Рішення

від 28.05.2009 по справі 12/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/287

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" травня 2009 р.                                                     Справа № 12/287

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Бігуненко В.П.- дов. № 443 від 30.12.08р.

від відповідача Усюк В.І.- дов. № 244/01 від 24.03.09р. Ломакін А.І. - голова правління.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМТЕХ-СЕРВІС" (м. Київ)  

до Відкритого акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" (м. Коростень)

про стягнення 32 374,28 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 32374,28грн., з яких 24837,25 грн. - основний борг, 2778,57 грн. - інфляційні нарахування, 832,73 грн. - 5% річних, 3925,73 грн. - пені та судових витрат.

Ухвалою від 27.04.09р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути  з відповідача додатково 1440,56 грн. інфляційних нарахувань, 292,09грн. 5% річних, 1376,98грн. пені та 31,10 грн. доплаченого державного мита (а.с.36). Таким чином, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог,  вимоги позивача становлять 35483,91 грн.,  з яких 24837,25 грн. - основний борг, 4219,13 грн. інфляційні нарахування, 1124,82 грн. - 5% річних,  5302,71 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні  позовні вимоги підтримав з вказаних у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с.42-43) підстав. Надав докази частково проведених розрахунків відповідачем.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково  в частині стягнення основного боргу. Проти стягнення  штрафних санкцій заперечує, оскільки вважає, що строк виконання зобов'язання по договору не настав, про що зазначив у письмових відзивах на позовну заяву та на заяву про збільшення позовних вимог  (а.с. 33,63).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд 

ВСТАНОВИВ:

03.07.06р. між ТОВ "Інкомтех-сервіс" (позивач) та ВАТ "Коростенський машинобудівний завод" (відповідач) укладено договір поставки металопродукції № 87/М (а.с. 7-8), на виконання якого позивач поставив відповідачу металородукцію.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується накладною № ЦБ-РН-ИС-08-004243/1 від 01.10.08р., копію якої долучено до матеріалів справи (а.с.9). Загальна вартість поставки склала 78237,25 грн.

Згідно з п.5.1. Договору оплата вартості партії металопродукції здійснюється покупцем згідно рахунку постачальника на умовах відстрочки згідно п.5.2 цього Договору, якщо вартість цієї партії не перевищує 30000,00 грн. і покупець повністю розрахувався за поставку попередньої партії металопродукції.

За п. 5.2 Договору зобов'язання покупця по оплаті партії металопродукції  виникає через три дні з дня підписання уповноваженими представниками сторін відповідно до п. 3.5 цього Договору накладної на відпуск цієї партії металопродукції і вважається виконаним належним чином, якщо вся зазначена в рахунку сума коштів буде зарахована на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.5 Договору, передача партії металопродукції за кількістю та якістю здійснюється на складі постачальника, зазначеному в накладній на відпуск партії металопродукції уповноваженими представниками сторін шляхом підписання ними такої накладної, згідно якої здійснюється перехід до покупця права власності на цю партію металопродукції.

Умови оплати партії  товару, вартість якого перевищує 30000,00 грн. договором не передбачено.

Вартість товару відповідачем була сплачена частково до звернення позивача до суду  на суму 53400,00 грн., що вбачається і з акту звірки взаєморозрахунків від 11.03.09р. (а.с.21), решту заборованості в сумі 24837,25 грн. відповідач сплатив під час розгляду справи, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с. 44-59, 65).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно цього Договору, покупець сплачує за весь час прострочення на користь постачальника пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від простроченої суми.

Вважаючи, що відповідач мав провести розрахунки за поставлену металопродукцію, згідно п. 5.2 Договору,  через три дні після її прийняття, на підставі п.7.3 Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочки грошового зобов'язання з 06.10.08р. по 02.02.09р. на суму 3925,73 грн.  та,  згідно збільшених позовних вимог, з 03.02.09 по  27.04.09 на суму  1376, 98 грн. (а.с. 4, 37). Всього на суму  5302,71 грн.

За п. 7.2 Договору, відповідно до ст. 625 ЦК України та цього договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ять процентів річних від простроченої  суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої  суми, якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.  

На підставі ст. 625 ЦК України та п. 7.2 Договору відповідачу нараховано інфляційні за жовтень 2008р. - березень 2009р.  на суму 4219,13 грн. (2778,57 грн. +  1440,56 грн.) та 5% річних за період з 06.10.08р. по 27.04.09р. на суму 1124,82 грн. (832,73грн. + 292,09 грн.) (а.с.4, 37).

Відповідач у письмових відзивах на позовну заяву (а.с.33,63) наявність основної заборгованості визнав, проти стягнення штрафних санкцій та нарахувань за ст. 625 ЦК України заперечив. Вважає, що підстави для їх стягнення відсутні, оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті поставленої  продукції Договором не встановлено.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарький суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних мотивів.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Проаналізувавши положення Договору, суд дійшов висновку, що Договором сторони не передбачили порядок оплати партії товару, вартість якого перевищує 30000,00 грн., що частково відповідає твердженням відповідача. Однак позицію відповідача щодо відсутності підстав  для нарахування штрафних санкцій, інфляційних та річних, суд вважає необгрунтованою.

Так, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому за положеннями ч.1 ст. 692 ЦК України,  покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки сторонами в договірному порядку не встановлено строк проведення розрахунків за отриману партію продукії, у відповідності до ч.1 ст. 692 ЦК України відповідач зобов'язаний був провести розрахунки відразу після її прийняття, тобто 01.10.08.

За вказаних обставин зроблені позивачем розрахунки інфляційних та 5% річних є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

Що стосується пені, судом встановлено, що її нарахування здійснено за більш тривалий період, ніж допускається чинним законодавством, а саме за 204 дні. При цьому позивач почав нараховувати пеню з 06.10.08р., в той час, як право на її нарахування виникло з 02.10.08р.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто пеня мала бути обрахована за період з 02.10.08 по 02.04.09.

Згідно здійсненого судом перерахунку, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, за період з 06.10.08р. по 02.04.09р. становить 4889,28 грн. В стягненні 413,43 грн. пені слід відмовити, оскільки її заявлено до стягнення безпідставно. Слід зазначити, що  06.10.08, як  дату початку  періоду нарахування пені, суд застосував  з тих підстав, що саме  цю дату  позивач визначив,  здійснивши власний розрахунок пені.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню в сумі 10233,23 грн., з яких 4889,28 грн. пені, 4219,13 грн. інфляційних,  1124,82 грн. 5% річних. В стягненні 413,43 грн. пені суд відмовляє.

В стягненні  24837,25 грн. основної заборгованості провадження у справі суд припиняє на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 49, 69,п.1-1 ч.1 ст.80 , ст.ст.82-85ГПК України, господарський суд      

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод", 11509, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сосновського, 65, код 00203134

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-сервіс", 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, код 34289614,

- 4889,28 грн. пені;

- 4219,13 грн. інфляційних;

- 1124,82 грн. 5% річних;

- 350,70 грн. витрат по сплаті держмита;

- 116,62 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення  24837,25 грн. основної заборгованості провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4.  В стягненні 413,43 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.     

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

    Дата підписання: 05 червня 2009 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам