Рішення

від 21.04.2009 по справі 28/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/67

21.04.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ферозіт-Альфа” с. Солонка, Львівська область

до товариства з обмеженою відповідальністю „Столична будівельна компанія”, м. Київ

про стягнення 38 069,64 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Шевцова І.П. за довіреністю від 26.01.2008 року №32

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ферозіт-Альфа” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Столична будівельна компанія” про стягнення 38 069,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Столична будівельна компанія” своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товариством з обмеженою відповідальністю „Ферозіт-Альфа” товару в повному обсязі. При цьому позивач зазначає, що ним на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою оплатити заборгованість, однак відповідач суму боргу не погасив. Крім того за порушення грошового зобов'язання просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2009 року порушено провадження по справі призначено розгляд справи на 19.03.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2009 року розгляд справи відкладено на 02.04.2009 року.

Ухвалою заступника голови господарського суду міста Києва від 02.04.2009 року продовжено строк вирішення спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2009 року розгляд справи відкладено на 21.04.2009 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки в судове засідання невідомі.

В судовому засіданні 21.04.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини  рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачем було досягнуто усної домовленості про поставку останньому будівельних матеріалів (надалі –товар).

У відповідності до зазначеної домовленості позивач в період з 28.03.2007 року по 18.12.2007 року здійснив поставку відповідачеві товару на загальну суму 147 613,55 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наступними видатковими накладними: №ТРН-КВ/ФА218 от 24.05.2007 року на суму 259,99 грн.; №ТРН-КВ/ФА217 от 24.05.2007 року на суму 2 590,2 грн.; №ТРН-КВ/ФА196 от 14.05.2007 року на суму 2 630,88 грн.; №ТРН-КВ/ФА0135 от 04.04.2007 року на суму 2 795,88 грн.; №ТРН-КВ/ФА0136 от 04.04.2007 року на суму 1 243,25 грн.; №ТРН-КВ/ФА204 от 17.05.2007 року на суму 3 044,62 грн.; №ТРН-КВ/ФА205 от 17.05.2007 року на суму 441,00 грн.; №ТРН-КВ/ФА228 от 30.05.2007 року на суму 189,00 грн.; №ТРН-КВ/ФА227 от 30.05.2007 року на суму 2 549,52 грн.; №ТРН-КВ/ФА0113 от 28.03.2007 року на суму 408,55 грн.; №ТРН-КВ/ФА0112 от 28.03.2007 року на суму 1 809,07 грн.; №ТРН-КВ/ФА572 от 06.09.2007 року на суму 8 260,14 грн.; №ТРН-КВ/ФА573 от 06.09.2007 року на суму 14 710,25 грн.; №ТРН-КВ/ФА514 от 22.08.2007 року на суму 9 057,12 грн.; №ТРН-КВ/ФА513 от 22.08.2007 року на суму 14 528,87 грн.; №ТРН-КВ/ФА806 от 08.11.2007 року на суму 13 395,64 грн.; №ТРН-КВ/ФА887 от 18.12.2007 року на суму 16 803,85 грн.; №ТРН-КВ/ФА886 от 18.12.2007 року на суму 15 046,99 грн.; №ТРН-КВ/ФА778 от 29.10.2007 року на суму 16 689,60 грн.; №ТРН-КВ/ФА779 от 29.10.2007 року на суму 5 445,97 грн.; №ТРН-КВ/ФА805 от 08.11.2007 року на суму 15 710,16 грн.

Зазначені видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача.

Особа, що прийняла товар від імені відповідача діяла на підставі Довіреностей ЯНУ №311857 від 14.05.2007 року, ЯНУ №311862 від 30.05.2007 року; ЯНИ №217785 від 28.03.2007 року, виданих відповідачем.

Як свідчать матеріали справи відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар. Зокрема в період з 28.03.2007 року по 13.04.2009 року на розрахунковий рахунок позивача від відповідача надійшли кошти у наступних розмірах:

30.03.2007 року у сумі 7 000 грн.;

22.05.2007 року у сумі 5 000 грн.;

18.06.2007 року у сумі 5 961,95 грн.;

20.08.2007 року у сумі 22 000 грн.;

18.09.2007 року у сумі 70 000 грн.

Всього за вказаний період часу відповідач сплатив на користь позивача 109 961,95 грн. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку позивача та довідкою №4/1510 від 14.04.2009 року, виданою Західним головним регіональним управлінням ПриватБанку.

31.12.2007 року позивач та відповідач підписали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого на момент складання цього акту у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 37 651,6 грн.

11.06.2008 року відповідач направив позивачеві лист №37 у якому визнав існування заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар.

12.11.2008 року позивач направив на адресу відповідача претензію №200 від 10.11.2007 року, у якій вимагав сплатити заборгованість за отриманий товар у розмірі 37 651,6 грн.

07.04.2009 року позивач та відповідач підписали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого на момент складання цього акту у відповідача існувала заборгованість пере позивачем у розмірі 37 651,6 грн.

Не зважаючи на це, відповідач до подання позивачем позовної до господарського суду м. Києва суму вартості отриманого від позивача товару у повному обсязі не сплатив.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо поставки позивачем певного товару, та щодо прийняття зазначеного товару відповідачем та оплати його вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено  договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, позивач пред'явив відповідачеві вимогу про оплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 37 651,6 грн., яка була направлена на адресу реєстрації відповідача 12.11.2008 року та отримана останнім 14.11.2008 року (оригінал повідомлення про вручення в матеріалах справи.

Відповідач у встановлені законодавством України строки оплату вартості отриманого товару позивачу не здійснив.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 37 651,6 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, 12.11.2008 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості, яка була отримана відповідачем 14.11.2009 року. Таким чином прострочення грошового зобов'язання у відповідача виникло з 22.11.2008 року, а не з 18.11.2008 року як помилково вважає позивач.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та суми індексу інфляції законними та обґрунтованими, однак за уточненим розрахунком суду. 3% річних в розмірі 160,58 грн., втрати від інфляції в розмірі 163,97 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Столична будівельна компанія” (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 15, оф. 56, м. Київ, вул. Кутузова, 6 оф.3, код 31725075, п/р 2600831567301 в філії АБ «Південий»в м. Києві, МФО 320917 або з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ферозіт - Альфа” (81131, Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Людкевича, 40,  79002, м. Львів, вул. Шевченка, 317-в, код 30543304, р/р № 26005276350001 в ЗГРУ КБ «Приватбанк»м. Львів, МФО 325321) основний борг в розмірі в сумі 37 651,60 грн. (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня шістдесят копійок), 3% річних у розмірі 160,58 грн. (сто шістдесят гривень п'ятдесят вісім копійок), втрати від інфляції в розмірі 163,97 грн.(сто шістдесят три гривні дев'яносто сім копійок), витрати на сплату державного мита в сумі 379,76 грн. (триста сімдесят дев'ять гривень сімдесят шість копійок) грн. та 117,71 грн. (сто сімнадцять гривень сімдесят одну копійку) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова