Постанова

від 01.04.2014 по справі 910/3435/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р. Справа№ 910/3435/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Венглевський Б.Б.

від відповідача - Моцний О.Б.

від третьої особи - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2014 року (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс»

до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4

про визнання припиненими договору поруки, іпотечного договору та стягнення 159338,89 грн. -

ВСТАНОВИВ:

З господарського суду Львівської області до Господарського суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс» до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання припиненим договору поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008 року, іпотечного договору № 2424 від 21.03.2008 року та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 159 338,89 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.01.2014 року позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано припиненим з ІНФОРМАЦІЯ_1 року договір поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс» та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк». Визнано припиненим з ІНФОРМАЦІЯ_1 року Іпотечний договір від 21.03.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс» та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс» безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 159338,89 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Суховий В.Г.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Є.О. від 01.04.2014 року у колегії суддів відбулися зміни: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача та третьої особи, в яких вони зазначають, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін

Представники позивача та відповідача в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно заявленого позову.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, але подала до суду заяву про можливість слухання справи у її відсутність.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

4 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-50.

Відповідно до умов договору кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.1. кредитного договору).

Згідно з п. 1.1.1. кредитного договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, зі сплатою 14,5 % річних.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс» був укладений договір поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008 року, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, а саме повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором. (п. 1.1. договору поруки).

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між позивачем та відповідачем 01.03.2008 року був укладений іпотечний договір.

Відповідно до умов договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором майно (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2003 року.

Заставна вартість нежитлової будівлі за згодою сторін становить 6200 000 грн.

Згідно з п. 6.3. іпотечного договору цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного припинення основного зобов'язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України та Законом України «Про іпотеку».

Позивач, звертаючись з позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що договір поруки та іпотечний договір припинили свою дію, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 помер.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову зазначає про те, що зобов'язання не припиняються у зв'язку зі смертю особи позичальника, так як таке зобов'язання трансформується у спадкові правовідносини.

Третя особа у своїх письмових поясненнях зазначає про те, що позивач не поручався за нових боржників (в тому числі за третю особу), що випливає зі змісту договору поруки та іпотечного договору. Між третьою особою та позивачем окремих договорів поруки по виконанню кредитного договору також не укладалось.

Судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про смерть.

Спадкоємицею усього майна ОСОБА_6 є ОСОБА_4 (третя особа), відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за законом від 16.07.2009 року, виданих нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Сулима Н.Б., зареєстрованих в реєстрі за №№ 6-1810 та 6-1813, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

У ст. 553 ЦК України поруку визначено як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, і в даному випадку, порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного виконання кредитного договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 523 Цивільного кодексу України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 Цивільний кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У договорі поруки, копія якого міститься у матеріалах справи, не передбачена відповідальність позивача за неналежне виконання іншою особою, крім позичальника, умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про іпотеку» законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд України у постанові від 17.04.2013 року роз'яснив, що у випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки третій особі, як спадкоємцю, належить спадщина з часу відкриття спадщини, тобто з дати смерті спадкодавця - ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року), а третя особа прийняла спадщину у встановленому законом порядку, що підтверджується вищезазначеними свідоцтвами про право на спадщину за законом, заміна боржника у кредитному договорі, в забезпечення виконання якого було укладено договір поруки та іпотечний договір, відбулася ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір поруки та іпотечний договір є припиненими з ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані кошти в розмірі 159338,89 грн., що були сплачені позивачем відповідачу як відсотки за користування кредитними коштами за період з 05.02.2009 року по 03.11.2009 року на підставі кредитного договору та договору поруки.

Судом встановлено, що відповідачем було направлено на адресу позивача, як поручителя, вимогу - повідомлення вих. № 08.4-05/474 від 14.07.2010 року про погашення заборгованості позичальника за кредитним договором.

Позивачем на виконання договору поруки було перераховано відповідачу кошти в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором в розмірі 159338,89 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наступних платіжних доручень:

- № 106 від 05.02.2009 року на суму 15 305,56 грн.;

- № 144 від 03.03.2009 року на суму 14 777,78 грн.;

- № 192 від 03.04.2009 року на суму 16 888,89 грн.;

- № 242 від 05.05.2009 року на суму 15 833,33 грн.;

- № 282 від 05.06.2009 року на суму 15 305,56 грн.;

- № 316 від 03.07.2009 року на суму 9 888,89 грн.;

- № 3 від 03.07.2009 року на суму 7 000,00 грн.;

- № 346 від 05.08.2009 року на суму 16 361,11 грн.;

- № 366 від 04.09.2009 року на суму 16 311,11 грн.;

- № 403 від 05.10.2009 року на суму 15 833,33 грн.;

- № 428 від 03.11.2009 року на суму 15 833,33 грн.

Як вбачається з вищезазначених платіжних доручень, позивачем було сплачено на користь відповідача відсотки за користування кредитом за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року, тобто після смерті позичальника.

Позивач, дізнавшись про смерть позичальника, звернувся до відповідача з листом вих. № 01 від 11.11.2011 року, в якому просив повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 159338,89 грн., у зв'язку з тим, що позивач поручався за виконання зобов'язань лише фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було отримано зазначений лист 14.11.2011 року, що підтверджується копіями повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог про повернення безпідставно отриманих коштів, позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів в розмірі 159338,89 грн. (лист б/н від 16.03.2012 року).

Проте відповідачем не було виконано вимоги позивача по поверненню вищезазначених коштів.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки судом встановлено, що договір поруки припинився з ІНФОРМАЦІЯ_1 року, грошові кошти, сплачені позивачем на користь відповідача як сплата відсотків за користування кредитом за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року в розмірі 159338,89 грн. є такими, що отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню позивачу в повному обсязі.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 159338,89 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс», а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 року у справі № 910/3435/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3435/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов