Рішення

від 24.03.2014 по справі 910/12194/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12194/13 24.03.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Київенерго» простягнення 236 894,21 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Літвінова М.Є.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Радченко Ю.О. - дов. № 306 від 31.12.2013 р.

Медведчук К.А. - дов. № 11 від 06.02.2014 р.

від відповідача: Шуба В.О. - голова правління

від третьої особи: Марковська В.В. - дов. № 91/2013/11/20-11 від 20.11.2013 р.

Скора Ю.В. - дов. № 91/2013/1-/28-11 від 28.10.2013 р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» про стягнення за надані з 01.07.2010 р. по 30.04.2013 р. (за кодом 2-789) послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 155 011,50 грн., за період з 01.02.2012 р. по 30.04.2013 р. послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 32 522,17 грн., що разом становить 187 533,67 грн.; інфляційних втрат в розмірі 3 166,18 грн.; трьох процентів річних в розмірі 7 456,17 грн.; пені в розмірі 1 231,46 грн. та штрафних санкцій в розмірі 37 506,73 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на водопостачання та водовідведення № 8319/4-14 від 25.07.2000 р.

Ухвалою суду від 27.06.2013 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/12194/13 та призначено її розгляд на 31.07.2013 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 31.07.2013 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.07.2013 р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості представити суду додаткові докази у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.07.2013 р. заперечень не навів та надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, задовольнив його з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, оголосив перерву в судовому засіданні 31.07.2013 р. до 14.08.2013 р. о 10:30 год.

Через службу діловодства господарського суду 13.08.2013 р. від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду; 14.08.2013 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, які залучені до матеріалів справи.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. у відпустці судове засідання призначене на 14.08.2013 р. не відбулося.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 14.08.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/12194/13 передано на розгляд судді Ониськів О.М., яка ухвалою від 14.08.2013 р. дану справу прийняла до свого провадження та призначила її до розгляду в судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 11.09.2013 р.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 11.09.2013 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з відпустки, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/12194/13 передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою від 11.09.2013 р. дану справу прийняла до свого провадження.

У судовому засіданні 11.09.2013 р. представник позивача надав письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.09.2013 р. проти позову заперечив у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», оскільки дане товариство відповідно до пояснень сторін, є балансоутримувачем теплових пунктів.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Таким чином, рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Ухвалою суду від 11.09.2013 р. розгляд справи відкладено до 07.10.2013 р., враховуючи залучення до участі у даній справі третьою особою ПАТ «Київенерго», та з метою витребування у сторін додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. представник відповідача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні 07.10.2013 р. повідомив, що 07.10.2013 р. через службу діловодства господарського суду подав пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що дані пояснення відсутні у матеріалах справи на час проведення судового засідання.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. суд оголосив перерву до 21.10.2013 р. о 12:55 год. для дослідження доказів у справі.

У судове засідання 21.10.2013 р. представники сторін та третьої особи з'явились.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оскільки з аналогічних спорів існує протилежна судова практика зважаючи на те, що значна кількість обставин потребують дослідження та надання правової оцінки значній кількості доказів, то господарський суд дійшов висновку про те, що категорія даної справи є складною, що дає підставу стверджувати про необхідність призначення її до розгляду у колегіальному складі.

Відповідно до ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об'єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що справа № 910/12194/13 відноситься до категорії складних, у зв'язку з чим дана справа підлягає колегіальному розгляду.

У судовому засіданні 21.10.2013 р. господарським судом було ухвалено здійснювати розгляд даної справи колегіально.

23.10.2013 р. суддя Гавриловська І.О. звернулась до Заступника Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 910/12194/13.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 23.10.2013 р., приймаючи до уваги вказані заяву та ухвалу, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 910/12194/13 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Нечай О.В. та Блажівська О.Є.

Ухвалою суду від 28.10.2013 р. дану справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 20.11.2013 р.

У судовому засіданні 20.11.2013 р. представник позивача надав суду письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву в судовому засіданні 20.11.2013 р. до 09.12.2013 р. о 12:30 год. для витребування у позивача детального, розгорнутого розрахунку позовних вимог з розмежуванням кількості та вартості поставленої холодної води, стоки холодної води, холодної води на підігрів та стоки гарячої води.

Через службу діловодства господарського суду 04.12.2013 р. від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву та 05.12.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог суду, які залучені до матеріалів справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 09.12.2013 р., у зв'язку з лікарняним судді Блажівської О.Є., призначено новий склад колегії суддів у справі № 910/12194/13 у складі: Гавриловська І.О. (головуючий суддя), судді Нечай О.В. та Дупляк О.М.

За вказаних обставин, вищевказаною колегією суддів ухвалою від 09.12.2013 р. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні за участю представників сторін на 15.01.2014 р.

