Ухвала

від 20.03.2014 по справі 826/16100/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16100/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно", звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №5826552207 від 27.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 959 139,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України , суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 23.05.2013 року по 29.05.2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - Техно" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572) за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ "Гостареш" (код ЄДРПОУ 24384790) за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, ТОВ "Праймторг" (код ЄДРПОУ 37240655) за період з 01.01.2012 по 29.02.2012, ТОВ "Трейдтех" (код ЄДРПОУ 38123948) за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.6 , статті 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 1972759 грн.

За результатами перевірки складено акт № 535/222/36591039 від 04.06.2013 року на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №5826552207 від 27.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 959 139,00 грн.

Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори укладені між позивачем та ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Гостареш", та ТОВ "Трейдтех" не спричиняють реального настання правових наслідків.

17.07.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ - Техно" до Головного управління Міндоходів у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №5826552207 від 27.06.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 4225/10/26-15-10-04-04 від 13.09.2013 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ - Техно" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №5826552207 від 27.06.2013 року та вважаючи його такими, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Гостареш", та ТОВ "Трейдтех" за договорами підряду та договорами постачання.

Зокрема, на підтвердження правовідносин з ТОВ «Гостареш» за договором № 02041 від 02.04.2012 року, ПП «Унісон Дизайн» за договором № 02041 від 02.04.2012 року та з ТОВ «Трейдтех» за договором №04071 від 04.07.2012 року, які є аналогічні за своїм змістом та предметом позивачем надано суду копії специфікацій, видаткових накладних та податкових накладних.

Відповідно до договорів постачання їх предметом є здійснення поставки впродовж строку дії договорів та передача у власність товару.

Розділом 1 даних договорів визначено, що "Товаром є обладнання, а саме, елементи, частини, вузли, блоки і програмне забезпечення що поставляються згідно умов договору.

Відповідно до договорів «Програмне забезпечення» означає прикладну програму, що складається з набору логічних інструкцій і інформаційних таблиць, що керують роботою обладнання. Програмне забезпечення є невід'ємною частиною обладнання, працює як одне функціональне ціле та не може бути використано окремо. Усі посилання на термін «Програмне забезпечення» в даних договорах будуть мати значення, що приведене в цій Статті."

Також договорами зазначено, що "найменування, асортимент, ціна та кількість Товару що постачаються, вказується у супроводжувальних документах на товар, а саме: рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або актах приймання-передачі товарів (виконаних робіт), які є невід'ємною частиною Договору."

Розділом 6 договорів «Гарантії» передбачено, що "Постачальник гарантує надання Замовнику на все обладнання, що поставляється по Договору сертифікатів системи сертифікації УкрСЕРПО без обмежень, що перешкоджають використанню Обладнання на мережах загального користування України в термін до 3-х місяців з дати поставки Обладнання та програмного забезпечення."

Договорами також передбачено, що "Постачальник постачає документацію до Обладнання та програмного забезпечення у тій комплектації, яку забезпечує оригінальний виробник в складі Обладнання та програмного забезпечення та повинна бути високої якості, комплектною та достатньою для здійснення високоякісних монтажних та пусконалагоджувальні робіт, робіт з інсталяції та конфігурування і введення системи в експлуатацію, а також обслуговування обладнання підготовленими фахівцями."

Таким чином, первинною документацією, яка мала бути складена у випадку виконання постачання за договорами № 02041 від 02.04.2012 року, № 01081 від 01.08.2012 року та № 04071 від 04.07.2012 року є специфікація, рахунки-фактури, видаткові накладні та/або акти приймання-передачі, нормативно-технічна документація, сертифікати системи сертифікації УкрСЕПРО, документація до обладнання та програмного забезпечення.

Позивачем документів на підтвердження поставки товару за договорами № 02041 від 02.04.2012 року, № 01081 від 01.08.2012 року та № 04071 від 04.07.2012 року нормативно-технічної документації, сертифікатів системи сертифікації УкрСЕПРО та документації до обладнання та програмного забезпечення суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В наданих позивачем Рахунках-фактурах в графах "Виписав(ла)" міститься лише підпис скріплений печаткою позивача, без зазначення даних особи яка його вчинила.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що з рахунків-фактур неможливо встановити особу яка їх підписала.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рахунки-фактури складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" , з них є неможливим встановити осіб які їх підписали, а отже вони не можуть бути прийняті в якості належних доказів на підтвердження факту виконання поставок за договорами № 02041 від 02.04.2012 року, № 01081 від 01.08.2012 року та № 04071 від 04.07.2012 року.

На підтвердження правовідносин з ТОВ «Гостареш», позивачем надано суду копію договору підряду № 01050 від 25.11.2011 року, специфікації робіт, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт приймання-передачі матеріалів.

З вказаних актів не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції.

Тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вказаний акт не містять у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У звязку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг.

Відповідно до договору підряду № 01050 від 25.11.2011 року "предметом є виконання Підрядником відповідно до умов договору роботи, перелік яких наведений у додатку 1 до договору". Роботи проводяться для ТОВ «Крок Україна», біля Першого пасажирського терміналу, за адресою: Україна, 61031, м. Харків, вул. Ромашкіна, 1.

Пунктом 1.3 договору визначено, що "роботи виконуються з матеріалів Замовника, які передаються Підряднику за актом приймання-передачі матеріалів. Перелік, кількість, ціна Робіт, узгоджується Сторонами у Додатку 1 до Договору, також вказується у супроводжувальних документах, а саме: рахунках-фактурах, актах здачі-приймання виконаних робіт та інших документах".

