Постанова

від 25.03.2014 по справі 903/134/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа № 903/134/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - Савчук А.В. (довіреність № б/н від 19.03.2014 р.)

від відповідача 2 - Савчук А.В. (довіреність № б/н від 19.03.2014 р.)

від відповідача 3 - Котищук В.Л. ( довіреність № 25/02 від 25.02.2013 р)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "Портман Тим Україна" на рішення господарського суду Волинської області від 05.02.14 р. у справі № 903/134/13-г

за позовом Арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" Побережного Володимира Трохимовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс"

про визнання правочинів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року у справі № 903/134/13-г (суддя Гончар М.М.) позов задоволено. Визнано недійсним правочин щодо відчудження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений Актом приймання-передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД". Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2013 р., що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 09.07.2013 р. та зареєстрований в реєстрі за № 2649, а саме щодо відчудження нерухомого майна, а саме: малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А та був укладений між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "Портман Тим Україна", у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "Портман Тим Україна". Присуджено повернути ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" комплекс обслуговування автотранспорту, розташованого в с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. № 7-А, площа забудови - 772,40 кв.м., поверхів-1, об'єм будинку 2394 куб.м., загальна площа - 639,20 кв.м., площа нежитлових приміщень - 639,20 кв.м. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича 2007,25 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича 2007,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі - ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "Портман Тим Україна" подали апеляційні скарги в яких просять останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Зокрема, ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" у своїй скарзі зазначає, що Акт приймання-передачі автозаправного комплексу оформлено відповідно до рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" (протокол № 25 від 14.09.2012 р.), якими вирішено здійснити реорганізацію ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" шляхом виділення, а саме виділити частину майна і зобов'язань підприємства учасникам підприємства. Таким чином, право власності на автозаправний комплекс від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" перейшло внаслідок виділу, а тому правочин щодо передачі вказаного нерухомого майна не посвідчувався нотаріально. Також вказує, що судом невірно застосовано реституцію при вирішенні даного спору, оскільки норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися в якості підстави позову для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчуджене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчудження цього майна, вчинені після недійсного правочину. Таким чином відсутні підстави для витребування ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" автозаправного комплексу від ТОВ "Портман Тим Україна". Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норму статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та порушено процесуальний порядок розгляду справи. Зокрема, у справі про банкрутство арбітражним керуючим подається заява про визнання недійсним вчиненого боржником правочину, а не позовна заява, та за результатами її розгляду виноситься ухвала, а не рішення. Також вказує, що вимога про визнання недійсним договіру купівлі-продажу від 09.07.2013 р., укладеного між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "Портман Тим Україна" не може бути предметом розгляду у справі про банкрутство, оскільки даний правочин не вчинявся боржником.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

ТзОВ "Портман Тим Україна" у своїй скарзі відзначає, що набув право власності на автозаправний комплекс на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2013 року, укладеного з ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 При цьому вказує, що являється добросовісним набувачем, оскільки не знав і не міг знати про наявність будь-яких перешкод до вчинення купівлі-продажу, а станом на момент укладення договору були відсутні записи про арешти чи інші обтяження даного комплексу, що перевірялось нотаріусом. За наведених обставин звертає увагу, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчудження цього майна, вчинені після недійсного правочину. Відзначає, що поданий арбітражним керуючим позов в межах справи про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" не відповідає положенням ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому не може бути задоволеним.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Відповідач - ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" у відзиві на апеляційні скарги проти доводів апелянтів заперечує та вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим. Звертає увагу, що рішення зборів учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" від 14.09.2012 р. (протокол № 25), відповідно до яких здійснюється реорганізація товариства та виділення майнового комплексу учаснику - ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД", фактично не виконувалось, оскільки відсутні належні докази - розподільчий баланс, який оформляється у разі виділу. Таким чином реорганізація ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" не відбулась і майно товариства на підставі акту приймання-передачі вибуло незаконно. Вказує, що спірний акт приймання-передачі в.о. директора ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" не підписував, відтиск печатки товариства не ставився. Наданий ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" акт приймання-передачі від 15.09.2012 р. вважає незаконним, оскільки останній підписано зі сторони ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" учасником товариства ОСОБА_6, який не має права підписувати документи щодо відчудження майна товариства. Вважає безпідставним посилання апелянтів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 р., у відповідності до якої задоволено позов ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та скасовано рішення Рівненської сільської ради Любомльського району від 17..07.2013 р. "Про скасування рішення виконавчого комітету Рівненської сільської ради № 56 від 30.10.2012 р. "Про оформлення права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД". Вказує, що із змісту даної постанови не вбачається, що адміністративним судом надавалась правова оцінка Протоколу зборів учасників № 25 від 14.09.2012 р. та акту приймання-передачі від 15.09.2012 р., а лише аналізувалась діяльність органу місцевого самоврядування. Відносно неправомірності заявлення позову в межах справи про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" зазначає, що майно вибуло з володіння боржника на неоплатній основі, а тому позов заявлено правомірно.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у відзиві обставини та просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Арбітражний керуючий у своєму відзиві на апеляційні скарги заперечує проти доводів апелянтів з тих же підстав, що і відповідач - ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" та просить залишити скарги без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

