Рішення

від 25.03.2014 по справі 922/3795/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р.Справа № 922/3795/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Погорелова О.В. , Мамалуй О.О.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" в о. філії "Слобожанське регіональне управління", м. Харків до Фірма "Сіверська сласть - продукт" ТОВ, м. Харків про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників сторін:

Представник позивача - Кузнецова Н.А., дов. від 29.08.2013р.;

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Сіверська сласть - продукт" ТОВ, м. Харків, в якому просить суд (з урахуванням прийнятої ухвалою суду від 11.12.2013р. заяви про уточнення позовних вимог):

1. Звернути стягнення на нерухоме майно :

- нежитлові приміщення підвалу №ІІІ, 2-го поверху №44, 48-53, 55-58 в нежитловій будівлі літ. «А-3», загальною площею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, надавши АТ « Банк « Фінанси та Кредит» в особі « Слобожанське РУ» АТ « Банк « Фінанси та Кредит» право продати предмет іпотеки будь-якій особі за початковою ціною 444 910,00 гривень;

- нежитлові приміщення підвалу № У1, УП, ОХ, XX, XXI, ХХП, ХХ1У; 3-го поверху №88, 89, 90а, 90, 91, 111-113 в нежитловій дівлі літ. «А-3» загальною площею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, надавши АТ « Банк « Фінанси та Кредит» в особі « Слобожанське РУ» АТ « Банк «Фінанси та Кредит» право продати предмет іпотеки будь-якій особі за початковою ціною 404 660,00 гривень, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 15-01-11 від 29.08.2011р. станом на 28.08.2013р. у розмірі 940 350,54 гривень, з яких:

-прострочена заборгованість за кредитом - 450 985,49 гривень;

-прострочена заборгованість за процентами - 37 737,80 гривень;

-строкова заборгованість по кредиту - 395 000,00 гривень;

-строкова заборгованість за процентами - 21 303,10 гривень;

-пеня за прострочення погашення кредиту - 30 012,38 гривень,

-пеня за прострочення погашення процентів - 5 311,77 гривень,

-Судовий збір у сумі 18 807,01 грн.

2. Передати нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу №ІІІ, 2-го поверху №44, 48- 53 , 55-58 в нежитловій будівлі літ. «А-3», загальною площею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А та нежитлові приміщення підвалу № У1, УП, XIX, XX, XXI, ХХП, ХХ1У; 3-го поверху №88, 89, 90а, 90, 91, 111-113 в нежитловій будівлі літ. «А-3», загальною площею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А, в управління АТ "Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до моменту укладання договору купівлі-продажу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2013р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.09.2013р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2013р., за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку до 21 листопада 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 листопада 2013 року для розгляду справи 922/3795/13 призначено судову колегію.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду від 21.11.2013р., для розгляду справи № 922/3795/13 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Погорелова О.В., Шатерніков М.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2013р. призначено по справі № 922/3795/13 судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення експертів судової будівельно-технічної експертизи поставити наступне питання: Яка ринкова вартість нежитлових приміщень підвалу №ІІІ, 2-го поверху №44, 48- 53 , 55-58 в нежитловій будівлі літ. «А-3», загальною площею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А та нежитлових приміщень підвалу № У1, УП, XIX, XX, XXI, ХХІІ, ХХІV; 3-го поверху №88, 89, 90а, 90, 91, 111-113 в нежитловій будівлі літ. «А-3», загальною площею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А? Провадження по справі зупинено на термін проведення судової експертизи.

08.01.2014р. експерт звернувся до суду з клопотанням про проведення оплати експертизи та забезпечення безперешкодного обстеження нежитлової будівлі по вул. 23 Серпня, 12-А в м. Харкові. Дане клопотання експерта листом від 13.01.2014р. та 20.01.2014р. було направлено на адресу сторін для виконання.

Однак, 27.02.2014р. Харківським Науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса справу № 922/3795/13 було повернуто до господарського суду Харківської області із повідомленням про неможливість дати висновок експерта, в зв'язку з тим, що експерту не було забезпечено безперешкодне обстеження нежитлових приміщень та не було зроблено попередньої оплати вартості експертизи.

Згідно ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом, проте в силу ст. 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Така позиція суду викладена також в Постанові Вищого господарського суду від 28.03.2006 № 34/388 "Про визнання права власності на майно".