У зв`язку із перебуванням судді Дупляк О.М. на лікарняному, судове засідання призначене на 15.01.2014 р. не відбулося.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 15.01.2014 р., у зв'язку з лікарняним судді Дупляк О.М. призначено новий склад колегії суддів у справі № 910/12194/13 у складі: Гавриловська І.О. (головуючий суддя), судді Нечай О.В. та Літвінова М.Є.

Ухвалою від 15.01.2014 р. вищевказаною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/12194/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ «Київенерго» про стягнення 236 894,21 грн.; розгляд справи № 910/12194/13 призначено на 05.03.2014 р.

04.03.2014 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли письмові доповнення до відзиву на позовну заяву, які залучено до матеріалів справи.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 05.03.2014 р. до 12.03.2014 р. о 12:20 год. для витребування у позивача розгорнутого розрахунку позовних вимог окремо за кодами абонента з виокремленням вартості питної води, що була використана для підігріву та стоків гарячої води з відображенням нарахованих штрафних санкцій окремо по боргу за питну воду, що використана для підігріву та стоки гарячої води.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2014 р. не надав суду витребуваний розгорнутий розрахунок, у зв'язку з чим господарський суд оголосив перерву в даному судовому засіданні до 17.03.2014 р. о 12:50 год. для повторного витребування у позивача розгорнутого розрахунку позовних вимог окремо за кодами абонента з виокремленням вартості питної води, що була використана для підігріву та стоків гарячої води з відображенням нарахованих штрафних санкцій окремо по боргу за питну воду, що використана для підігріву та стоки гарячої води.

17.03.2014 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2014 р. повідомив, що не може наразі надати детального розрахунку позовних вимог, у зв'язку з чим представники сторін подали письмове клопотання про продовження троку розгляду спору в даній справі, яке з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд задовольнив.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву в судовому засіданні 17.03.2014 р. до 24.03.2014 р. о 12:50 год. для витребування в черговий раз у позивача детального розрахунку позовних вимог.

21.03.2014 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшов розгорнутий розрахунок позовних вимог, який залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2014 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.03.2014 р. проти позову заперечив повністю; заявив клопотання про витребування у позивача актів про зняття показників лічильників та про витребування у позивача рішення суду чи копії акту, яким визнано заборгованість відповідача перед позивачем. Проти даних клопотань заперечили представники позивача та третьої особи.

Господарський суд, розглянувши дані клопотання, відхилив їх, оскільки акти про зняття показань лічильників наявні в матеріалах справи № 910/12194/13, а інші рішення суду чи акт, згідно з яким визнано заборгованість відповідача перед позивачем, не є обов'язковими для встановлення наявності заборгованості відповідача при розгляді спору в даній справі.

Представник третьої особи в судовому засіданні 24.03.2014 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 24.03.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» (абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8319/4-14 від 25.07.2000 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення вмістах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (Правила).

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2. договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р., абонент зобов'язується: сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством; у разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р., кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Відповідно до п. 3.2. вищевказаного договору, якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водо лічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водо лічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Пунктом 3.3. договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р., якщо водо лічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб використаної води, передбачений Правилами.

Відповідно до п. 3.4. зазначеного договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Пунктом 3.5. договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р. сторони погодили, що ліміти споживання води та скидання стоків у міську каналізаційну мережу встановлюються на підставі пропозиції постачальника. Розмір лімітів постачальник повідомляє абоненту додатковим повідомленням, яке є невід'ємною частиною цього договору. за використану воду та скидання стоків понад встановлені та затверджені ліміти оплата проводиться у відповідності з постановою Ради Міністрів УРСР від 24.04.1974 р. № 196 у п'ятикратному розмірі діючих тарифів.

Згідно з п. 3.6. договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р., абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У відповідності до п. 3.7. вищезазначеного договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за надані з 01.07.2010 р. по 30.04.2013 р. (за кодом 2-789) послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 155 011,50 грн., за період з 01.02.2012 р. по 30.04.2013 р. послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 32 522,17 грн., що разом становить 187 533,67 грн.; інфляційних втрат в розмірі 3 166,18 грн.; трьох процентів річних в розмірі 7 456,17 грн.; пені в розмірі 1 231,46 грн. та штрафних санкцій в розмірі 37 506,73 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на водопостачання та водовідведення № 8319/4-14 від 25.07.2000 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач визначив вищезазначену заборгованість виходячи з наступних розрахунків:

- вартість наданих послуг щодо водопостачання та водовідведення 200 597,95 грн.;

- сплачено 13 072,44 грн.;

- перерахунки - 8,16 грн.