В судове засідання арбітражний керуючий не з'явився, однак до суду надійшло клопотання від 24.03.2014 р. за підписом представника арбітражного керуючого Побережного В.Т., в якому останній просить відкласти розгляд справи, оскільки представник приймає участь в іншому судовому засіданні в Ковельському міському суді Волинської області та арбітражний керуючий також не має змоги прибути на судове засідання.

Вказане клопотання судом відхилено, оскільки заявником не подано доказів в його обгрунтування. Разом з цим судом враховано, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази для розгляду апеляційних скарг не витребовувались. Позиція заявника щодо апеляційних скарг викладена у поданому до суду відзиві. Відтак суд вважає, що нез'явлення арбітражного керуючого та його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Клопотання відповідача - ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" від 24.03.2014 р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в засідання судом не вирішувалось, оскільки повноважний представник прибув в судове засідання та усно відмовився від раніше поданого клопотання.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги та відзиви на них, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За умовами ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - арбітражний керуючий товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" Побережний Володимир Трохимович звернувся з позовом до товариствча з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД", товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" про визнання правочинів недійсними.

Мотивуючи звернення до суду з відповідним позовом, арбітражний керуючий вказав, що статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, коли боржник безоплатно здійснив відчудження майна, прийняв на себе зобов'язання відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог. Відтак, ознайомившись з матеріалами справи про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" у арбітражного керуючого виникло обгрунтоване право на подання позову у межах справи про банкрутство про визнання правочинів щодо відчудження майна ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", а саме малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, м. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А.

Обгрунтовуючи позов арбітражний керуючий вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Техно-Сервіс Плюс" є власником малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв. м, що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н., с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А.

Даний об'єкт нерухомого майна належить ТзОВ „Техно-Сервіс Плюс" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.10.2009 року, виданого на підставі Рішення виконкому Рівненської сільської ради Любомльського району, Волинської області від 29.09.2009 року № 65.

Також право власності на дане нерухоме майно за ТзОВ „Техно-Сервіс Плюс" підтверджується Балансовою довідкою №701 від 25.02.2013 року, про те, що малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв. м., перебуває на балансі товариства з балансовою вартістю 4 427 064, 25 грн. (а.с.12).

Вищевказаний об'єкт нерухомості з 30.10.2012 року перебував під загальним арештом нерухомого майна, згідно Постанови заступника начальника ВДВС Любомльського РУЮ Сарапіна В.І. про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження. Інформація про цю постанову 30.10.2012 року була внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Даний факт підтверджується витягом № 38535200 від 30.10.2012 року (а.с. 14).

09 листопада 2012 року малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв. м. був описаний та арештований заступником начальника ВДВС Любомльського РУЮ Сарапіним В.І., про що було складено Акт опису й арешту від 09.11.2012 року, у відповідності до якого вищевказаний об'єкт нерухомого майна був арештований та переданий директору ТзОВ „Техно-Сервіс Плюс" на відповідальне зберігання (а.с. 15-18).

У відповідності до Акту опису й арешту від 09.11.2012 року на вищезазначене майно накладено арешт, заборонено відчуження, зміну, схов, псування та інші види обмеження.

Все викладене підтверджує той факт, що малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв. м, що розташований за адресою : Волинська область, Любомльський р-н., с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А належав на праві власності ТзОВ „Техно-Сервіс Плюс".

Позивачу з 21.02.2013 року стало відомо, що певними особами у жовтні 2012 року був підроблений акт прийому-передачі (без дати його підписання) про те, що ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" передано, а ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" прийнято у власність малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв. м, що розташований за адресою : Волинська область, Любомльський р-н., с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А. Таким чином дане майно було відчуджено на користь ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" безоплатно та незаконно. Також позивачу стало відомо, що 12.11.2012 року (під час перебування нерухомого майна під описом та арештом) виконавчим комітетом Рівненської сільської ради на ім'я ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" було видано нове свідоцтво про право власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м. Пізніше, з листа СУ УМВС України у Волинській області від 16.08.2013 року позивачу стало відомо, що спірне майно знаходиться у володінні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна", яке незаконно було відчуджене товариством з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД".

З огляду на вказане позивач зазначає, що правочин щодо відчудження нерухомого майна на користь ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" (на підставі акту приймання-передачі) є недійсним з наступних підстав:

- даний акт приймання-передачі (за твердженням керівника ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс") останнім не підписувався (тобто відсутнє волевиявлення одного із учасників правочину), і по даному факту відкрито кримінальне провадження. Таким чином правочин суперечить п. 3 ст. 203 ЦК України.;

- угода щодо відчудження вищевказаного нерухомого майна підлягала обов'язковому нотаріальному посвідченню. Натомість спірний акт нотаріально посвідчений не був, що суперечить п. 4 ст. 203 ЦК України.;

- об'єкт нерухомого майна з 30.10.2012 року перебував під загальним арештом нерухомого майна згідно постанови заступника начальника ВДВС Любомльського РУЮ Сарапіна В.І. про арешт майна боржника та оголошення на його відчудження, а тому останній не міг бути відчуджений.

Позивач вважає, що за вказаних правових підстав правочин щодо відчудження нерухомого майна на користь ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД", оформлений у вигляді Акта приймання-передачі, має бути визнаний недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину, передбаченого ст. 216 ЦК України (повернення майна в натурі попередній стороні правочину).

Стосовно вимоги про визнання недійсним правочину щодо відчудження нерухомого майна на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" позивач вказує, що:

- перехід права власності від попереднього власника ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до нового власника ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" можливий лише на підставі цивільно-правових договорів про відчудження нерухомого майна (нотаріально посвідчених), а такого договору укладено не було. Відчудження відбулось на підставі незаконного Акту приймання-передачі.;

- на момент видачі нового документу про право власності (12.11.2012 р.) існувала законна заборона на відчудження нерухомості, а саме арешт накладений органами ВДВС Любомльського РУЮ;

- на час здійснення продажу нерухомого майна товариством з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" товариству з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" продавець не був власником даного нерухомого майна, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно було скасовано сесією сільської ради з моменту його видачі виконавчим комітетом (Рішення Рівненської сільської ради Любомльського району від 17.07.2013 р. № 20/3). Відтак, порушено вимоги ст. 658 ЦК України щодо права продажу товару, яке належть його власнику.

За наведених підстав позивач вказує, що даний правочин прямо суперечить вимогам ЦК України та не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України (повернення майна в натурі попередній стороні правочину).

