Постанова

від 30.07.2014 по справі 910/3435/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 910/3435/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Кролевець О.А. Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі№ 910/3435/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Онікс" доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 провизнання припиненими договору поруки, іпотечного договору та стягнення 159338,89 грн. за участю представників сторін:

позивача: Венглевський Б.Б., дов. від 20.03.2014 б/н

відповідача: Гіленко А.М., дов. від 16.10.2013 б/н

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

З Господарського суду Львівської області до Господарського суду міста Києва за підсудністю переданий позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання припиненим договору поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008, іпотечного договору № 2424 від 21.03.2008 та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 159338,89 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/3435/13 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Шапрана В.В., суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І.), позов задоволено повністю; визнано припиненим з ІНФОРМАЦІЯ_1 договір поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онікс" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"; визнано припиненим з ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотечний договір від 21.03.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онікс" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс" безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 159338,89 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 910/3435/13, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс" на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу відхилити, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 910/3435/13 - залишити без змін.

30.07.2014 до Вищого господарського суду України надійшли пояснення ОСОБА_4, в яких третя особа заперечила проти доводів касаційної скарги.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 04.03.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (далі - позичальник) був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-50, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 1250000,00 грн. під 14,5% річних за користування кредитом (п. 1.1. кредитного договору).

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онікс" (далі - поручитель) був укладений договір поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, а саме повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором. (п. 1.1. договору поруки).

Крім того, 01.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онікс" (іпотекодавець) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. та зареєстрований в реєстрі за номером 2424 (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором майно (комплекс), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський р-н, смт. Дашава, вул. Полуботка, буд 7, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2003.

Заставна вартість нежитлової будівлі за згодою сторін становить 6200000,00 грн.

Згідно з п. 6.3. Іпотечного договору цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного припинення основного зобов'язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України та Законом України "Про іпотеку".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.12.2008.

Відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за законом від 16.07.2009, виданих нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Сулима Н.Б., зареєстрованих в реєстрі за №№ 6-1810 та 6-1813, спадкоємцем усього майна ОСОБА_7 є ОСОБА_4.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 проведена 16.03.2010.

Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано, що після смерті позичальника, позивач на виконання Договору поруки перерахував відповідачу кошти в рахунок сплати відсотків за користування кредитом за період з січня по жовтень 2009 року у розмірі 159338,89 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

В подальшому позивач, дізнавшись про смерть позичальника, звернувся до відповідача з листом вих. № 01 від 11.11.2011, в якому просив повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 159338,89 грн., у зв'язку з тим, що позивач поручався за виконання зобов'язань лише Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання припиненими договору поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008 і іпотечного договору № 2424 від 21.03.2008 та стягнення коштів в сумі 159338,89 грн., сплачених на виконання договору поруки.

Як передбачено ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 ст. 1286 Цивільного кодексу України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Відповідно до ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Отже, у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 17.04.2013 у справі № 6-18цс13.

При чому спадкоємці несуть зобов'язання погасити, зокрема, нараховані відсотки тільки в тому випадку, якщо вони нараховані позичальникові за життя.

Як передбачено ч. 3 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Відповідно до ст. 523 Цивільного кодексу України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Іпотека, згідно із статтею 575 Цивільного кодексу України, є одним із видів застави.

Таким чином, на поручителів/іпотекодавців може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя/іпотекодавця відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі і в договорі поруки/іпотеки.

Врахувавши приписи вказаних правових норм та встановивши, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняла спадщину на підставі ст. 1268 Цивільного кодексу України, яка належить їй з дати смерті спадкодавця, з'ясувавши, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс" не надавало згоди забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-50, суди попередніх інстанцій, дійшли правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про наявність підстав для визнання припиненими договору поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008 і іпотечного договору № 2424 від 21.03.2008 на підставі ст. 523 Цивільного кодексу України.

У зв'язку із припиненням на вказаних підставах договору поруки, правомірним є також висновок судів попередніх інстанцій про те, що перераховані позивачем на його виконання кошти у розмірі 159338,89 грн., як сплата відсотків за користування кредитом після смерті позичальника за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року, підлягають поверненню позивачу.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності, враховані вказівки, що містилися у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2013 у цій справі, і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій, їм надана належана правова оцінка і вказані доводи не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 910/3435/13, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 910/3435/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: О. Кролевець

О. Попікова