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду від 04.03.2014р., у зв'язку із хворобою судді Шатернікова М.І., змінено склад судової колегії та для розгляду справи № 922/3795/13 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Мамалуй О.О., Погорелова О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2014р. поновлено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.03.2014р. об 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 25.03.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у призначене судове засідання 25.03.2014р. не з"явився. про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про поновлення провадження у справі від 04.03.2014р., яка направлялась на адресу відповідача.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Фірма "Сіверська сласть -продукт" ТОВ, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов Договору про невідновлювальну кредитну лінію № 15-01-11 від 29.08.2011р., з подальшими змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 18.01.2012р. (надалі - кредитний договір ), укладеного між ТОВ Фірма « Сіверська сласть-продукт»ТОВ (надалі - відповідач ) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії "Слобожанське РУ" , (надалі - позивач, банк), позивачем була відкрита невідновлювальна кредитна лінія на загальну суму 900000,00 грн., з оплатою за користування кредитними коштами процентів річних за процентною ставкою, розмір якої встановлено в розділі 3 кредитного договору, із кінцевим строком погашення до 29.07.2014 року.

Кредитні кошти були видані позивачем, що підтверджується випискою з особового рахунку.

Згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язався у встановлений договорами строк повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними та комісійну винагороду. Сплату кредиту, процентів за користування наданим кредитом та комісійної винагороди відповідач повинен був здійснювати на умовах і в порядку, відповідно до пунктів 2,5; 3.1; 3.2; 3,4; 3,5 кредитного договору та графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до кредитного договору).

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору, за прострочення строку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між відповідачем та позивачем було укладено іпотечний договір № 191/0811 від 29 серпня 2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 3204 ( надалі - іпотечний договір ).

Відповідно до умов іпотечного договору, відповідач передав в заставу позивачу наступне нерухоме майно : нежитлові приміщення підвалу №Ш, 2-го поверху №44,48-53, 55-58 в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальною площею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 12-А в м. Харкові (надалі - предмет іпотеки 1), та нежитлові приміщення підвалу № У1, УП, XIX, XX, XXI, XX111, ХХ1У; 3-го поверху №88, 89, 90а, 90, 91, 111-113 в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальною їлощею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вул. 23 Серпня, 12-А в м. Харкові (надалі - предмет іпотеки 2).

Відповідно до п. 8.4.8. іпотечного договору позивач (іпотекодержатель) має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання відповідачем (Іпотекодавцем) будь-яких умов основного зобов'язання за кредитним договором, в тому числі, коли позивач заявить вимогу до відповідача про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 8.4.6. іпотечного договору позивач (іпотекодержатель) має право за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити наявну заборгованість боржника за основним зобов'язанням, а також проценти за користування кредитними ресурсами, комісійну винагороду за основним зобов'язанням, неустойку за основним зобов'язанням, збитки, завдані про строчкою платежів, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Пунктами 8.4.15 та 8.11 іпотечного договору встановлено, що позивач (іпотекодержатель) має право обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і за рішенням суду.

Пунктом 11.3.2. Іпотечного договору передбачено, що задоволення вимог позивача (іпотекодержателя) здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України « Про іпотеку».

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, встановлені умовами кредитного договору.

Листом №10020/3030 від 03.01.2013року відповідач повідомлявся про порушення основного зобов'язання за кредитним договором та одночасно позивач звертався з вимогою про усунення порушень виконання кредитного договору - сплати простроченої та строкової заборгованості та попереджався про наслідки невиконання зобов'язань, але зазначена вимога відповідачем була залишена без відповідного реагування.

Станом на 28.08.2013 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором складає:

- прострочена заборгованість за кредитом - 450 985,49 гривень;

- прострочена заборгованість за процентами - 37 737,80 гривень;

- строкова заборгованість по кредиту - 395 00,00 гривень;

- строкова заборгованість за процентами - 21 303,10 гривень;

- пеня за прострочення погашення кредиту - 30 012,38 гривень,

- пеня за прострочення погашення процентів- 5 311,77 гривень,

Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 23.08.2013 року складає - 940350,54 гривень.

Протягом встановленого тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишилася без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіверська сласть - продукт" ТОВ, та з вимогою про передачу нерухомого майна - нежитлові приміщень, які розташовані за адресою м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А, в управління АТ "Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до моменту укладання договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги в частині надання права на управління гредметом іпотеки позивач обґрунтовує тим, що для проведення підготовчих дій з метою укладання договору купівлі-продажу в майбутньому, необхідно здійснювати показ предмета іпотеки потенційним покупцям. Крім того, як зазнчає позивач, у період до моменту продажу предмету іпотеки, відповідач може погіршити стан предмету іпотеки, що може вплинути на його вартість, відповідно, на можливість погашення кредитної заборгованості за рахунок заставленого майна в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п. 3.1. кредитного договору, за користування кредитом сторонами були встановлені проценти за користування крелитними коштами у валюті кредиту з процентними ставками:

- 22% річних за період з дня надання до терміну повернення кредиту, передбаченого п. 1.1. договору;

- у разі порушення позичальником строків погашення кредиту, згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії - 33% річних від суми невиконаного своєчасно зобов"язання за кредитом, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано під час розгляду справи, позичальник систематично порушував умови договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим, позивачем надіслано на адресу позичальника листом №10020/3030 від 03.01.2013року, в якому відповідач повідомлявся про порушення основного зобов'язання за кредитним договором з попередженням про усунунення порушення виконання кредитного договору - сплати простроченої та строкової заборгованості, які у встановлений строк не були задоволені позичальником. Факт отримання зазначеного повідомлення не спростовано відповідачем у судових засіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник, в порушення домовленості сторін кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, позичальник визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором № 15-01-11 від 29.08.2011р.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що позичальник не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам за кредитним договором № 15-01-11 від 29.08.2011р. з урахуванням додаткових угод до нього та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем позичальнику заборгованості по кредиту та відсоткам за його користування: прострочена заборгованість за кредитом - 450 985,49 гривень; прострочена заборгованість за процентами - 37 737,80 гривень; строкова заборгованість по кредиту - 395 00,00 гривень; строкова заборгованість за процентами - 21 303,10 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору, за прострочення строку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення неповернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України: пеня за прострочення погашення кредиту - 30 012,38 гривень, пеня за прострочення погашення процентів- 5 311,77 гривень.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховане відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 35324,15 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 8.4.8. іпотечного договору позивач (іпотекодержатель) має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання відповідачем (Іпотекодавцем) будь-яких умов основного зобов'язання за кредитним договором, в тому числі, коли позивач заявить вимогу до відповідача про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 8.4.6. іпотечного договору позивач (іпотекодержатель) має право за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити наявну заборгованість боржника за основним зобов'язанням, а також проценти за користування кредитними ресурсами, комісійну винагороду за основним зобов'язанням, неустойку за основним зобов'язанням, збитки, завдані про строчкою платежів, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку ", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 28.08.2013 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 15-01-11 від 29.08.2011р. року позичальника перед кредитором - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" складає 940350,54 грн.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між відповідачем та позивачем було укладено іпотечний договір № 191/0811 від 29 серпня 2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 3204 ( надалі - іпотечний договір ).

Відповідно до умов іпотечного договору, відповідач передав в заставу позивачу наступне нерухоме майно, яке належить йому на праві власності: нежитлові приміщення підвалу №Ш, 2-го поверху №44,48-53, 55-58 в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальною площею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 12-А в м. Харкові (надалі - предмет іпотеки 1), та нежитлові приміщення підвалу № У1, УП, XIX, XX, XXI, XX111, ХХ1У; 3-го поверху №88, 89, 90а, 90, 91, 111-113 в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальною їлощею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вул. 23 Серпня, 12-А в м. Харкові (надалі - предмет іпотеки 2).

Частина 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

З аналізу статей 596, 597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобов'язання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В зв'язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов'язань відповідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку " та п.п. 8.4.15., 8.11. іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, позивачем відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", в зв'язку з порушенням боржником основного зобов'язання, було надіслано на адресу іпотекодавця письмову вимогу, в якій позичальнику запропоновано погасити заборгованість за кредитним договором, а також попереджено, шо у випадку невиконання вимоги у тридцятиденний строк з моменту її отримання банком будуть застосовані заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (в редакції Закону, який діяв на дату пред'явлення вимоги), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку про, те що позивачем було дотримано вимог ч.1 ст. 35 Закону Украйни "Про іпотеку".

Стаття 590 Цивільного кодексу України, ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, зокрема, початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Таким чином, при винесенні судового рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно враховувати норми статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", зокрема, вказати початкову ціну продажу предмету іпотеки не нижче якої заставлене майно може бути реалізоване в рахунок задоволення вимог банку по кредитному договору.

Суд також враховує, що така правова позиція викладена Вищим господарським судом України у Постанові від 02 серпня 2010 року по справі №16/230-09 та у Постанові від 13 жовтня 2010 року по справі №42/83-10.

Окрім того, Верховний суд України в Узагальненні судової практики цивільних справ, що виникають із кредитних правовідносин (2009-2010р.р.) зазначив, що при розгляді справи про звернення стягнення на іпотечне майно, виникають питання щодо оцінки майна - предмета іпотеки. В одних випадках за ціну позову береться початкова вартість, що зазначена у договорі, в інших - встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу із державного реєстру. Вирішуючи ці питання, суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана за змістом ч. 3 ст. 10 ЦПК довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2013р. було задоволено клопотання представника відповідача про призначення по справі № 922/3795/13 судової будівельно-технічної експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса , але 27.02.2014р. до суду надійшло повідомлення №13239 від ХНДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса про неможливість дати висновок експерта, в зв'язку з тим, що експерту не було забезпечено безперешкодне обстеження нежитлових приміщень та не було зроблено попередньої оплати вартості експертизи.

Відповідно до ч.6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", позивачем до матеріалів справи було надано висновки до звітів №2-б/01/2013, №2-а/01/2013 від 09.01.2013р. про вартість майна, виконані суб"єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, який діє на підставі Сертифікату субЇєкта оціночної діяльності НОМЕР_1 від 30.12.2011р., виданого Фондом державного майна України.

Зі звітів вбачається, що величина ринкової вартості: нежитлові приміщення підвалу №Ш, 2-го поверху №44, 48-53, 55-58 в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальною площею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця 23 Серпня, 12-А (предмет іпотеки -1) - складає 444 910,00 грн. та нежитлові приміщення підвалу № У1, УП, XIX, XX, XXI, XXI11, ХХ1У; 3-го поверху №88, 89, 90а,90, 91, 111-113 в нежитловій будівлі літ. "А-3" загальною площею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А (предмет іпотеки -2) - складає 404 660,00 грн.

При цьому, суд враховує, що відомості, відображені у зазначеному звіті не спростовані відповідачем, тому є належними на допустимими доказами для відображенні при вирішені даного спору.

Враховуючи вищевикладене, суд визначає початкову ціну продажу предмету іпотеки наступним чином:

Початкова ціна для реалізації нежитлових приміщень підвалу №Ш, 2-го поверху №44, 48-53, 55-58 в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальною хіощею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця 23 Серпня, 12-А (предмет іпотеки -1) - складає 444 910,00 грн

Початкова ціна для реалізації нежитлових приміщень підвалу № У1, УП, XIX, XX, XXI, XXI11, ХХ1У; 3-го поверху №88, 89, 90а,90, 91, 111-113 в нежитловій будівлі літ. "А-3" загальною площею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А (предмет іпотеки -2) - складає 404 660,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги позивача про погашення заборгованості за кредитним договором № 15-01-11 від 29.08.2011р. в сумі 450985,49 грн. за кредитом, простроченою заборгованістю за процентами в сумі 37737,80 грн., строковою заборгованістю за кредитом в сумі 395000,00 грн., строковою заборгованістю за процентами в сумі 21303,10 грн., пені в сумі 35324,15 грн., а всього 940350,54 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_4, 29.08.2011р., зареєстрованим в реєстрі за № 3204, а саме: належні відповідачеві нежитлові приміщення підвалу №Ш, 2-го поверху №44, 48-53, 55-58 в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальною площею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця 23 Серпня, 12-А (предмет іпотеки -1) за початковою ціною продажу 444 910,00 грн. та нежитлові приміщення підвалу № У1, УП, XIX, XX, XXI, XXI11, ХХ1У; 3-го поверху №88, 89, 90а,90, 91, 111-113 в нежитловій будівлі літ. "А-3" загальною площею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А (предмет іпотеки -2) за початковою ціною продажу 404 660,00 грн., шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, правомірними та обґрунтованими, такими що підтверджені матеріалами справи, тому підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, окрім всього іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, якою встановлено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо це передбачено в рішенні суду. При цьому, ціна продажу предмету іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Реалізація позивачем предмета іпотеки на підставі ст. 38 Закону України „Про іпотеку" та наступного прийняття його на баланс покупцем потребує здійснення відповідачем певних дій щодо оформлення такого відчуження, як-то: оформлення відповідного Акту приймання-передачі як самого предмета іпотеки так і документації на нього (правоустановчої та бухгалтерської), виписку податкової накладної і т.п.

