Постанова

від 31.03.2014 по справі 910/16987/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 910/16987/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі№ 910/16987/13 господарського судуміста Києва за позовомДержавної інноваційної фінансово-кредитної установи доТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "БАМ ПРОЕКТ" пророзірвання договору та стягнення 48 496,74 грн.

за участю представників від: позивача Вавдійчик Б.П. (довір. від 28.03.2014) відповідача не з"явилися, повідомлені належним чином

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16987/13 позов задоволено, розірвано договір № 37-10, укладений 25.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "БАМ ПРОЕКТ" і Державною інноваційною фінансово-кредитною установою. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "БАМ ПРОЕКТ" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи сплачені кошти в сумі 48 496, 74 грн. за укладеним договором № 37-10 від 25.10.2010, судовий збір в розмірі 1 720, 50 грн., сплачений за подання позовної заяви майнового характеру та судовий збір у розмірі 1 147 грн. - за подання позовної заяви немайнового характеру.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16987/13. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Державної інноваційної фінансово-кредитної установи - відмовлено. Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "БАМ ПРОЕКТ" 1 433, 75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014, рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16987/13 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору № 37-10 від 25.10.2010, укладеного між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "БАМ ПРОЕКТ" (Виконавець), Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по проекту "Перепланування офісного нежитлового будинку № 65-Б на вул. Б.Хмельницького у Шевченківському районі м. Києва з влаштуванням офісних приміщень у просторі горища будинку", перелік яких зазначено в додатку № 3 до договору.

Протоколом погодження договірної ціни на проектну документацію по проекту згідно з договором № 37-10 від 25.10.2010, між сторонами досягнуто згоду про розмір договірної ціни, яка складає 48 496, 74 грн.(додаток № 1 до договору).

Кошторисом № 1 (додаток № 2) на проектні роботи передбачено виконання наступних робіт:

1. Пожежна сигналізація, що захищає об'єкт площею до 1 000 кв.м., вартість робіт 5 198, 32 грн. без ПДВ;

2. Оповіщення про пожежу, вартість робіт 4 475, 52 грн. без ПДВ;

3. Електроосвітлення і електрообладнання офісної будівлі з кількістю працівників до 70 чол., вартість робіт 2 695, 11 грн. без ПДВ;

4. Погодження проекту (9л/д), паспорту опорядження та ремонту фасадів (30 л/д), затвердження проекту (5 л/д), дозвіл на виконання ремонтно-будівельних робіт (5л/д), введення об'єкту в експлуатацію (30 л/д), вартість робіт 28 045, 00 грн. без ПДВ, всього з ПДВ 48 496, 74 грн.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що вартість робіт становить 48 496, 74 грн. з ПДВ, оплата авансового платежу в розмірі 50 % за роботу складає 24 248, 37 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 2.3 договору у вартість договору не включено додаткову оплату рахунків, що будуть виставлені підприємствами, установами та організаціями, в процесі погодження ними відповідних документів.

Згідно з пунктом 3.1 договору за результатами роботи Виконавець передає Замовнику проектну документацію, що відповідає екологічним, протипожежним та іншим нормам і правилам, що діють на території України, та умовам цього договору.

В пункті 4.1 договору зазначено, що при завершенні робіт Виконавець подає виконану роботу, а Замовник зобов'язаний прийняти роботу і сплатити залишок вартості робіт в розмірі 50% від суми, встановленої в п.2.1 договору, не пізніше чим через 5 днів після підписання акта прийому робіт.

Сторонами узгоджено термін виконання робіт, який становить 75 календарних днів з дати перерахування авансу на р/р Виконавця відповідно до пункту 2.2 договору, та видачі всіх вихідних даних для розробки документації (п.6.1 договору).

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "БАМ ПРОЕКТ" про розірвання договору та стягнення 48 496,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за договором № 37-10, договір просить розірвати та стягнути з Відповідача на його користь 48 496, 74 грн. збитків.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, вказав на їх обґрунтованість.

Рішення суду мотивовано статтями 188 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 615, 629 Цивільного кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд апеляційної інстанції не погоджуючись з правовою позицією місцевого господарського суду, скасував рішення та прийняв нове рішення про відмову в позові.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору № 37-10 від 25.10.2010, посилається на норми статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що з матеріалів справи не вбачається істотного порушення договору зі сторони Відповідача, оскільки взяті на себе за спірним договором зобов'язання по першим трьом блокам завдання на проектування Відповідач виконав належним чином.

Відповідач повідомляв Позивача про необхідність погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого введення об'єкта в експлуатацію та забезпечив отримання позивачем проекту землеустрою, який було затверджено Київською міською радою рішенням від 24.05.2012 № 609/7946. Позивачем отримано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 385055.

Документи, які були передані Відповідачеві за актом приймання-передачі документації від 25.10.2010, зокрема, документи від ТОВ "АРП "Софія" передбачали збільшення загальної площі об'єкта з 589,3 кв.м. до 757,9 кв.м. Вказані обставини та зміни в законодавстві зумовили додаткове розроблення корегування технічного паспорта з внесенням до нього збільшеної загальної площі.

Крім того, матеріали справи не містить пропозицій щодо розірвання договору № 37-10 від 25.10.2010.

Колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Статтею 887 даного Кодексу передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у даній справі є розірвання договору та стягнення збитків.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач звертаючись з позовом просив розірвати договір та стягнути збитки в розмірі 48 496,74 грн., у зв"язку з невиконанням Відповідачем робіт передбачених договором.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору № 37-10 від 25.10.2010, посилається на норми статті 651 Цивільного кодексу України та зазначає, що з матеріалів справи не вбачається істотного порушення договору зі сторони Відповідача, а матеріали справи не містить пропозицій щодо розірвання договору № 37-10 від 25.10.2010.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги норми частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України яка передбачає, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки завдані розірванням договору.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Позивача в частині розірвання договору № 37-10 від 25.10.2010.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 48 496,74 грн. збитків, не звернув уваги на те, що кошти, сплачені за виконання проектних робіт є попередньою оплатою та не підпадають під визначення збитків, наведених у нормах статті 22 Цивільного кодексу України і статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Апеляційний господарський суд встановивши часткове виконання проектних робіт Відповідачем не дослідив їх обсяги і вартість та відмовив у позові повністю.

В додаткових поясненнях Позивач вказує на те, що Відповідачем не виконано роботи лише за четвертим блоком робіт, та при зверненні з позовною заявою дані факти не були враховані Позивачем.

Без дослідження обсягів виконаних Відповідачем робіт та їх вартість, стягнення або відмова у стягненні суми 48 496 грн. - за невиконані роботи є передчасним.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, додатково перевіряти докази.

За таких обставин, касаційна скарга Державної інноваційної фінансово-кредитної установи підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16987/13 слід скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "БАМ ПРОЕКТ" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи попередньої оплати на суму 48 496,74 грн., з передачею справи в цій частині на новий розгляд. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у даній справі в частині розірвання договору № 37-10 від 25.10.2010 залишається без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 910/16987/13 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 910/16987/13.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16987/13 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "БАМ ПРОЕКТ" попередньої оплати в розмірі 48 496,74 грн.

В цій частині справу № 910/16987/13 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі № 910/16987/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда