Постанова

від 02.04.2014 по справі 910/22837/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. Справа№ 910/22837/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - не з'явились, від відповідача - Рябець Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року

у справі №910/22837/13 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вебасто Термо та Комфорт Україна», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м. Київ,

про стягнення 143300,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ТОВ «Вебасто Термо та Комфорт Україна» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «ДПЗКУ-МТС» (далі - відповідач) про стягнення 143300,00 грн. (132000,00 грн. боргу, 7887,00 грн. пені та 3413,00 грн. 3% річних). В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченого боргу згідно договору №0111/12-КМ від 01.11.2012 року про надання послуг з монтажу опалювачів. Також позивач просив стягнути з відповідача 7887,00 грн. пені відповідно до п. 5.3. договору та 3413,00 грн. 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі №910/22837/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «ДПЗКУ-МТС» на користь ТОВ «Вебасто Термо та Комфорт Україна» 132000,00 грн. основного боргу, 7887,00 грн. пені, 3380,78 грн. 3% річних та 2865,36 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченого боргу перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних. При цьому, судом першої інстанції здійснено перерахунок розміру 3% річних, що підлягає до стягнення з відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «ДПЗКУ-МТС» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі №910/22837/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано банківських виписок з рахунку ТОВ «ДПЗКУ-МТС» про сплату на користь позивача грошових коштів.

У своєму відзиві, поданому суду 27.03.2014 року та долученому до матеріалів справи, позивач стверджує, що перерахування йому відповідачем грошових коштів згідно виписок з рахунку ТОВ «ДПЗКУ-МТС» було здійснено останнім на підставі інших рахунків, а тому такі сплати не повинні враховуватись в межах розгляду даної справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2014 року у справі №910/22837/13 апеляційну скаргу ТОВ «ДПЗКУ-МТС» на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі №910/22837/13 прийнято до провадження та призначений розгляд справи на 02.04.2014 року.

В судовому засіданні 02.04.2014 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. В судове засідання 02.04.2014 року представники позивача не з'явились, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.11.2012 року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) було укладено договір про надання послуг з монтажу опалювачів №0111/12-КМ від 01.11.2012 року (далі - договір, а.с. 7-9), згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання провести монтаж автономних повітряних опалювачів фірми «Webasto» на транспортні засоби замовника.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. та 3.3. договору ціна договору дорівнює загальній вартості всіх послуг, що надаються за цим договором. Вартість монтажу одного опалювача на транспортний засіб замовника дорівнює 1500,00 грн. з ПДВ. При цьому, оплата замовником послуг здійснюється на підставі рахунку-фактури, що виписується виконавцем за кожний окремий запит.

Сторони даного договору у п.п. 3.4. та 3.5. також погодили, що факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг, що підписується сторонами. Замовник зобов'язаний у триденний строк після завершення монтажу опалювача підписати акт здачі-приймання наданих послуг або надати виконавцю свої мотивовані заперечення. Якщо протягом 3-х днів після отримання результатів замовник не буде вимагати від виконавця доопрацювання деяких положень, послуги вважаються виконаними без претензій з боку замовника.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать, що позивачем надано відповідачеві послуг на загальну суму 147000,00 грн., що підтверджують:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №674 від 26.11.2012 року на суму 16500,00 грн., рахунок №676 на зазначену суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №784 від 07.12.2012 року на суму 4500,00 грн., рахунок №828 на зазначену суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №783 від 03.12.2012 року на суму 4500,00 грн., рахунок №827 на зазначену суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №194 від 31.01.2013 року на суму 3000,00 грн., рахунок №81 на зазначену суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №192 від 31.01.2013 року на суму 40500,00 грн., рахунок №79 на зазначену суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №193 від 31.01.2013 року на суму 3000,00 грн., рахунок №80 на зазначену суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №195 від 31.01.2013 року на суму 7500,00 грн., рахунок №82 на зазначену суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №782 від 28.12.2012 року на суму 33000,00 грн., рахунок №825 на зазначену суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №781 від 28.12.2012 року на суму 34500,00 грн., рахунок №824 на зазначену суму (а.с. 12-29).

Вказані акти підписано сторонами без будь-яких зауважень або застережень, містять відтиски печаток сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що монтаж товару по окремому запиту оплачується протягом 3-х днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

Згідно банківської виписки (а.с. 88-89) відповідачем 01.03.2013 року сплачено позивачеві на підставі рахунку №676 від 09.11.2012 року 15000,00 грн. Отже, вартість виконаних робіт згідно договору №0111/12-КМ від 01.11.2012 року про надання послуг з монтажу опалювачів та вказаних вище актів, що залишилась несплачена відповідачем, становить 132000,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за виконані останнім роботи в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 132000,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не враховано банківських виписок з рахунку ТОВ «ДПЗКУ-МТС» про сплату на користь позивача грошових коштів (а.с. 116-119) колегією суддів відхиляються. Так, згідно вказаних виписок, перерахування позивачеві відповідачем грошових коштів було здійснено останнім на підставі інших рахунків, ніж ті, що є підставами позову у даній справі, а тому такі сплати не повинні враховуватись в межах розгляду даної справи.

Також позивач просив стягнути з відповідача 7887,00 грн. пені відповідно до п. 5.3. договору та 3413,00 грн. 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.3. договору у випадку порушення замовником умов розділу 3 договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати, від усієї уми заборгованості, за кожен день прострочення та зобов'язаний компенсувати витрати виконавця в повному обсязі, що можуть виникнути через таку затримку. При цьому, пеня нараховується протягом всього періоду прострочення до моменту повного погашення заборгованості, але не більше строку, передбаченого законодавством.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 7887,00 грн. пені та 3380,78 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі №910/22837/13.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі №910/22837/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі №910/22837/13 залишити без змін.

3. Справу №910/22837/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз