Постанова

від 31.03.2014 по справі 925/1045/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 925/1045/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Попікової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" на рішення та постанову господарського суду Черкаської області від 04.09.2013 Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 у справі№ 925/1045/13 за позовом до проСільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" розірвання договорів за участю представників сторін: позивача: відповідача:Полішкевича М.В. Бонтлаба В.В. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.09.2013 (суддя: Дорошенко М.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 (судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.), задоволено позов Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (надалі - СТОВ "Нива") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (надалі - ТОВ "Високі аграрні технології"): розірвані укладені між ТОВ "Високі аграрні технології" і СТОВ "Нива" договори вирощування сировини насіння гібриду соняшника від 03.04.2013 № П 0304/2013, вирощування сировини насіння гібриду кукурудзи від 03.04.2013 № П 0305/2013, вирощування насіння гібриду сої від 10.04.2013 № П 0306/2013.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Високі аграрні технології" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про відмову в позові.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 13, 55 Конституції України, статей 16, 1212 Цивільного кодексу України, неправильне застосування частини 2 статті 651 ЦК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.04.2013 між ТОВ "Високі аграрні технології" (замовник) та СТОВ "Нива" (виконавець) укладені договір вирощування сировини насіння гібриду соняшника № П 0304/2013 та договір вирощування сировини насіння гібриду кукурудзи № П 0305/2013, також між цими ж сторонами укладено договір вирощування насіння гібриду сої від 10.04.2013 за № П 0306/2013.

За умовами цих договорів виконавець зобов'язується виконати комплекс технологічних робіт із вирощування насіння гібриду соняшника, насіння гібриду кукурудзи, насіння гібриду сої на відповідних полях із батьківських ліній замовника, а замовник зобов'язується оплатити вирощену сировину насіння соняшника, сировину насіння кукурудзи, насіння гібриду сої.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договорів замовник зобов'язується забезпечити виконавця за рахунок власних коштів посівним матеріалом і засобами захисту рослин, а за договорами № П 0304/2013 і № П 0305/2013 - також проведення ручної прополки сходів кожної з батьківських ліній, проведення видових і фертильних прополок сходів материнської лінії, забезпечення видалення батьківської лінії тощо.

Згідно з пунктом 6.1 договорів строк їх дії починається з моменту їх підписання і закінчується після здійснення остаточного розрахунку не пізніше 31.12.2013 і не раніше виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до пункту 7.1 договорів замовник здійснює попередню оплату виконавцю двома частинами: першу частину в розмірі не менше 1 640,00 грн. за один гектар відповідної площі протягом 10 банківських днів після підписання договору; другу частину в розмірі не менше 500 грн. за один гектар відповідної площі до 30.05.2013.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пункту 7.1 договорів ТОВ "Високі аграрні технології" здійснило часткову попередню оплату за договором № П 0304/2013 в сумі 70 000,00 грн. і за договором № П 0305/2013 в сумі 150 000,00 грн.; решти, передбаченої цим пунктом договорів, попередньої оплати ТОВ "Високі аграрні технології" не здійснило; заборгованість ТОВ "Високі аграрні технології" по попередній оплаті становить за договором № П 0304/2013 - 146 140,00 грн., за договором № П 0305/2013 - 100 380,00 грн. і за договором № П 0306/2013 - 107 000,00 грн.

Господарськими судами також встановлено, що відповідачем за актом від 30.05.2013 передано позивачу на зберігання такі засоби захисту рослин: грамініцин "Арамо 45" у кількості 60 літрів і страховий гербіцид "Діален супер" у кількості 40 літрів; решту, передбачених технологічними картами, засобів захисту рослин ТОВ "Високі аграрні технології" СТОВ "Нива" не поставило.

На підставі зазначеного, керуючись приписами статей 538, 651 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що порушення ТОВ "Високі аграрні технології" умов договорів, строк дії яких не закінчився, у частині невиконання зобов'язань щодо здійснення попередньої оплати і забезпечення засобами захисту рослин є істотними порушеннями у розумінні частини 2 статті 651 ЦК України, оскільки внаслідок цих порушень СТОВ "Нива" було позбавлено можливості виростити такий урожай насіння гібридів соняшника, кукурудзи та сої і відповідно одержати таку плату за це насіння, на які воно розраховувало при укладенні вказаних договорів.

Проте висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ГПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не врахували вищезазначеного, зокрема, не визначили необхідну кількість літрів засобів захисту рослин, якими відповідач за рахунок власних коштів повинен забезпечити позивача; не встановили, чи є достатньої кількість переданих замовником виконавцю грамініцину "Арамо 45" і страхового гербіциду "Діален супер" для виконання обов'язку в повному обсязі; не визначили розмір шкоди, завданої вищевказаним порушенням, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; також не установили, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, господарські суди неправильно застосували приписи частини 2 статті 651 ЦК України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 111 7 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" у справі № 925/1045/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 04.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 у справі № 925/1045/13 скасувати.

Справу № 925/1045/13 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

О. Попікова