У відповідності до ст. 34 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки на підставі рішення суду може бути переданий позивачу в управління на період до його реалізації, з метою отримання доходів від господарського використання предмету іпотеки та подальшого їх направлення на задоволення вимог позивача.

При цьому суд зазначає, що згідно статті 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 року N 979-ІV, що управитель - це фінансова установа, яка діє від свого імені, здійснюючи управління іпотечними активами в інтересах установника управління іпотечними активами.

Також, відповідно до пункту 11.3.2. іпотечного договору сторонами передбачено, що задоволення вимог позивача (іпотекодержателя) здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи усе вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України та у зв'язку з задоволенням позовних вимог, судовий збір покладає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 204, 525, 526, 530, 546, 549, 589, 590, 598, 610, 611, 612, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 216, 232, 258, 343, 345 Господарського кодексу України, статтями 7, 33, 37, 39, 43 Закону України "Про іпотеку", статтями 1, 4, 12, 21, 22, 27, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 191/0811, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 29.08.2011р., зареєстрованим в реєстрі за № 3204, а саме:

- нежитлові приміщення підвалу №ІІІ, 2-го поверху №44, 48-53, 55-58 в нежитловій будівлі літ. «А-3», загальною площею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, надавши АТ « Банк « Фінанси та Кредит» в особі « Слобожанське РУ» АТ « Банк «Фінанси та Кредит» право продати предмет іпотеки будь-якій особі, встановивши початкову ціна для реалізації нежитлових приміщень підвалу №Ш, 2-го поверху №44, 48-53, 55-58 в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальною площею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця 23 Серпня, 12-А (предмет іпотеки -1) - 444 910,00 грн.

- нежитлові приміщення підвалу № У1, УП, ОХ, XX, XXI, ХХП, ХХ1У; 3-го поверху №88, 89, 90а, 90, 91, 111-113 в нежитловій будівлі літ. «А-3» загальною площею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, надавши АТ « Банк « Фінанси та Кредит» в особі « Слобожанське РУ» АТ « Банк «Фінанси та Кредит» право продати предмет іпотеки будь-якій особі, встановивши початкову ціну для реалізації нежитлових приміщень підвалу № У1, УП, XIX, XX, XXI, XXI11, ХХ1У; 3-го поверху №88, 89, 90а,90, 91, 111-113 в нежитловій будівлі літ. "А-3" загальною площею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А (предмет іпотеки -2) - 404 660,00 грн.,

в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 15-01-11 від 29.08.2011р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальніістю Фірмою "Сіверська сласть-продукт" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське РУ", станом на 28.08.2013р. у розмірі 940350,54 гривень, з яких:

-прострочена заборгованість за кредитом - 450 985,49 гривень;

-прострочена заборгованість за процентами - 37 737,80 гривень;

-строкова заборгованість по кредиту - 395 000,00 гривень;

-строкова заборгованість за процентами - 21 303,10 гривень;

-пеня за прострочення погашення кредиту - 30 012,38 гривень,

-пеня за прострочення погашення процентів - 5 311,77 гривень.

Передати нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу №ІІІ, 2-го поверху №44, 48- 53 , 55-58 в нежитловій будівлі літ. «А-3», загальною площею 632,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А та нежитлові приміщення підвалу № У1, УП, XIX, XX, XXI, ХХП, ХХ1У; 3-го поверху №88, 89, 90а, 90, 91, 111-113 в нежитловій будівлі літ. «А-3», загальною площею 575,0 кв.м, які розташовані за адресою м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 12-А, в управління АТ "Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до моменту укладання договору купівлі-продажу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Сіверська сласть-продукт" (61000, м. Харків, вул. 23 Серпня, 12-а, код ЄДРПОУ 31225982) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" АТ "Банк "фінанси та Кредит" (61057, м. Харків, пров. Театральний, буд. 4, код ЄДРПОУ 06717756) - 18807,01 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.03.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова О.О. Мамалуй О.В. Погорелова

справа № 922/3795/13