Постанова

від 31.03.2014 по справі 927/1518/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р. Справа№ 927/1518/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Небесійчук Д.М.

від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2014 року (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Фірма Колос"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 29700 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2014 року по справі №927/1518/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Колос" 29700,00 грн. - безпідставно отриманих грошових коштів та 1720,50 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 31.03.2014 року.

В судове засідання 31.03.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2014 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15 січня 2012 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір №1-01 (далі - Договір).

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що вищезазначений договір містить описку щодо дати укладання Договору, оскільки датою укладання Договору слід вважати 15.01.2013 року.

Відповідно до умов Договору відповідач зобов'язався здійснити туристичне перевезення групи, наданої позивачем за маршрутом: Київ-Будапешт-Відень-Рим-Венеція-Сентендре-Вишеград-Ештергом-Егер-Київ в період з 18.04.2013 року по 25.04.2013 року.

Згідно з п.1.2 Договору виконавець надає технічно справний та пристосований для перевезення пасажирів автобус єврокласа марки "Setra" S 328 DT, державний номер НОМЕР_1, забезпечений двома водіями відповідної професіональної кваліфікації: 18.04.2013 року.

Пунктами 1.3, 1,4 Договору встановлено, що виконавець здійснює перевезення пасажирів замовника автобусом по маршруту Київ-Будапешт-Відень-Рим-Венеція-Сентендре-Вишеград-Ештергом-Егер-Київ, згідно з заявкою. За перевезення пасажирів замовник сплачує перевізнику 50000грн.

Відповідно до п.1 Додатку до Договору замовник зобов'язався внести попередню оплату за тур не пізніше 15.01.2013 року в розмірі 1000євро (еквівалент в гривнях).

Згідно з п.4 додатку до договору №1-01 замовник повинен внести повну оплату за тур на підставі виставлених рахунків, але не пізніше ніж за 7 днів до дати виїзду.

Статтею ст.901 Цивільного кодексу України передбачено що, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, на виконання умов Договору, перерахував відповідачу 29700,00рн., на підставі рахунку-фактури №01 від 25.01.2013 року.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що позивач змінив дату виїзду з 18.04.2013 року на 24.04.2013 року, проте доказів на підтвердження зміни дати, матеріали справи не містять.

Місцевим господарським судом встановлено, що автобус єврокласа марки Setra SF 328 DT, державний номер НОМЕР_1, який за твердженням відповідача виконував перевезення на виконання умов договору №1-01 від 15.01.2013 року, здійснив виїзд тільки - 30.04.2013 року по пункту пропуску "Нові Яриловичі-Нова Гута" М/п "Нові Яриловичі" Чернігівська митниця Міндоходів - водій ОСОБА_6, інших виїздів (в'їздів) в період з 18.04.2013 року по 01.05.2013 року автобусом марки Setra SF 328 DT, державний номер НОМЕР_1, водії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не здійснювалося.

Водії відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перетинали державний кордон, на іншому транспортному засобі та на пунктах пропуску, які не відповідають маршруту, передбаченому Договором №1-01 від 15.01.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого, перевезення здійснені ФОП ОСОБА_9 на підставі укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_9 Договору І-02 від 15.04.2013 року.

Зазначене підтверджується довідкою Державної прикордонної служби та Міністерства доходів і зборів України про перетин державного кордону України пункт пропуску Чоп (Тиса), дата перетину 19.04.2013 року - виїзд, 25.04.2013 року - в'їзд, автобусом Setra SF 328 DT д.н НОМЕР_2, водії ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Також, перевезення пасажирів ФОП ОСОБА_9 підтверджується маршрутним листом, яким засвідчується перетин кордону Чопської митниці 19.04.2013 року та повернення 25.04.2013 року із зазначенням маршруту поїздки та списком пасажирів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем не виконано умови договору №1-01 від 15.01.2013 року щодо здійснення туристичного перевезення групи за маршрутом: Київ-Будапешт-Відень-Рим-Венеція-Сентендре-Вишеград-Ештергом-Егер-Київ в період з 18.04.2013 року по 25.04.2013 року автобусом єврокласа марки "Setra" S 328 DT, державний номер НОМЕР_1.

Посилання апелянта на акт виконаних робіт (послуг) від 01.05.2013 року, як на доказ надання відповідачем послуг по Договору, колегією суддів визнано необґрунтованими, оскільки вищезазначений акт не містить посади, прізвища, ім'я по-батькові особи, підпис якої міститься в графі "Від замовника". Крім того, підпис замовника не скріплений печаткою ТОВ «Фірма Колос". Відтак, акт виконаних робіт (послуг) від 01.05.2013 року не може бути прийнятий судом в якості належного доказу надання відповідачем послуг за Договором.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до частини 3 статті 1212 названого Кодексу положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 29700,00 грн.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2014 року по справі №927/1518/13 - без змін.

Матеріали справи №927/1518/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.04.2014 року.