів надання таких послуг позивачем відповідачу суду надано не було.

Також, суди зазначили, що корабельний збір сплачується тільки у випадку здійснення входу та виходу суден з внутрішньої акваторії Керченського морського торгівельного порту. Оскільки судна відповідача не входили у внутрішню акваторію Керченського морського торговельного порту і послуги, які оплачуються корабельним збором, позивачем відповідачу не надавались, а надавалися третіми особами - ДП "Керченський морський рибний порт" та КРП "Порт-Термінал" за договорами від 01.01.2013 року № 25-6/13/13 та від 06.06.2013 року № 07/06-06.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Закон України "Про морські порти" визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України.

Відповідно до абзацу 3 п. 4 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом.

Положеннями п. 2.1. Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів передбачено, що із суден груп А, Б і Г корабельний збір справляється за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м. об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.

Визначення терміну "акваторія морського порту (портова акваторія)" наведено у п. 2 ст. 1 Закону України "Про морські порти України", зокрема, акваторія морського порту (портова акваторія) це визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Пунктом 3 ст. 8 Закону України "Про морські порти України" закріплено, що межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про те, що проходження суден Керч-Єнікальським та Керченським підхідним каналами не відповідає поняттю портової акваторії та операційної акваторії, безпідставно перебрали на себе виключні повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення меж акваторій морських портів та відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України. В даному випадку для правильного вирішення спору судам слід було встановити чи здійснювали судна, які знаходились під агентуванням відповідача, рух акваторією морського порту Керч, яка надана у користування ДП "Адміністрація морських портів України" згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 406 "Деякі питання акваторії морських портів".

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що висновок судів апеляційної інстанції про те, що корабельний збір сплачується лише у випадку входу суден у внутрішню акваторію морського порту Керч і виходу з неї, суперечить положенням п. 2.1. Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, яким передбачено справляння корабельного збору за кожний вхід в акваторію морського порту, поняття якого наведено у ст. 1 Закону України "Про морські порти України", а межі визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 406 "Деякі питання акваторії морських портів". Згідно цієї постанови Кабінету Міністрів України акваторія морського порту Керч включає в себе, як внутрішню акваторію порту, так й акваторію Керченського підхідного каналу та Керч-Єнікальського каналу.

Крім того, висновок судів про те, що проходження суден Керч-Єнікальським та Керченським підхідними каналами є рухом судновим ходом, який розташований за межами акваторії порту, Вищий господарський суд України вважає передчасним з таких підстав.

Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" судновий хід - водний простір, призначений для транзитного руху суден між портами, позначений на місцевості і на карті та визначений засобами навігаційного обладнання. Отже, судновий хід обов'язково має бути позначений на місцевості і на карті та визначений засобами навігаційного обладнання. Господарські суди належним чином вказане питання не досліджували, питання про те, чи співпадають координати акваторії Керченського підхідного каналу та Керч-Єнікальського каналу з координатами суднового ходу, позначеного на місцевості і на карті, не з'ясовували.

Також, висновок судів про те, що послуги, вартість яких відшкодовується за рахунок сплати корабельного збору, надавалися відповідачу третіми особами у даній справі, суперечить п. 3 ст. 2 Закону України "Про морські порти України", яким визначено, що цей Закон не поширюється на річкові порти, морські рибні порти, а також Додатку 2 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, яким погоджені ставки корабельного збору для морських портів/морських терміналів, на користь яких сплачується корабельний збір.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з огляду на приписи ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна ДП "Адміністрація морських портів України" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року у справі № 901/3102/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року у справі № 901/3102/13 скасувати.

3. Матеріали справи № 901/3102/13 направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко