Ухвала

від 30.01.2014 по справі 14/266

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/17626/11

№ К/9991/17626/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011

у справі № 14/266 Господарського суду Закарпатської області

за позовом Приватного підприємства «Акваперл»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 20.07.2007 № 0026781640/0/2523/15-2/22098755/20928 про зменшення ПП «Акваперл» бюджетного відшкодування у сумі 4199,00 грн. з податку на додану вартість за травень 2007 року.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 4199,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2007 № 0026781640/0 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.07.2007 № 2029/15-2. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що мало наслідком завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2007 року на суму 4199,00 грн. За висновком податкового органу, позивач при визначенні податкового кредиту з ПДВ у податковій декларації за квітень 2007 року виходив не з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), а з митної вартості товарів, зазначеної у ввізній митній декларації, яка була більшою від договірної (контрактної) вартості товарів, а отже зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2007 року є правомірним.

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 4.3 статті 4 Закону № 168/97 передбачена база оподаткування для товарів, які імпортуються на митну території України платниками податку, зокрема зазначено те, що базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Відповідно до підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону у разі імпорту товарів на митну території України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Згідно із підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 та підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97 датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митої декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті, а датою виникнення права платника податків на податковий кредит - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно із підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 цієї статті.

В судовому процесі встановлено, а відповідачем не заперечувалось, що позивачем формування податкового зобов'язання з ПДВ при імпорті товару здійснювалось за даними митної декларації, із зазначенням у ній суми такого податку та відповідно її сплати, що відповідає вимогам пункту 4.3 ст.4, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97.

Отже, позивачем з урахуванням вимог підпункту 7.5.2 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97, у відповідному звітному правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму податку, сплачену митному органу за вищезазначеною митною декларацією ( р. 12.1 податкової декларації за квітень-травень 2007 року).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220 , 22 0-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В.Сірош