Рішення

від 09.06.2009 по справі 44/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/160

09.06.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистема»

До                    Державного підприємства «Агроспецсервіс»

про                    стягнення 219 787,46 грн.          

Суддя    Чеберяк П.П.

Представники:  

від позивача                              Блохін Ю.М. (довіреність б/н від 26.02.2009 р.)

від відповідача             Данилова В.В. (довіреність № 25/54-16 від 19.01.2009 р.)

Рішення прийняте 09.06.2009 р., оскільки в судових засіданнях 21.05.2009 р. та 02.06.2009 р. розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 03.04.2009 р. оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екосистема»(далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Агроспецсервіс»(далі –відповідач) 219 787,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 03.04.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві № 5/3 від 02.03.2009 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 442/54-11 від 003.04.2009 р., та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2007 р. між позивачем та відповідачем (враховуючи положення додаткової угоди від 01.08.2007 р. до договору зберігання № З/6 від01.03.2007 р.) було укладено договір зберігання № З/6 (далі –договір), за умовами якого відповідач зобов'язався надати послуги з організації зберігання товарно –матеріальних цінностей (далі –речей) позивача на складських площах відповідача, що є державною власністю.

Відповідно до п. 1.2. договору зберігання матеріальних цінностей позивача за згодою сторін проводиться без оформлення накладних приймання –передачі матеріальних цінностей, а за актом приймання –передачі площ для зберігання.

Пунктом 1.3. договору встановлений строк зберігання в 1 092 календарних днів.

Згідно з п. п. 1.4., 1.5. договору місце зберігання та площа: філія № 12 «Броварський оптовий ринок»ДП «Агроспецсервіс»площею 2 806 кв.м., літера «Д»Овочесховище. Адреса зберігання: м. Бровари, вул. Красовського, 26-а.

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв приміщення філії № 12 «Броварський оптовий ринок»ДП «Агроспецсервіс»площею 2 806 кв.м., літера «Д»Овочесховище за адресою: м. Бровари, вул. Красовського, 26-а, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання –передачі від 01.03.2007 року.

Відповідно до п. 3.1. договору сума плати за зберігання речей в місці зберігання складає 30,00 грн. за 1 кв.м. площі, що використовується. Всього 84 180,00 грн.

В порядку п. 3.2. договору плата за зберігання речей, вказана у п. 3.1. договору, сплачується позивачем протягом 3 банківських днів з моменту виставлення відповідачем рахунків –фактур у вигляді авансових платежів за поточний місяць.

Згідно з п. 3.5. договору в рахунок оплати плати за зберігання речей за 1 останній місяць послуг зберігання за договором позивач сплачує відповідачеві авансовий платіж в сумі, що дорівнює платі за зберігання речей за один місяць.

На виконання умов договору відповідачем було надано, а позивачем прийнято послуги зі зберігання речей за договором в розмірі 589 260,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі –прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000012 від 06.04.2007 р., № ОУ-0000033 від 30.04.2007 р., № ОУ-0000095 від 30.05.2007 р., № ОУ-0000122 від 29.06.2007 р., № ОУ-0000183 від 31.07.2007 р., № 704 від 31.08.2007 р., № 790 від 31.08 2007 р.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 943 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

08.10.2007 р. на виконання листа № 31-17-1-15/15628 від 27.09.2007 р. Міністерства аграрної політики України між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок»було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК, відповідно до якого регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області зобов'язалося передати, а товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок»прийняти в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Броварський оптовий ринок».

Судом встановлено, що до складу цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Броварський оптовий ринок»входить приміщення, передане позивачеві для зберігання речей за договором зберігання, що підтверджується переліком майна до акту прийому – передачі майна цілісного майнового комплексу «Броварський оптовий ринок».

Відповідно до п. 2.1. договору оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК від 08.10.2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок»вступає у строкове платне користування цілісним майновим комплексом Державного підприємства «Броварський оптовий ринок»з дати підписання договору та акту приймання –передачі підприємства.