В суму заборгованості позивачем включена, також, заборгованість за воду, яка іде на підігрів в теплові пункти, що перебувають на балансі ПАТ «Київенерго».

Пунктом 3.1. договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р. сторони передбачили, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.2. вищевказаного договору, якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водо лічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водо лічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Пунктом 3.3. договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р. встановлено, якщо водо лічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб використаної води, передбачений Правилами.

Відповідно до п. 3.4. зазначеного договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У відповідності до п. 12.17. «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 р. № 65, розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (далі - Правила), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил № 190, визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

З матеріалів справи вбачається, що ОСББ «Зеніт» не передавалися в повне господарське відання, оперативне управління, користування, концесію бойлери, теплові пункти, котельні.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як «питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Суд також враховує, що договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 8319/4-14 від 25.07.2000 р. не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 1 закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Отже, приймаючи до уваги наведене, позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу, що обліковується за кодом 2-50789 (постачання питної води, що використовується для підігріву) та про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів.

Суд враховує, що код 2-50789 включає в себе як послугу з постачання питної води, що йде на підігрів, так і послугу з приймання стічних вод (вода + стоки).

При цьому, умовами укладеного сторонами договору передбачено не лише надання послуг з постачання питної води, але і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил користування № 190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як унормовано п. 1.4 Правил приймання № 37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів);

Відповідно до п. 2.4 вказаних Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).

З наданого позивачем розгорнутого розрахунку по коду 2-50789 вбачається, що сума заборгованості відповідача за послуги з водопостачання на підігрів, становить 18 997,61 грн.

За таких обставин суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу в розмірі 18 997,61 грн., що обліковується за кодом 2-50789 (послуги з гарячого водопостачання), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд визнає доведеним факт наявності у відповідача боргу в розмірі 13 524 грн., що обліковується за кодом 2-50789 (послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання ), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується заборгованості відповідача, яка обліковується за кодом 2-789 на суму 155 011,50 грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання та стоків, то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3.6. договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р., абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. п. 12.3, 12.7, 12.9 Правил, враховуючи приписи п. 3.6. договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р., дати звернень позивача з платіжними документами до банківської установи та те, що останнім місяцем надання спірних послуг є квітень 2013 р., строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем у спірний період за договором послуг на момент звернення з позовом до суду настав.

Матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення за обліковими кодами 2-789 та 2-50789 та існування заборгованості відповідача за надані позивачем у період з липня 2010 р. до квітня 2013 р. та з лютого 2012 до квітня 2013 р. згідно договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р. послуги в загальному розмірі 168 536,07 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 6 371,93 грн.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» просить суд також стягнути з відповідача 7 456,17 грн. трьох відсотків річних та 3 16,18 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8319/4-14 від 25.07.2000 р. за період з липня 2010 р. до квітня 2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Дослідивши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних, судом встановлено, що позивач здійснив розрахунок з урахуванням води, яка йде на підігрів за абонентським кодом 2-50789, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок даної вимоги.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8319/4-14 від 25.07.2000 р., то з нього за розрахунком суду, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 152,35 грн. інфляційних втрат та 7 123,92 грн. трьох відсотків річних за період з липня 2010 р. до квітня 2013 р.

ПАТ «АК «Київводоканал» просило стягнути з відповідача 1 231,46 грн. пені за період з листопада 2012 р. до квітня 2013 р. та 37 506,73 грн. 20 % штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання за договором № 8319/4-14 від 25.07.2000 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 4.2. договору № 8319/4-14 від 25.07.2000 р. встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За безпідставну відмову від оплати наданих послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми (п. 4.1. договору).

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було невірно здійснено розрахунки даних вимог, зокрема, взято в розрахунок вартість води, яка йде на підігрів за абонентським кодом 2-50789.

За таких обставин, господарський суд виконав власний розрахунок, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1 011,74 грн. пені за період з листопада 2012 р. до квітня 2013 р. та 33 707,21 грн. 20 % штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання за договором № 8319/4-14 від 25.07.2000 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «акціонерна компанія «Київводоканал» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 257, 261, 267, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 230, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» (02140, м. Київ, проспект Григоренка, буд. 36-А, код ЄДРПОУ 24931418) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, Печерський р н, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 168 536 (сто шістдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 07 коп. заборгованості, 3 152 (три тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 7 123 (сім тисяч сто двадцять три) грн. 92 коп. трьох відсотків річних, 1 011 (одна тисяча одинадцять) грн. 74 коп. пені, 33 707 (тридцять три тисячі сімсот сім) грн. 21 коп. 20 % штрафних санкцій та 4 270 (чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 63 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 31.03.2014 р.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя І.О. Гавриловська

Суддя О.В. Нечай

Суддя М.Є. Літвінова