05 лютого 2014 року позивачем подано заяву про уточнення п. 3 позовних вимог, відповідно до яких п .3 прохальної частини позовної заяви викладає в такий редакції: «Визнати недійсним Договір купівлі - проваджу від 09.07.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 09.072013р. та зареєстрований в реєстрі за №2649 щодо відчуження нерухомого майна, а саме: малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А та був укладений між ТзОВ «Вірго-Україна ЛТД» та ТзОВ «Портман Тим Україна», у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ «Вірго-Україна ЛТД» до ТзОВ «Портман Тим Україна»

Відповідач - ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" позов не визнає, мотивуючи наступним:

- 19.04.2006р. ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ОСОБА_6 було засновано ТзОВ "Техно -Сервіс Плюс" для будівництва та експлуатації автозаправних станцій у Волинській області. Основним джерелом фінансування підприємства було отримання кредитних коштів від одного з учасників ТОВ "Техно-Сервіс Плюс", а саме від ТОВ "Вірго-Україна ЛТД";

- 14.09.2012р. учасники ТОВ "Техно-Сервіс плюс" на загальних зборах прийняли рішення про вихід ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" зі складу учасників і вирішили майнові питання, пов'язані з виходом учасника. Відповідно до протоколу №25 від 14.09.2012р. , до ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" перейшла частина майна підприємства - автозаправний комплекс, що розташований за адресою: Волинська обл.., Любомльський р-н, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А, а також більша частина кредиторської заборгованості підприємства в сумі 5, 75 млн. грн.;

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, яким було затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що був чинним на момент виходу учасника, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, і отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм;

- рішенням виконкому Рівненської сільської ради Любомльського р-ну від 30.10.2012р. за №56 оформлено право власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту (автозаправний комплекс) за ТОВ "Вірго-Україна ЛТД". Видане свідоцтво про право власності серія САЕ №409824;

- 23.11.2012р. свідоцтво про право власності зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №28469750 кад №169;

- 25.12.2012р. ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" було укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розташований АЗС;

- 09.07.2013р. автозаправний комплекс, що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А, було продано ТзОВ "Портман Тим Україна" на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5;

- твердження позивача на належність АЗС ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" на підставі балансової довідки не можна приймати до уваги, оскільки право власності на нерухомі речі підлягає обов'язковій державній реєстрації;

- право власності на автозаправний комплекс, що розташований за адресою: Волинська обл.., Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А, зареєстровано за ТзОВ "Портман Тим Україна";

- передача майна від ТОВ "Техно-Сервіс плюс" до ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" відбувалась виключно за рішенням учасників підприємства, тому вимоги позивача є незрозумілими та незаконними;

- 17.07.2013р. Рівненською сільською радою Любомльського району Волинської області на підставі подання Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, було прийнято рішення №20/3 "Про скасування рішення виконавчого комітету Рівненської сільської ради№56 від 30.10.2012 року "Про оформлення права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" ;

- 13.01.2014р. Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову по апеляційній скарзі ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 15.10.2013р. по справі за позовом ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" до Рівненської сільської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, якою скаргу задоволено, постанову суду І інстанції скасовано, позовні вимоги ТОВ "Вірго-Україна ЛТД задоволено, скасовано рішення Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 17.07.2013 року №20/3 "Про скасування рішення виконавчого комітету Рівненської сільської ради №56 від 30.10.2012 року "Про оформлення права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД".

Позивачем - арбітражним керуючим Побережним В.П. подано додаткові пояснення до позовних вимог про визнання правочинів недійсним, в яких відображено наступне:

- одним із можливих заперечень ТзОВ «Вірго-Україна ЛТД» проти позовних вимог, може слугувати посилання на даний протокол та на те, що Акт приймання - передачі був зроблений на підставі вищевказаного Протоколу зборів учасників від 14.09.2012р. З приводу даного протоколу зборів учасників, а також Акту приймання-передачі слід зазначити, що чинне законодавство України визначає п'ять видів ліквідації та реорганізації юридичних осіб: приєднання, злиття, виділ (виділення), поділ, перетворення;

- у відповідності до ст. 109 ЦК України, при виділі (виділенні) перехід майна, прав та обов'язків юридичної особи відбувається на підставі виключно розподільчого балансу. Такий перехід майна, прав та обов'язків відбувається до створюваних нових юридичних осіб;