08.10.2007 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок»та балансоутримувачем державним підприємством «Броварський оптовий ринок»було підписано акт приймання –передачі в оренду цілісного майнового комплексу «Броварський оптовий ринок».

08.10.2007 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський оптовий ринок»було укладено договір суборенди № 1-ОР, відповідно до якого позивачеві було передано в суборенду з метою зберігання плодоовочевої продукції приміщення площею 1 941,00 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, Бровари, вул. Красовського, 26-А.

Суд приходить до висновку, що, починаючи з 08.10.2007 р., відповідач в порушення умов договору та положень ч. 1 ст. 943 Цивільного кодексу України особисто не виконував обов'язки щодо зберігання речей позивача, оскільки відповідач втратив повноваження зберігача на складських приміщеннях, передбачених договором для зберігання речей позивача, а саме: овочесховище (літера «Д»), площею 2 806 кв.м.,. за адресою: м. Бровари, вул. Красовського, 26-а.

Суд також приходить до висновку, що порушення відповідачем умов договору не тягне за собою автоматичне його припинення.

В порядку ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.5. договору у випадку виявлення позивачем бажання розірвати даний договір (достроково припинити дію договору), він повинен письмово повідомити відповідача за 1 місяць до дати такого розірвання (припинення), при цьому для оплати позивачем плати за зберігання речей за 1 такий останній місяць зберігання використовується сума вказаного авансового платежу.

Таким чином, договором передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи позивача шляхом повідомлення відповідача про розірвання за 1 місяць до дати такого розірвання (припинення).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач шляхом факсимільного зв'язку повідомив відповідача про розірвання договору (лист за вих. № 38 від 05.11.2007 р.).

Суд приходить до висновку, що договір в порядку п. 3.5. останнього є розірваним зі сплином одного місяця з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача про розірвання договору.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем позивачеві за договором були надані послуги по зберіганню речей лише з 01.03.2007 р. по 08.10.2007 р. Послуги по зберіганню речей позивача за договором з 08.10.2007 р. до моменту розірвання договору відповідачем не надавалися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до умов договору зобов'язаний був сплатити на користь відповідача суму у розмірі 591 973,00 грн.

На виконання умов договору позивачем відповідачеві було перераховано плату за зберігання речей за договором у розмірі 757 620,00 грн., що підтверджується довідками Київської філії акціонерного банку «Південний» за вих. № 0160-18/351 від 13.02.2009 р., за вих. № 0161-18/351 від 13.02.2009 р. та довідками акціонерного банку «Брокбізнесбанк»№ 901/005-01/01 від 13.02.2009 р., № 900/005-01/01 від 13.02.2009 р.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 165 647,00 грн. підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що вимога позивача про повернення безпідставно набутих коштів була пред'явлена відповідачеві 05.11.2007 р. ((лист за вих. № 38 від 05.11.2007 р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 51 847,51 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо набуття ним права на авансовий платіж позивача в порядку п. 3.5. договору не беруться судом до уваги, оскільки такий авансовий платіж згідно з п. 3.5. договору використовується для оплати за останній місяць в зв'язку з розірванням договору виключно при умові надання відповідачем позивачеві за цей останній місяць послуг по зберіганню речей останнього.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у сумі 2 174,95 грн. та витрати позивача на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 626, 629, 651, 936, 943 ЦК України,  ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Агроспецсервіс»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код ЄДРПОУ 34532280) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистема»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Красовського, 26-А, код ЄДРПОУ 31463911) 219 787 (двісті дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 46 коп., з яких 165 647  (сто шістдесят п'ять шістсот сорок сім) грн. 00 коп. безпідставно набутих, 51 847 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок сім) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 2 174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 95 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. ст. 84. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду або до Вищого господарського суду України в строки, передбачені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України або ст. 110 Господарського процесуального кодексу України відповідно.

Суддя                                                                                   П.П.Чеберяк