Ухвала

від 27.03.2014 по справі 817/3448/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"27" березня 2014 р. Справа № 817/3448/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_3,

від відповідача: Степанець М.В., представника за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дубровицької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" січня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Дубровицької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування наказу, поновлення на публічній службі ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу від 05.09.2013 №23-о, поновлення його на публічній службі на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Дубровицької ОДПІ, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказ Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції від 05.09.2013 №23-о є протиправним та таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства України. Зазначає, що 27.06.2013 ним отримано попередження про наступне вивільнення, підставою для якого є реорганізація Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції та скорочення штатної чисельності працівників. Проте, всупереч визначеним нормам законодавства про працю України, відповідачем не було запропоновано жодної посади у новоствореному органі. Позивач вказує, що він має вищу економічну освіту, спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу, які є умовою першочергового залишення його на роботі при реорганізації та скороченні чисельності чи штату працівників. Крім того, на утриманні позивача перебувають однорічна дитина та дружина без самостійного заробітку, що надає переважне право на залишення його на роботі. Таким чином, вважає своє звільнення незаконним, оскільки оспорюваний наказ винесений з порушенням вимог Кодексу законів про працю України. Просив також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції: визнав протиправним та скасував наказ Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 23-0 від 05.09.2013 р. "Про звільнення ОСОБА_3"; поновив ОСОБА_3 на посаді головного Державного податкового ревізора інспектора Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області; стягнув з Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (код 38575328) на користь ОСОБА_3 (код2805408770) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10371 грн. 34 коп. та звернув постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного Державного податкового ревізора інспектора Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області та в частині присудженого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову. Вважає, що відповідач діяв в межах чинного законодавства України, а тому наказ від 05.09.2013 №23-о є правомірним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, які полягали в скороченні чисельності та штату працюючих, відтак відповідач зобов"язаний був працевлаштувати працівника шляхом переміщення або переведення в новостворену установу, крім того позивач мав переважне право на залишення на роботі.

З матеріалів справи слідує, що позивач обіймав посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції з 29.12.2008 року та наказом від 01.03.2012 №01-о переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції на час перебування основного працівника ОСОБА_5 у відпустці по вагітності та пологах. Також йому присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до указів Президента України від 24.12.2012 №726/2012 «Про деякі заходи оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», від 18.03.2013 №141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України», постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», наказу Державної податкової служби України від 03.06.2013 №29 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби України в Рівненській області» та наказу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції від 11.06.2013 №1, розпочато процедуру реорганізації (шляхом приєднання) Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції до територіального органу Державної митної служби та утворено Дубровицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області у зв'язку з чим, 27.06.2013 позивача попереджено про наступне вивільнення в результаті реорганізації та скороченням штатної чисельності і змінами істотних умов праці на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (т.1 - а.с.42).

Так, 05.09.2013 наказом Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції №23-о ОСОБА_3 було звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (т.1 - а.с.43).

Слід зазначити, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Тимчасового штатного розпису Дубровицької ОДПІ на 2012 рік станом на 27.06.2013 року у відповідача налічувалось 9 посад головних державних податкових ревізорів-інспекторів та 16 посад головних державних податкових інспекторів.

Тимчасовий штатний розпис Дубровицької ОДПІ на 2013 рік передбачає 7 посад головного державного ревізора-інспектора та 11 посад головного державного інспектора (т.1 - а.а.с.39-41).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація установи, яка супроводжувалась скороченням штату працівників.

Отже, відповідач повинен був вжити заходи щодо працевлаштування позивача шляхом його переведення на іншу роботу, проте, не запропонував позивачу жодної посади в новоствореному органі.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів як суду першої так і суду апеляційної інстанції щодо того, що на момент попередження позивача про можливе вивільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у відповідача були відсутні вакантні посади, на які позивач міг бути переведений, тому критично ставиться до викладених в апеляційній скарзі доводів щодо того, що відповідач не мав змоги перевести позивача на іншу роботу.