Таким чином, відповідно до умов договору підряду № 01050 від 25.11.2011 року документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ТОВ "Гостареш" є специфікація, акт приймання-передачі матеріалів, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури та накладні.

Однак, позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ "Гостареш" за вказаним договором підряду, рахунків-фактур суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

На підтвердження правовідносин з ПП «Унісон Дизайн», позивачем надано суду копії договорів підряду № 01086 від 01.07.2012 року, та № 01085 від 01.07.2012 року, Додатків № 1 до Договорів, які є аналогічні за своїм змістом та предметом актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

З вказаних актів не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції.

Тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вказаний акт не містять у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У звязку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг.

Відповідно до договорів підряду № 01086 від 01.07.2012 року, та № 01085 від 01.07.2012 року їх предметом є виконання "Підрядником відповідно до умов договору робіт, перелік яких наведений у додатку №1. Перелік, кількість та ціна Робіт, що виконуються, узгоджуються Сторонами у Додатках до Договору. Перелік, кількість та ціна Робіт, що виконуються, вказуються також у супроводжувальних документах, а саме: рахунках-фактурах, актах приймання-передачі виконаних робіт та інших документах, що є невід'ємною частиною Договору".

Також договорами визначено, що Роботи виконуються для ТОВ «Українська сервісна компанія» (договір підряду № 01086 від 01.07.2012 року) та для АТЗТ «Інтер-Телеком» (договір підряду № 01085 від 01.07.2012 року).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначає, що відповідно до умов договорів підряду № 01086 від 01.07.2012 року, та № 01085 від 01.07.2012 року документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ПП "Унісон Дизайн" є Додаток № 1 з переліком, кількістю та ціною робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури та накладні.

Позивачем на підтвердження правовідносин з ПП "Унісон Дизайн" за вказаними договорами підряду, рахунків-фактур суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Крім того суд звертає увагу на те, що відповідно до договорів підряду укладених між позивачем та ТОВ «Гостареш» та ПП «Унісон Дизайн», відповідні договори були укладені з метою виконання робіт на користь третіх осіб, а саме АТЗТ «Інтер - Телеком», ТОВ «Українська сервісна компанія» та ТОВ «Крок Україна», водночас договорів укладених між зазначеними підприємствами та позивачем останнім суду надано не було, як і не було зазначено про те, на підставі чого діяв позивач укладаючи договори в інтересах АТЗТ «Інтер - Телеком», ТОВ «Українська сервісна компанія» та ТОВ «Крок Україна».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження наявності в позивача господарської необхідності щодо укладання договорів з ТОВ «Гостареш» та ПП «Унісон Дизайн» та відсутня можливість встановити з якою метою позивачем були укладені договори з зазначеними підприємствами щодо виконання робіт на користь третіх осіб.

Доказів та обґрунтувань на підтвердження використання наданих від ТОВ «Гостареш» та ПП «Унісон Дизайн» послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість їх надання.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначає, що необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС було складено акт № 5212/22-8/24384790 від 29.11.2012 року , відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за березень, квітень 2012 року, а також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) за березень, квітень 2012 року.

Також, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС складено акт № 2342/22-20/38123948 від 26.12.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Трейдтех», відповідно до якого встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ "Трейдтех" з суб'єктами господарської діяльності - постачальниками та з суб'єктами господарської діяльності - покупцями за період 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС складено акт № 2341/22-20/38123948 від 26.12.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП «Унісон Дизайн», відповідно до якого директор ТОВ «Унісон Дизайн» до діяльності вказаного підприємства відношення не має, документи фінансово - господарської діяльності ТОВ «Унісон Дизайн» не складав та не підписував.

Тобто, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників ПП «Унісон Дизайн» за період 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ «Гостареш» за період 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, ТОВ «Трейдтех» за період 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "РМ - Техно" та вказаними підприємствами-постачальниками не мали мети настання реальних наслідків.

Отже, контрагенти позивача не мали трудових, матеріальних ресурсів для виконання умов укладених договорів з позивачем.

Разом з тим, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів укладених з ТОВ «Гостареш» та ПП «Унісон Дизайн» та ТОВ «Трейдтех», а надані складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" , а також те, що позивачем не надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження використання отриманих послуг та товарів від ТОВ «Гостареш» та ПП «Унісон Дизайн» та ТОВ «Трейдтех» у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ «Гостареш», ПП «Унісон Дизайн» та ТОВ «Трейдтех», а отже не доведено факту надання послуг.

Так, колегія суддів зазначає, що господарські операції (зокрема, купівля техніки), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання поставки товарів, а також відсутність економічних причин для проведення такої діяльності, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін податковими накладними, актами приймання - передачі товару та договорами, без реального використання в своїй господарській діяльності товару чи послуг чинним законодавством не передбачено.

Фактичне не отримання та подальше не повернення товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Разом з тим, колегія суддів не вважає належним підтвердженням фактичного отримання послуг від контрагентів надані позивачем первинні документи, оскільки вони оформлені без дотримання вимог закону та в окремих із них відсутня точна інформація про зміст послуг, місце, час, спосіб надання послуг, кількість використаних матеріалів, що унеможливлює дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 за №363. Відповідно до вимог цих норм для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні також первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" .

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів первинних документів не дають змоги встановити їх зв'язок з укладеними договорами та не підтверджують товарність угод.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Враховуючи викладене, колегія суддів критично ставиться до первинних бухгалтерських документів, а саме: податкових накладних та актів приймання-передачі, наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України , у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України , за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4 , 8-11 , 160 , 197 , 198 , 200 , 205 , 207 , 212 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 березня 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.