- згідно із ч. 2 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог крім з припинення юридичної особи складає передавальний акт або розподільчий баланс, які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників;

- згідно із ч. 3 ст. 107 ЦК України розподільчий баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення;

- у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 107 ЦК України нотаріально посвідчені копії розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється (попередньої юридичної особи), а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника;

- протоколом №25 від 14.09.2013 р. передбачено наступний порядок денний: 1. Про реорганізацію ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» шляхом виділення. 2. Про виділення майна та зобов'язань підприємства У першому питанні порядку денного вказано - реорганізувати ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» шляхом виділення, а саме виділення частини майна та зобов'язань за розподільчим балансом учасникам підприємства. Розподільчий баланс зроблений не був;

- було прийнято рішення про виділення частини майна ТзОВ «Вірго-Україна» ЛТД (питання 2 порядку денного);

- всупереч п. 1 порядку денного протоколу №25 та всупереч ст. 107, 109 ЦК України розподільчий баланс зроблено не було. А саме, в розподільчому балансі вказується умови, суми та порядок передання майна;

- всупереч ч. 2 ст. 107 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не було затверджено такий розподільчий баланс учасниками товариства;

- не було надано такий розподільчий баланс (оригінал або нотаріально завірена копія) на реєстрацію до органу державної реєстрації. Ніякої реорганізації ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» шляхом виділення майна, прав та обов'язків, ні фактично, ні юридично не було;

- ніякої фактичної та юридичної передачі майна від ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» до ТзОВ «Вірго-Україна ЛТД не було.

Вирішуючи зазначений спір колегією суддів приймається до уваги наступне.

Матеріалами справи стверджується, що 14 вересня 2012 року відбулись загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс", які оформлені протоколом № 25. Відповідно до вказаного протоколу, по другому питанню порядку денного зборами учасників вирішено виділити учаснику ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" частину майна підприємства - Автозаправний комплекс, що розташований в Волинській області, Любомльському районі, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А з усім закріпленим за ним майном, загальною вартістю 5757670,00 грн. та частину зобов'язань підприємства - кредиторську заборгованість перед ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" на загальну суму 5757670,00 грн.

На виконання зазначеного рішення, між товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" складено Акт прийому-передачі комплексу обслуговування автотранспорту, розташованого в с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А, площа забудови - 772,40 кв.м., поверхів - 1, об'єм будинку 2394 куб.м., загальна площа 639,20 кв.м., площа нежитлових приміщень - 639,2 кв.м.

Дані документи стали підставою для прийняття рішення виконавчим комітетом Рівненської сільської ради за № 56 від 30.10.2012 року "Про оформлення права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД".

Вказані обставини встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року зі справи № 876/14040/13 (а.с. 119-121).

Відтак, колегія суддів зазначає, що акт прийому-передачі не можна визнати правочином, оскільки останній є лише документом, що засвідчує факт передачі майна на виконання рішення загальних зборів учасників. Тобто, акт прийому-передачі не являється правовою підставою для переходу права власності на нерухоме майно, оскільки безпосередньо не є правочином (угодою) в розумінні Цивільного кодексу України і він не може бути визнаний недійсним на підставі норм ЦК України, які визначають підстави та порядок визнання угод (правочинів) недійсними. В даному випадку документом, що породжує права та обов'язки є рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" від 14.09.2012 року, оформлені протоколом № 25.

Враховуючи наведене, місцевим господарським судом зроблено помилковий висновок, що лише на підставі оскаржуваного акту прийому-передачі прийнято рішення виконавчого комітету Рівненської сільської ради за № 56 від 30.10.2012 року "Про оформлення права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД". Відповідно помилково судом першої інстанції розцінено акт прийому-передачі як правочин, на підставі якого виникають права та обов'язки сторін та визнано його недійсним підставі норм ЦК України.