Відповідно до приписів ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Слід зазначити, що рівень кваліфікації, як правило, вимірюється рівнем освіти працівника та здобутими навичками під час виконання робіт за певною спеціальністю. До уваги беруться дані останньої атестації працівника, обґрунтована й об'єктивна характеристика-відгук безпосереднього керівника про його роботу. Особлива увага звертається на якість виконання працівником своїх трудових обов'язків відповідно до статті 139 КЗпП. Враховується також наявність (відсутність) документально підтверджених фактів притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за останній робочий рік (ст. 147, 148, 151 КЗпП), інших документів, які характеризують роботу працівника. Зокрема, може враховуватися й думка колективу, в якому працює такий працівник.

Колегія суддів зазначає, що представник відповідача не надав суду будь-яких доказів щодо того, що останнім було взято до уваги рівень кваліфікації позивача в порівнянні з іншими працівниками при вирішенні питання щодо надання переваги в залишенні на посаді при проведені реорганізації.

Разом з тим, з особової картки позивача вбачається, що ОСОБА_3 22.10.1976р.н., у 1998 році закінчив Державну аграрно-економічну академію України за спеціальністю «Аграрний менеджмент» та здобув вищу економічну освіту з кваліфікацією менеджер-економіст, про що свідчить диплом спеціаліста від 30.05.1998 ЛО.ВЕ №007473 (т.2- а.а.с.3-5).

Крім того, з копії атестаційного листа, копії щорічної оцінки виконання державним службовцем посадових обов"язків і завдань, копії характеристики (т.2 а.с.7-11) слідує, що займаній посаді позивач відповідає, має достатній рівень кваліфікації, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Зі змісту посадових інструкцій головних державних ревізорів-інспекторів Дубровицької ОДПІ слідує, що на посаду головного державного ревізора-інспектора призначається особа, яка має повну вищу освіту за фахом фінансово-економічного чи юридичного спрямування (т.1 - а.а.с.54-57,72-150).

Проте, відповідачем було запропоновано посаду головного державного ревізора-інспектора особам, які не відповідали вказаним кваліфікаційним вимогам. Зокрема, Дубровицькою ОДПІ на роботу були прийняті працівники з середньою та середньою спеціальною освітою (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9), які мають освітньо-кваліфікаційний рівень нижчий ніж у позивача, а деякі працівники відповідне спеціальне звання податкової служби нижчого рангу (т.2 - а.а.с.19-48,111-126).

Крім того, частиною 2 статті 42 КЗпП України передбачено перелік переваг в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації між працівниками, які надаються: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З матеріалів справи слідує, що на утриманні позивача перебувають однорічна дитина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружина ОСОБА_11 без самостійного заробітку, заробіток позивача є основним джерелом існування його сім'ї (т.1 - а.а.с.12-14).

Колегія суддів до тверджень відповідача щодо того, що переважне право на залишення на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів фізичних осіб надано ОСОБА_12 з огляду на те, що останній має на утримані неповнолітню дитину, непрацюючу дружину та дядька-інваліда відноситься критично, оскільки надані на підтвердження вказаних обставин довідки Бережківської сільської ради Дубровицького району датовано 24.03.2014 року, а будь-яких інших доказів про наявність таких обставин на момент звільнення позивача відповідачем суду не надано.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем ст.49-2 КЗпП України щодо переважного права позивача на залишення на роботі.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний наказ Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 05.09.2013 №23-о є таким, що прийнятий з порушенням вимог ст.ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України та підлягає скасуванню, оскільки при скороченні чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний враховувати кваліфікацію і продуктивність роботи працівника, а також наявність в нього підстав, що надають переважне право на залишення на посаді. У такому випадку, на думку суду, при скорочені чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний обґрунтувати причини, з яких кожен конкретний працівник підлягає звільненню.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Визнавши незаконним звільнення позивача, суд першої інстанції обґрунтовано поновив ОСОБА_3 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області, оскільки поновлення на роботі згідно норм чинного законодавства повинно здійснюватись на тій посаді та в тій організації, з якої позивача було звільнено, та стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.09.2013 по день постановлення судового рішення в справі.

Доводи апеляційної скарги та наведені в ній докази не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права, а тому за таких обставин колегія суддів залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубровицької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" січня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" березня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Дубровицька об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області провул. Макарівський,1А,м.Дубровиця,Рівненська область,34100

- ,