При цьому, неправомірним є застосування правових наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України, тобто повернення майна в натурі попередній стороні правочину. Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно було відчуджене ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" третій особі - ТзОВ "Портман Тим Україна", яка не являється стороною за актом прийому-передачі. Відтак, застосування реституції шляхом повернення майна в даному випадку є неможливим.

Відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В частині розгляду вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013 р., укладеного між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "Портман Тим Україна", що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 09.07.2013 р. та зареєстрований в реєстрі за № 2649, а саме щодо відчудження нерухомого майна - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, судом відзначається наступне.

Рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" від 14.09.2012 року (протокол № 25), які являються правовою підставою для переходу права власності, у встановленому порядку недійсними не визнані. Акт прийому-передачі, як зазначалось вище, не є правочином, відповідно до якого виникають або припиняються права та обов'язки сторін. Рішення виконавчого комітету Рівненської сільської ради № 56 від 30.10.2012 року "Про оформлення права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" не скасовано, що стверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року зі справи № 876/14040/13. Право власності належним чином зареєстровано, що стверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.11.2012 р. (а.с. 107).

Таким чином, підстави неправомірного набуття права власності на спірне майно товариством з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" належними та допустимими доказами не доведено. Відтак, висновок суду першої інстанції, що ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" у відповідності до ст. 698 ЦК України не належало право продажу товару є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи.

З огляду на вказане колегією суддів відмічається, що оспорюваний договір купівлі-продажу відповідає нормам Цивільного кодексу України та позивачем не доведено підстав його недійсності.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Поряд з цим, колегією суддів звертається увага, що відповідний позов подано арбітражним керуючим в межах провадження у справі № 903/134/13-г про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс". За умовами ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, коли боржник безоплатно здійснив відчудження майна, прийняв на себе зобов'язання відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Вищевказана стаття закону встановлює процесуальний порядок розгляду таких заяв, а саме - спір розглядається за заявою арбітражного керуючого та за результатами такого розгляду виноситься ухвала. Натомість судом першої інстанції прийнято до розгляду позовну заяву та за результатами розгляду винесено рішення у справі.

Також даною статтею визначено можливість визнати недійсними правочини, що вчинені безпосередньо боржником, а не іншими особами. Відповідно вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013 р., укладеного між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "Портман Тим Україна" не підлягала розгляду в межах провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Разом з цим колегією суддів приймається до уваги те, що допущене процесуальне порушення не являється безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, а також те, що суд першої інстанції під час винесення рішення не зсилався на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та фактично розглянув спір за правилами позовного провадження.

З огляду на вищенаведене, рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відповідно до ст. 49 ГПК України суд проводить новий розподіл судових витрат, згідно якого витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на позивача.

Колегією суддів також встановлено, що ухвалою господарського суду Волинської області від 27.12.2013р. по справі №903/134/13-г заяву арбітражного керуючого ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" Побережного В.Т. про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна" ЛТД (м.Київ, Шевченківський р-н, вул. Старовокзальна, 13/2) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" (м.Київ, Шевченківський р-н, вул. Старовокзальна, 13/2) вчиняти наступні дії - відчужувати нерухоме майно будь-якими способами, заборонено користування та управління нерухомим майном шляхом передання нерухомого майна в тимчасове управління підприємства боржника та відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" (Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А) до вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Господарським судом Волинської області після вирішення спору по суті не було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову. Оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 99 ГПК України користується правами, наданими суду першої інстанції, колегія суддів за результатами вирішення спору дійшла висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Волинської області від 27.12.2013 року зі справи № 903/134/13-г.

Керуючись ст.ст. 49, 68, 99, 101, 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "Портман Тим Україна" задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року у справі № 903/134/13-г скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" (м. Київ, Шевченківський район, вул. Старовокзальна, 13/2, код ЄДРПОУ 35466282) 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

4. Стягнути з арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" (м. Київ, Шевченківський район, вул. Старовокзальна, 13/2, код ЄДРПОУ 36125097) 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

5. Господарському суду Волинської області на виконання постанови видати накази.

6. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Волинської області від 27.12.2013 року зі справи № 903/134/13-г.

7. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.